Рішення № 56907926, 22.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2016Справа №910/1341/16

За позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва"

до Київського міського дитячого клубу "Іскра"

про виселення, стягнення 16 931,45 грн.

Суддя Якименко М.М

Представники сторін:

від позивача: Фільова Н.Ф. - довіреність б/н від 18.11.2015 року;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Київського міського дитячого клубу "Іскра" про виселення, стягнення 16 931,45 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, повернення орендованого приміщення після припинення дії Договору №6018 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 02.07.2003 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов: 1) виселивши відповідача з нежитлового приміщення загальною площею 86,0 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Мостицька, 24, літ. А і повернути приміщення позивачу; 2) стягнувши з відповідача на користь позивача 11 030,35 грн. - неустойку за невиконання зобов'язання щодо повернення приміщення, 5 901,10 грн. - пені, 2 756,00 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду м. Києва суду від 01.02.2016 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 09.03.2016 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.03.2016 року відкладено розгляд справи до 22.03.2016 року.

22.03.2016 року через канцелярію Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (збільшення розміру позовних вимог), згідно якої позивач просив суд: 1) виселити відповідача з нежитлового приміщення загальною площею 86,0 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Мостицька, 24, літ. А і повернути приміщення позивачу; 2) стягнути з відповідача на свою користь 13 219,61 грн. - неустойку за невиконання зобов'язання щодо повернення приміщення, 755,46 грн. - пені, 5 273,89 грн. - основного боргу (заборгованості по орендній платі за час фактичного користування об'єктом оренди), 2 756,00 грн. - судового збору.

В судове засідання 22.03.2016 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 01.02.2016 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 22.03.2016 року представники позивача уточнені (збільшені) позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 22.03.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2003 року між Комунальним підприємством «Оренда» (далі по тексту - орендодавець, КП «Оренда») та Київським міським дитячим клубом "Іскра" (далі по тексту - відповідач, орендар) укладено Договір №6018 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення загальною площею 86,0 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Мостицька, 24, літ. А (далі по тесту - орендоване приміщення, об'єкт оренди) для розміщення дитячого клубу.

Відповідно до п. 1.4. Договору, за користування орендованим приміщенням орендар сплачує орендодавцю орендну плату, місячний розмір якої на момент початку дії Договору становить 112,24 (з ПДВ).

Орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати фактичного використання об'єкта оренди, згідно акта приймання-передачі. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з врахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 1.5. Договору).

Факт приймання-передачі об'єкту оренди підтверджується підписаним між сторонами 02.07.2003 року Актом прийому-передачі приміщення (будинку).

Строк дії Договору встановлений з 02 липня 2003р. по 02 липня 2004р. (п. 6.2. Договору).

Пунктом 6.6. Договору передбачено, що згідно Закону України «Про оренду державного майна» ст. 17, п. 2 у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

26.10.2011 року між відповідачем та КП «ОРЕНДА» укладено Додаткову угоду №93 до Договору, згідно якої продовжено дію Договору до 31.03.2012 року.

Згідно розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації № 917 від 16.11.2011 р. «Про припинення комунального підприємства «Оренда» шляхом приєднання до Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва», дебіторська заборгованість та орендні справи передані до КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» (копія додається).

Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» (далі по тексту - позивач, балансоутримувач, орендодавець) листом від 18.02.2015 №178 повідомлено Відповідача про зміну балансоутримувача орендованого приміщення по Договору, оскільки позивач з 01.02.2015 року є балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду Подільського району м. Києва відповідно до рішення Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» та розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.01.2015 № 50 «Про передачу на баланс та закріплення на праві господарського відання за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» житлового та нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та переданий до сфери управління Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, та приватизованого житлового фонду з метою подальшого обслуговування».

26.04.2012 року позивачем направлено на адресу відповідача претензію №247 про припинення терміну дії договору і відмову від його продовження та здачі приміщення по акту приймання-передачі.

10.10.2014 року позивачем направлено на адресу Відповідача заяву №5238 про припинення терміну дії договору і відмову від його продовження та здачі приміщення по акту приймання-передачі.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов до висновку про те, що протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору позивач належним чином повідомив відповідача про припинення дії Договору, а тому на день подачі даної позовної заяви та розгляду даної справи Договір є таким, який припинив свою дію.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в порушення зобов'язань за Договором в період з лютого 2015р. по березень 2016р. (включно) не сплачував на користь позивача орендні платежі, та після припинення дії Договору не повернув за актом приймання-передачі позивачу орендоване приміщення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до с. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, що не спростовано відповідачем, відповідач користується орендованим приміщення за адресою: м. Київ, вул. Мостицька, 24, літ. А.

Суд зазначає, що основне зобов'язання Відповідача - сплата орендних платежів за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється, оскільки його припинення у розумінні ст. 795 ЦКУ пов'язано не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами відповідного акта про повернення орендарем предмета договору оренди.

За змістом ст. 629, ч. 3 ст. 653, ч. 2 ст. 795 ЦК України вимога про стягнення орендної плати за період фактичного користування орендованим приміщенням після розірвання договору оренди є правомірною (аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у своїй постанові від 20 листопада 2012 р. у справі №3-54гс12).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування об'єкт оренди на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача орендні платежі в розмірі 5 273,89 грн. за період з лютого 2015р. по березень 2016р. (включно).

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 5 273,89 грн. - основного боргу (заборгованості по орендній платі за час фактичного користування об'єктом оренди), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 13 219,61 грн. - неустойку за невиконання зобов'язання щодо повернення приміщення (об'єкту оренди) за період з лютого 2015р. по березень 2016р. (включно), суд зазначає наступне.

Згідно з п. 5.8. Договору, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови Орендодавця від оренди, Орендар зобов'язаний повернути орендоване приміщення по акту.

Частиною 2 ст. 785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

У відповідності до ст. 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку що позивачем правомірно нараховано неустойку за невиконання зобов'язання щодо повернення приміщення (об'єкту оренди), а тому в зв'язку з неповерненням відповідачем позивачу орендованого приміщення позовні вимоги про стягнення 13 219,61 грн. є нормативно та документарно доведені та підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення сплати орендних платежів, а тому позивач, керуючись п. 5.2. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 755,46 грн.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення орендних платежів Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі 2 % за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 755,46 грн., нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про виселення відповідача з орендованого приміщення та зобов'язання повернути його за актом приймання-передачі позивачу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з п. 5.8 Договору, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови Орендодавця від оренди, Орендар зобов'язаний повернути орендоване приміщення по акту.

Враховуючи те, що Договір №6018 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 02.07.2003 року є таким що припинив свою дію, то відповідач на підставі приписів ч. 1 ст. 785 ЦК України та ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» зобов'язаний повернути об'єкт оренди позивачу, а тому позовні вимоги позивача про виселення відповідача з орендованого приміщення та повернути вказаного приміщення позивачу за актом приймання-передачі є нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача .

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Виселити Київський міський дитячий клуб "Іскра" (04074, м. Київ, ВУЛИЦЯ МОСТИЦЬКА, будинок 14; код ЄДРПОУ 21524405) з нежитлового приміщення загальною площею 86,00 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Мостицька, 24 літ. «А», та повернути нежитлове приміщення загальною площею 86,00 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Мостицька, 24 літ. «А» за актом приймання-передачі Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" (04071, м. Київ, ВУЛИЦЯ ХОРИВА, будинок 36; код ЄДРПОУ 39609111).

3. Стягнути Київського міського дитячого клубу "Іскра" (04074, м. Київ, ВУЛИЦЯ МОСТИЦЬКА, будинок 14; код ЄДРПОУ 21524405) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" (04071, м. Київ, ВУЛИЦЯ ХОРИВА, будинок 36; код ЄДРПОУ 39609111) 13 219 (тринадцять тисяч двісті дев'ятнадцять) грн. 61 коп. - неустойку за невиконання зобов'язання щодо повернення приміщення, 755 (сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 46 коп. - пені, 5 273 (п'ять тисяч двісті сімдесят три) грн. 89 коп. - основного боргу (заборгованості по орендній платі за час фактичного користування об'єктом оренди), 2 756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп. - судового збору.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 29.03.2016 року.