Рішення № 56907814, 29.03.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "29" березня 2016 р. Справа № 906/201/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1- довіреність № 623/19 від 01.02.2016;

від відповідача: ОСОБА_2- довіреність від 21.03.2016

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м. Житомир)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський елеватор" (м. Бердичів, Житомирська обл.)

про стягнення 471916,69 грн

У відповідності до ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 22.03.2016 було оголошено перерву до 10:00 29.03.2016

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" подало до господарського суду позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський елеватор" 394878,40 грн заборгованості по договору підряду № 15 від 08.06.2015, а також 59502,22 грн пені, 4056,97 грн 3% річних та 14215,60 грн інфляційних нарахувань.

Водночас, ПАТ "Житомиргаз" разом з позовною заявою було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову від 03.03.2016 вих. № 1378/19, згідно з якою товариство просило накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ "Бердичівський елеватор" в межах позовних вимог у розмірі 394878,40 грн.

Ухвалами від 09.03.2016 господарський суд порушив провадження у справі та прийняв справу до розгляду; відмовив у задоволенні заяви ПАТ "Житомиргаз" від 03.03.2016 вих. № 1378/19 про вжиття заходів забезпечення позову.

В судовому засіданні 22.03.2016 представник відповідача повідомив про повну оплату ним 17.03.2016 суми основного боргу у розмірі 394878,40 грн. Відповідно до наданого суду відзиву на позовну заяву від 21.03.2016 вих. № 27, просив відмовити позивачу у стягненні нарахованих сум штрафних санкцій.

Представник позивача в засіданні суду 22.03.2016 підтвердив добровільну сплату відповідачем суми боргу, однак в частині нарахованих до сплати 3% річних, пені та інфляційних втрат позовні вимоги підтримав у повному обсязі; заявив клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для надання додаткових доказів у справі.

Після перерви в судовому засіданні, на адресу суду від сторін надійшли такі документи:

- від відповідача - заява (клопотання) від 25.03.2016 вих. № 29 про зменшення суми штрафних санкцій у справі відповідно до наданого ним розрахунку, а саме: пеню до 8092,30 грн, 3 % річних до 551,75 грн, обрахованих за період з 15.02.2016 по 02.03.2016 включно. Згідно з заявою, відповідач просить у задоволенні вимоги про стягнення інфляційних відмовити в повному обсязі, з огляду на те, що у лютому 2016 року мали місце дефляційні процеси (а. с. 60, 61);

- від позивача - клопотання про зменшення позовних вимог від 28.03.2016 вих. № 1809/19 з додатками, відповідно до якого позивач зменшує вимоги в частині нарахованої пені, річних та інфляційних і просить стягнути з відповідача борг у розмірі 77038,29 грн, з яких: 58960,96 грн пені, 4020,09 грн річних та 14057,24 грн інфляційних втрат, а також заперечує проти задоволення клопотання відповідача про зменшення нарахованих санкцій за відсутністю належних та допустимих доказів, які б підтверджували виключність обставин, причин невиконання умов договору № 15 від 08.026.2015 (а. с. 63 - 69).

В судовому засіданні 29.03.2016 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог від 28.03.2016 вих. № 1809/19; провадження у справі в частині стягнення 394878,40 грн основного боргу просив припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд прийняв заяву позивача від 28.03.2016 до розгляду. Спір вирішується з урахуванням заяви від 28.03.2016 в межах 471916,69 грн.

Представник відповідача просив суд задовольнити клопотання від 25.03.2016 вих. № 29 та зменшити здійснені позивачем нарахування до 8644,05 грн.

Суд вирішив розглянути клопотання відповідача від 25.03.2016 за результатами вирішення справи, про що зазначити в мотивувальній частині рішення суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Бердичівський елеватор" (замовник/відповідач) та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (підрядник/позивач) договору № 15 від 08.06.2015 (далі - договір, а. с. 12 - 15), підрядник зобов'язався виконати власними та залученими силами і засобами роботи по реконструкції систем газопостачання ТОВ "Бердичівський елеватор", що належить замовнику на правах власності (далі - об'єкт), що передбачений проектно-кошторисною документацією, здати замовнику виконані будівельно-монтажні роботи у встановлений строк, а замовник зобов'язався надати підряднику проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти завершений будівництвом об'єкт, виконані будівельно-монтажні роботи і в повному обсязі сплатити вартість виконаних робіт згідно акту виконаних робіт у порядку і в розмірах, передбачених цим договором та додатками до нього (п. п. 1.1, 1.2 договору).

За своєю правовою природою вказаний договір № 15 від 08.06.2015 є договором будівельного підряду.

Згідно з приписами ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно - кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно - кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.3 договору, підрядник зобов'язався розпочати виконання робіт з дати авансової оплати робіт та передачі проектно-кошторисної документації замовнику протягом 1 місяця. Датою закінчення виконання робіт підрядником за цим договором є дата підписання акту виконаних робіт замовником.

Згідно з п. 1 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником (ст. 844 ЦК України).

У п. п. 3.1, 3.3 договору сторони визначили, що загальна сума договору становить 594878,40 грн, в тому числі ПДВ 99146,40 грн. Вказана сума визначена згідно з кошторисом, який є додатком до договору та невід'ємною частиною.

Також сторони погодили, що договірна ціна може бути скоригована в процесі виконання робіт, а остаточна ціна визначається на підставі актів виконаних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3), підписаних сторонами договору, та є обов'язковою до оплати.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що підрядник свої зобов'язання за договором підряду виконав в повному обсязі, на підтвердження чого надав підписані сторонами та скріплені печатками акт № 1 приймання-передачі будівельно-монтажних робіт по реконструкції систем газопостачання від 26.10.2015 на суму 590479,14 грн (а. с. 16) та акт № ПС-0011240 приймання виконаних підрядних робіт на суму 4399,26 грн (а. с. 17).

За ч. 4 ст. 879 ЦК України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

В пунктах 3.2, 3.5 договору сторони погодили, що виконавець приступає до виконання робіт після сплати замовником авансу в розмірі 40%, а саме: 237951,36 грн, в тому числі ПДВ 39658,56 грн. Остаточний розрахунок з підрядником здійснюється замовником протягом 3-х робочих днів після підписання актів виконаних робіт.

Згідно п. 2.5 договору, врізка в розподільчий газопровід системи газопостачання оплачується окремо, після проведення повного розрахунку за даним договором.

Наявними у справі документами підтверджується факт виконання підрядником будівельно-монтажних робіт по реконструкції систем газопостачання та прийняття вказаної роботи замовником.

Звідси виникає обов'язок у замовника розрахуватися за виконані роботи по акту №1 приймання-передачі будівельно-монтажних робіт по реконструкції систем газопостачання від 26.10.2015 у строк до 29.10.2015 включно (26.10.2015 + 3 банківські дні).

Водночас, до правовідносин сторін в частині визначення строку платежу по акту № ПС-0011240 приймання виконаних підрядних робіт підлягають застосування положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, згідно з яких, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене строк оплати наданих позивачем відповідачу послуг у розмірі 4399,26 слід обраховувати виходячи з направленого на адресу відповідача листа-вимоги про погашення заборгованості від 27.01.2016 вих. № 543/19, на якому стоїть відмітка про його отримання датована відповідачем 02.02.2016 (а. с. 51).

Отже, враховуючи положення ст. 530 ЦК України, у відповідача виник обов'язок розрахуватись за надані позивачем послуги по акту № ПС-0011240 у строк до 09.02.2016 включно (02.02.2016 (дата отримання листа-вимоги) + 7 днів).

Однак як вбачається з оборотно-сальдової відомості, наданої позивачем (а. с. 34), замовник свій обов'язок по сплаті коштів за проведені будівельно - монтажні роботи у вище вказані строки не виконав, сплативши частково на рахунок підрядника авансовий платіж у розмірі 200000,00 грн, внаслідок чого заборгованість за виконані будівельні роботи згідно з договором підряду № 15 від 08.06.2015 склала 394878,40 грн (590479,14 + 4399,26 - 200000,00).

У відповідності до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту містяться в ст. ст. 525 і 526 ЦК України.

Звідси випливає обов'язок відповідача своєчасно розрахуватися за проведені будівельні роботи, виконані на підставі укладеного договору підряду, у порядку та строки передбачені ним.

Оскільки станом на дату звернення до суду відповідачем не були сплачені грошові кошти за проведені позивачем роботи з реконструкції систем газопостачання ТОВ "Бердичівський елеватор" у розмірі 394878,40 грн, суд вважає вимогу про їх стягнення у заявленому позивачем розмірі обґрунтованою та такою, що підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, суд встановив, що в процесі розгляду справи відповідачем було повністю сплачено 394878,40 грн основної заборгованості, що підтверджується платіжними дорученнями №465 від 17.03.2016 на суму 390479,14 грн та № 466 від 17.03.2016 на суму 4399,26 грн (а. с. 49, 50).

Оскільки вказана сума була сплачена відповідачем після звернення позивача до суду, провадження у справі в частині стягнення вище вказаної суми слід припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Слід зазначити, що за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором підряду, позивач нарахував до стягнення з відповідача 4020,09 грн 3 % річних за період з 30.10.2015 по 02.03.2016 (по акту № 1 від 26.10.2015), за період з 09.02.2016 по 02.03.2016 (по акту № ПС-0011240) та 14057,24 грн інфляційних втрат за період листопад 2015 року - січень 2016 року (по акту № ПС-0011240) (а. с. 64).

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних, господарський суд встановив, що їх суми обґрунтовані та вірні.

Водночас, при перевірці вище вказаного розрахунку щодо обґрунтованості стягнення з відповідача суми річних, судом було встановлено, що позивачем невірно визначено період їх нарахування. Враховуючи, що граничним строком оплати виконаної роботи по акту № ПС-0011240 є 09.02.2015, заборгованість у відповідача виникла з 10.02.2016, тому річні слід нараховувати також з 10.02.2016, а не з 09.02.2016 як зазначив позивач.

Здійснивши перерахунок річних, виходячи з вищевказаного початку періоду їх нарахування, суд вважає правомірно заявленою до стягнення їх суму у розмірі 4019,72 грн. У стягненні 0,37 грн 3% річних слід відмовити.

Що стосується заявленої позивачем пені, що згідно з розрахунку останнього (а. с. 64) становить 58960,96 грн, слід зазначити таке.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору сторони визначили, що за порушення строків оплати, вказаних в даному договорі, замовник сплачує підряднику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Однак, при здійсненні перерахунку, судом було встановлено, що по акту № ПС-0011240 на суму 4399,26 грн, згідно з якого строк оплати визначено до 10.02.2016, позивач помилково почав рахувати пеню з 09.02.2016, тобто раніше.

До того ж, позивач невірно порахував пеню, що підлягає до стягнення за актом № 1 від 26.10.2015, не врахувавши, що з 29.01.2016 по 02.03.2016 розмір подвійної облікової ставки НБУ в день складав 0.120 %, а не 0.121 %, як зазначено у розрахунку.

За вказаних обставин, здійснивши перерахунок пені по вказаним актам за період з моменту виникнення заборгованості по визначену позивачем дату - 02.03.2016, суд дійшов висновку, що обґрунтовано заявлена сума пені складає 58911,94 грн. У стягненні 49,02 грн пені слід відмовити.

Що стосується клопотання відповідача, викладеного у відзиві на позовну заяву про зменшення розміру пені, то суд відмовляє в його задоволенні, враховуючи таке.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В обґрунтування поданого позивачем клопотання про зменшення штрафних санкцій зазначено, що між позивачем та відповідачем велися переговори щодо сплати боргу. Сподіваючись на відстрочку платежу, відповідач оплату заборгованості не проводив. Листом від 08.02.2016 вих. № 768/19 позивач повідомив про своє рішення щодо відмови в наданні розстрочки. Вказаний лист був отриманий відповідачем 15.02.2016 за вх. № 3 (а. с. 51), після чого ним було прийнято рішення про сплату боргу найближчим часом, що було зроблено 17.03.2016.

Однак при вирішенні питання щодо зменшення суми, нарахованої позивачем до стягнення пені, судом враховано, що відповідачем не доведено винятковості обставин, які є підставою для її зменшення. Зокрема, відповідач належними та допустимими доказами не обґрунтував наявність обставин, які мають істотне значення для його фінансового стану, та на які він посилається як на підставу для зменшення суми пені та 3% річних.

Окрім того, звертаючись до позивача з листом від 03.02.2016 вих. № 13 (а. с. 52) з проханням розглянути графік оплат, відповідач зобов'язався здійснити першу проплату боргу у сумі 15000,00 грн до кінця лютого 2016 року, однак фактично ним було сплачено її лише 17.03.2016.

При цьому суд зазначає, що суд не наділений повноваженнями відмовляти позивачу в стягненні з відповідача обґрунтовано нарахованих штрафних санкцій, зменшувати обґрунтовано нараховані інфляційні та річні чи відмовляти в їх стягненні в цілому, ні за клопотанням відповідача, ні з власної ініціативи.

Оскільки прийняття рішення щодо зменшення розміру санкцій є правом суду, а не його обов'язком, суд відмовляє відповідачу в задоволенні заяви (клопотання) від 25.03.2016 вих. № 29 у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю обставин, що є підставами для його задоволення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідач в процесі розгляду справи сплатив всю суму основного боргу, чим визнав правомірність заявленого позивачем позову в цій частині, однак станом на день розгляду справи в суді доказів сплати нарахованої пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги (з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог від 28.03.2016 вих. № 1809/19) обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 76988,90 грн, з яких: 58911,94 грн пені, 4019,72 грн 3 % річних та 14057,24 грн інфляційних нарахувань. У стягненні 49,02 грн пені та 0,37 грн 3 % річних слід відмовити. Провадження у справі щодо стягнення 394878,40 грн слід припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82 - 85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський елеватор" (13300, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Низгірецька, буд. 111, код ЄДРПОУ 32592856) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (10002, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, буд. 35, код ЄДРПОУ 03344071):

- 58911,94 грн пені,

- 4019,72 грн 3 % річних,

- 14057,24 грн інфляційних нарахувань,

- 7078,00 грн судового збору.

3. В частині стягнення 394878,40 грн основного боргу провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

4. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 04.04.16

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати: 1 - в справу, 2,3 - сторонам - рек.