Рішення № 56907738, 31.03.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.03.2016 Справа № 905/992/16

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осадчої А.М.

за участю секретаря судового засідання Щитової Л.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" м.Кривий Ріг Дніпропетровська область

до відповідача Державного підприємства "Донецька залізниця" м.Донецьк

про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 14295,71 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

24.02.2016 року шляхом направлення поштового відправлення Публічне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" м.Кривий Ріг Дніпропетровська область (далі – ПАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Донецька залізниця" м. Донецьк (далі- ДП “Донецька залізниця”) про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 14295,71 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.03.2016 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено справу № 905/992/16. Розгляд справи відкладався.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання договору №689/14-Ф/14-70-02 від 19.12.2015 року, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Ресурс» (далі – ТОВ «Метінвест-Ресурс»), по залізничній накладній № 45769106 від 30.01.2016 року на адресу ТОВ «Метінвест-Ресурс» (вантажоодержувач - ПАТ "МК "Азовсталь" у вагоні №68605948 надійшов вантаж – брухт сталевий великоваговий негабаритний. Згідно акту загальної форми № 45 від 05.02.2016 року, складеного на станції Сартана Державного підприємства «Донецька залізниця», була здійснена перевірка маси вантажу з представниками залізниці, в результаті якої встановлено недостачу та складено комерційний акт БН 727276/24 від 05.02.2016 року. У присутності комісії у вагоні № 68605948 при перевантажуванні виявлено недостачу маси вантажу у кількості 4050 кг. Викладені у комерційному акті обставини свідчать про доступ до вантажу при його транспортуванні сторонніх осіб, що прямо вказує на вину відповідача. У зв’язку з тим, що ДП «Донецька залізниця» не було забезпечене належне збереження вантажу при його перевезенні, ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» завдано матеріальні збитки в сумі 14295,71 грн., що стало підставою для звернення до суду за захистом порушеного права.

Заявлені позовні вимоги позивач нормативно обґрунтовує статтями 16, 22, 909, 920, 924 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), статтями 224, 307, 314 Господарського кодексу України (далі – ГК України), статтями 110, 113, 114, 129, 130, 133, 136 Статуту залізниць України, статтями 22, 27, 54-57 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України).

На підтвердження зазначених у позові обставин ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» надало суду оригінал залізничної накладної №45769106, комерційного акту БН 727276/24 від 05.02.2016 року; належним чином засвідчені копії: договору № 689/14-Ф/17-70-02 від 12.01.2015 року, рахунку-фактури № 90105512 від 30.01.2016 року, специфікації №1 від 12.01.2015 року, додаткової угоди №1 до специфікації №2 від 30.01.2015 року, договору поставки №337/14 від 02.12.2014 року, додаткової угоди №2 до договору поставки №337/14 від 29.12.2014 року, додаткової угоди №3 до договору поставки №337/14 від 29.12.2014 року, додаткової угоди №4 до договору поставки №337/14 від 29.12.2014 року, додаткової угоди №5 до договору поставки №337/14 від 29.12.2014 року, акту приймання металів чорних (вторинних) №300115 від 30.01.2015 року, прийомо-здавального акту №27557 від 06.02.2015 року, докази направлення на електронну адресу відповідача позовної заяви з доданими до неї документами, довідку Державного підприємства “Укрпошта” про неможливість направлення кореспонденції відповідачу, виписок з ЄДРПОУ, Статуту підприємства, наказу №283-к від 01.09.2015 року, докази повідомлення відповідача про дату та місце розгляду справи.

15.03.2016 року через канцелярію суду від позивача надійшли витребувані ухвалою суду документи.

У судове засідання 31.03.2016 року представник позивача не з’явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи, на електронну адресу суду надіслав клопотання, у якому просить суд розглянути справу без уповноваженого представника позивача.

Клопотання позивача судом задоволено.

Представник відповідача у судове засідання 31.03.2016 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, про час та місце судового розгляду справи повідомлений у відповідності з рекомендаціями, що надані у п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" № 01-06/2052/14 від 01.12.2014, яким передбачено особливості повідомлення сторін судового процесу, у разі знаходження підприємства на території проведення АТО.

Адреса місцезнаходження ДП “Донецька залізниця”, що зазначена ЄДРПОУ: 83000, Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, будинок №68. Відомості щодо перереєстрації юридичної особи відсутні.

Як встановлено у актах канцелярії господарського суду Донецької області внаслідок того, що згідно листа Харківської дирекції УДППЗ “Укрпошта” №7-14-72 від 10.02.2016року відділення поштового зв’язку призупинили приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей, канцелярія суду не має можливості направити поштову кореспонденцію (ухвали суду) на юридичну адресу відповідача.

Інформація про час і місце судових засідань щодо розгляду справи №905/690/16 розміщувалась на сторінці господарського суду Донецької області офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). Матеріали справи містять роздруковані та оформлені належним чином сторінки з відповідним повідомленням.

З огляду на викладене, суд здійснив всі можливі дії направлені на повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду справи.

Згідно із пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” № 18 від 26.12.2011року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого представника відповідача та ненадання відповідачем певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Відповідно до положень статті 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу сторони до суду не звертались.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані в порядку статті 43 ГПК України письмові докази в їх сукупності та взаємозв’язку, суд дійшов висновку про задоволення позову, зважаючи на таке.

19.12.2014 року між ТОВ «Метінвест-Ресурс» та ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» укладено договір №689/14-Ф/14-70-02, згідно п.1.1 якого Постачальник зобов’язується поставити Покупцю лом і відходи чорних металів (далі – металобрухт) на умовах, а Покупець зобов’язується прийняти металобрухт та оплатити його вартість.

Як визначено у п.п. 2.1,2.2 договору кількість, номенклатура металобрухту вказуються у специфікаціях до даного договору, що є його невід’ємною частиною. Якістьметалобрухту повинна відповідати ДСТУ 4121-2002 «Метали чорні вторинні. Загальні технічні вимоги» для даного виуд металобрухту, а також спеціальним вимогам, якщо такі встановлені домовленостями сторін, відображених в додатках до договору.

Строки поставки металобрухту визначаються у відповідних Специфікаціях до даного договору (п.3.2 договору).

Одночасно сторонами договору обумовлені у п.3.1 останнього, що Постачальник зобов’язується поставити товар на умовах поставки, вказаних у специфікаціях у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів “Інкотермс” у редакції 2010 року.

За змістом статті 909 ЦК України, яка кореспондується з положеннями статті 307 Господарського суду України (далі – ГК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Загальні умови перевезення, як унормовано частиною 2 статті 908 ЦК України, визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

У статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457 з відповідними змінами та доповненнями (далі - Статут), наголошується, що основним перевізним документом встановленої форми є накладна, оформлена відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і надана залізниці відправником разом з вантажем. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно з відомостями, що містяться у залізничній накладній №45769106 ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (вантажовідправник) відправив зі станції Грековатая ДП «Придніпровська залізниця» у пункт призначення - станція Сартана ДП «Донецька залізниця» для ПАТ «Азовсталь» (вантажоодержувач) вантаж – лом чорних металів згідно відомості вагонів, в тому числі, у напіввагоні №68605948 в масі 66450 кг. У вагон вантаж завантажено вантажовідправником. Поверхня вантажу маркована вапном.

Зазначена залізнична накладна оформлена у встановленому порядку та відповідно до положень частини 2 статті 307 ГК України та статті 6 Статуту залізниць України за своєю правовою природою є двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу і підтверджує укладення договору перевезення вантажу залізничним транспортом.

З огляду на положення статей 11 ЦК України та 174 ГК України вона є підставою для виникнення у сторін цієї угоди визначених в ній прав та обов’язків.

Статтею 12 Закону України “Про залізничний транспорт” унормовано, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству (ст. 110 Статуту).

Відповідно до ч.1 ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

За актом загальної форми №45 від 05.02.2015 року, що складений на станції Сартана ДП «Донецька залізниця», здійснено комісійне переважування вагону №68605948, за наслідками якого встановлено - вага : за документами тара - 20500 кг, нетто - 66450 кг, тоді як фактично брутто – 82900 кг, тара – 20500 кг, нетто – 62400 кг, що менше зазначеного у залізничній накладній на 4050 кг.

05.02.2015 року складено комерційний акт БН 727276/24 (форма ГУ-22), у якому зафіксовано, що залізничний вагон №68605948 прибув на станцію Сартана у технічно справному стані. Навантаження у вагоні навалом, нижче рівня бортів 400-600 мм, накритий листами. Листи зсунуті, є заглиблення по всій довжині вагону, шириною 1200 мм, глибиною, по середині вагону, над 1, 2, 3 люками від 900 мм, з пониженням завантаження над 4, 5, 6, 7 люками 1200 мм. За документом вказане маркування вапном, фактично маркування відсутнє. Двері суцільнометалеві, люки укручені. В технічному відношенні вагон справний. Контрольним переважуванням вагона на 150тонних електронних вагах недостача підтвердилась: вага : брутто – 82900 кг, тара – 20500 кг, нетто – 62400 кг, що менше зазначеного у залізничній накладній на 4050 кг.

Наведений акт за своєю формою та змістом відповідає положенням Статуту залізниць України і Правилам складання актів ( стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 р. за № 567/6855.

З огляду на наведене, суд визнає, що акт БН 727276/24 від 05.02.2015 року у відповідності до вимог частини 1 статті 26 Закону України “Про залізничний транспорт” засвідчує обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізника вантажу, та є належним доказом по справі.

За приписами статті 12 Закону України “Про залізничний транспорт” підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідкування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, багажу при його перевезенні встановлена нормою статті 924 ЦК України, яка кореспондується з положеннями частини 2 статті 23 Закону України “Про залізничний транспорт”: перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно з ст. 113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Пунктами 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001р. встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Згідно з ч.1 ст. 31 Статуту, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Пунктом 3.8 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” №04-5/601 від 29.05.2002 зазначено, що відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Згідно з абз. 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000р. встановлено що, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до накладної № 45769106 вантаж завантажено у вагони відправником, вантаж маркований вапном, на станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагону не було, що свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.

Досліджені у судовому засіданні письмові докази свідчать про те, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагонів, вантажу, його маркування та кріплення у вагонах, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, про наявність вільних місць у вагонах залізницею зазначено не було, не зазначалось і про порушення маркування, що в свою чергу, свідчить про відсутність вини вантажовідправника у нестачі вантажу.

Зауважень з боку залізниці до стану вагону та вантажу в ньому на станції відправлення не було. Відсутність належного маркування, що встановлено за комерційним актом, свідчить про втрату частини вантажу під час транспортування.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що недостача вантажу сталась внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування. Залізниця не довела, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.

Нормами ст. 623 ЦК України та ст. 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Право на пред’явлення до залізниці претензії та позову у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач вантажу (ст.130 Статуту залізниць України).

Згідно графи 4 залізничної накладної №45769106 вантажоодержувачем є ПАТ "МК "Азовсталь".

Відповідно до положень ст.133 Статуту залізниць України та п.2 Правил заявлення та розгляду претензій, передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Передача права на звернення з позовом була здійснена шляхом вчинення переуступного підпису на документі – залізничній накладній.

У статті 114 Статуту залізниць України закріплено положення, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Частиною 1 статті 115 Статуту передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто встановлені пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 862/5083): при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі становить, зокрема: 0,5 % маси, зазначеної в перевізних документах, - всі інші вантажі. За таких обставин фактична недостача вантажу у цьому вагоні становить 3718 кг (4050-332,25).

Згідно рахунку – фактури №90105512 від 30.01.2015 року вартість однієї тони брухту сталевого негабаритного великовагового з урахуванням ПДВ складає 3845,00 грн.

Таким чином, вартість нестачі вказаного вантажу з урахуванням норми природної втрати становить 14295,71 грн. Представлений позивачем розрахунок розміру збитків суд визнає вірним.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним факт порушення ДП «Донецька залізниця» своїх зобов’язань з перевезення вантажу залізничним транспортом, унаслідок чого ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» спричинені матеріальні збитки в сумі 14295,71 грн., які підлягають відшкодуванню в судовому порядку відповідачем на користь позивача.

Приймаючи до уваги, що судом прийняте рішення про задоволення позову в повному обсязі, у відповідності до положень статті 49 ГПК України понесені позивачем при зверненні до суду витрати зі сплати судового збору в сумі 1378,00грн. підлягають стягненню з відповідача.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, статтями 908, 909 Цивільного кодексу України та статтями 174, 224, 225, 307 Господарського кодексу України, Законом України “Про залізничний транспорт”, Статутом залізниць України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 14295,71 грн. задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 68, ідентифікаційний код 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (50066, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00190977) збитки в сумі 14295,71 грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 1378,00грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 31.03.2016 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення суду складено та підписано 04.04.2016 року.

Суддя А.М. Осадча