Рішення № 56907724, 29.03.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 14/137/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2016 Справа № 908/5094/15

Суддя господарського суду Запорізької області Сушко Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» (адреса 69034 м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, б. 29-А)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТехноХімРеагентБел» (юридична адреса 230005 Республіка Білорусь, м. Гродно, вул. Дзержинського, б. 116-А; поштова адреса - 230023 Республіка Білорусь, м. Гродно, вул. Віленська, б. 1)

про стягнення заборгованості

За участю уповноважених представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 15.01.2016р.;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №01-09/16-143 від 03.03.2016р.

Суть спору:

21.09.2015р. до господарського суду Запорізької області звернувся Позивач - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» (далі за текстом ТОВ «Технохімреагент») з позовом до Відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТехноХімРеагентБел» (далі за текстом ТОВ «ТехноХімРеагентБел») про стягнення заборгованості в розмірі 5 390,40 доларів США.

Системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл справи між суддями та справу призначено до розгляду головуючому судді Сушко Л.М.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.09.2015р. порушено провадження у справі №908/5094/15, судове засідання призначено на 29.03.2016р., у сторін витребувані документи, необхідні для вирішення спору по суті.

04.03.2016р. від Позивача надійшла уточнена позовна заява, яка не суперечить ст. 22 ГПК України, судом приймається до розгляду, розглядаються позовні вимоги ТОВ «Технохімреагент» в редакції уточненої позовної заяви.

В судовому засіданні 29.03.2016р. розгляд справи закінчено, на підставі ст.ст. 82-85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду, повідомлено про дату виготовлення повного тексту рішення.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточненої позовної заяви, Позивач зазначив, що на виконання умов Контракту №15182/ЕХ від 12.06.2015р., укладеного між Сторонами, Позивач поставив Відповідачеві хімічну продукцію по додатку № 1 на суму 4406,40 доларів США; по додатку № 3 на суму 984,00 доларів США; по додатку 4 на суму 45940,50 доларів США. Проте, Відповідач в порушення умов Контракту свої зобовязання щодо оплати отриманої продукції не виконав, станом на 03.03.2016р. Відповідач не оплатив отриману по додаткам №№ 1,3,4 хімічну продукцію на загальну суму 51 330,90 доларів США.

З огляду на зазначені обставини, Позивач просить стягнути з ТОВ «ТехноХімРеагентБел» на користь ТОВ «Технохімреагент» 51 330,90 доларів США.

23.03.2016р. на адресу господарського суду Запорізької області від ТОВ «ТехноХімРеагентБел» надійшов Лист від 03.03.2016р. № 01-09/16-142 відповідно до змісту якого Відповідач підтверджує невиконання у визначений договором термін зобовязань зі сплати, що виникли з Додатків №№ 1,3,4 до Контракту № 15182/ЕХ від 12.06.2015р. на загальну суму 51 330,90 доларів США. Позов визнає. Зобовязується здійснити оплату в найблищій час. В судовому засіданні представник Відповідача обставини викладені в зазначеному Листі підтримав.

За клопотанням представників Сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

За приписами ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Відповідно до ст. 10 Конституції України, держаною мовою в України є українська мова.

Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників Сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 9 Конституції України ( 254к/96-ВР ) чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Як зазначається у постанові Пленуму Верховного Суду України від 01.11.96 N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" (пункт 4), суд не може застосувати закон, який регулює правовідносини, що розглядаються, інакше як міжнародний договір.

Дія міжнародних договорів України на території України регулюється статтею 19 Закону України "Про міжнародні договори України", в якій встановлено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 124 господарського процесуального кодексу України встановлено компетенцію господарських судів у справах за участю іноземних підприємств і організацій, і в ній, зокрема, зазначено, що господарські суди розглядають справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо місцезнаходження відповідача на території України. Підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних підприємств і організацій визначається за правилами, встановленими статтями 12-17 цього Кодексу. Господарські суди мають право також розглядати справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо: місцезнаходженням філії, представництва, іншого відособленого підрозділу іноземного підприємства чи організації є територія України; іноземне підприємство чи організація має на території України нерухоме майно, щодо якого виник спір.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями

колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України та міжнародних звичаїв, що визнаються в Україні.

Спори, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами нерезидентами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень за ними розглядаються господарським судом згідно з чинними міжнародно-правовими нормами, що регулюють правовідносини в області купівлі-продажу та діють на території обох сторін.

До таких міжнародних норм відноситься зокрема Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, укладена державами - учасницями СНД 20.03.92.

Відповідно до пункту "є" статті 11 вказаної Угоди права та обов'язки сторін за договором визначаються законодавством місця вчинення, якщо інше не передбачено згодою сторін.

У зв'язку з тим, що Контракт № 15182/ЕХ було укладено Сторонами саме в м. Запоріжжя (Україна), суд дійшов висновку, що спір слід розглядати за законодавством України.

Пунктом 11.2. Контракту Сторони передбачили, що у випадку не врегулювання в процесі перемовин спірних питань спори підлягають розгляду в Ленінському районному суді м. Запоріжжя в порядку передбаченому чинним законодавством.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Матеріалами справи встановлено, що Позивач - ТОВ «Технохімреагент» та Відповідач - ТОВ «ТехноХімРеагентБел» є юридичними особами, спір між Сторонами виник з приводу невиконання Відповідачем зобовязань за Контрактом №15182/ЕХ.

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства спір про стягнення з ТОВ «ТехноХімРеагентБел» на користь ТОВ «Технохімреагент» заборгованості підлягає розгляду саме в господарському суду Запорізької області.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

12.06.2015р. між ТОВ «Технохімреагент» - Продавець та ТОВ «ТехноХімРеагентБел» - Покупець укладено Контракт №15182/ЕХ (далі за текстом Контракт).

За умовами п. 1.1. Контракту, Продавець зобовязався поставити та передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити на умовах даного Контракту Товарі (продукцію) згідно специфікаціям та умовам, зазначеним у відповідних Додатках до даного Контракту, що є його невідємними частинами.

Згідно п. 2.2. Контракту, платежі за продукцію, що поставляється по даному Контракту, виконуються в доларах США та дійсні тільки для даного Контракту.

Оплата Покупцем продукції, що поставляється по даному Контракту, проводиться згідно умовам, зазначеним у відповідних Додатках до Контракту. Банківські збори оплачуються Сторонами, кожна із Сторін сплачує збори свого банку (п. 2.4. Контракту).

Відповідно до розділу 3 Контракту, умови оплати відстрочка 30 днів з дати отримання вантажу, зазначеної в CMR.

Відповідно до Додатку №1 від 18.06.2015р. до Контракту, загальна вартість товару становить 4406,40 доларів США. Умови оплати 100% вартості протягом 30 днів з дати отримання вантажу, зазначеної в CMR.

Відповідно до CMR №2 від 19.06.2015р. вантаж отримано 25.06.2015р.

Відповідно до Додатку №3 від 02.07.2015р. до Контракту, загальна вартість товару становить 984,00 доларів США. Умови оплати відстрочка 60 днів від дати оформлення імпортної митної декларації на території республіки Білорусь шляхом безготівкового банківського переказу за розрахунковий рахунок Продавця.

Оформлення декларації відбулося 15.07.2015р., що підтверджується Декларацією на товари №16445/150715/0011947 від 15.07.2015р.

Відповідно до Додатку №4 від 25.11.2015р. до Контракту, загальна вартість товару становить 45 940,50 доларів США. Умови оплати 100% вартості протягом 30 днів з дати отримання вантажу, зазначеної в CMR.

Відповідно до CMR №485796 від 10.12.2015р. вантаж отримано 15.12.2015р.

Відповідач товар отримав, будь-яких заперечень не надав.

При цьому, в порушення зобовязань за Контрактом Відповідачем отриману продукцію не оплачено.

Таким чином, на день прийняття судом рішення заборгованість ТОВ «ТехноХімРеагентБел» перед ТОВ «Технохімреагент» за отриману по Додаткам №№ 1,3,4 до Контракту хімічну продукцію на загальну суму 51 330,90 доларів США не сплачена.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших субєктів, зобовязані поновити їх, не чекаючи предявлення їм претензії чи звернення до суду.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що надані Позивачем письмові докази доводять ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Разом з тим, Відповідач позов визнав у повному обсізя.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТехноХімРеагентБел» на свою користь основної заборгованості в сумі 51 330,90 доларів США підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України господарський суд Запорізької області, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТехноХімРеагентБел» про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТехноХімРеагентБел» (юридична адреса 230005 Республіка Білорусь, м. Гродно, вул. Дзержинського, б. 116-А; поштова адреса - 230023 Республіка Білорусь, м. Гродно, вул. Віленська, б. 1, реєстраційний номер 590831274) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» (69034 м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, б. 29-А, код ЄДРПОУ 34155997) заборгованість в сумі 51 330 (пятдесят одна тисяча триста тридцять) доларів 90 центів США, судовий збір в розмірі 1 775 (одна тисяча сімсот сімдесят пять) гривен 01 копійок.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.М. Сушко

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 01.04.2016р.