Рішення № 56907683, 15.03.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.03.2016 Справа № 905/3631/15

Господарський суд Донецької області в особі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Татарині Б.Т., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом – Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», м. Павлоград

до відповідача – Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк

про стягнення 8433,39 грн.

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні господарського суду Донецької області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення вартості недостачі вантажу в сумі 8433,39 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що позивач, він же відправник, передав на станції відправлення – Богуславський Придніпровської залізниці до міста призначенні – Сороче Донецької залізниці у групі вагонів № 59965338, № 53167227, № 61013264, № 53529640, № 56198054, № 56864325 вантаж – вугілля кам’яне з визначеною вагою у залізничній накладній № 453340000 від 16.01.2015 року. На станцію Сороче Донецької залізниці вантаж прибув з недостачею, яка підтверджена складеними цією ж станцією комерційними актами № БИ 558920/6 від 22.01.2015р., № БИ 558922/8 від 22.01.2015 р., № БИ 558919/5 від 22.01.2015 р., № БИ 558921/7 від 22.01.2015 р. На думку позивача нестача виникла під час перевезення і відповідальність за понесені позивачем збитки має нести перевізник.

Відповідач був належним чином повідомлений ухвалами суду про час і місце проведення судових засідань через розміщення інформації на сторінці господарського суду Донецької області в електронному варіанті за адресою: http: / www.reyestr.court.gov.ua / на офіційному веб-порталі “Судова влада в Україні” в мережі Інтернет у зв’язку з неможливістю сповістити відповідача іншим способом. Він не скористався своїм законним правом на участь в судовому засіданні, не надав суду відзив на позов і документи, які були витребувані судом ухвалами суду.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Дослідивши надані позивачем документи до матеріалів справи, господарський суд дійшов про можливість вирішити спір без явки представників сторін за достатністю матеріалів для розгляду спору по суті.

Перевіряючи надані позивачем документи до позовної заяви, якими він обґрунтовує позовні вимоги, клопотання сторін, встановивши фактичні обставини та їх повноту, надавши юридичну оцінку цим обставинам, суд -

ВСТАНОВИВ:

Предметом даного спору являється стягнення з залізниці недостачі вантажу, тобто спір стосується відповідальності залізниці при перевезені вантажу.

Відносини, пов’язані з діяльністю залізниці регулюються Статутом залізниць України, Законами України “Про транспорт”, “Про залізничний транспорт”, Правилами перевезення вантажів, Правилами користування вагонами і контейнерами, Правилами приймання вантажів до перевезення, Правилами видачі вантажів, Правилами оформлення перевізних документів, Правилами зберігання вантажів, Главою 64 Цивільного кодексу України “Перевезення”, Глава 32 Господарського кодексу України “Правове регулювання перевезення вантажів” тощо.

Відповідно до ст.909 Цивільного Кодексу України (ЦК) за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно п.2 ст.924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статею 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

16.01.2015р. у вагонах № 59965338, № 53167227, № 61013264, № 53529640, № 56198054, № 56864325 за залізничною накладною № 453340000 Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» (вантажовідправник) зі станції Богуславський Придніпровської залізниці передало вантаж – вугілля кам'яне навалом, маса вагонів: № 53167227: тара – 23500 кг., нетто – 68500 кг., № 53529640: тара – 22000 кг., нетто – 67100 кг., № 61013264: тара – 23200 кг., нетто – 68300 кг., № 56965338: тара – 22400 кг., нетто – 68000 кг., для відправлення і передачі його одержувачу на станцію Сороче Донецької залізниці.

Отримувач одержав вантаж, як зазначено в п. 52 залізничної накладної – 22.01.2015 року, про що зроблена відмітка залізниці.

На станції Сороче Донецької залізниці були складені комерційні акти № БИ 558920/6, № БИ 558922/8, № БИ 558919/5, № БИ 558921/7. Комерційні акти підписано належними особами, саме: начальником станції, комерційним агентом, приймальником потягів.

Згідно комерційного акта № БИ 558920/6, вагон № 53167227 комісійно перевантажений на справних вагах ВВЕК-150К вантажоотримувача, повірених 30.10.2014 р.. В залізничній накладній значиться: брутто – не вказано, тара – 23500 кг., нетто – 68500 кг. Фактично вага брутто після перевірки складає – 89450 кг., тара – 23500 кг., нетто – 65950 кг., що на 2550 кг. менше зазначеного в залізничній накладній. За описом перевірки встановлено, що течі вантажу немає, погрузка та маркування порушені.

Згідно комерційного акта № БИ 558922/8, вагон № 53529640 комісійно перевантажений на справних вагах ВВЕК-150К вантажоотримувача, повірених 30.10.2014 р.. В залізничній накладній значиться: брутто – не вказано, тара – 22000 кг., нетто – 67100 кг. Фактично вага брутто після перевірки складає – 87950 кг., тара – 22000 кг., нетто – 65950 кг., що на 1150 кг. менше зазначеного в залізничній накладній. За описом перевірки встановлено, що течі вантажу немає, погрузка та маркування порушені.

Згідно комерційного акта № БИ 558919/5, вагон № 61013264 комісійно перевантажений на справних вагах ВВЕК-150К вантажоотримувача, повірених 30.10.2014 р.. В залізничній накладній значиться: брутто – не вказано, тара – 23200 кг., нетто – 68300 кг. Фактично вага брутто після перевірки складає – 89400 кг., тара – 23200 кг., нетто – 63200 кг., що на 5100 кг. менше зазначеного в залізничній накладній. За описом перевірки встановлено, що течі вантажу немає, погрузка та маркування порушені.

Згідно комерційного акта № БИ 558921/7, вагон № 56965338 комісійно перевантажений на справних вагах ВВЕК-150К вантажоотримувача, повірених 30.10.2014 р.. В залізничній накладній значиться: брутто – не вказано, тара – 22400 кг., нетто – 68000 кг. Фактично вага брутто після перевірки складає – 88850 кг., тара – 22400 кг., нетто – 66450 кг., що на 1550 кг. менше зазначеного в залізничній накладній. За описом перевірки встановлено, що течі вантажу немає, погрузка та маркування порушені.

Згідно ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України, зокрема, ст. 129 якою передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема комерційними актами № БИ 558920/6, № БИ 558922/8, № БИ 558919/5, № БИ 558921/7 від 22.01.2015 року на станції Сороче Донецької залізниці.

Відповідно до ст.909 Цивільного Кодексу України (ЦК) за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

Згідно ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Господарський суд дійшов висновку, що сума недостачі з урахуванням норми недостачі в вагонах:

· № 53167227 (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) складає 2061,25 грн., виходячи із розрахунку: 2550 кг. (нестача вантажу, з урахуванням норми недостачі 1 % (68500 кг. х 1% = 685 кг). Кількість фактичної нестачі складає 1865 кг. (2550 кг. – 685 кг).

· № 53529640 (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) складає 520,85 грн., виходячи із розрахунку: 1150 кг. (нестача вантажу, з урахуванням норми недостачі 1 % (67100 кг. х 1% = 671 кг). Кількість фактичної нестачі складає 479 кг. (1150 кг. – 671 кг).

· № 61013264 (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) складає 4887,16 грн., виходячи із розрахунку: 5100 кг. (нестача вантажу, з урахуванням норми недостачі 1 % (68300 кг. х 1% = 683 кг). Кількість фактичної нестачі складає 4417 кг. (5100 кг. – 683 кг).

· № 56965338 (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) складає 964,13 грн., виходячи із розрахунку: 1550 кг. (нестача вантажу, з урахуванням норми недостачі 1 % (68000 кг. х 1% = 680 кг). Кількість фактичної нестачі складає 870 кг. (1550 кг. – 680 кг).

Згідно п.2 ст. 924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини, оскільки відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 920 ЦК обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статею 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

На підставі рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 у справі про досудове врегулювання спорів постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2002 року № 1973 було внесено зміни до статуту залізниць України, згідно з якими дотримання претензійного порядку пред’явлення вимог до перевізника не є обов’язковим, недотримання досудового порядку врегулювання спору не є перешкодою для звернення з позовом безпосередньо до господарського суду.

Строки позовної давності у спорах, що виникають з договору про перевезення вантажів, встановлені нормами у відповідності до ч.2 ст. 9 Цивільного кодексу України і становлять шість місяців. Загальні та скороченні строки позовної давності встановлені у ст. ст. 257, 258 Цивільного кодексу України. Однак, частиною другою ст. 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, господарський кодекс України, норми якого у регулюванні майнових відносин суб’єктів господарювання є спеціальними щодо норм цивільного кодексу України. Це стосується і положень про позовну давність.

Частина п"ята ст. 315 Господарського кодексу України та п. 136 Статуту залізниць України встановлюють шестимісячний строк для пред’явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що виливають з перевезення.

Виходячи з принципу рівності суб’єктів господарювання, з урахуванням частини другої ст. 9 Цивільного кодексу України та п. 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог п. 134 цього Статуту – з дня встановлення обставин, що спричинили заяву позову (складання комерційного акту, акту загальної фори, списання коштів з особового рахунку тощо).

Ст. 315 Господарського кодексу України та п.п. 136, 137 Статуту залізниць України встановлюють скорчений шестимісячний строк позовної давності лише відносно позову вантажовідправника (вантажоодержувача) до залізниці і залізниць до відправників або одержувачів, і не можуть застосовуватися до спорів вантажоодержувача та вантажовідправника між собою, навіть якщо цей спір випливає з нестачі чи пошкодження вантажу, який перевозився залізницею.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що підстави позову доведені, обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати на підставі ст., 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця» вартості недостачі вантажу в сумі 8433,39 грн. задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (ЄДРПОУ 01074957, 83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (ЄДРПОУ 00178353, 51400, м. Павлоград, вул. Леніна, буд. 76) вартість недостачі в сумі 8433,39 грн., 1218,00 грн. судові витрати.

Суддя С.Ю. Гринько