Рішення № 56907443, 30.03.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.03.16р. Справа № 904/193/16

За позовом Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. Макарова", м. Дніпропетровськ

до Державного підприємства з переробки брухту та відходів із вмістом дорогоцінних металів "ДНІПРО-ВДМ", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у сумі 192 102 грн. 50 коп.

Суддя Мельниченко І.Ф.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. № 157/1150 від 30.12.15 р., юрисконсульт 2 категорії;

Від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 220 від 16.06.2015 р., представник.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. Макарова" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 88 734, 38 грн., що складають заборгованість за договором № 1396/2798 від 01.07.2010 р., 88 734,38 грн. - пені, 1980, 29 грн. - річних, 4 436, 72 грн. - штрафу, 8 216, 73 грн. - інфляційних.

Відповідач наявність заборгованості за спірним Договором в сумі 88 734, 38 грн. визнав в повному обсязі, пославшись на тяжке фінансове становище підприємства останнього. Відносно нарахованих позивачем сум штрафу, пені, річних та інфляції заперечував, надавши контррозрахунок.

30.03.16 р. в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2010 р. Державним підприємством Виробниче обєднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» (Постачальник; позивач) та Державним підприємством «Дніпро-ВДМ» (Споживач; відповідач) укладено Договір про надання послуг по водопостачанню та водовідведенню № 1396/2798 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. вище зазначеного Договору, Постачальник надає Споживачу послуги водопостачання питної та технічної води, та водовідведення стічних вод в побутову та зливову систему каналізації в обємах узгоджених Специфікаціями-заявками (№ 1, 2), які узгоджуються сторонами щорічно та є невідємною частиною Договору.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконуючи умови Договору, у період з грудня 2014 р. по серпень 2015 р. позивача надав відповідачу послуги з водопостачання на загальну суму 88 675, 40 грн., про що свідчать акти приймання-передачі енергопослуг, копії яких залучені до матеріалів справи (а.с. 37-45).

Згідно п. 5.1.1. Договору, Споживач відшкодовує збір за забруднення навколишнього середовища згідно виставлених рахунків.

Згідно наданого позивачем розрахунку сума збору за забруднення навколишнього середовища, який підлягає відшкодуванню, складає 58, 88 грн.

В п. 5.1. Договору сторони встановили, що розрахунки за надані послуги здійснюються у відповідності з діючим законодавством України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 5.4. Договору, споживач за 5 днів до початку розрахункового місяця здійснює 100% передоплату заявленої кількості послуг.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами не було встановлено конкретних строків здійснення остаточного розрахунку за надані послуги.

Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

18.06.15 р., 29.07.15 р. та 01.10.15 р. позивача звернувся до відповідача із вимогами щодо оплати наданих послуг, направивши останньому рахунки на оплату на загальну суму 88 734, 38 грн. (а.с. 46-55).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів здійснення розрахунків за надані послуги в сумі 88 734, 38 грн., відповідач, на момент розгляду спору, не надав.

З огляду на викладене позовні вимоги щодо стягнення заборгованості на зазначену вище суму слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача щодо стягнення річних за загальний період з 25.11.14 р. по 2012.15 р. в сумі 1 980, 29 грн. підлягають частковому задоволенню, оскільки, позивачем невірно визначено початок періоду прострочення.

Як вже зазначено вище, сторонами не було встановлено строків здійснення остаточного розрахунку за надані послуги, тому строк встановлюється відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Після перерахунку до стягнення підлягають річні за загальний період з 26.06.15 р. по 2012.15 р. в сумі 910, 04 грн.

Вимоги щодо стягнення інфляції за загальний період з січня 2015 р. по жовтень 2015 р. в сумі 8 216, 73 грн. також підлягають частковому задоволенню, з огляду невірність визначення початку періоду прострочення.

Після перерахунку, з врахуванням приписів п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якими встановлено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція; при цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція), до стягнення підлягає інфляція за загальний період з липня 2015 р. по жовтень 2015 р. в сумі 188, 96 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За несвоєчасність здійснення розрахунків за надані послуги сторонами в п. 6.2. Договору встановлено відповідальність у вигляді пені в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 100% від загальної суми боргу.

Як вже встановлено судом, позивачем невірно визначено початок періоду прострочення.

Крім того, при здійсненні розрахунку позивачем не враховано наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 р. № 543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В п. 6.2. Договору сторонами визначено, що розмір пені складає 1%, проте, відповідно до ст. 3 зазначеного вище Закону, розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Після перерахунку здійсненого судом, до стягнення підлягає пеня за період з 26.06.15 р. по 25.11.15 р. в сумі 6 989, 46 грн.

В п. 6.1. Договору сторони передбачили відповідальність за необґрунтовану відмову від оплати наданих послуг у вигляді штрафу в розмірі 5% суми від оплати якої він відмовився або ухилився.

На підставі вказаного вище пункту договору, позивачем пред'явлено до стягнення штраф в сумі 4 436, 72 грн.

Вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів, які б свідчили про те, що відповідач відмовився від сплати наданих послуг, позивачем надано не було.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 610, 611, 625, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Стягнути з Державного підприємства «Дніпро-ВДМ» (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька, 1, а/я 825, р/р 26006010060601 в АО «Сбербанк», код ЄДРПОУ 24433063) на користь Державного підприємства «Виробниче обєднання Південний машинобудівний завод імені ОСОБА_3» (49047, м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька, 1, р/р 26001132026114 в ПАТ КБ «Приватбанк», м. Дніпропетровськ, МФО 3052299, код ЄДРПОУ 14308368) 88 734 (вісімдесят вісім тисяч сімсот тридцять чотири гривні) 38 коп. основного боргу, 910 (девятсот десять гривень) 04 коп. річних, 188 (сто вісімдесят вісім гривень) 96 коп. інфляції, 6 989 (шість тисяч девятсот вісімдесят девять гривень) 46 коп. пені, 1 452 (одна тисяча чотириста пятдесят дві гривні) 34 коп. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено: 04.04.16 р.

Суддя ОСОБА_4