Ухвала суду № 56907056, 04.04.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

04 квітня 2016 року Справа № 916/3164/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача),

Нєсвєтової Н.М.,

Кондратової І.Д.,

розглянувши касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 року у справі № 916/3164/14 за позовом державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" до Одеської митниці ДФС, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Подана Одеською митницею ДФС касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України" пунктом 61 роз'яснено, що треті особи користуються правами і несуть обов'язки сторони у справі (за деякими винятками щодо третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору); прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони (статті 26, 27, 29 ГПК). Тому якщо до касаційної скарги не додано доказів надіслання її копії третім особам, прокурору, який бере участь у справі, то така касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом (пункт 3 частини першої статті 1113 ГПК).

Отже, в даному випадку застосовуються положення ст. 1113 ГПК України, яка передбачає загальні підстави повернення касаційної скарги.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, докази надіслання копії касаційної скарги Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області (третій особі) відсутні, а також матеріали скарги не містять відміток про її безпосереднє вручення цьому адресатові, проте до касаційної скарги додано два описи вкладення у цінний лист від 11.03.2016 ("Ц 6807805048734" та "Ц 6507805048726") на ім'я державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" та ксерокопії фіскальних чеків від 11.03.2016 року № 5323 та № 5324, зокрема, на ім'я "Головне упр. Держ.каз".

Разом з тим, частиною 2 ст. 36 ГПК України визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

У п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України" від 24.10.2011 року № 11 зазначено, що належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку, зокрема оригінал касового чека, розрахункової квитанції тощо.

Тобто, додатки до касаційної скарги, як то: платіжні документи, квитанції установ зв'язку, подаються до господарського суду тільки в оригіналі.

Додана до касаційної скарги ксерокопія фіскального чека від 11.03.2016 року № 5323 не може бути визнана доказом направлення копії скарги третій особі у справі.

Крім того, в матеріалах касаційної скарги докази сплати судового збору відсутні. Проте, касаційна скарга містить клопотання про відстрочення сплати судового збору, в якому відповідач посилається на те, що Одеська митниця ДФС є бюджетною установою та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, розрахунково-касове обслуговування якого здійснюється Державною казначейською службою України лише в межах відкритих асигнувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Зазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не наведено та не додано жодного доказу, що підтверджує його майновий стан, який би перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі.

До того ж, враховуючи приписи статті 129 Конституції України, самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для відстрочення такої сплати.

Таким чином, органи державної влади, що утримуються за рахунок державного бюджету, і суб'єкти господарювання та громадяни поставлено законом у рівні умови щодо обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг бюджетним установам перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Враховуючи викладене, клопотання про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Отже, до касаційної скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (третій особі) у справі та документів, що підтверджують сплату судового збору.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано: доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі; документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

За таких обставин, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.

Керуючись п.п. 3, 4 ч. 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Клопотання Одеської митниці ДФС про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 року відхилити.

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 року повернути без розгляду.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді Н.Нєсвєтова

І.Кондратова