Постанова № 56906933, 30.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 березня 2016 року № 826/16008/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лакі Ленд»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.02.2015р. №0001242204 в частині,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лакі Ленд» (далі - позивач або ТОВ «Лакі Ленд») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - відповідач або ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.02.2015р. №0001242204 в частині визначення грошового зобов'язання у загальній сумі 1 890 412,50 грн., з яких 1 512 330 грн. за основним платежем та 378 082,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

По суті висновків ДПІ, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірного рішення (в оскаржуваній його частині), позивач зазначає, що зазначені висновки ґрунтуються на оцінці обставин взаємовідносин позивача з контрагентом позивача ТОВ «Фанспортклаб». Зокрема, ДПІ дійшла до висновку про нездійснення спірних операцій та, відповідно, про відсутність підстав для формування податкового кредиту. Позивач вважає доводи ДПІ надуманими та зазначає, що спірні операції з поставки товарів фактично проведені та документально оформлені, а відтак вважає правомірним формування спірних сум податкових вигод, у зв'язку з чим не вбачає підстав для прийняття оскаржуваного рішення та просить його скасувати (в оскаржуваній його частині).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, підстав для скасування спірного рішення не вбачає, оскільки, на думку ДПІ, контрагент позивача не міг та не виконував спірні операції, фактична поставка товарів не відбулася, а відтак відсутні передбачені ПК України підстави для формування спірних сум податкових вигод.

На підставі ч 4 ст. 122 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Лакі Ленд» (код ЄДРПОУ 38323297) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.10.2014, про що складено акт перевірки від 27.01.2015 № 81/26-54-22-04-07/38323297 (далі - Акт перевірки).

Щодо оскаржуваної позивачем частини рішення в Акті перевірки встановлено, що ТОВ «Лакі Ленд» у перевіряємому періоді мало взаємовідносини із ТОВ «Фанспортклаб» (код ЄДРПОУ 38398430) на підставі договору купівлі-продажу № б/н від 26.05.2014, відповідно до умов якого ТОВ «Фанспортклаб» (Постачльник) зобов'язувався відповідно до умов договору поставити ТОВ «Лакі Ленд» (Покупцю) обладнання (товар), загальна кількість, часткове співвідношення, одиниця виміру та ціна якого визначається у видаткових накладних.

В Акті перевірки зазначається, що на підставі вказаного договору ТОВ «Фанспортклаб» у червні 2014р. були виписані видаткові та податкові накладні на загальну 15 351 165,87грн., у т.ч. ПДВ - 2558527,64грн., номенклатура поставки яких - телевізори LCD, монітори, комп'ютера, принтери, сканери тощо. Перелік вказаних документів та їх реквізити визначені в Акті перевірки у табличному вигляді (т.1 а.с. 68).

Вказано, що розрахунки між сторонами проведені у безготівковій формі.

Суми ПДВ за вказаними податковими накладними включено ТОВ «Лакі Ленд» до податкового кредиту за червень 2014 року та відображено у реєстрах отриманих податкових накладних.

Однак, ДПІ зазначає, що ТОВ «Лакі Ленд» до перевірки не було надано первинних документів, які підтверджують транспортування продукції від ТОВ «Фанспортклаб» та додаткових угод до договору, в яких визначено строки та умови поставки, їх вартість тощо.

В Акті перевірки вказано, що відповідно до наданих до перевірки первинних документів, а саме: договору купівлі-продажу, видаткових накладних та податкових накладних неможливо встановити місце поставки (отримання) товару, також умов поставки товару.

Також зазначено, що ТОВ «Лакі Ленд» до перевірки не надано документів, що підтверджують отримання продукції від ТОВ «Фанспортклаб», а саме: довіреностей та виписок з книги довіреностей на отримання товарів, а також інших документів (звітів, подорожних листів тощо), які б свідчили про дійсність придбання товару від постачальника.

Стосовно контрагента ТОВ «Фанспортклаб» в Акті перевірки зазначається, що згідно підсистеми АІС «Податковий блок» останнє має стан - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 23.07.2014 по причині - надання декларації про відсутність поставок. Штатна чисельність працівників станом на 31.05.2014 - 0 осіб, кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховані виплати - 1 особа.

Надалі вказується, що відповідно до податкової інформації від 22.07.2014 №798/26-54-22-04/38398430 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фанспортклаб» по ланцюгу формування податкового кредиту з ПДВ встановлено неправомірне його формування в діяльності ТОВ «Фанспортклаб». Встановлено відсутність підприємства за податковою адресою. Встановлено, що у фінансово-господарській схемі ТОВ «Фанспортклаб» за січень 2013 року відображено взаємовідносини із ТОВ «Гранд Вікторія Груп», що має яскраво виражені ознаки ризику, стани відмінні від основного, у зв'язку з чим у декларації за лютий 2013 року посадові особи ТОВ «Фанспортклаб» незаконно сформували від'ємне значення з ПДВ, що відноситься до податкового кредиту. Вказано, що за результатами перевірки матеріали стосовно посадових осіб ТОВ «Фанспортклаб» внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Таким чином, як зазначає ДПІ, перевіркою не встановлено фактичного отримання товару від ТОВ «Фанспортклаб» на виконання договору купівлі-продажу, а також не вбачається можливим встановити мету, з якою були витрачені кошти ТОВ «Лакі Ленд», а відтак у ТОВ «Лакі Ленд» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Враховуючи наведене, ДПІ в Акті перевірки прийшла до висновку (стор. 51 Акту), що ТОВ «Лакі Ленд» порушено п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п.200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту у червні 2011 року всього у сумі 2558528 грн.

На підставі Акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.02.2015р. №0001242204, яким на підставі вказаних висновків збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі - 1 890 412,50 грн., з яких 1 512 330 грн. за основним платежем та 378 082,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (25% від суми донарахованого зобов'язання). В даному позові позивачем оскаржується вказане рішення саме в цій частині.

За результатами досудового оскарження вказаного рішення у системі органів ДФС України скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Що стосується інших порушень, які були встановлені в Акті перевірки, слід зазначити, що податкове повідомлення рішення від 26.02.2015р. №0001242204 в частині визначення грошових зобов'язань за ці порушення, зокрема за основним платежем - 230 877 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 57 719,25 грн., позивачем в даному позові не оскаржується, а відтак суд не здійснює аналіз правомірності визначення грошових зобов'язань в іншій частині рішення. До того ж слід зазначити, що згідно платіжних доручень від 10.03.2015р. №3288 та №3287 позивачем добровільно сплачено визначене грошове зобов'язання разом із штрафними санкціями у розмірі 288 596,25 грн., що ДПІ не заперечувалось та не спростовано.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин), а саме:

- п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»), п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»)

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють її видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

Недоведеність зазначених обставин та підстав, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків витрат та податкового кредиту, зокрема, недоведеність факту придбання товарів/робіт/послуг (нездійснення операцій/ оформлення «безтоварних» операцій), вказує на юридичну дефектність складених за такими операціями первинних документів, позбавляє первинні документи та податкові накладні юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості робіт/послуг з ПДВ, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю позивача.

В даному випадку, дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України («Оцінка доказів») наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій (їх невиконання), про юридичну дефектність у зв'язку з цим складених за такими операціями первинних документів та податкових накладних, які внаслідок наведеного не мають юридичної значимості, що у сукупності зумовлює висновок суду про відсутність підстав для формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ.

Висновок відносно наведеного ґрунтуються на наступному.

Так, згідно умов договору № б/н від 26.05.2014 щодо поставки позивачу товару (обладнання), постачальник зобов'язувався передати покупцеві товар на умовах CPT (правила Інкотермс), фрахт/перевозка оплачені до Київської обл., с. Нові петрівці, пров. 1 Травня, 48.

Відтак, виходячи із змісту договору відносно обов'язку постачальника доставити продукцію, беручи до уваги характер спірних операцій щодо поставки продукції, задекларованих обсягів поставки, вбачається, що за загальним правилом виконання таких операцій супроводжується перевезенням продукції.

В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є, крім іншого, товарно-транспортна накладна.

Відповідно до Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженому постановою КМ України від 25 лютого 2009 р. № 207, до вказаних документів належать товарно-транспортні накладні.

Крім того, відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568 (в редакції на час оформлення спірних операцій):

- товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

- подорожній лист, це первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство;

- дорожній лист, це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Згідно з п. 11 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з 11.3. Правил, дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Пунктом 11.4. Правил визначено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Пунктом 11.5. Правил також передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

При цьому, відповідно до п. 11.6. Правил, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Згідно з п. 11.7. Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Пунктом 11.9. Правил передбачено, що час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

Таким чином, незалежно від того, за чий рахунок здійснюється перевезення продукції та за чим замовленням (продавця чи покупця), поставка супроводжується оформленням ТТН та один екземпляр ТТН передається вантажоодержувачу/покупцю.

Проте, на підтвердження фактичного здійснення перевезення продукції та, відповідно, реальності поставки товарів контрагентом, під час розгляду справи не надано товарно-транспортних накладних, з яких би вбачалось перевезення продукції від контрагента до складу позивача, а отже і доказів на підтвердження поставки продукції контрагентом позивачу.

Що ж до доводів позивача про те, що наявність у нього в даному конкретному випадку транспортних документів не є обов'язковою, оскільки, начебто, контрагент позивача (ТОВ «Фанспортклаб») знаходиться з позивачем за однією адресою, що, як вважає позивач, виключає необхідність здійснення транспортування продукції, суд зазначає наступне.

Так, згідно доданої до матеріалів справи копії договору оренди на нежитлове приміщення № 02/11/2012 від 01.11.2012р., який укладено між ПП «Ш.Т.Л. Мануфактура Лтд» (орендодавцем) та ТОВ «Фанспортклаб» (орендарем), контрагент позивача орендував ангар алюмінієвий 12х29 м, висотою 5 м, вантажні ворота, електрифікований, має лічильник, без опалення, розташований на земельній ділянці площею 1,17 га, яка перебуває в користуванні у орендодавця на підставі договору оренди ВСА №924620 від 06.04.2005р., та знаходиться за адресою: 07354, с. Нові Петрівці Вишгородського р-ну, Київської обл., вул. 1-го Травня, 1-Б.

Тобто, наведене свідчить про те, що ТОВ «Фанспортклаб» орендувало склад за іншою адресою, відмінною від адреси, яка зазначена в договорі поставки № б/н від 26.05.2014, що, відповідно, зумовлювало необхідність здійснення транспортування продукції до складу позивача та оформлення відповідних транспортних документів.

До того ж, за умовами вказаного договору оренди на нежитлове приміщення № 02/11/2012 від 01.11.2012р. термін оренди спливав 31.12.2013р. (п.10.3 Договору). Згідно ж наявної в матеріалах податкової звітності ПП «Ш.Т.Л. Мануфактура Лтд» та ТОВ «Фанспортклаб» вбачається декларування підприємствами взаємних відносин у I та II кварталі 2013 року, однак жодних взаємовідносин у інші періоди (у т.ч. у червні 2014 року) підприємства не декларували.

Відтак, наведені обставини, на переконання суду, спростовують доводи позивача щодо оренди ТОВ «Фанспортклаб» у період здійснення спірних операцій із поставки позивачу товару (червень 2014 року) складського приміщення за однією адресою із позивачем. Додана ж позивачем до матеріалів справи копія додаткової угоди до договору оренди, враховуючи вищенаведене, не спростовує вказаних висновків суду та не доводить зворотного.

В контексті наведеного суд зазначає, що з метою необхідності перевірки обставин щодо орендування контрагентом складського приміщення, а також загалом і щодо перевірки фактичного виконання спірних операцій, під час розгляду справи судом двічі постановлялася ухвала про виклик свідків, а саме директорів ПП «Ш.Т.Л. Мануфактура Лтд» та ТОВ «Фанспортклаб», однак, отримавши відповідні повістки про виклик, вказані особи до суду не з'явилися, а відтак допитати їх не виявилося можливим. При цьому жодних документів, що стосуються предмету розгляду даного спору, контрагентом позивача до суду надано не було.

Слід додати, що під час розгляду справи судом не встановлено та матеріали справи не містять доказів наявності у ТОВ «Фанспортклаб» власних або орендованих транспортних засобів, доказів здійснення перевезення іншими особами за замовленням контрагента (у разі залучення контрагентом інших осіб), у т.ч. не надано доказів оплати за оренду т/з (у разі залучення т/з у інших осіб) або списання контрагентом пального у разі перевезенням продукції власними силами, що у сукупності та додатково дає підстави для висновку про недоведеність виконання спірних операцій контрагентом позивача.

Окрім того, на підтвердження реальності спірних операцій суду не надано доказів придбання контрагентом продукції, яка обумовлювалась надалі поставкою позивачу, у заводу виробника або інших осіб (договори, акти приймання-передачі, транспортні документи, накладні тощо).

Також не надано доказів наявності у контрагента власне і трудових ресурсів для здійснення спірних операцій. При цьому, як вбачається з наведених вище відомостей, у штаті контрагента у червні 2014 року рахувалося 0 осіб, кількість застрахованих осіб - 1 особа, що є явно недостатнім для виконання спірних операцій, враховуючи їх характер та обумовлені обсяги постачання (на суму більше 15-ти мільйонів гривень).

Слід зазначити, що обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється звичайною діловою практикою та характером і специфікою угод (обумовлених операцій).

Суд також наголошує на тому, що позивачем не надано і будь-яких доказів подальшої реалізації спірного товару або ж доказів його використання у власній господарській діяльності чи складського обліку товару.

Під час розгляду справи позивачем не надано і технічної документації на продукцію (офісна орг.техніка, телевізори тощо), яка зазвичай супроводжує виконання операцій такого роду.

Відносно ж наданої позивачем копії витягу із книги реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ, суд зазначає, що сама по собі наявність цієї книги, за відсутності вищевказаних первинних документів, не є беззаперечним доказом реальності укладеного правочину та, як наслідок, правомірності формування позивачем податкового кредиту. Таким же чином судом оцінюються і складені з контрагентом видаткові накладні, які, за відсутності доказів транспортування, не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей здійснення контрагентом поставки товару на умовах СРТ та, відповідно, для цілей формування спірних сум податкового кредиту.

Враховуючи наведене у сукупності, беручи до уваги специфіку та особливості зазначених операцій, виходячи з наявної податкової інформації, слід зазначити, що під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які виходячи з умов договору та звичайної ділової практики супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, за спірними операціями лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Суд у взаємозв'язку з наведеним також враховує, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку самостійною підставою для формування спірних сум вигод, оскільки, крім іншого, рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Так, частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З наведеного правила слідує, що обов'язок доказування покладається на сторін і це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Цей обов'язок у рівній мірі покладається на обох сторін, тобто кожна сторона повинна доказати факти, на які вона посилається, переконати суд у достовірності наведених фактів.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів (ч.6 ст.71 КАС України).

В даному випадку позивачем в порядку виконання обов'язку, встановленого ч. 1 ст. 71 КАС України, не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення (в оскаржуваній його частині), яке, як приходить до висновку суд, є законним та обґрунтованим, вірним по суті, а отже позовні вимоги в задоволенню не підлягають.

При цьому, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити та беручи до уваги, що позивачем при зверненні з позовом сплачено 560,28 грн., суд зазначає, що відповідно до положень абз. 2 п/п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 87 КАС України (в редакції цих актів, що діяли на момент звернення позивача до суду) з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору. Так, враховуючи розмір нарахувань за оскаржуваною частиною рішення (1 890 412,50 грн.) та виходячи з положень зазначеного закону, розмір судового збору, що підлягає сплаті, складає 4 872 грн. Враховуючи сплачену позивачем суму та у зв'язку з відмовою у задоволенні позову, підлягає стягненню з позивача решта суми судового збору у розмірі 4 311,72 грн., який на підставі ст. 9 вказаного Закону підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись вимогами статей 69-71, 87, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Лакі Ленд» відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лакі Ленд» (код ЄДРПОУ 38323297) судовий збір у розмірі 4 311,72 грн. (чотири тисячі триста одинадцять гривень 72 коп.) (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31218206784007, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДР суду 34414689).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко