Постанова № 56906650, 30.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 березня 2016 року № 826/25425/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт»

до

Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві

про

визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Київський річковий порт» (далі-позивач або ПАТ «Київський річковий порт») з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі-відповідач або ДПІ) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.11.2015р. №Ю-3140-17, відповідно до якої позивача зобов’язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 1 062 531,05грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) може бути прийнята податковим органом виключно за наслідками проведеної перевірки в порядку, передбаченому Податковим кодексом України, та з оформленням відповідного акту перевірки. В даному ж випадку відповідачем не було надіслано разом із вимогою такого акту перевірки, а відтак, на думку позивача, у відповідача не було правових підстав для прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу.

Також позивач зазначає, що ним сплачуються внески ЄСВ відповідно до погодженого ДПІ графіку погашення заборгованості, а тому, як вважає позивач, наведене ще раз доводить відсутність правових підстав для прийняття спірної вимоги.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях, просив відмовити у задоволенні позову. Вказував, що спірна вимога прийнята у повній відповідності із вимогами чинного законодавства.

На підставі ч 4 ст. 122 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ПАТ «Київський річковий порт» (код ЄДРПОУ 03150071) перебуває на обліку в ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві як платник Єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що не заперечується та визнається сторонами.

04.11.2015 року ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві на адресу ПАТ «Київський річковий порт» сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.11.2015р. №Ю-3140-17, в якій зазначено, що станом на 31.10.2015 року заборгованість зі сплати недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у ПАТ «Київський річковий порт» складає 1 062 531,05грн.

При цьому, згідно наявного в матеріалах справи розрахунку вказаної суми недоїмки вбачається, що вказана сума боргу виникла на підставі самостійно поданих позивачем розрахунків зі сплати єдиного внеску (т.1 а.с. 53-95).

Вирішуючи у зв’язку з наведеним спір по суті, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 (далі-Закон № 2464-VI).

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI під недоїмкою розуміється сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно частиною 2 статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч.3 ст.9 Закону № 2464-VI).

Поряд з цим, положеннями ч.2 ст.25 Закону № 2464-VI визначено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI).

Вказані положення Закону кореспондуються також із положеннями Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Мінфін № 449 від 20.04.2015р. та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953 (далі - Інструкція), пунктом 1 розділу VI якої встановлено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Пунктом 2 розділу VI Інструкції передбачається, що у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до фіскальних органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Згідно п.3 розділу VI Інструкції, у разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або несплачених платником сум єдиного внеску такий фіскальний орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена фіскальними органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках:

якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами;

якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'яти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Пунктом ж 4 вказаного розділу Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

З аналізу наведених вище положень слідує, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки. При цьому наведеними положеннями законодавства не передбачено обов’язкової умови для формування такої вимоги як наявність складеного за результатами перевірки акту перевірки, проведення перевірки та складання акту є правом фіскального органу, а не обов’язком.

В даному випадку судом встановлено, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.11.2015р. №Ю-3140-17 була прийнята відповідачем у зв’язку із наявністю станом на 31.10.2015 року несплаченої заборгованості зі сплати недоїмки по ЄСВ, яка виникла на підставі самостійно поданих позивачем звітів про нарахування єдиного внеску, тобто була узгодженою. Наявність вказаної заборгованості та правильність обчислення її розміру позивачем в ході розгляду справи не заперечувалась та не спростована.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що у відповідача були всі правові підстави, передбачені вищенаведеними положеннями законодавства, для формування спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки). Доводи ж позивача про можливість прийняття вимоги лише за наслідками проведеної перевірки суд вважає необґрунтованими з підстав, що наведені вище.

Також суд не приймає до уваги доводи позивача про сплату ним заборгованості по узгодженому графіку та відсутністю у зв’язку з цим підстав для прийняття спірної вимоги, оскільки наведені обставини не впливають на порядок стягнення нової заборгованості зі сплати ЄСВ та, відповідно, на обов’язок контролюючого органу сформувати та направити платнику вимогу про сплату такого боргу (недоїмки).

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Разом з тим, частиною 2 ст.71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваної вимоги про сплату боргу, яка, як приходить до висновку суд, є законною та обґрунтованою, вірною по суті, а отже підстав для задоволення позову не має і у задоволенні позову слід відмовити.

Наведені позивачем доводи та надані ним матеріали не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко