Постанова № 56906568, 29.03.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2016 року Чернігів Справа № 825/2983/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Добрянського В.В.,

за участю секретаря Шевченко А.В.,

представника відповідача Полегешко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Іванівська» до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Іванівська» (далі - ТОВ «Агрофірма Іванівська»; позивач) звернулось до суду з позовом до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - Чернігівська ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області; відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 23.05.2014 № 0001501500.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтованим та прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки податковий орган, керуючись положеннями ст. 126 Податкового кодексу України, нарахував ТОВ "Агрофірма Іванівська" штраф в розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу.

При цьому, позивач вважає, що податковий орган неправомірно застосував положення саме цієї статті закону, тому що існує спеціальна норма, а саме п. 7 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України, за якою штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення. Тому, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.10.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року, позов задоволено частково. Скасовано частково податкове повідомлення - рішення від 23.05.2011 року № 0001501500 в сумі 3 078,30 грн. В іншій частині позову відмовлено повністю.

В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.02.2016 року за наслідками розгляду касаційної скарги відповідача скасовано постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.10.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, наголосив на тому, що суд повинен встановити дату вчинення платником податків порушення, що полягає у несвоєчасній сплаті сум грошового зобов'язання, що визначені в податковій декларації та в уточнюючому розрахунку (скороченій декларації).

10.03.2016 року адміністративна справа після касаційного розгляду надійшла на адресу Чернігівського окружного адміністративного суду та передана на розгляд судді, визначеному в порядку, встановленому статтею 15-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.03.2016 року справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача надав суду пояснення, в яких зазначив, що порушення ТОВ «Агрофірма Іванівська» полягало у несплаті самостійно визначеного податкового зобов'язання у встановлений в п. 203.2. ст. 203 ПК України термін, тобто протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 цієї статті для подання податкової декларації. Оскільки граничний термін подання декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року припадав на 20.06.2011 року, термін сплати податку встановлювався до 30.06.2011 року. Тому, порушення податкового законодавства, яке полягає в несплаті (неперерахуванні) сум податку на додану вартість в сумі 30 793,00 грн. на спеціальний рахунок протягом строків, визначених ПК України, відбулося 30.06.2011 року, а порушення податкового законодавства, яке полягає в несплаті (неперерахуванні) сум податку на додану вартість в сумі 4,00 грн. на спеціальний рахунок протягом строків, визначених ПК України, відбулося 19.07.2011 року. А також позивач вважає помилковою думку відповідача з приводу того, що порушення термінів сплати податку на додану вартість відбулося 21.07.2011 року (дата фактичного перерахування коштів на спеціальний рахунок).

Представник відповідача проти позову заперечила та просила у його задоволенні відмовити пояснивши, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення повністю відповідає чинному законодавству, оскільки п.7 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України стосується порушень податкового законодавства, які допущені при обчисленні платником податкових зобов'язань, а в даному випадку позивачем порушено строки сплати податку. А також, звернула увагу суду на те, що порушення термінів сплати податку на додану вартість відбулося 21.07.2011 року, коли було фактично перераховано кошти на спеціальний рахунок.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 02.03.2006 ТОВ "Агрофірма Іванівська" (код 34258214) зареєстровано у якості юридичної особи Чернігівською районною державною адміністрацією, включено до ЄДРПОУ та як платник податків перебуває на податковому обліку.

Судом встановлено, що на підставі пп. 191.1.2 ст. 191, пп. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, головним державним ревізором-інспектором відділу оподаткування та контролю об'єктів і операцій Безпалим Є.С. проведено перевірку в приміщенні Чернігівської ОДПІ ТОВ "Агрофірма Іванівська" з питання своєчасності перерахування сум ПДВ, що залишаються у розпорядженні с/г підприємства згідно ст. 209 ПКУ за березень, квітень, травень та липень 2011 року.

Перевірка проводилась 22.04.2014 за результатами якої складено акт перевірки від 22.04.2014 № 71/25-22-15-019 (а.с. 5).

Перевіркою встановлено порушення п. 209.2 ст. 209, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України та п. 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках затвердженого постановою КМУ від 12.01.2011 № 11, платником несвоєчасно сплачено (перераховано) податок на додану вартість: за податковою декларацією з ПДВ від 19.04.2011 № 9002311166 (дата нарахування - 30.04.2011, дата погашення - 20.06.011, 21.07.2011), за податковою декларацією від 19.05.2011 № 9003466555 (дата нарахування - 30.05.2011, дата погашення - 21.07.2011), за податковою декларацією від 20.06.2011 № 9004293352 (дата нарахування - 30.06.2011, дата погашення - 21.07.2011), за уточнюючим розрахунком з ПДВ (скороченою декларацією) № 17186 від 20.07.2011 (дата нарахування - 20.07.2011, дата погашення - 21.07.2011).

На підставі акта перевірки від 22.04.2014 № 71/25-22-15-019 Чернігівською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення Форма «Ш» від 23.05.2014 № 0001501500, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 3079,70 грн. (а.с. 4)

Згідно розрахунку штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до податкового повідомлення - рішення від 23.05.2014 № 0001501500, до ТОВ "Агрофірма Іванівська" були застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату (перерахування) податку на додану вартість за податковою декларацією від 20.06.2011 № 9004293352 (дата нарахування - 30.06.2011, дата погашення - 21.07.2011) у розмірі 3079,30 грн., за уточнюючим розрахунком з ПДВ (скороченою декларацією) № 17186 від 20.07.2011 (дата нарахування - 20.07.2011, дата погашення - 21.07.2011) у розмірі 0,4 грн. (а.с. 6).

Дослідивши фактичні обставини нарахування податкового зобов'язання, судом враховано, що згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи із врахуванням визначення терміну "податкове зобов'язання", вказаного в пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Так, відповідно до п. 209.1 ст. 209 ПК України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у п. 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до п. 209.2 ст. 209 ПК України згідно зі спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 3, 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №11 від 12 січня 2011 року сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені ст. 203 ПК України для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Згідно ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачем в декларації з податку на додану вартість сільськогосподарського підприємства за травень 2011 року визначено суму податку на додану вартість, яка спрямовується на спеціальний рахунок в розмірі 30793 грн. (а.с. 97), а в уточнюючому розрахунку за березень 2011 року визначено суму податку на додану вартість, яка спрямовується на спеціальний рахунок в розмірі 4 грн.(а.с. 95-96).

Крім того, узгоджені суми грошового зобов'язання ТОВ "Агрофірма Іванівська" сплачені з порушенням строків визначених чинним законодавством, а саме 21.07.2011, що підтверджується витягом з облікової картки ТОВ «Агрофірма Іванівська» за 2011 рік (а.с. 82-85).

На підставі встановленого порушення Чернігівською ОДПІ було застосовано до позивача ст. 126 ПК України, згідно якої, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Поряд з цим, п.7 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України передбачає, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються в розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Таким чином, ст. 203 ПК України, передбачає обов'язок ТОВ "Агрофірма Іванівська" самостійно сплатити суму податкового зобов'язання за травень 2011 року, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 цієї статті для подання податкової декларації. Оскільки граничний термін подання декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року припадав на 20.06.2011 року, термін сплати податку встановлювався до 30.06.2011 року. Тому, суд приходить до висновку, що порушення податкового законодавства, яке полягає в несплаті (неперерахуванні) сум податку на додану вартість в сумі 30 793,00 грн. на спеціальний рахунок протягом строків, визначених ПК України, відбулося 30.06.2011 року, в зв'язку з чим, позивач повинен притягуватись до відповідальності за п.7 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що контролюючим органом безпідставно застосовано до ТОВ "Агрофірма Іванівська" штрафні санкції згідно ст. 126 ПК України за порушення строків сплати грошових зобов'язань за податковою декларацією від 20.06.2011 № 9004293352.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшено на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Оскільки позивач був зобов'язаний сплатити узгоджену суму податку на додану вартість за уточнюючим розрахунком (скороченою декларацією) № 17186 до 20.07.2011 року, тому порушення податкового законодавства, яке полягає в несплаті (неперерахуванні) сум податку на додану вартість в сумі 4,00 грн. на спеціальний рахунок протягом строків, визначених ПК України, відбулося 20.07.2011 року, тобто поза межами періоду «з 1 січня по 30 червня 2011 року», то суд вважає, що Чернігівською ОДПІ в цій частині правомірно застосовано до ТОВ "Агрофірма Іванівська" штрафні санкції за ст. 126 ПК України.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, керуючись принципами адміністративного судочинства, передбаченими ст. 7 КАС України, ст.ст. 71, 72 КАС України, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 23.05.2014 № 0001501500 підлягає скасуванню в частині визначення штрафних санкцій на суму 3078,30 грн. за податковою декларацією від 20.06.2011 № 9004293352.

В іншій частині позову, суд вважає за необхідне відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 158-163, КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Скасувати частково податкове повідомлення - рішення Чернігівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 23 травня 2014 року № 0001501500 у сумі 3078,30 грн.

В іншій частині позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя В.В. Добрянський