Рішення № 5690653, 23.04.2009, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 2-20/09р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2009 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області

в складі: головуючого-судді Стратовича О.В.

при секретарі Дворак Г.П.

представника позивача Колодязної О.М.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Олевську цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) “Олевський хлібозавод” в особі голови правління Нечипорук Олега Михайловича до ОСОБА_2 про стягнення недостачі товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1847,12 грн.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернуся до суду з позовом до відповідачки про стягнення збитків в сумі 237,21 грн. недостачі товарно-матеріальних цінностей та 1609, 91 грн. суми прострочених товарів, які в подальшому були утилізовані.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав в ньому зазначених і суду пояснила, що відповідачка перебувала в трудових відносинах з позивачем, працюючі продавцем в магазині № 7 в с. Варварівка Олевського району, в період з 11.03.2008 р. по 04.06.2008 року. Трудові обовязки відповідачкою здійснювалися на підставі договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Під час прийому-передачі товарів в магазині відповідачка знала про наявність серед товарів які нею приймалися , товарів з простроченим терміном реалізації, але ці товари прийняла і підписала вище вказаний договір. Не поставила адміністрацію Товариства до відому про наявність простроченого товару, легковажно поставилася до виконання своїх службових обовязків, чим спричинила збитки товариству на вище вказані суми, які не відшкодувала. Товари з простроченими термінами реалізації були утилізовані членами комісії без участі відповідачки. Накладні на прострочені товари та сертифікати якості в своїй більшості не збереглися, надав суду лише два посвідчення якості.

Відповідачка позов визнала в частині недостачі 237,21 грн., яка утворилася звичайним шляхом, оскільки товари з часом псуються. Заперечує стосовно стягнення з неї на користь позивача 1847,12 грн. вартості прострочених терміном збереження товарів. Так як неодноразово з моменту прийняття магазину повідомляла про це керівнику підприємства, але останній на це не звертав уваги, продовжував надсилати прострочені товари для продажу. Під час знищення товарів термін зберігання яких прострочений її ніхто не запрошував прийняти в цьому участі. Також не запрошували і для документальної перевірки, зробили документальну перевірку лише 14.04.2009 року. Вважає, що її вини у простроченні термінів зберігання товарів немає.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 суду показали, що прострочені товари були утилізовані шляхом спалювання та виливання рідких товарів. При цьому було складено відповідні акти. Відповідачка для участі в знищенні прострочених товарів не запрошувалася. При цьому свідки ОСОБА_8, ОСОБА_4 показали, що 14.04.2009 року за участю представника ОСОБА_1 та відповідачки було складено акт про результати ревізії актів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, які знаходилися у підзвіті відповідачки і остання поставила під актом свій підпис про недостачу товарів на суму 237,21 грн. Причини того, чому не збереглися всі накладні на товари термін реалізації яких прострочений та посвідчення якості пояснити не можуть.

Судом встановлено, що відповідачка в період з 11.03.2008 року по 04.06.2008 року перебувала в трудових відносинах з ВАТ “Олевський хлібозавод” в м. Олевську, працюючи продавцем магазину “Колосок” № 7, розташованого в с. Варварівка Олевського району Житомирської області. Була звільнена з посади продавця на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, згідно наказу № 136-К Перебуваючи в трудових відносинах відповідачка несла повну індивідуальну матеріальну відповідальність відповідно до договору складеного 11.03.2008 року при прийнятті на роботу.

23.09.2008 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачки на користь ВАТ “Олевський хлібозавод” 5167,53 грн. недостачі товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться у останньої під звітом.

Під час розгляду справи в суді позивач зменшив позовні вимоги , заявивши вимогу про стягнення з відповідачки на його користь 237,21 грн. недостачі товарно-матеріальних цінностей в магазині виявленої при ревізії на момент звільнення ( акт від 14.04.2009 року). А також нанесених збитків в сумі 1609.91 грн. за прострочені терміном реалізації товари, які були утилізовані без участі відповідачки. Представник позивача надав суду посвідчення якості товарів: № 29 від 08.03.2008 року виданого ТОВ “Чечельницький молочний завод” Вінницької області на молочну продукцію сири, термін зберігання 35 діб та № ТН 92995/11 від 13.05.2008 року на безалкогольні напої виданий ДП ЗАТ “Оболонь” “Красилівське” термін зберігання 90-180 діб. Чи передавалася продукція саме на реалізацію відповідачці позивач не довів. Крім того, якщо на першому посвідченні якості, у випадку продажі такої продукції, відповідачем і допустимий прострочений термін зберігання, то друге посвідчення якості товарів з терміном зберігання товарів 90-180 діб свідчить про те, що зазначений товар був якісний на момент роботи відповідачки ( звільнена з посади 04.06.2008 року).

Представник позивача надав суду акти про утилізацію товарів термін зберігання яких минув, але не довів суду, що саме ці товари були прострочені терміном зберігання з вини відповідачки, як слідує з інвентаризаційних описів термін зберігання більшості товарів минув ще до прийняття на роботу відповідачки.

Відповідно до окремої ухвали суду Олевський РВ УМВС України в Житомирській області проводив перевірку факту недостачі товарно-матеріальних цінностей в ВАТ “Олевський хлібозавод” відносно винності дій відповідачки. Як слідує з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно відповідачки орган дізнання встановив, що нестача товарно - матеріальних цінностей на суму 4930, 31 грн. виникла не з вини відповідачки, а з вини останньої виникла недостача на суму 436,15 грн., що є малозначною і тому в діях відповідачки відсутній склад злочину передбачений ст. 191 КК України, тому в порушенні кримінальної справи відносно відповідачки було відмовлено в порядку ч. 2 ст. 11, п.2 ст. 6 КПК України.

Дані правовідносини врегульовані слідуючими нормативно правовими актами, а саме:

Так, відповідно до ч.1,2 ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обовязків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями ( бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законом.

Випадки повної матеріальної відповідальності передбачені ст. 134 КЗпП України, а саме: - відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації у випадках, коли з працівником, підприємством укладено письмовий договір про взяття на себе останнім повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей переданих для зберігання або для інших цінностей; шкоди завданої діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуємих у кримінальному порядку; шкоди завданої недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуванням матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції); відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду заподіяну підприємству.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 232 КЗпП України, даний спір підлягає розгляду в місцевому ( районному) суді за заявою власника або уповноваженого їм органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації.

Ч.1 ст. 1166 ЦК України зазначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю , особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкоди, завданої майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Приймаючи до уваги викладене та досліджене суд приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню частково.

Оскільки позивач довів вину відповідачки лише в заподіянні останньою позивачу матеріальної шкоди на загальну суму 237 гривень 21 копійку, яку позивачка визнала в судовому засіданні і цей факт вважається доведеним матеріалами справи і матеріалами перевірки Олевського РВ № 1650 (1227) від 20.11.2008 року.

Керуючись вимогами ч.1,2 ст. 130,134; п.4 ч.1 ст. 232 КЗпП України, ч.1 ст. 1166 ЦК України, ст. ст. 208,209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Відкритого акціонерного товариства “Олевський хлібозавод” в особі голови правління Нечипорука Олега Михайловича до ОСОБА_2 про стягнення недостачі товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1847,12 грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства “Олевський хлібозавод” 237,21 грн. недостачі товарно матеріальних цінностей виявлених при проведенні ревізії в магазині “Колосок №7” с. Варварівка Олевського району Житомирської області на момент звільнення відповідачки та 81 грн. судових витрат, понесених позивачем при подачі позову, на р/р 260033173, КОД 00375964, МФО 311528, в ЖОД «Райффайзен Банк Аваль», в решті позов залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області, через Олевський районний суд на протязі 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду, яка може бути подана на протязі 10 днів з моменту проголошення рішення суду.

Суддя: