ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
14 березня 2016 року 12 год. 29 хв. № 826/729/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Новик М.В., за участю позивача та представників відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Апарату Верховної Ради України про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 14 березня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд), з урахуванням усунення виявлених недоліків, надійшов позов ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) до Апарату Верховної Ради України (також далі - відповідач) про:
- визнання протиправною відмови відповідача у наданні позивачу автентичного перекладу державною мовою виступу заступника Голови Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин ОСОБА_3 на засіданні Комітету, що розміщений на офіційному інтернет-каналі Верховної Ради України youtube.com за відповідним посиланням під назвою "У комітетах 3.11.15 Комітет з питань аграрної політики та земельних відносин";
- зобов'язання відповідача надати позивачу вказаний переклад.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, зокрема, що невиконання відповідачем свого обов'язку у частині здійснення перекладу поширеної ним офіційної інформації на державну мову позбавляє позивача можливості отримати інформацію про діяльність органів державної влади та порушує його відповідне право.
Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.
Під час переходу до розгляду справи по суті позивач підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся до Верховної Ради України з інформаційним запитом від 17 листопада 2016 року (далі - запит), у якому просив:
- надати автентичний переклад виступу народного депутата України ОСОБА_3 із його офіційного брифінгу, відеозапис чого розмістила Верховна Рада України (http://www.youtube.com/watch?y=oB2FauER-I0);
- супроводжувати всю інформацію, що оприлюднюється представниками органу державної влади, в тому числі відео/аудіозаписів на офіційних каналах інтернет-джерел Верховної Ради, державною мовою.
За результатами розгляду запиту листом №07/9-675 від 09 грудня 2015 року за підписом першого заступника керівника Апарату Верховної Ради України В. Слишинського повідомлено ОСОБА_2, що вирішення зазначених у листі питань залежить від відповідних законодавчих ініціатив щодо граничної чисельності апарату та збільшення видатків на його утримання, а також зазначено, що здійснення перекладу інших виступів народних депутатів України, у тому числі брифінгів, що є лише однією з форм взаємодії народного депутата України з виборцями, законом не передбачено.
Суд не погоджується із доводами позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи із оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 34, ст. 40 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно ч. 1 ст. 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.
Засади державної мовної політики в Україні визначені нормами Закону України "Про засади державної мовної політики" від 03 липня 2012 року №5029-VI (далі - Закон №5029-VI).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону №5029-VI, державна мова - закріплена законодавством мова, вживання якої обов'язкове в органах державного управління та діловодства, установах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, у сферах зв'язку та інформатики тощо.
Українська мова як державна мова обов'язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, у міжнародних договорах, у навчальному процесі в навчальних закладах в межах і порядку, що визначаються цим Законом. Держава сприяє використанню державної мови в засобах масової інформації, науці, культурі, інших сферах суспільного життя.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації", мова поширення інформації про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування визначається ст. 24 Закону №5029-VI.
Відповідно до ч. 2 ст. 24, ч. 1 ст. 9 Закону №5029-VI, офіційна інформація про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування поширюється державною мовою, а у межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам ч. 3 ст. 8 цього Закону, - також цією регіональною мовою (мовами). У разі поширення офіційної інформації мовою, яка відрізняється від державної, поширювач повинен забезпечити автентичний переклад з мови, на якій поширюється ця інформація, на державну мову.
Засідання Верховної Ради України, її комітетів і комісій ведуться державною мовою. Промовець може виступати іншою мовою. Переклад його виступу на державну мову, у разі необхідності, забезпечує Апарат Верховної Ради України.
У контексті вище викладених норм суд зазначає наступне.
Під час розгляду справи судом з'ясовано, що ОСОБА_2 у запиті просив надати автентичний переклад виступу народного депутата України ОСОБА_3 саме із його офіційного брифінгу, однак у запиті він не просив надати автентичний переклад державною мовою виступ заступника Голови Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин ОСОБА_3 на засіданні вказаного Комітету.
Суд зазначає, що нормами чинного законодавства не визначено, що брифінги народних депутатів України повинні проводитися державною мовою, а також не визначено, що у випадку проведення такого брифінгу мовою, яка відрізняється від державної, Апарат Верховної Ради України повинен забезпечити його переклад на державну мову.
Суд також не погоджується із посиланнями позивача в обґрунтування позовних вимог на ч. 2 ст. 24 Закону №5029-VI, оскільки у спірних правовідносинах відповідач не є поширювачем офіційної інформації.
Зокрема, згідно з п.п. 2, 3 Положення про веб-ресурси Верховної Ради України, затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради України №699 від 19 травня 2015 року, веб-ресурси Верховної Ради України є офіційним джерелом інформації Верховної Ради України, що забезпечують висвітлення діяльності Верховної Ради України, парламентських органів та Апарату Верховної Ради України, сприяють обміну інформацією з іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, інформаційній взаємодії з урядовими і неурядовими організаціями інших країн, із громадськістю.
Веб-ресурси Верховної Ради України - веб-сайт Верховної Ради України, веб-сайт Голови Верховної Ради України, веб-сайти комітетів Верховної Ради України та підрозділів Апарату Верховної Ради України.
При цьому, веб-сайт http://www.youtube.com нормами чинного законодавства не віднесено до веб-ресурсів Верховної Ради України.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно абз. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації", офіційна інформація органів державної влади та органів місцевого самоврядування (далі - офіційна інформація) - офіційна документована інформація, створена в процесі діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, яка доводиться до відома населення в порядку, встановленому Конституцією України, законами України "Про інформацію" та "Про доступ до публічної інформації", цим Законом.
Поряд з цим, протягом розгляду справи судом не встановлено, а позивачем не надано належних доказів того, що брифінг народного депутата України ОСОБА_3, відеозапис чого розміщено на веб-сайті http://www.youtube.com/watch?y=oB2FauER-I0, є офіційною інформацію.
Також, суд не погоджується із посиланнями позивача в обґрунтування позовних вимог на норми Закону України "Про доступ до публічної інформації", оскільки запит ОСОБА_2 не містив запиту на отримання публічної інформації у розумінні норм вказаного Закону.
Отже, враховуючи усе вище викладене у сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість відмови Апарату Верховної Ради України у наданні ОСОБА_2 автентичного перекладу виступу народного депутата України ОСОБА_3 із його брифінгу, відеозапис чого розміщено на веб-сайті http://www.youtube.com/watch?y=oB2FauER-I0, а також про відсутність правових підстав для визнання протиправною відмови Апарату Верховної Ради України у наданні ОСОБА_2 автентичного перекладу державною мовою виступу заступника Голови Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин ОСОБА_3 на засіданні вказаного Комітету, що розміщений на офіційному інтернет-каналі Верховної Ради України youtube.com за відповідним посиланням під назвою "У комітетах 3.11.15 Комітет з питань аграрної політики та земельних відносин", та, як наслідок, про відсутність правових підстав для зобов'язання Апарату Верховної Ради України надати ОСОБА_2 такий переклад.
Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_2 до Апарату Верховної Ради України про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_2.
Копії постанови у повному обсязі направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.
Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя В.М. Данилишин
Постанова у повному обсязі складена 21 березня 2016 року
Судове рішення № 56906422, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 14.03.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 826/729/16. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: