Постанова № 56906338, 01.04.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2016 року справа № 823/175/16

13 год. 05 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Попельнухи Ю.І.,

представника позивача - не прибув,

відповідача - ОСОБА_1 (особисто),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

29.02.2016 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов Харківського національного університету внутрішніх справ (далі-позивач) до ОСОБА_1 (далі-відповідач), в якому з урахуванням уточнень позивач просив стягнути з відповідача на його користь (р/р №31258209105066, Державне казначейство України у м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 08571096) витрати, пов'язані з утриманням, у сумі 45257,96грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач звільнився за власним бажанням з органу внутрішніх справ, не відпрацювавши 3 роки. Тому позивач просив стягнути з відповідача вищевказану суму коштів, витрачених на його утримання за час навчання. Представник позивача просив розгляд справи проводити без його участі.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що його було звільнено з органу внутрішніх справ не за власним бажанням, а у зв'язку з ліквідацією. Просив врахувати, що після завершення навчання не було дотримано умов договору в частині направлення його на роботу за отриманою кваліфікацією та необхідності дотримання встановленого робочого часу, а також що з заявленої суми не віднято потрачені його батьками кошти на ремонт під час навчального процесу. Просив врахувати наявність захворювання в батька та відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши письмові докази у справі та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З письмових доказів у справі суд встановив, що наказом ректора Харківського національного університету внутрішніх справ від 05.08.2009 №323о/с відповідача прийнято на службу в органи внутрішніх справ і зараховано курсантом 1-го курсу до наукового інституту психології, менеджменту, соціальних та інформаційних технологій з 15.08.2009.

Відповідно до наказу МВС від 14 травня 2007 року №150 "Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України" між відповідачем, позивачем (виконавець) та ГУМВС України в Черкаській області (замовник) 30.08.2009 укладено тристоронній договір №1617-09зіЧК про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства Внутрішніх Справ України (далі - договір) (а.с.9-10). Договір діє до 31.12.2016, а доказів припинення його дії станом на час розгляду справи суду не надано.

За умовами договору (підп.2.2.3 п.2.2 розд.2) замовник зобов'язаний призначити випускника, який прибув за направленням, на посаду, визначену державною комісією з персонального розподілу фахівців, чи на іншу посаду, про призначення на яку є письмова згода випускника. У свою чергу, відповідач на підставі підп.2.3.5 п.2.3 договору - після закінчення навчання прибути до місця призначення в термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за посадою, на яку призначено замовником, і відпрацювати не менше трьох років.

Наказом ректора зазначеного навчального закладу від 15.06.2013 №136о/с відповідача відраховано зі складу курсантів та відкомандировано до УМВС України в Черкаській області. Відповідно до наказу УМВС України в Черкаській області від 09.07.2013 №145о/с відповідача призначено на підставі його власного рапорта від 03.11.2015 на посаду експерта сектору №6 відділу техніко-криміналістичного забезпечення органів внутрішніх справ НДЕКЦ при УМВС.

Отже відповідач погодився після закінчення навчання бути призначеним на зазначену посаду.

Невиконання виконавцем або замовником зобов'язань за цим договором відповідно до п.5.2 розд.5 є підставою дострокового розірвання договору. З огляду на це суд врахував вимоги ст.651 Цивільного кодексу України, згідно з якою розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Також частиною другої зазначеної статті ЦК встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Оскільки відсутнє судове рішення про розірвання договору, підстави вважати його розірваним та не виконувати його - відсутні.

Зважаючи на вищевказане та особливості служби в органах внутрішніх справ, відсутність в договорі умов щодо безумовних обмежень робочого часу відповідні доводи відповідача для вирішення спору суд не врахував.

У подальшому відповідач ніс службу в тому ж органі на інших посадах. Наказом УМВС України в Черкаській області від 06.11.2015 312о/с його у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) звільнено у запас Збройних сил України за підп.«З» п.64 Порядку проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Суд з'ясував, що його передумовою став перехід відповідача на службу в Головне управління Національної поліції в Черкаській області (далі - ГУНП в Черкаській області) відповідно до наказу від 07.11.2015 №1о/с. Однак вже 17.11.2015 наказом №4о/с відповідача звільнено в запас Збройних сил України за власним бажанням відповідно до п.7 ст.77 Закону України від 2 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII). Отже він відмовився від подальшого несення служби.

Станом на час судового розгляду справи відповідач згідно з його поясненнями в судових засіданнях - не працює.

Врахувавши викладене, суд дійшов висновку про обгрунтованість твердження позивача про те, що відповідач не відпрацював передбаченого умовами вищезгаданого договору трирічного терміну.

Підпунктом 2.3.6. п.2.3. розділу 2 договору передбачений обов'язок відповідача у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ за закінченням навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно з затвердженим розрахунком.

Підстави відшкодування фактичних витрат на підготовку зазначені у розділі 3 договору, серед яких - відмова від подальшого проходження на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Доводи відповідача з приводу того, що з органу внутрішніх справ його звільнено не за власним бажанням, а із-за переведення до органу Національної поліції, суд не врахував з огляду на наступне.

По-перше, вищевказаний договір не передбачав умови працевлаштування відповідача виключно в замовника договору.

Такі договори укладаються з особами, які виявили намір навчатися у ВУЗі системи МВС на умовах державного замовлення, на підставі п.3 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 313 від 1 березня 2007 року (далі - Порядок №313).Типову форму договору затверджує МВС за погодженням з МОН.

Отже держава уповноважила конкретні державні органи виконати її зобов'язання з підготовки у ВУЗі та подальшого працевлаштування відповідної особи. Так замовником у договорі зі сторонами спору є УМВС у Черкаській області (ГУНП у Черкаській області на час його укладення не було створено), але зобов'язання стосувалося працевлаштування у системі органів внутрішніх справ.

По-друге, відповідно до п.9 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Пунктом 12 зазначеної частини Закону №580-VIII встановлено, що працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції.

Суд врахував, що відповідача прийнято на службу до органу Національної поліції у встановленому законом порядку за його бажанням і йому присвоєно спеціальне звання лейтенанта поліції, що відповідає його званню під час служби в УМВС. Отже відповідач продовжив службу в системі органів внутрішніх справ на посаді старшого інспектора Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, з якої звільнений за власним бажанням на підставі власного рапорту відповідно до наказу від 17.11.2015 №4о/с.

Заміна в нормативно-правових актах слова "міліція" на "поліція" не змінила суті основних завдань цих державних органів.

Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV, діючий на час судового розгляду справи.

Як УМВС в Черкаській області, так і ГУНП в Черкаській області, з якого за власним бажанням звільнився відповідач, належать до сфери (системи) МВС України та за правовою природою є правоохоронними органами.

Так, МВС України входить до системи органів виконавчої влади відповідно до абзацу другого п.1 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №383/2011, і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, власності, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань, боротьби зі злочинністю, розкриття та розслідування злочинів, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, а також з питань формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

У свою чергу, діяльність поліції згідно з ч.2 ст.1 Закону №580-VIII спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом. У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (ст.3 зазначеного Закону).

По-третє, згідно з ч.7 ст.18 діючого на час навчання та несення служби відповідачем Закону України від 20 грудня 1990 року №565-XII «Про міліцію» передбачалось, що курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Наведена норма кореспондується з частинами 4-5 ст.74 Закону №580-VIII. Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах зі специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Врахувавши зазначене суд дійшов висновку, що особа, яка пройшла навчання у ВУЗі системи МВС за державним замовленням, має обов'язок відпрацювати витрачені на неї державою кошти щонайменше 3 роки, а у випадку припинення під час цього терміну за власним бажанням несення служби в системі органів МВС - відшкодувати у встановленому порядку витрати на її утримання в ВУЗі.

Механізм відшкодування особами, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС, витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі: дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість; відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення навчального закладу; звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, - визначає Порядок №313.

Тому обов'язок відшкодування зазначених витрат встановлений нормативно-правовими актами (а не виключно договором), вимогами яких треба керуватися для вирішення спору.

Пунктами 2-3 Порядку №313 встановлено, що відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою.

Наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року №419/831/240/605/537/219/534 затверджено Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі - Порядок №419).

Відповідно до п.2.1. розділу 2 Порядку № 419 відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, на: грошове забезпечення, продовольче забезпечення, речове забезпечення, медичне забезпечення, перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад, оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Згідно підп.2.1.1. п.2.1 розділу 2 Порядку №419 витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.

Відповідно до підп.2.1.2 п.2.1. розділу 2 Порядку № 419 витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування.

Підп.2.1.3. п.2.1. розділу 2 Порядку №419 передбачено, що витратами на речове забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта речовим майном згідно з нормами забезпечення та лазне-пральними послугами. Утримання вартості речового майна провадиться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником речової служби про вартість фактично отриманого речового майна та лазне-прального забезпечення.

Згідно з підп.2.1.6. п.2.1. розділу 2 Порядку № 419 до спожитих курсантом комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.

Вищевказаними нормативно-правовими актами не передбачено можливості зменшення розміру або звільнення від відшкодування таких витрат за наявності хвороби у члена сім'ї відповідної особи. Доводи відповідача про оплату його батьками вартості ремонтних робіт в зазначеному ВУЗі не підтверджено жодним належним доказом.

Суд встановив, що загальний розмір витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у вищому навчальному закладі за період з 15.08.2009 до 15.06.2013, становить 45257,96грн., що підтверджується довідкою-розрахунком від 04.06.2013 №4/902д. З цією довідкою відповідач ознайомлений особисто 10.06.2013, що підтверджується його особистим підписом на довідці.

Зазначена сума складається з:

витрат на харчування відповідача за період вересень 2009 року - травень 2013 року у розмірі 18109,98грн. (довідки від 24.02.2016 №5/269 і №5/265 (а.с.30-31);

згідно з довідкою-розрахунком від 26.01.2016 №544 (внутр.5/29) витрати на речове забезпечення відповідача за 2009-2013 роки в сумі 3032,64грн.;

витрат на оплату комунальних послуг за 2009-2010 навчальний рік - 2785,13грн. (довідка від 16.02.2016 внутр.5/168), за 2010-2011 навчальний рік - 2799,16грн. (довідка від 16.02.2016 внутр.5/168), за 2011-2012 навчальний рік - 3401,92грн. (довідка від 16.02.2016 внутр.5/170), за 2012-2013 навчальний рік - 2494,75грн. (довідка від 16.02.2016 внутр.5/171);

грошового забезпечення відповідача за 2010-2013 роки в розмірі 12634,38грн. (довідка від 26.01.2016 №4/62).

Відповідно до п.6 Порядку № 313 у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати стягнення їх суми здійснюється в судовому порядку.

Врахувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у сумі 45257,96грн., а його заперечення на позов є безпідставними.

Суд врахував пункт 7 Порядку № 313, яким передбачено, що сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується у порядку, визначеному законодавством. Тому позов щодо стягнення зазначеної суми коштів на користь позивача підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах за позовами суб'єкта владних повноважень до фізичної чи юридичної особи судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому відсутні підстави для повернення позивачу сплаченого судового збору за подання цього позову.

Керуючись ст. ст. 158 - 165, 254 - 256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Харківського національного університету внутрішніх справ задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (61080, м.Харків, просп. Льва Ландау, буд 27; код ЄДРПОУ 08571096) кошти в сумі 45257,96грн. (сорок п'ять тисяч двісті п'ятдесят сім гривень 96коп.), які перерахувати на р/р №31258209105066 у Державному казначействі України у м. Київ (МФО820172).

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, що може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного її тексту. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

3. Копію постанови направити особам, які брали участь у справі.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 04.04.2016