Постанова № 56906216, 29.03.2016, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/198/16

29 березня 2016 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді ОсташаА.В. при секретарі судового засідання Ліщинській М.М.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства та енергозбереження Тернопільської обласної державної адміністрації

про визнання незаконним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з позовом до Департаменту архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства та енергозбереження Тернопільської обласної державної адміністрації (далі - Департамент ТОДА або відповідач) про визнання незаконним рішення про те, що відключення централізованого опалення від будинку по АДРЕСА_1 проведено відповідно до чинного законодавства.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначила, що на виконання постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року у справі №819/1757/14-а відповідач у справі надав листи від 28 жовтня 2014 року №02-01/157, від 24 листопада 2014 року №02-01/378 та від 5 грудня 2014 року №02-01/452, зі змісту яких, на думку позивачки, видно, що відповідач прийняв рішення про те, що відключення централізованого опалення від будинку по АДРЕСА_1 було проведено відповідно до діючого законодавства. Крім того, позивач зазначила, що дана обставина підтверджена постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року у справі №819/542/15-а, яка набрала законної сили 10 лютого 2016 року.

Позивач зазначає, що рішення відповідача про відповідність чинному законодавству відключення будинку по АДРЕСА_1 є незаконним, оскільки суперечить вимогам Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Постанові КМУ від 21.07.2005 № 630 «Правила падання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», а також Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання», який затверджено наказом № 4 Міністерства будівництва, архітектури та ЖКГ України від 22.11.2005 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 р. за № 1478/11758.

З врахуванням наведеного, позивач просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника по справі не забезпечив, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином - у відповідності до вимог ст. ст. 33, 35 КАС України.

Разом з тим, від Департаменту ТОДА на адресу суду надійшли письмові заперечення, в яких викладено прохання про відмову в задоволенні позову. Заперечення мотивовані тим, що відповідач не приймав жодного рішення в розумінні вимог КАС України, а відповіді на звернення позивачки, які викладені в листах від 28 жовтня 2014 року №02-01/157, від 24 листопада 2014 року №02-01/378 та від 5 грудня 2014 року №02-01/452 є виконанням вимог постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року у справі №819/1757/14-а.

Відповідач також зазначає, що ставлячи питання про незаконність рішення, позивач не наводить реквізитів такого рішення (дати, номера, найменування органу який його прийняв).

Крім того, в запереченнях зазначено, що питання правомірності відключення квартири позивачки від централізованого опалення було предметом дослідження при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до управління будівельно-монтажних робіт і споруд №2 Львівської залізниці, рішення в якій набрало законної сили.

Крім пояснень позивача та письмових заперечень відповідача, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення позивача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, з наступних міркувань.

Судом встановлено, що постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року по справі № 819/1757/14-а управління житлово-комунального господарства Тернопільської обласної державної адміністрації (правонаступником якого на даний час є Департамент архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства та енергозбереження Тернопільської обласної державної адміністрації), було зобов'язано надати відповідь по суті звернення ОСОБА_1 від 27.06.2014 р., в частині наявності або відсутності порушення законодавства при відключенні від централізованого опалення будинку АДРЕСА_1 (а.с.5-7).

Дана постанови відповідно до ст..254 КАС України набрала законної сили.

На виконання вищенаведеного судового рішення, відповідач надавав позивачці відповіді по суті звернення, які знайшли своє відображення у листах від 28 жовтня 2014 року №02-01/157, від 24 листопада 2014 року №02-01/378 та від 5 грудня 2014 року №02-01/452 (а.с.19-24).

Зі змісту вищенаведених листів видно, що відповідач в на виконання постанови суду в частині зобов'язання надати відповідь по суті звернення ОСОБА_1 від 27.06.2014 р., надав відповідь на звернення заявника, в яких посилаючись на інформацію отриману від органу місцевого самоврядування, норми чинного законодавства та судові рішення у цивільних справах виклав свою позицію, щодо того, що відключення централізованого опалення від будинку по АДРЕСА_1 було проведено відповідно до діючого законодавства.

Повнота виконання постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року по справі № 819/1757/14-а, встановлена постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року у справі №819/542/15-а, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року (а.с. 8-10).

Даним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що листами від 28 жовтня 2014 року №02-01/157, від 24 листопада 2014 року №02-01/378 та від 5 грудня 2014 року №02-01/452, відповідач надав позивачці відповідь по суті звернення, зокрема, про те, що відключення централізованого опалення від будинку по АДРЕСА_1 було проведено відповідно до діючого законодавства.

Позивач вважаючи, позицію відповідача викладену у вищенаведених листах, як рішення відповідача у розумінні вимог КАС України, просить визнати його незаконним.

Визначаючись щодо позовних вимог та оцінюючи виключно публічно-правові правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем як суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Захист прав, свобод та інтересів слід відрізняти від їх охорони. Охорона прав та інтересів має на меті запобігти їх порушенню. Охорона здійснюється шляхом встановлення відповідних норм права, правових стимулів, заборон тощо. Натомість, захист прав здійснюється у разі їх порушення.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

З аналізу ч.1 ст.2 та п.1 ч.1 ст.3 КАС України можна прийти до висновку, що завданням адміністративного судочинства є вирішення публічно-правового спору між сторонами. Рішення суду усуває спірність і в цей спосіб досягається захист прав та інтересів особи.

Частина 2 статті 2 КАС України встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового оскарження.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється, серед інших, на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З змісту даної норми видно, що вона передбачає чотири об'єкти оскарження:

- нормативно-правовий акт;

- правовий акт індивідуальної дії;

- дія;

- бездіяльність.

Нормативно-правові акти - це акти управління, які встановлюють, змінюють та припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані та тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях, і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застування.

Натомість, індивідуальні акти стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє ці акти від нормативних, є їх правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їх конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративних правовідносин, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, індивідуальних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

Численна судова практика, в тому числі Вищого адміністративного суду України та Верховного суду України, обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, вважає створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Вищеописані обставини справи, дозволяють суду прийти до висновку, що між позивачем та відповідачем як суб'єктом владних повноважень мають місце публічно-правові відносини лише в частині належного розгляду звернення щодо відключення будинку від централізованого опалення.

В свою чергу, суд вважає, що листи 28 жовтня 2014 року №02-01/157, від 24 листопада 2014 року №02-01/378 та від 5 грудня 2014 року №02-01/452, в яких на думку позивача, викладено рішення про те, що відключення централізованого опалення від будинку по АДРЕСА_1 було проведено відповідно до діючого законодавства, за своєю суттю є відповіддю, наданою державним органом відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян", та не містить в собі ознак ані нормативного акта, ані акта індивідуальної дії, а тому не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке б породжувало певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і мало б обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Оскільки оскаржувані відповіді не є нормативно-правовим актом або актом індивідуальної дії, вони не може бути предметом оскарження.

При цьому суд не надає оцінку правомірності відключення від централізованого опалення будинку чи квартири в якій проживає позивач, оскільки такі спори відносяться до цивільно-правових.

Підсумовуючи викладене, суд прийшов до висновку, що відповідачем по відношенню до позивача не прийнято жодних рішень, не вчинено жодних дій чи бездіяльності, які б порушували його права чи інтереси в сфері публічно-правових відносин, а тому суд прийшов до переконання про відмову в задоволенні позову.

Судових витрат по справі відповідно до ст..94 КАС України немає.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту архітектури, будівництва, житлово-комунального господарства та енергозбереження Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання незаконним рішення про те, що відключення централізованого опалення від будинку по АДРЕСА_1 було проведено відповідно до діючого законодавства, - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано 4 квітня 2016 року.

Головуючий суддя Осташ А.В.

копія вірна

Суддя Осташ А.В.