Постанова № 56906193, 31.03.2016, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 р. м. Чернівці Справа № 824/1224/15-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дембіцького П.Д. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецької області, третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Управління державної казначейської служби України в Кіцманському районі Чернівецької області до Публічного акціонерного товариства "Кіцманське РТП" про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Кіцманська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернівецької області звернувся до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства "Кіцманське РТП" в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість перед державним бюджетом України за отриману сільськогосподарську техніку у вигляді пені в сумі 169212,29 грн.

Позивач - Кіцманська міжрайонна державна податкова інспекція Чернівецької області ДПС надала суду уточнення до позовних вимог, просила стягнути кошти з рахунків платника податків ПАТ "Кіцманське РТП" в сумі 131949,22 грн.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.04.2013 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено. (т.1 а.с. 160-162)

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 р. апеляційну скаргу позивача задоволено в повному обсязі. Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду скасовано. Адміністративний позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Кіцманське РТП" суму простроченої заборгованості. (т.1 а.с. 202-206).

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу від 20.11.2013 р.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.06.2015 р. касаційну скаргу ПАТ "Кіцманське РТП" задоволено частково. Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. (т. 1 а.с. 236-239)

09.06.2015 р. справа надійшла до Чернівецького окружного адміністративного суду та була розподілена судді Дембіцькому П.Д. та прийнята до провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно подання №17 від 24.07.2012 року Управління державної казначейської служби України у Кіцманському районі за відповідачем рахується прострочена заборгованість перед бюджетом (основний борг) нарахованої простроченої заборгованості за іноземними кредитами станом на 01.07.2012 року у сумі 308113,33 грн. та згідно подання №18 від 24.07.2012 року УДКСУ у Кіцманському районі за відповідачем рахується пеня по основному боргу простроченої заборгованості за іноземними кредитами станом на 01.07.2012 року в сумі 393542,54 грн., а всього основного боргу та нарахованої на нього пені 701655,87 грн.

У зв'язку з тим, що по вищевказаній сумі заборгованості за позовною заявою ДПІ у Кіцманському районі рішенням Господарського суду Чернівецької області від 05.11.2007 року по справи № 9/216 вирішено стягнути в дохід Державного бюджету України заборгованість в сумі 308113,33 грн. та пеню в сумі 224330,25 грн. Стягненню до бюджету залишається пеня в сумі 169212,29 грн, яка виникла у зв'язку з несплатою відповідачем основного боргу та пені нарахованої на нього вже після винесення рішення господарським судом Чернівецької області про стягнення заборгованості по справі № 9/216.

11.03.2013 року представником позивача подано клопотання про уточнення позовних вимог, в якому зменшив розмір позову і просив стягнути з рахунків платника податків з ПАТ "Кіцманське РТП" пеню у сумі 131949,22 грн. за період із вересня 2007 року по 01 травня 2011 року. На обґрунтовування клопотання послався на п. 11 Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 року №174.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Справу просив розглянути у порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що позивач повинен був застосувати механізм стягнення пені у порядку, передбаченому Податковим кодексом України. Також позивачем не надано жодних доказів узгодження зобов'язань надсилання відповідачу податкових повідомлень - рішень , що позбавило останнього можливості добровільно сплатити нараховану пеню або оскаржити такі вимоги у випадку незгоди із нарахованими зобов'язаннями. Зазначене свідчить про порушення відповідачем процедури стягнення з відповідача вказаної пені.

Крім того представник відповідача зазначив що жодним нормативно - правовим актом не передбачено право органів Державної казначейської служби по нарахуванню пені за кредитним договором. З огляду на викладене, на думку відповідача, фактично неможливо встановити правильність нарахування пені по позовним вимогам, оскільки обґрунтованого розрахунку суми позивач не надав. Також зазначив, що неможливо стягнути суми, які вже судом стягнуто. Надав суду письмове клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник третьої особи на стороні позивача Управління державної казначейської служби України у Кіцманському районі позов підтримав повністю, надав письмове пояснення позовні вимоги просив задовольнити. Також зазначив, що основна сума заборгованості по пені за період з 01.09.2007 по 11.01.2011 року склала 127395,89 грн., за період з 01.01.2011 по 11.03.2011 р. склала 5416,89 грн. , з 01.03.2011р. по 01.05.2011р. склала 785,06 грн.

У судовому засіданні 23.03.2016 року представники сторін надали суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Згідно ч. 4 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе та доцільне розглянути дану адміністративну справу без участі сторін по справі на підставі наявних в ній матеріалів в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, судом встановлено наступне.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ПАТ "Кіцманське ремонтно-транспортне підприємство" 28.12.1995 року зареєстроване Кіцманською районною державною адміністрацією Чернівецької області, як юридична особа, ідентифікаційний номер 03767297. (т.1,а.с.48).

28.01.1998 року ДП "ВО Південний машинобудівний завод" та ВАТ "Кіцманське РТП" уклали договір про умови купівлі-продажу сільськогосподарської техніки за рахунок коштів державного лізингового фонду і її гарантійне та післягарантійне обслуговування №12Л.

07.12.1998 року було укладено договір № 12Л-99 про умови купівлі-продажу сільськогосподарської техніки за рахунок коштів державного лізингового фонду і її гарантійне та післягарантійне обслуговування. Відповідно до п. 1.1 договору № 12Л від 28.01.1998 року та №12Л-99 від 07.12.1998 року Продавець зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське ведення) Лізиногодавця товар, а Лізингодавець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах додатків до цього договору. (а.с.98-103).

Відповідно до актів звірок взаємних розрахунків від 30.03.2000 року, які підписані ВАТ "Кіцманське РТП" (Лізингодавець) та ВО "Південний машинобудівний завод" (Продавець), станом на 01.01.2000 року по договорам №12Л від 28.01.1998 року та №12Л-99 від 07.12.1998 року станом на 01.01.2000 року заборгованість Лізингодавця перед Продавцем за договором №12Л від 28.01.1998 року становить 207 000,00 грн., а за період з 01.01.1999 року по 01.01.2000 року Лізингодавець перерахував Продавцю кошти, а Продавець поставив Лізингодавцю техніку.

Відповідно до акту № 071-211 від 10.09.2001 року зарахування заборгованості державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" перед державою. Цей акт складений між Міністерством фінансів України і державним підприємством "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" на підставі нормативних актів та Зведеного реєстру актів приймання-передачі сільськогосподарської техніки за період 1998-1999 років та звірки взаємних розрахунків за неї між ДП "ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова" з лізингодавцями. Міністерство фінансів України відображає в обліку суму 26302905,98 дол. США як зменшення заборгованості ДП "ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова" перед державою за Кредитами і суму 103 600943,47 грн., як заборгованість лізингодавців згідно з Додатком №1 перед державою. Згідно реєстру лізингодавців, що отримали техніку від ДП "ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова" за рахунок коштів державного лізингового фонду у 1998-1999 роках, кредиторська заборгованість ВАТ "Кіцманське РПТ" перед виробничим об'єднанням складала 562 803,00 грн. (т. 1 а.с. 24, 25).

Також встановлено, що згідно з договором від 05.02.1998 року № 43 про умови виділення та повернення коштів Державного лізингового фонду, в якому дирекція державного лізингового фонду (далі Дирекція), з однієї сторони та ВАТ "Кіцманське РТП" (далі Лізингодавець), з другої сторони уклали цей договір, в якому Дирекція зобов'язується надати Лізингодавцю цільові кошти, а останній зобов'язується використати їх за цільовим призначенням і повернути кошти Дирекції у визначені згідно додатків до цього договору термінів. Відповідно до п.5.1 договору строк надання коштів Лізингодавцю складає 5 років з моменту переказу коштів Дирекцією. (т.2 а.с.115)

Відповідно до графіку надання частини коштів до договору про умови виділення та повернення коштів державного лізингового фонду від 05.02.1998 року № 43 і їх повернення у вигляді лізингових платежів по ВАТ "Кіцманське РТП" сума коштів, яка підлягає поверненню за 5 років складає 183 882,63 грн.(т.2 а.с.117)

Договором від 27.08.1999 року про умови виділення та повернення коштів Державного лізингового фонду №24-1-44 укладеного між Державним лізинговим підприємством "Украгролізин" (Підприємство) та ВАТ "Кіцманське РТП" (Лізингодавець), визначено, що Підприємство зобов'язується надати Лізингодавцю на протязі 1999 року цільові кошти, а останній зобов'язується використати їх на закупівлю техніки тільки у вітчизняних товаровиробників, передати закуплену техніку у фінансовий лізинг та забезпечити сплату платежів в розмірах і терміни, визначені додатками до цього договору. Відповідно до п.4.1 договору кошти надаються Лізиногодавцю строком на 5 років з моменту переказу коштів Підприємством. (т.2 а.с.113-114).

На розгляді у Господарському суді Чернівецької області знаходилася справа за позовом ДПІ у Кіцманському районі до ВАТ "Кіцманське ремонтно-транспортне підприємство" про стягнення кредиторської заборгованості перед державою за отриману згідно договорів №12-Л від 28 січня 1998 року, №12Л-99 від 7 грудня 1998 року сільськогосподарську техніку, на загальну суму - 600 776 грн. (в тому числі основна заборгованість - 542 803 грн. та пеня 57 973 грн.) Під час судового розгляду ДПІ змінено позовні вимоги.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 05.11.2007 року в справі № 9/216 за позовом ДПІ у Кіцманському районі до ВАТ "Кіцманське РТП" про стягнення кредиторської заборгованості перед державою за отриману сільськогосподарську техніку, позов задоволено та стягнуто з ВАТ "Кіцманське РТП" в дохід Державного бюджету України заборгованість в сумі 308 113,33 грн. та пеню в сумі 224330,25 грн.

Постановами Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2008 року та Вищого господарського суду України від 14.01.2009 року, рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.11.2007 року у справі №9/216 залишено без змін.

ВАТ "Кіцманське РТП" не погодившись із постановою Вищого господарського суду від 14.01.2009 року, оскаржив вказану постанову в касаційному порядку до Верховного суду України. (т.1 а.с. 236-240, т.2 а.с.32-36.).

Ухвалою Верховного суду України від 12 березня 2009 року відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 14.01.2009 року у справі № 9/216. (т.2 а.с. 48).

У відділі Державної виконавчої служби Кіцманського районного управління юстиції знаходиться на виконанні виконавчий лист від 11.09.2009 р. по справі № 9/216 про стягнення заборгованості (основний платіж в сумі 308 113,33 грн. та пені в сумі 224 330,25 грн.)

Сума пені яка заявляється до стягнення становить 131949,22 грн.

Судом з метою з'ясування обставин справи, було зобов'язано сторони надати письмові докази на підтвердження, або спростування позовних вимог. З урахуванням матеріалів справи, розгляд справи відкладався, зупинявся, оголошувалася перерва у зв'язку з необхідністю витребування письмових доказів-вищевказаних договорів щодо підтвердження обставин правомірності прийняття спірного рішення.

Оскільки позивачем, відповідачем на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги не було надано належні письмові докази, що вказувало на їх недостатність для встановлення обставин справи, суд відповідно до вимог ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України витребував справ № 9/216; № 15/5027/367/2011 із господарського суду Чернівецької області, матеріали виконавчого провадження з ВДВС Кіцманського району, а також зобов'язував позивача, відповідача надати суду письмові докази - перші примірники Договорів №12Л від 28 січня 1998 року, №12Л-99 від 7 грудня 1998 року разом з додатками до цих договорів, які складають їх невід'ємну частину, які б вказували на порядок розрахунку за отримані кредити, їх погашення, що мають значення для розгляду справи.

Частиною 1 ст. 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Водночас, судом у порядку п. 4-5 ст. 11, ст. ст.69, 71 КАС України витребувано у позивача матеріали, які стали підставою нарахування заборгованості по пені, що належить до стягнення.

Дослідженням письмових доказів, а саме матеріалів справи № 9/216 Господарського суду Чернівецької області встановлено, що у справі міститься договір від 28.01.1998 року укладений ДП "ВО Південний машинобудівний завод" /далі продавець/ з однієї сторони та ВАТ "Кіцманське РТП" м. Кіцмань /далі лізингодавець/ уклали договір про умови купівлі-продажу сільськогосподарської техніки за рахунок коштів державного лізингового фонду і її гарантійне та післягарантійне обслуговування №12Л.

Аналогічно досліджено договір від 28.01.1998 року укладений ДП "ВО Південний машинобудівний завод" /далі продавець/ з однієї сторони та ВАТ "Кіцманське РТП" м. Кіцмань /далі лізингодавець/ уклали договір про умови купівлі-продажу сільськогосподарської техніки за рахунок коштів державного лізингового фонду і її гарантійне та післягарантійне обслуговування №12Л, який міститься в матеріалах справи № 824/1224/15. (т.2 а.с. 109-112)

Пунктом 8.2 цього договору передбачено - остаточний термін оплати товару складає 10 (десять) банківських діб з моменту передачі Лізингодавцем Дирекції державного лізингового фонду одного примірника акту приймання передачі товару між продавцем, Лізингодавцем та Лізингоодержувачем.

Пунктом 11 цього договору передбачено відповідальність сторін та розв'язання спорів.

Пунктом 11.2 передбачено, що Лізингодавець за даним договором несе відповідальність, а саме за несвоєчасну оплату поставленого товару нараховується пеня в розмірі подвійної річної облікової ставки рефінансування Національного банку України від суми неоплачених коштів за кожний день прострочки. Пеня сплачується Продавцю протягом десяти банківських днів з доби виставлення Продавцем вимоги на платіж.

Пунктом 14.1 цього договору передбачено, що Додатки до цього договору складають його невід'ємну частину. В матеріалах справи відсутні Додатки до цього договору які складають його невід'ємну частину. (т. 2 а.с. 109-111)

З матеріалів справи вбачається, що 07.12.1998 року було укладено договір № 12-Л-99 про умови купівлі-продажу сільськогосподарської техніки за рахунок коштів державного лізингового фонду і її гарантійне та післягарантійне обслуговування. Відповідно до п. 1.1 договору № 12-Л від 28.01.1998 року та №12-Л-99 від 07.12.1998 року Продавець зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське ведення) Лізиногодавця товар, а Лізингодавець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах додатків до цього договору. (т. 1 а.с.98-103).

Суд також зазначає, що копія договору №12-Л-99 від 07.12.1998 , а також Додатки до цього договору, що складають його невід'ємну частину в матеріалах справ № 9/216, № 15/5027/367/2011 Господарського суду Чернівецької області, відсутні.

Позивач на вимогу суду договір № 12-Л-99 від 07.12.1998 разом з Додатками до цього договору, що складають його невід'ємну частину, а також додатки до договору № 12-Л від 28.01.1998 року, якими передбачено порядок погашення заборгованості, не надав.

Крім того, з матеріалів справи № 9/216 вбачається, що Міністерство фінансів України листом від 10.08.2006 року повідомило Відкритому акціонерному товариству "Кіцманське ремонтно-транспортне підприємство" що з метою реалізації наданого права останнє може оформити кредиторську заборгованість (її частину) простими векселями на ім'я Міністерства фінансів України. (Копія додається ). З матеріалів справи вбачається, що ВАТ Кіцманське РТП" ще з моменту виникнення кредиторської заборгованості у 2003 році не вирішило питання про її списання.

Будучи допитаним як свідок ОСОБА_2, показав, що станом на січень 2008 року знаходився в посаді голови правління ВАТ "Кіцманське РТП". 28.01.1998 року ДП "ВО Південний машинобудівний завод" та ВАТ "Кіцманське РТП" уклали договір про умови купівлі-продажу сільськогосподарської техніки за рахунок коштів державного лізингового фонду і її гарантійне та післягарантійне обслуговування №12Л.

07.12.1998 року було укладено договір № 12Л-99 про умови купівлі-продажу сільськогосподарської техніки за рахунок коштів державного лізингового фонду і її гарантійне та післягарантійне обслуговування. Відповідно до п. 1.1 договору № 12Л від 28.01.1998 року та №12Л-99 від 07.12.1998 року Продавець зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське ведення) Лізиногодавця товар, а Лізингодавець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах додатків до цього договору, які складають його невід'ємну частину. Які саме умови розрахунку були зазначені у додатках до вказаних договорів, не пам'ятає, оскільки пройшов тривалий час.

Крім того зазначив, що у нього не збереглося першого примірника договору № 12-Л від 28.01.1998 року, також відсутній договір №12-Л-99 від 07.12.1998 року та додатки до цих договорів, які складають їх невід'ємну частину. Будь яких заходів щодо відновлення вказаних договорів не вживав, вказані договори у нього відсутні. Також зазначив, що заборгованість на день розгляду справи в суді підприємством в добровільному порядку не погашена. Виконавчою службою Кіцманського району здійснюються заходи щодо стягнення суми боргу в примусовому порядку. (т.2 а. с. 138, а.с. 106-107).

Згідно пояснення третьої особи на стороні позивача Управління державної казначейської служби України в Кіцманському районі вбачається, що відповідно до подань управління заборгованість по пені рахується за період з вересня 20017 по березень 2011 року. Також заборгованість підтверджується поданням № 14 від 01.11.2007 року, яке супровідним листом № 02-22/570 від 01.11.2007 року направлено для виконання до ДПІ Кіцманського району, розрахунками згідно додатку № 1 за період з 01.09.2007 по 11.01.2011 року, додатком № 2 за період 01.01.2011 по 11.03.2011 року, додатком № 3 за період із 01.03.2011 по 01.05.2011 року. (т. 2 а.с. 3-9, 18-20, 135-138.).

Відповідно до пояснень відповідача вбачається, що згідно подання управління Державної казначейської служби України в Кіцманському районі № 29 від 22.10.12 року по ПАТ "Кіцманське РТП" рахується заборгованість. Сума пені яка заявляється до стягнення становить 131949,22 грн. Згідно розрахунків Державної казначейської служби України у Кіцманському районі заборгованість по пені, яка заявляється до стягнення виникла з вересня 2007 року по 01 травня 2011 року. (т. 2 а.с. 1-7, 100-105, 106-134, 135-137).

Щодо зауважень відповідача, що не підлягає стягненню двічі сума заборгованості, суд, з цього приводу зазначає, що у матеріалах справи № 9/216 Господарського суду Чернівецької області міститься клопотання ДПІ у Кіцманському районі № 1973/10-010 від 26.10.2007 року адресоване Господарському суду Чернівецької області по даній справі, в якому ДПІ зазначає та просить стягнути в безспірному порядку прострочену заборгованість за отриману техніку в сумі 308113,33 грн. та нараховану пеню за прострочену заборгованість за отриману техніку в розмірі 120% облікової ставки НБУ в сумі 224330,25 грн. з додатком на 3 арк. До вказаного клопотання долучив подання № 13 від 05.10.2007 року в якому зазначено нараховану суму пені в розмірі 120 % облікової ставки Національного банку за серпень 2007 року в сумі 2512,18 грн., подання № 12 від 07.09.2007 року в якому зазначено нараховану суму пені в розмірі 120 % облікової ставки Національного банку за липень 2007 року в сумі 2512,18 грн., подання № 8 від 03.08.2007 року в якому зазначено нараховану суму пені в розмірі 120 % облікової ставки Національного банку за червень 2007 року в сумі 2431,14 грн., які належить стягнути в Державний бюджет України. (копії на 8 арк. по опису додаються).

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 05.11.2007 року з урахуванням клопотання позивача від 26.10.2007 року про зменшення позовних вимог за позовом ДПІ у Кіцманському районі до ВАТ "Кіцманське РТП" про стягнення кредиторської заборгованості перед державою за отриману сільськогосподарську техніку, позов задоволено. Стягнуто з активів ВАТ "Кіцманське РТП" в дохід Державного бюджету України заборгованість в сумі 308113,33 грн., пеню в сумі 224330,25 грн., державне мито в сумі 6007,76 грн., витрати на забезпечення інформаційного процесу в сумі 118 грн. Рішення набрало законної сили. Тобто стягнуто суму заборгованості згідно вищевказаних подань. (т.2 а.с. 42)

В матеріалах справи № 9/216 Господарського суду відсутні будь які докази, які б вказували, що, що з активів ВАТ "Кіцманське РТП" стягувалась заборгованість з вересня 2007 року, відповідно і відповідач не надав доказів, що з його активів було прийнято рішення про стягнення заборгованості з вересня 2007 року. Крім того, відповідач не надав належних доказів щодо погашення заборгованості перед Державним бюджетом України за отриману сільськогосподарську техніку, згідно укладених договорів. Вказана заборгованість визнана відповідачем. Відповідачем не надано доказів про те, що ним оскаржувалося рішення позивача, третьої особи ГУ Державного казначейства у Кіцманському районі щодо визначення суми заборгованості, яку заявлено до стягнення з вересня 2007 по 01.05.2011 р.

З урахуванням зазначених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення заборгованість за період з 01 вересня 2007 по 01.05.2011 року. (т. 2 а. с. 135-137).

Крім того, представник позивача зазначив, що відділом державної виконавчої служби Кіцманського районного управління юстиції на підставі його заяви, наказу Господарського суду Чернівецької області від 11 вересня 2009 року справа № 9/216 "Про примусове виконання рішення" відкрито виконавче провадження від 17.11.2015 року.

Згідно з частиною 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

Проаналізувавши чинне законодавство яке регулює вказані правовідносини, з'ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані по справі докази, суд зазначає, що до вказаних правовідносин слід застосувати наступні положення закону та робить висновки по суті спору.

У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зобов'язаний перевірити дотримання суб'єктом владних повноважень вказаних критеріїв при прийнятті оскаржуваних рішень

Згідно з частиною восьмою статті 17 Бюджетного кодексу України у разі виконання державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) гарантійних зобов'язань перед кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного (місцевого) бюджету або шляхом укладання з такими кредиторами договорів про реструктурування сум, повернення яких гарантовано, у суб'єктів господарювання, зобов'язання яких гарантовані, з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими під державні (місцеві) гарантії, в обсязі фактичних витрат державного (місцевого) бюджету та/або таких реструктурованих сум, а до держави (Автономної Республіки Крим чи територіальної громади міста) переходять права кредитора та право вимагати від таких суб'єктів господарювання погашення заборгованості в установленому законом порядку, якщо такі права не були передбачені відповідними договорами.

Відповідно до частини 9 статті 17 цього Кодексу передбачено, що прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами державної податкової служби, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.

Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.

Згідно з п.п.19-1.1.38 п.19-1.1 ст.19-1 Податкового кодексу України до функцій контролюючих органів віднесено забезпечення стягнення сум простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

У підпункті 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено право контролюючого органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.

Дії органів виконавчої влади та банків-агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої влади надали суб'єктам господарювання кредити, залучені державою або під державні гарантії, а також дії Мінфіну, який надав бюджетні позички/фінансову допомогу у 1993-1998 роках, та які здійснюють їх обслуговування і ведуть облік заборгованості за ними з метою забезпечення реалізації права вимоги погашення простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою; встановлює механізм нарахування пені Мінфіном на суми простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та територіальними органами Державної казначейської служби на суми простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Мінфіном у 1993-1998 роках врегульовано положеннями Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості від 02.03.2011 року № 174 (далі по тексту - Порядок № 174).

Згідно з пунктом 3 даного Порядку облік заборгованості, в тому числі простроченої, за кредитами ведеться Мінфіном та банком-агентом у валюті кредиту, в якій вони надані

Бюджетна позичка/фінансова допомога - сума коштів, надана Мінфіном у 1993-1998 роках позичальнику на поворотній основі за рахунок коштів державного бюджету на умовах угоди про надання бюджетної позички/фінансової допомоги.

За змістом пунктів 9 та 10 Порядку № 174 Державна казначейська служба на підставі зазначеної в пунктах 4 і 8 цього Порядку інформації, що подана Мінфіном, відображає зміни заборгованості за кредитами в обліку виконання державного бюджету та протягом тижня після надходження інформації, зазначеної в пункті 8 цього Порядку, інформує територіальні органи Державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника про розмір простроченої заборгованості за кредитами та нарахованої на її суму пені, а також про розмір простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою.

З метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені; нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені.

Відповідно до пункту 15 цього Порядку прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України глави 9 розділу ІІ Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Виходячи із положень підпунктів 9 та 10 пункту 1 Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2011 року № 174 (далі - Порядок № 174) прострочена заборгованість за бюджетною позичкою/фінансовою допомогою-заборгованість боржника перед державою за бюджетною позичкою/ фінансовою допомогою (в тому числі за основним боргом, відсотками тощо), не погашена у строк, визначений угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги; прострочена заборгованість за кредитом - заборгованість боржника перед державою за кредитом (у тому числі за основним боргом, відсотками, платою за надання державних гарантій, кредитів тощо), не погашена у строк, визначений кредитною (субкредитною) угодою.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 174 облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками /фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби у валюті бюджетної позички /фінансової допомоги, в якій вони надані.

Таким чином, заборгованість Товариства, що виникла перед державою внаслідок погашення за рахунок бюджетних коштів його боргу перед контрагентом за поставлену сільськогосподарську техніку є бюджетною заборгованістю, на яку нараховується пеня в порядку частини дев'ятої статті 17 Бюджетного кодексу України.

До часу набрання законної сили цим Кодексом нарахування пені на суму простроченої бюджетної заборгованості регулювалося договорами від 28.01.1998 № 12Л та від 07.12.1998 № 12д-99 про умови купівлі-продажу сільськогосподарської техніки за рахунок коштів державного лізингового фонду і її гарантійне та післягарантійне обслуговування.

Таким чином, у спірних відносинах податкові органи мають право стягувати у порядку визначеному Податковим кодексом України суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою за кредитом (позикою), залученим державою або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету.

Відповідачем не надано жодного доказу, що ним вживалися будь-які заходи для погашення існуючої заборгованості.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до ч. 1,2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правомірність дій позивачем доведена щодо стягнення суми заборгованості за період з 01.09.2007 р. по 11.01.2011 р. (Додаток № 1), за період з 01.01.2011 р. по 11.03.2011 р. (Додаток № 2), за період з1.03.2011 р. по 01.05.2011 р. (Додаток № 3). (т. 2 а.с. 135-137.).

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративний суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття (вчинення дії). В даному випадку позивачем прийнято рішення у відповідності до вимог законів у встановлені законом строки.

Згідно ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, з'ясувавши фактичні обставини справи, проаналізувавши зібрані по справі докази, вимоги Закону, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь сторони, звільненої від сплати судового сбору, а також за відсутності витрат, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий сбір) стягненню з відповідача не підлягають.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 3, 11, 71, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути кошти з рахунків платника податків ПАТ "Кіцманське РТП" відкритих у банківських установах у сумі 131949,22 грн. (сто тридцять одна тисяча дев'ятсот сорок дев'ять грн. 22 коп.) до державного бюджету на рахунок 31114105701028 МФО 820172 одержувач ДКУ код 20055032.

У відповідності до ст.ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.

Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя П.Д. Дембіцький