Постанова № 56905713, 23.03.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року об 11 год. 06 хв.Справа № 808/9081/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Бірюкової І.В.

за участю представників:

позивача - Гороховця М.О., Фомичевського В.І.,

відповідача - Тімонова А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Державний інститут по проектуванню промислових підприємств»

до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування акту, податкового повідомлення - рішення та податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

25 грудня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Державного підприємства «Державний інститут по проектуванню промислових підприємств» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (правонаступник Запорізька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем акт №282/15-1/32343302 від 28.09.2015, податкове повідомлення - рішення №0001501 від 09.10.2015 та податкову вимогу №1582-23 від 12.11.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно проведено камеральну перевірку позивача, оскільки чинним законодавством запроваджено мораторій на проведення органами Державної фіскальної служби України перевірок у 2015-2016 роках на підприємствах з обсягом доходів менше 20 млн. грн. Представники позивача зазначили, що відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності дозволу Кабінету Міністрів України та/або рішення суду на проведення перевірки позивача, а оскільки обсяг доходу позивача не перевищує 20 млн. грн., то у відповідача були відсутні підстави для проведення камеральної перевірки. Вважає, що оскільки перевірка була проведена протиправно, то відповідач не мав права складати оскаржуваний акт, податкове повідомлення - рішення та вимогу. В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що відповідачем правомірно проведено камеральну перевірку позивача, а за результатами проведеної перевірки та виявлених порушень правомірно складено акт та прийнято оскаржуване рішення та вимогу. Зазначає, що камеральна перевірка є особливим видом перевірки, яка не потребує згоди та попередження платника податку, також на зазначений вид перевірок не поширюється дія мораторію. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, 28 вересня 2015 року співробітниками ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено камеральну перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача за липень, серпень 2015 року, за результатами якої складено акт №282/151/32343302 від 28.09.2015 (далі - акт).

За результатами проведеної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про:

завищення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.24 декларації з ПДВ) (таблиця 2) внаслідок завищення суми податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року;

заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (р.25) (таблиця 3) за серпень 2015 року,

в порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0010001501 від 09.10.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 145835,00 грн., в т.ч. за основним платежем 97223,00 грн. та 48612,00 грн. за штрафними санкціями.

12 листопада 2015 року контролюючим органом складено податкову вимогу №1582-23, якою позивача зобов'язано сплатити податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 51961,69 грн., в т.ч. за основним платежем 50413,43 грн. та 1548,26 грн. - пеня.

Не погодившись з правомірністю проведення перевірки, складеним актом, прийнятим податковим повідомленням - рішенням та вимогою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під час розгляду справи судом встановлено, що в обґрунтування висновків про неправомірність призначення та проведення камеральної перевірки позивач посилається на те, що законодавством введено мораторій на проведення контролюючими органами перевірок протягом 2015 - 2016 років.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Згідно п.76.1 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відповідно до п.86.2 ст.86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

З матеріалів справи судом встановлено, що камеральна перевірка позивача була проведена 28.09.2015, у зв'язку з виявленням порушень контролюючим органом складено акт та на підставі даного акту прийнято податкове повідомлення - рішення та вимогу.

Разом з тим, суд не може погодитись з правомірністю проведення камеральної перевірки позивача, з огляду на наступне.

28 грудня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII та Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII, норми яких встановлюють обмеження щодо проведення перевірок суб'єктів господарювання контролюючими органами.

Відповідно до Закону №76 (п.8 розділу ІІІ «Прикінцеві положення») установлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

В свою чергу, Законом №71 (п.3 розділу ІІ «Прикінцеві положення») визначено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібно-роздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

При цьому, законодавець не визначає конкретні види перевірок, на проведення яких поширюється така заборона, а тому суд приходить до висновку, що з урахуванням пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України вона поширюється на всі види перевірок, у тому числі камеральні перевірки.

Таким чином, у 2015 та 2016 роках органи Державної фіскальної служби України можуть проводити перевірки суб'єктів господарювання, не залежно від їх виду, за наявності однієї з таких обставин:

у разі, якщо обсяг доходу суб'єкта господарювання перевищує 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік;

за наявності дозволу Кабінету Міністрів України, судового рішення або постанови прокурора або слідчого, прийнятою в межах кримінального провадження.

З наданого до матеріалів справи звіту про фінансові результати позивача (Звіт про сукупний дохід) за 2014 рік, судом встановлено, що обсяг доходу позивача за 2014 рік становить 14,747 млн. грн., тобто не перевищує законодавчо визначені 20 млн. грн., а отже на момент проведення перевірки 28.09.2015 на позивача поширювалась дія мораторію на проведення перевірок органами Державної фіскальної служби України.

Доказів наявності рішення суду та/або рішення прийнятого в рамках кримінально процесуального законодавства представником відповідача до суду не надано, так саме як і не надано дозволу Кабінету Міністрів України на проведення камеральної перевірки позивача.

Суд не приймає посилання представника відповідача на те, що камеральна перевірка є особливим видом перевірки, на яку не поширюється дія мораторію, оскільки чинним законодавством накладено мораторій на проведення всіх перевірок визначених п.75.1 ст.75 ПК України, та жодних виключень щодо дозволу на проведення камеральних перевірок чинне законодавство не містить.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно в період дії мораторію на проведення перевірок проведено камеральну перевірку позивача без наявності підстав, з якими законодавець пов'язує можливість проведення перевірок під час дії відповідного мораторію.

Суд зазначає, що оскільки відповідачем протиправно проведено камеральну перевірку позивача, то висновки такої перевірки не можуть бути покладені в основу для прийняття податкового повідомлення - рішення чи іншого рішення контролюючого органу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних податкового повідомлення - рішення та податкової вимоги.

Щодо позовних вимог про скасування акту камеральної перевірки №282/15-1/32343302 від 28.09.2015, суд зазначає наступне.

За змістом п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства. Він містить суб'єктивні висновки особи, яка його склала, що виявлених порушень.

Виходячи з вказаної норми, слід зазначити, що акт перевірки не містить владних управлінських приписів щодо позивача та не породжує для нього жодних правових наслідків.

Отже, виключно результат реалізації повноваження контролюючого органу (а саме - рішення контролюючого органу, податкове повідомлення - рішення, тощо), а не процес реалізації його повноважень може бути об'єктом судового оскарження.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування акту камеральної перевірки №282/15-1/32343302 від 28.09.2015.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Державного підприємства «Державний інститут по проектуванню промислових підприємств».

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Державний інститут по проектуванню промислових підприємств» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області №0010001501 від 09.10.2015.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області №1582-23 від 12.11.2015.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2966,95 грн. (дві тисячі дев'ятсот шістдесят шість гривень 95 коп.) присудити на користь Державного підприємства «Державний інститут по проектуванню промислових підприємств» за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко