Рішення № 56905150, 01.04.2016, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/10832/15-ц

Провадження № 2/750/229/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2016 року м.Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого судді Рахманкулової І.П.

із секретарем Разумейко К.М.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_3,

представника третьої особи Шалупні С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Федерального державного бюджетного освітнього закладу вищої професійної освіти «Московський державний машинобудівний університет» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

третя особа - Представництво «Федеральний державний бюджетний учбовий заклад вищої професійної освіти «Московський державний машинобудівний університет»,-

в с т а н о в и в :

позивач звернулася до суду з позовом до Федерального державного бюджетного освітнього закладу вищої професійної освіти «Московський державний машинобудівний університет» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Обгрунтувала позивач свої вимоги тим, що з 16.01.2008 року вона працювала на посаді лаборанта навчального відділу Українсько - Російського інституту (філія у м. Чернігові) Федерального державного бюджетного освітнього закладу вищої професійної освіти «Московський державний машинобудівний університет», що підтверджується записом №1 у трудовій книжці. Як слідує із записів №1,2 трудової книжки, позивача наказом №39 від 02.09.2009 року переведено з 01.09.2009 року на посаду спеціаліста навчального відділу, а наказом №2 від 12.02.2015 року переведено з 12.01.2015 року на посаду викладача кафедри загальноправових та гуманітарних дисциплін. Наказом №20/1 від 27.08.2015 року позивача звільнено з займаної посади у звязку із скороченням чисельності робітників за ст. 40 п.1 КЗпП України. Позивач вважає звільнення незаконним, адже наказ є фіктивним, скріплений печаткою з кодом організації в ЄДР №26034031, але такої особи з даним кодом в ЄДР немає. При звільненні не виконано вимоги ст. 49-2 КЗпП України щодо переважного права позивача на залишення на займаній посаді, іншу посаду не запропоновано, жодних заходів щодо змін в організації праці відповідачем не проводилося і не проводиться. Зазначеним порушенням позивачу завдано моральної шкоди, яку вона оцінила у 20 000 грн.

За клопотанням представника позивача ухвалою суду, внесеною до журналу судового засідання 23.03.2016 року виключено зі складу відповідачів представництво «Федеральний державний бюджетний учбовий заклад вищої професійної освіти ««Московський державний машинобудівний університет», оскільки представництво не має статусу юридичної особи, проте залучено дане представництво в якості третьої особи.

Представник Федерального державного бюджетного освітнього закладу вищої професійної освіти «Московський державний машинобудівний університет» в судове засідання надіслав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні її вимог, посилаючись на те, що доводи позивача щодо її переважного права на залишення на роботі є безпідставними, так як були скорочені всі посади професорського - викладацького складу, адже навчання студентів в Україні на базі представництва не може проводитися через відсутність ліцензії на вказану діяльність, термін дії якої закінчився у липні 2015 року і не був продовжений.

Представник третьої особи - Представництва «Федеральний державний бюджетний учбовий заклад вищої професійної освіти «Московський державний машинобудівний університет» в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що звільнененя відповідача відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства, на базі представництва навчальний процес не здійснюється, студентів немає, а для роботи на території Російської Федерації, де знаходиться юридична особа, у позивача немає ліцензії.

Заслухавши пояснення позивача, її представника, представника третьої особи, дослідивши письмові докази у справі, суд не знаходить підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Встановлено, що позивач з 16.01.2008 року працювала на посаді лаборанта навчального відділу Українсько - Російського інституту (філія у м. Чернігові) Федерального державного бюджетного освітнього закладу вищої професійної освіти «Московський державний машинобудівний університет», що підтверджується записом №1 у трудовій книжці. Як слідує із записів №1,2 трудової книжки, позивача наказом №39 від 02.09.2009 року переведено з 01.09.2009 року на посаду спеціаліста навчального відділу, а наказом №2 від 12.02.2015 року переведено з 12.01.2015 року на посаду викладача кафедри загальноправових та гуманітарних дисциплін. Наказом №20/1 від 27.08.2015 року позивача звільнено з займаної посади у звязку із скороченням чисельності робітників за ст. 40 п.1 КЗпП України.

Діяльність на території України Представництва «Федеральний державний бюджетний учбовий заклад вищої професійної освіти «Московський державний машинобудівний університет» здійснювалася на підставі свідоцтва про реєстрацію, виданого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, реєстраційний № ПІ-4989 (а.с.76)

Витягом з ЄДРПОУ, виданим Головним управлінням статистики у Чернігівській області, станом на 12.03.2014 року підтверджується наявність зареєстрованого за ідентифікаційним кодом 26034031 Представництва «Федеральний державний бюджетний учбовий заклад вищої професійної освіти «Московський державний машинобудівний університет», без права юридичної особи, дата реєстрації - 20.05.1998 (а.с.77)

Міністерством освіти і науки України 22.05.2014 року була видана Представництву ліцензія №458238 на надання освітніх послуг підготовки спеціалістів за російськими програмами з терміном дії до 01.07.2015 року (а.с.74-75)

Ліцензії на освітні послуги після 01.07.2015 року відповідачу надано не було, що підтверджується листом Міністерства освіти і науки України від 16.07.2015 року (а.с.67-68)

Наказом ректора Федерального державного бюджетного освітнього закладу вищої професійної освіти «Московський державний машинобудівний університет» від 07.05.2015 року вирішено не здійснювати у 2015 році приймання абітурієнтів до філії Університету машинобудування у м. Чернігові (Україна) (а.с.66)

Наказом в.о. ректора Федерального державного бюджетного освітнього закладу вищої професійної освіти «Московський державний машинобудівний університет» від 23.07.2015 року вирішено припинити освітню та іншу діяльність Українсько - Російського інституту (філіалу) в м. Чернігові та створено комісію по припиненню діяльності представництва (а.с.69-70)

Згідно штатних розписів станом на 01.08.2015 року в представництві Українсько - Російського інституту в м. Чернігові рахувалося 53 штатні одиниці, з яких 32 викладачі, а станом на 09.09.2015 року залишилося 3 штатні одиниці, а саме: директор, головний бухгалтер та спеціаліст, тобто жодного викладача згідно штату не залишилося у зв'язку з припиненням надання освітніх послуг (а.с.71-73)

Представником третьої особи надано суду копію попередження про наступне звільнення ОСОБА_1., в якому зазначено, що позивач 08.07.2015 року відмовилася підписувати попередження у присутності трьох осіб, в тому числі директора, в чому вони і підписалися.

Наказом директора Українсько - Російського інституту (філії) в м. Чернігові №20.1 від 27.08.2015 року позивача на підставі наказу директора інституту №38 від 08.07.2015 року звільнено з посади викладача з 07.09.2015 року у звязку із скороченням численності штату на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

Позивач отримала трудову книжку 28.09.2015 року, про що свідчить запис в її особовій картці.

У п.5.4 Положення про Представництво «Федеральний державний бюджетний учбовий заклад вищої професійної освіти «Московський державний машинобудівний університет», затвердженого ректором 22.10.2013 року зазначено, що директор представництва здійснює свою діяльність на підставі довіреності, виданої ректором університету. Згідно п. 5.4.3 положення, директор представництва у відповідності до законодавства Російської Федерації на підставі довіреності приймає на роботу, звільняє працівників інституту, укладає трудові угоди.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

За матеріалами справи встановлено, що роботодавцем внесено зміни до штатного розпису представництва у зв'язку зі скороченням штату працівників через припинення надання освітніх послуг, скорочені всі посади викладацького складу, освітня діяльність університету на території України (представництвом у м. Чернігові) після закінчення дії відповідної ліцензії не здійснювалася, а тому підстав для поновлення позивача на роботі суд не знаходить, враховуючи, що головне підприємство знаходиться на території іншої держави і трудові відносини на території Росії (тобто поза межами діяльності представництва в м. Чернігові) регулюються законодавством Російської Федерації.

У звязку з викладеним, відсутні підстави і для задоволення вимоги позивача про стягнення на її користь середнього заробітку та моральної шкоди.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Федерального державного бюджетного освітнього закладу вищої професійної освіти «Московський державний машинобудівний університет» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: