Ухвала суду № 56902718, 30.03.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/10442/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Косолап М. М.Номер провадження 22-ц/788/628/16 Суддя-доповідач - Рибалка В. Г. Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Рибалки В. Г.,

суддів - Ільченко О. Ю. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 лютого 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «Надра»

про визнання недійсним кредитного договору,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 лютого 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального права. Просить скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 лютого 2016 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, а саме визнати недійсним кредитний договір № 10/2008/400790295 від 11 червня 2008 року, укладений між нею та ВАТ КБ «Надра».

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 11 червня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» в особі начальника відділення № 14 ФВАТ КБ «Надра» Сумське РУ «Слобожанщина» Прочухана А.В. та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 10/2008/400790295. За умовами договору банк надав позивачу грошові кошти (кредит) у сумі 36 190 доларів США (в тому числі разова комісія банку 1 190 доларів США) за програмою «Перше житло» на придбання у власність житлового будинку і земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14, 19 % на рік, строком до 09 червня 2028 року. Пунктом 3.3.1 передбачено, що сума мінімального платежу складає 460, 66 доларів США. Сторони погодили у п. 3.4 Договору, що якщо на протязі дії цього договору позивальник несвоєчасно та чи не повністю вніс черговий мінімальний платіж, банк приймає виконання у наступному порядку: прострочені відсотки за користування кредитом; відсотки за користування кредитними коштами; пені та штрафу; прострочена сума кредиту; сума кредиту. За п. 4.3.14 Договору в день укладення Договору іпотеки здійснюється страхування нерухомого майна та позичальника від нещасних випадків, страхування здійснюється шляхом укладення щорічно відповідних договорів страхування зі страховими компаніями, визначеними банком. Відповідно до п. 5.3 Договору у разі порушення позичальником вимог п. 4.3 за виключенням п. 4.3.3, 4.3.4 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 10% від суми кредиту, визначеної у п. 1.1 цього договору за кожен випадок. ОСОБА_3 було підписано Додаток № 1 до Кредитного договору № 10/2008/400790295 від 11 червня 2008 року Графік повернення кредиту та сплати відсотків. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором укладено договір іпотеки житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки в АДРЕСА_1, а також Договір поруки. Додатковою угодою № 1 до Кредитного договору № 10/2008/400790295 від 11 червня 2008 року укладеною між сторонами спору, викладено договір у новій редакції. Так п. 1.1.1. передбачено, що банк надав позивачу грошові кошти у сумі 36 190 доларів США на придбання нерухомості, зі сплатою 14, 19 % на рік, строком до 06 червня 2028 року зі сплатою суми мінімального платежу 460, 66 доларів США. При виконанні позичальником умов договору, кредитор кожні 6 календарних місяців зменшує розмір відсоткової ставки на 0, 25 % річних. Загальне зменшення відсоткової ставки не може складати більше ніж 0,50% річних. Умовами п. 2.6 договору у редакції від 13 вересня 2009 року передбачено, що погашення заборгованості здійснюється з урахуванням положень п.п. 1.1.3 цього договору, в наступній черговості: прострочення заборгованості за нарахування процентами, прострочена заборгованість по комісіям у вигляді плати за управління кредитом, прострочена заборгованість за кредитом, строкова заборгованість за нарахованими процентами, строкова заборгованість за комісіями у вигляді плати за управління кредитом, строкова заборгованість за кредитом. Відповідно до п. 3.3.9 позичальник зобов'язаний протягом дії цього договору, без попереднього погодження з кредитором не отримувати кредити в інших установах не надавати порук, не обтяжувати своє майно будь - якими іншими зобов'язаннями.

Сторони належним чином повідомленні про час і місце розгляду справи.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»,

продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: 1) звільнення або обмеження юридичної відповідальності продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження здоров'я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця (виконавця, виробника); 2) виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); 3) встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; 4) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; 5) встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором; 6) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; 7) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); 8) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом; 9) установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру; 10) установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; 11) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; 12) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; 13) визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; 14) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору; 15) обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов'язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов'язань додержанням зайвих формальностей; 16) встановлення обов'язку споживача виконати всі зобов'язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх; 17) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов'язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди. . Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Положення пункту 8 частини третьої цієї статті не застосовується до умови договорів про надання споживчого кредиту, відповідно до якої кредитодавець встановлює право розірвати договір в односторонньому порядку за наявності підстав, визначених законодавством, та за умови негайного повідомлення кожної із сторін про розірвання договору. Положення пункту 11 частини третьої цієї статті не застосовується до договорів, укладених на невизначений строк, за умови встановлення в таких договорах обов'язковості повідомлення заздалегідь споживача про намір змінити умови договору і надання йому у зв'язку з цим права на розірвання договору. Положення пункту 13 частини третьої цієї статті не застосовується до положень про індексацію ціни, що відповідають законодавству, якщо умови та метод розрахунку ціни чітко і недвозначно визначено у договорі. Положення пунктів 8, 11 та 13 частини третьої цієї статті не застосовуються до: 1) операцій із цінними паперами, фінансовими послугами та іншими товарами або послугами, ціна яких залежить від зміни котировок або індексів на біржах чи ставок на фінансових ринках, які не контролюються продавцем; 2) договорів про купівлю/продаж іноземної валюти, дорожніх чеків або про міжнародні грошові перекази, номіновані в іноземній валюті. 5. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. 6. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. 9. Якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні відшкодовуватися винною особою у повному обсязі. Споживач має право на відшкодування збитків, завданих йому виробником (виконавцем, продавцем), у зв'язку з використанням останнім переваг свого становища у виробничій чи торговельній діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При розгляді справи суд першої інстанції належним чином з`ясував та перевірив доводи та заперечення сторін, дав належну оцінку зібраним у справі доказам та обґрунтував висновки викладені в рішенні.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарзі про те, що Банком не виконані умови ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в частині повідомлення позивачу перед укладенням договору обов'язкової інформації про умови кредитування у зв'язку з чим, ОСОБА_3 не могла об'єктивно оцінити наявні форми та схеми кредитування, їх відмінності, переваги та недоліки, не здатна була визначити сукупну вартість кредиту, а саме не усвідомлювала, яку переплату отриманої в кредит суми вона буде вимушена здійснити є безпідставними. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що оскаржуваний кредитний договір відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», Банком було надано вичерпну інформацію позивачці щодо умов кредитування, а саме сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, переліком і розміром всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, щодо розміру щомісячних платежів і орієнтованої сукупної вартості кредиту. З усіма перекисленими умовами позивачка погодилась.

Ствердження ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про те, що в спірному договорі є несправедливі до позивачки умови, а саме: зобов'язання її до укладання договорів із визначеними третіми особами, обмеження її в цивільних правах, встановлено вимогу щодо сплати споживачем непропорційно великої суми у разі невиконання ним зобов'язань за договором, а також встановлено визначати черговість зарахування на рахунки на погляд банку не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки вказаний кредитний Договір та доповнення до нього оформлені належним чином та підписані позивачкою, що свідчить про її згоду на вищезазначені умови, у суду немає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним.

Доводи ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про те, що в кредитному договорі не було зазначено сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх сукупних послуг та інших фінансових зобов'язань, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту є безпідставними. Кредитний договір та всі додаткові документи до нього були належним чином оформлені та підписані сторонами.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалено, з додержанням вимог матеріального та процесуального права

У зв'язку з цим апеляційну скаргу на рішення необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315, ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: