Постанова № 56902693, 29.03.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 березня 2016 рокум. Ужгород№ 807/1954/15

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.

за участі:

позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - Гладинець Олександра Івановича;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Закарпатського обласного центру зайнятості про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 29 березня 2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 04 квітня 2016 року.

До Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовною заявою ОСОБА_1 до Закарпатського обласного центру зайнятості та, з врахуванням заяви про доповнення та уточнення позовних вимог у адміністративній справі № 807/1954/15 (а.с. 63), остаточно просить суд: "1. Визнати неправомірними дії Закарпатського обласного центру зайнятості щодо невиплати грошової винагороди в розмірі чотирьох середньомісячних заробітних плат від 25 до 30 років роботи, передбаченої пунктом 3 Порядку видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 212. 2. Зобов'язати Закарпатський обласний центр зайнятості виплатити грошову винагороду за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків, чотири середньомісячні заробітні плати в сумі 20816 грн. 52 коп. (двадцять тисяч вісімсот шістнадцять гривень 52 коп.), передбаченої пунктом 3 Порядку видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 212, з урахуванням індексації та компенсації втрати частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги. 3. Стягнути з Закарпатського обласного центру зайнятості завданої моральної шкоди на користь позивача у розмірі 2500 грн. (дві тисячі п'ятсот гривень)."

У судовому засіданні 29 березня 2016 року позивачем додатково було надано суду правове обґрунтування позовних вимог по справі (а.с.а.с. 121-124).

Під час судового розгляду позивач підтримав позовні вимоги та мотивує їх наступним. На момент звільнення з посади начальника юридичного відділу Закарпатського обласного центру зайнятості його стаж безперервної роботи в органах державної влади з урахуванням статті 9 частини 2 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII (тут та далі по тексту - у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) складав 37 років 7 місяців 16 днів. У день звільнення відповідачем позивачу не виплачені чотири середньомісячні заробітні плати за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків від 25 - до 30 років роботи, яка передбачена статтею 34 частиною 1 Закону України "Про державну службу" (далі по тексту - Закон України № 3723-XII) та пунктом 3 Порядку видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 212, що діяв на час виникнення спірних відносин (далі по тексту - Порядок, що затверджений Постановою КМ України № 212), у редакції що діяв на час виникнення спірних правовідносин. При неодноразовому зверненні позивача, відповідачем надавалась відповідь, що грошова винагорода позивачу вже виплачувалася. Вважає дії Закарпатського обласного центру зайнятості протиправними та на підставі Порядку, що затверджений Постановою КМ України № 212 та Постанови Кабінету Міністрів України № 283 від 3 травня 1994 року "Про порядок обчислення стажу державної служби", статті 9 Закону України № 3723-XII, статті 1167 ЦК України просить задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив, подавши суду свої письмові заперечення та письмові пояснення, просив у задоволенні позову відмовити повністю. Заперечення проти позову відповідач обґрунтовував наступним. У грудні 2015 року, після судового оскарження, на підставі виконавчого листа в адміністративній справі № 807/1660/14 позивачу була виплачена грошова винагорода у розмірі чотирьох середньомісячних заробітних плат. Пунктом 2 Порядку, що затверджений Постановою КМ України № 212, встановлено, що грошова винагорода видасться один раз на п'ять років. У зв'язку з чим, вважають, що позивач вже отримав грошову винагороду маючи статус державного службовця під час роботи на посаді начальника юридичного відділу Закарпатського обласного центру зайнятості за 10 років та додатково грошову винагороду в розмірі чотирьох середньомісячних заробітних плат на підставі рішення суду № 807/1660/14, а тому підстав для повторної грошової виплати у відповідача нема. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до пункту 3 абзацу другого, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі по тексту - Порядок, що затверджений Постановою КМ України № 1078), у редакції, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, до об'єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема: виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати.

У судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково з огляду на наступне.

Відповідно до статті 34 частини 1 Закон України № 3723-XII, за сумлінну безперервну працю в державних органах, зразкове виконання трудових обов'язків державним службовцям видається грошова винагорода в розмірі та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 2 частини 3 Закону України "Про оплату праці", до структури заробітної плати, зокрема, належать інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до пункту 1 абзацу 1 та пункту 3 Порядку, що затверджений Постановою КМ України № 212, грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків (далі - грошова винагорода) видається особам, які пропрацювали безперервно на посадах державних службовців в одному або кількох органах державної влади не менше ніж 10 років. Грошова винагорода видається у таких розмірах: від 10 до 15 років роботи - одна середньомісячна заробітна плата; від 15 до 20 років - дві, від 20 до 25 років - три, від 25 до 30 років - чотири, від 30 років і більше - п'ять, у межах асигнувань на оплату праці, передбачених у державному бюджеті для відповідних органів державної влади.

Відповідно до статті 233 частини 2 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином Закарпатський окружний адміністративний суд вважає, що спірна грошова винагорода передбачена законодавством про оплату праці, а відтак в силу статті 233 частини 2 КЗпП України звернення до суду з позовом з вимогою про стягнення такої винагороди не обмежуються строками звернення до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, наказу Закарпатського обласного центру зайнятості № 78-К від 24 березня 2014 року, ОСОБА_1 звільнено з посади начальника юридичного відділу Закарпатського обласного центру зайнятості за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію, згідно статті 38 КЗпП України (а.с. 11).

Як вбачається з довідки Закарпатського обласного центру зайнятості № 589-11 від 25 березня 2014 року загальний трудовий стаж ОСОБА_1 станом на 25 березня 2014 року становить 43 роки 6 місяців 26 днів, з них стаж державної служби - 37 років 7 місяців 16 днів. Позивач з 15 вересня 1977 року по 30 грудня 2002 року проходив службу в органах внутрішніх справ. З 17 листопада 2003 року ОСОБА_1 працював на посаді начальника юридичного відділу Закарпатського обласного центру зайнятості до 25 березня 2014 року (а.с. 14-15). Згідно Довідки Закарпатського обласного центру зайнятості від 15 липня 2014 року № 1404-11, позивач проходив щорічну оцінку виконання державним службовцем посадових обов'язків, про що кожного року у період з 2005 року по 2013 рік отримував оцінку "добра" (а.с. 18).

Відповідно до наказу Закарпатського обласного центру зайнятості № 180 від 20 грудня 2013 року ОСОБА_1 було виплачено грошову винагороду за сумлінну безперервну працю в розмірі однієї середньомісячної заробітної плати (а.с. 114). Під час судового розгляду було встановлено, що така грошова винагорода була видана відповідно до пункту 3 Порядку, що затверджений Постановою КМ України № 212, за роботу від 10 до 15 років.

Як зазначалося вище, відповідно до статті 34 частини 1 Закон України № 3723-XII, за сумлінну безперервну працю в державних органах, зразкове виконання трудових обов'язків державним службовцям видається грошова винагорода в розмірі та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 1 абзацу 1, пункту 2 та пункту 3 Порядку, що затверджений Постановою КМ України № 212, грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків (далі - грошова винагорода) видається особам, які пропрацювали безперервно на посадах державних службовців в одному або кількох органах державної влади не менше ніж 10 років. Грошова винагорода видається один раз на п'ять років за умови зразкового виконання посадових обов'язків та відсутності порушень трудової дисципліни з урахуванням щорічної оцінки виконання державним службовцем покладених на нього завдань та обов'язків (далі - щорічна оцінка). Винагорода видається, якщо за результатами проведення щорічної оцінки рівень виконання державним службовцем обов'язків та завдань оцінений як "добрий" і "високий". При цьому повинні враховуватися результати щорічних оцінок за п'ять років. Грошова винагорода видається у таких розмірах: від 10 до 15 років роботи - одна середньомісячна заробітна плата; від 15 до 20 років - дві, від 20 до 25 років - три, від 25 до 30 років - чотири, від 30 років і більше - п'ять, у межах асигнувань на оплату праці, передбачених у державному бюджеті для відповідних органів державної влади.

Разом з тим, позивач вказує на те, що відповідачем не були виконані належним чином обов'язки, передбачені пунктом 3 Порядку, що затверджений Постановою КМ України № 212. Зокрема, не була виплачена грошова винагорода в розмірі чотирьох середньомісячних заробітних плат за постійну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків державним службовцем за 25 і більше років.

Позивач вказує що неодноразово звертався до Закарпатського обласного центру зайнятості як усно так і письмово, зокрема листом від 30 грудня 2013 року про виплату грошової винагороди за 25 років роботи. (а.с. 12). Представник відповідача не заперечував звернень позивача, однак заявляв про те, що позивач не набув права на спірну грошову винагороду. Крім того, представник відповідача вказував на те, що спірна грошова винагорода видається один раз на п'ять років. Позивачем отримана така винагорода за 10 років роботи та на підставі рішення суду за 30 і більше років роботи.

Листом Державного центру зайнятості за № ДЦ-04-2494/0/6-14 від 17 квітня 2013 року було запропоновано Закарпатському обласному центру зайнятості невідкладно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 грудня 2013 року та прийняти рішення згідно законодавства, зокрема, статей 9, 34 Закону України № 3723-XII, Порядку, що затверджений Постановою КМ України № 212, беручи до уваги надані ОСОБА_1 роз'яснення Національного агентства України з питань державної служби та той факт, що заява ОСОБА_1 була подана ним 30 грудня 2013 року, тобто до прийняття Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (а.с. 13).

Позивач звертався до Міністерства юстиції України та Національного агентства України з питань державної служби, які підтвердили право позивача на отримання грошової винагороди, що передбачена статтею 34 Закону України № 3723-XII (а.с.а.с. 64, 65).

Судом також встановлено, що позивач звертався до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Закарпатського обласного центру зайнятості про виплату грошової винагороди за 30 років сумлінної безперервної праці в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків. Так, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 807/1660/14 від 4 липня 2014 року, було визнано неправомірними дії Закарпатського обласного центру зайнятості щодо не зарахування до стажу державної служби період проходження служби в органах внутрішніх справ при виплаті грошової винагороди ОСОБА_1 за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків та зобов'язано Закарпатський обласний центр зайнятості виплатити невиплачену ОСОБА_1 частину грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків, у розмірі чотирьох середньомісячних заробітних плат, сума якої становила станом на грудень 2013 року 24874,96 грн. (а.с.а.с. 20-25). Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року апеляційну скаргу Закарпатського обласного центру зайнятості залишено без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 липня 2014 року у справі № 807/1660/14 - без змін (а.с.а.с. 26-29). Ухвалою Вищого адміністративного суду від 16 лютого 2016 року, касаційну скаргу Закарпатського обласного центру зайнятості залишено без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 4 липня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року - без змін (а.с.а.с. 104-107).

Рішеннями судів було встановлено, зокрема те, що період проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ належить зарахуванню до стажу державної служби, оскільки таке зарахування передбачено Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 3 травня 1994 року, а відтак ОСОБА_1 має право на виплату грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків, що передбачена статтею 34 Закону України № 3723-XII. Львівський апеляційний адміністративний суд також вказав, що у трудовій книжці позивача відсутні записи про порушення трудової дисципліни. Також, ухвалою Вищого Адміністративного суду від 16 лютого 2016 року зазначено, що служба ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ підлягає зарахуванню до стажу державної служби, тобто обґрунтованим є висновок про визнання неправомірними дій відповідача щодо не зарахування позивачу вказаного періоду до стажу державної служби, який дає право на призначення грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків та зобов'язання виплатити ОСОБА_1 невиплачену частину вказаної грошової винагороди. Також встановлено, що період роботи позивача в органах внутрішніх справ з 15 вересня 1977 року по 30 грудня 2002 року включається в стаж державної служби, таким чином стаж ОСОБА_1 в органах державної влади становить понад 30 років, а тому позивач вправі отримати грошову винагороду за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи преюдиційність вищевказаних судових рішень, Закарпатський окружний адміністративний суд констатує, що позивач вправі очікувати виплати йому грошової винагороди, що передбачена статтею 34 Закону України № 3723-XII, у тому числі й за роботу від 25 до 30 років.

Відповідно до пунктів 2 та 3 Порядку, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 212, грошова винагорода видається один раз на п'ять років за умови зразкового виконання посадових обов'язків та відсутності порушень трудової дисципліни з урахуванням щорічної оцінки виконання державним службовцем покладених на нього завдань та обов'язків (далі - щорічна оцінка). Винагорода видається, якщо за результатами проведення щорічної оцінки рівень виконання державним службовцем обов'язків та завдань оцінений як "добрий" і "високий". При цьому повинні враховуватися результати щорічних оцінок за п'ять років. Грошова винагорода видається у таких розмірах: від 10 до 15 років роботи - одна середньомісячна заробітна плата; від 15 до 20 років - дві, від 20 до 25 років - три, від 25 до 30 років - чотири, від 30 років і більше - п'ять, у межах асигнувань на оплату праці, передбачених у державному бюджеті для відповідних органів державної влади.

Згідно Довідки Закарпатського обласного центру зайнятості від 15 липня 2014 року № 1404-11, позивач проходив щорічну оцінку виконання державним службовцем посадових обов'язків, про що кожного року у період з 2005 року по 2013 рік отримував оцінку "добра" (а.с. 18). Крім того, суд зауважує, що відповідач заперечує право позивача на отримання спірної грошової винагороди не у зв'язку із не зразковим виконанням посадових обов'язків та наявністю порушень трудової дисципліни з урахуванням щорічної оцінки виконання державним службовцем покладених на нього завдань та обов'язків, а у зв'язку з відсутністю відповідного стажу.

Судом встановлено, що право позивача на отримання спірної грошової винагороди за роботу від 25 до 30 років не було реалізоване у зв'язку з протиправністю дій відповідача.

Відповідно до довідки, що видана відповідачем про розрахунок середньомісячної заробітної плати позивача № 2622-06 від 19 грудня 2014 року, середньомісячна заробітна плата позивача складає 5204,13 грн. (а.с. 17).

Таким чином, сума спірної грошової винагороди становить 20816,52 грн. (5204,13 х 4).

Порядок індексації грошових доходів населення регулюється Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядком, що затверджений Постановою КМ України № 1078.

Відповідно до статті 1 частини 1 абзацу 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та пункту 2 Порядку, що затверджений Постановою КМ України № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру. Крім того, відповідно до пункту 3 Порядку, що затверджений Постановою КМ України № 1078, до об'єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема, виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати

З аналізу Порядку, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 212, Закарпатський окружний адміністративний суд робить висновок, що спірна грошова винагорода носить разовий характер, а також обчислюється виходячи із середньомісячної заробітної плати (пункти 2 та 3). Таким чином спірна грошова винагорода індексації не підлягає.

З огляду на вказане вище, Закарпатський окружний адміністративний суд вважає за необхідне визнати неправомірними дії Закарпатського обласного центру зайнятості щодо невидачі ОСОБА_1 за роботу від 25 до 30 років грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків у розмірі 20816,52 грн.. У зв'язку із цим необхідно зобов'язати Закарпатський обласний центр зайнятості видати ОСОБА_1 за роботу від 25 до 30 років грошову винагороду державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків у розмірі 20816,52 (двадцять тисяч вісімсот шістнадцять грн. 52 коп.) грн., тобто без врахування індексації та індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги.

Щодо позовної вимоги стосовно стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 2500 грн., суд констатує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 із змінами і доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5 вказує, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплата належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням позивача поновлення прав. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

З урахуванням зазначених положень, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин. Тобто, відшкодуванню шкоди в обов'язковому порядку передує встановлення судом незаконності рішень, дій чи бездіяльності органів певного суб'єкта та наявність причинного зв'язку між неправомірними діями (бездіяльністю) і шкодою, за яку вимагається компенсація.

З огляду на наведене нормативне обґрунтування та фактично порушення з боку відповідача права позивача на отримання спірної грошової винагороди, що призвело моральних страждань, відновлення ділової репутації та судові процеси, враховуючи винну поведінку відповідача й після судових рішень, зокрема в адміністративній справі № 807/1660/14, суд вважає за необхідне стягнути з Закарпатського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500 (п'ятсот) грн..

На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Закарпатського обласного центру зайнятості задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Закарпатського обласного центру зайнятості щодо невидачі ОСОБА_1 за роботу від 25 до 30 років грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків у розмірі 20816,52 грн..

Зобов'язати Закарпатський обласний центр зайнятості видати ОСОБА_1 за роботу від 25 до 30 років грошову винагороду державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків у розмірі 20816,52 (двадцять тисяч вісімсот шістнадцять грн. 52 коп.) грн..

Стягнути з Закарпатського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500 (п'ятсот) грн..

У задоволенні позовної заяви в частині решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяС.Є. Гаврилко