Ухвала суду № 56901464, 24.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/412/16

Головуючий у першій інстанції

ОСОБА_1

Доповідач Вадовська Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Вадовської Л.М.,

суддів - Ващенко Л.Г.,

ОСОБА_2,

при секретарі - Коноваленко Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Одеського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Одеського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», за участю третіх осіб Національного банку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики про захист прав споживачів, примушення до вчинення певних дій, зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Одеського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», за участю третіх осіб Національного банку України, Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про визнання частково недійсним договору про іпотечний кредит за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 9 квітня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

Позивач ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», звернувшись 23 серпня 2011 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 укладено договір про іпотечний кредит №2309-н від 14 березня 2008 року, за яким на придбання житлового будинку надано кредит в іноземній валюті в сумі 163050,00 Євро під 11,3% річних строком кредитування до 14 березня 2026 року. Для забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір від 14 березня 2008 року, за яким передано в іпотеку житловий будинок по вул. Островського, 3 «б» в м. Одесі; між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 укладено договір поруки №1 від 14 березня 2008 року. Посилаючись на невиконання умов договору про іпотечний кредит, позивач ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії після уточнення 21 січня 2013 року вимог просив за договором про іпотечний кредит стягнути солідарно з позичальника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_4 заборгованість станом на 25 грудня 2012 року за кредитом в сумі 160733,78 Євро, за процентами 66216,99 Євро, пеню за прострочення кредиту та процентів в сумі 283169,93 грн., еквівалентних по курсу НБУ 26802,39 Євро, а всього заборгованість в загальній сумі 253753,16 Євро; комісію в сумі 5055,20 грн., пеню на комісію 1295,20 грн.; внести зміни в договір про іпотечний кредит №2309-н від 14 березня 2008 року, змінивши пункт 1.2 та виклавши в такій редакції «терміном остаточного погашення кредиту встановити дату подання заяви про уточнення позовних вимог до суду», змінивши пункт 1.5 та виклавши в такій редакції «останньою датою здійснення платежу в рахунок погашення кредиту встановити дату подання заяви про уточнення позовних вимог до суду»; розподілити судові витрати (т.2 а.с.4-7, 77, 186-188).

Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2011 року відкрито провадження в справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії про стягнення заборгованості (т.2 а.с.1).

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала, звернулась 23 квітня 2012 року до суду з позовом до ПАТ «Державний ощадний банк України» про зобовязання відповідача прийняти належне виконання договору, а саме отримати суму кредиту 1282614,00 грн. та 13,38% річних рівними платежами по 13995,68 грн. на місяць у термін до 30 березня 2026 року відповідно до погодженого графіку; зобовязати відповідача списати пеню та проценти, нараховані, але не сплачені за період прострочення кредитора (т.1 а.с.1-2).

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2012 року відкрито провадження в справі за позовом ОСОБА_3 про захист прав споживачів, примушення до вчинення певних дій (т.1 а.с.18).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14 червня 2012 року справу за позовом ОСОБА_3 передано до Суворовського районного суду м. Одеси для обєднання зі справою за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» (т.1 а.с.46).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 31 травня 2012 року справу за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» про стягнення заборгованості обєднано в одне провадження зі справою за позовом ОСОБА_3 про захист прав споживачів, примушення до вчинення певних дій (т.2 а.с.139).

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав, звернувшись 21 січня 2013 року до суду з позовом до ПАТ «Державний ощадний банк України», просив визнати частково недійсним укладений між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 договір про іпотечний кредит №2309-н від 14 березня 2008 року, а саме визнати недійсним пункт 1.5 договору (т.2 а.с.184).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 21 січня 2013 року зустрічний позов ОСОБА_4 про визнання частково недійсним договору про іпотечний кредит прийнято до спільного розгляду з позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії про стягнення заборгованості, позовом ОСОБА_3 про захист прав споживачів, примушення до вчинення певних дій (т.2 а.с.208).

ПАТ «Державний ощадний банк України» позов ОСОБА_3, зустрічний позов ОСОБА_4 не визнав.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 9 квітня 2013 року позов ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за договором про іпотечний кредит в загальній сумі 2001180,84 грн.; відмовлено в задоволенні вимог ПАТ «Державний ощадний банк України» про внесення змін до договору; відмовлено в задоволенні позову позичальника ОСОБА_3; відмовлено в задоволенні зустрічного позову поручителя ОСОБА_4; розподілено судові витрати (т.2 а.с.227-233).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 9 грудня 2013 року (описку виправлено ухвалою від 5 жовтня 2015 року), ухваленим за результатами розгляду апеляційної скарги ПАТ «Державний ощадний банк України», рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 9 квітня 2013 року змінено в частині стягнення заборгованості та розподілу судових витрат; стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитом, процентами, пеню в загальній сумі 253753,16 Євро, стягнуто комісію в сумі 5055,20 грн., пеню на комісію в сумі 1295,20 грн.; стягнуто судові витрати з кожного з відповідачів в рівних частках; в іншій частині рішення суду залишено без змін (т.3 а.с.53-59).

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 9 квітня 2013 року в частині відмови в задоволенні заявленого ним позову скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову (т.3 а.с.89-93).

Неправильність рішення суду мотивовано неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржена, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Встановлено, що між ВАТ «Державний ощадний банк України» (після зміни найменування ПАТ «Державний ощадний банк України») та ОСОБА_3 укладено договір про іпотечний кредит №2309-н від 14 березня 2008 року, за яким надано кредит в іноземній валюті в сумі 163050,00 Євро під 11,3% річних з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 14 березня 2026 року на придбання житлового будинку, розташованого по вул. Островського,3 «б» в м. Одесі (т.2 а.с.12-15).

Для забезпечення виконання зобовязань позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором №2309-н від 14 березня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» (після зміни найменування ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 укладено договір поруки №1 від 14 березня 2008 року (т.2 а.с.19-20).

Поручителем ОСОБА_4 в порядку статті 555 ЦК України предявлено вимоги про визнання на підставі частини 1 статті 203, частини 5 статті 11, статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» недійсним пункту 1.5 договору про іпотечний кредит №2309-н від 14 березня 2008 року (т.2 а.с.184).

Ухвалюючи рішення в частині вимог зустрічного позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з визначеної статтею 627 ЦК України свободи договору, ознайомлення ОСОБА_4 з умовами кредитного договору та його вільного волевиявлення бути поручителем виконання позичальником ОСОБА_3 зобовязань за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 не спростовують.

ОСОБА_4 обґрунтовує вимоги про визнання частково недійсним кредитного договору, зокрема, правою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові №6-80цс12 від 12 вересня 2012 року, що орієнтує на наступне.

За положеннями частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом положень частини 5 статті 11, статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема, положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживча. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнано недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

На підставі вказаних норм зроблено висновок, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміну у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Проте аналіз договору про іпотечний кредит №2309-н від 14 березня 2008 року, про визнання недійсним пункту 1,5 якого заявлено вимоги, вказує на те, що викладена в справі №6-80цс12 правова позиція, не підлягає застосуванню до спірного договору, з огляду на наступне.

У договорі, що був предметом розгляду в справі №6-80цс12, плата за обслуговування кредиту та за його дострокове погашення була визначена за формулою зі змінними величинами, що залежали від коефіцієнта зміни курсу Національного банку України іноземної валюти до гривні, тому такі умови суперечили як положенням частини 5 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», так і затвердженому сторонами графіку платежів, згідно з яким боржник повинен був сплачувати щомісяця фіксовану суму, де розмір щомісячної плати за обслуговування кредиту на весь період дії договору дорівнював нулю (т.3 а.с.128-131).

Договір про іпотечний кредит №2309-н від 14 березня 2008 року, пункт 1,5 якого ОСОБА_4 просить визнати недійсним з посиланням на викладену в справі №6-80цс12 правову позицію, містить інші умови.

Так, пункт 1.5 договору про іпотечний кредит №2309-н від 14 березня 2008 року має наступну редакцію: «здійснювати погашення кредиту ануїтетними платежами в сумі 1780,00 Євро, що складає 14002,16 грн. по курсу НБУ на 14 березня 2008 року, починаючи з квітня місяця 2008 року, та сплату нарахованих процентів до останнього робочого числа кожного місяця, починаючи з березня місяця 2008 року, після видачі кредиту шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань. Останній платіж в рахунок погашення кредиту здійснити не пізніше 14 березня 2026 року».

Пунктом 1.12 договору про іпотечний кредит №2309-н від 14 березня 2008 року передбачено, що за надання банківських послуг позичальник сплачує банку наступні комісійні винагороди за:

надання кредиту в розмірі 5130,45 грн. від суми кредиту, сплата здійснюється одразу після укладення цього договору;

розрахунково-касове обслуговування при достроковому погашенні частини кредиту або залишку всієї заборгованості за кредитом за ініціативою позичальника, сплата здійснюється: в розмірі 0,3% від дострокового погашення частини кредиту або залишку всієї заборгованості за кредитом у разі погашення в період з першого по третій рік включно користування кредитом, а саме з 14 березня 2008 року по 14 березня 2011 року; в розмірі 0,2% від достроково погашеної частини кредиту або залишку всієї заборгованості за кредитом за ініціативою позичальника у разі здійснення дострокового погашення в період четвертого та пятого років включно користування кредитом, а саме з 14 березня 2011 року по 14 березня 2013 року; починаючи з 14 березня 2013 року комісійна винагорода за розрахунково-касове обслуговування при достроковому погашенні частини кредиту або залишку всієї заборгованості за кредитом за ініціативою позичальника не стягується (т.2 а.с.12-15).

Таким чином, умови договору про іпотечний кредит №2309-н від 14 березня 2008 року не містять положень, які передбачали б визначення плати за обслуговування кредиту та за його дострокове погашення за формулою зі змінними величинами, що залежали б від коефіцієнта зміни курсу Національного банку України іноземної валюти до гривні. Тому умови пункту 1.12 договору не є такими, що суперечать положенням частини 5 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» чи затвердженому сторонами графіку платежів, згідно з яким боржник повинен був сплачувати щомісяця фіксовану суму. Правова позиція, викладена в справі №6-80цс12, на яку ОСОБА_4 посилається, до виниклих на підставі договору про іпотечний кредит №2309-н від 14 березня 2008 року правовідносин застосуванню не підлягає.

Правові підстави для ухвалення в апеляційній інстанції в частині зустрічних вимог ОСОБА_4 нового рішення про визнання недійсним пункту 1.5 договору про іпотечний кредит №2309-н від 14 березня 2008 року з підстав частини 1 статті 203, частини 5 статті 11, статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» відсутні.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.309, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 9 квітня 2013 року в частині вирішення вимог зустрічного позову ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Одеського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», за участю третіх осіб Національного банку України, Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про визнання частково недійсним договору про іпотечний кредит залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Л.Г.Ващенко

ОСОБА_2