Ухвала суду № 56898965, 28.03.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/2987/15 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М.О.

Провадження № 22-ц/783/1682/16 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 грудня 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Банк Розвитку» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 19403.93 грн. заборгованості за кредитним договором №ІСКGMCU.3302.006 від 02.08.2011 року.

В обґрунтування своїх вимог вказало, що 02.08.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Банк Розвитку» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №ІСКGMCU.3302.006, згідно умов якого відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого ліміту у розмірі 3 000 гривень на рахунок НОМЕР_1, із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% річних, крім пільгового періоду, передбаченому цим Договором. Однак відповідач взятих на себе зобов'язань не виконала, що призвело до утворення заборгованості, яка відповідно до розрахунку становить 19 403 грн.93 коп.

Оскаржуваним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 03 грудня 2015 рокупозовні виоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» заборгованість за кредитним договором в сумі 19 403.93 грн. та стягнуто з ОСОБА_2 в користь держави 1218 грн. судового збору.

Рішення в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_2.

Вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначає, що нею неодноразово заявлялись клопотання про витребування від позивача оригіналу кредитного договору від 02.08.2011 року №ІСКGMCU.3302.006 з метою призначення судової почеркознавчої експертизи на предмет встановлення обставин стосовно того, чи виконано підпис від імені позичальника на даному договорі апелянтом або іншою особою. Дане клопотання ухвалою від 12.11.2015 року судом було задоволено, проте, розгляд справи 03.12.2015 року відбувся за її відсутності та без належного повідомлення про дату судового засідання, що позбавило її можливості реалізувати своє право на доказування та заявити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням осіб, в межах заявлених ними вимог. Кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

За загальними положеннями ЦПК України обов»язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Стаття 1 ЦПК України передбачає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 02.08.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Банк Розвитку» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №ІСКGMCU.3302.006.

Відповідно до п.п.2.2-2.8,3.1,34 вказаного договору банк зобов'язується протягом 30 днів з моменту укладення цього договору, встановити кредитний ліміт у розмірі 3000,00 гривень (три тисячі гривень) на рахунок НОМЕР_1, який відкритий на підставі приєднання позичальника до умов та правил надання банківських послуг. Банк нараховує проценти в розмірі 36% річних за користування кредитом, крім пільгового періоду. Нарахування процентів здійснюється щоденно, при цьому, проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з розрахунку: рік - триста шістдесят днів, місяць - рівний кількості календарних днів. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Щомісячний мінімальний платіж складає 10% від суми заборгованості, підлягає сплаті позичальником щомісячно до 25-го числа за попередній місяць. Заборгованість що підлягає сплаті, не сплачена у встановлений строк вважається простроченою. У рамках кредитного договору банк встановлює поновлюваний пільговий період кредитування. Пільговий період складає 30 днів по кожній платіжній операції. Пільговий період поширюється на всі операції по картці. Процентна ставка під час пільгового періоду кредитування, складає 0,0001% річних. При непогашенні заборгованості за кредитом у повному у повному обсязі по закінченню пільгового періоду, проценти за користування кредитом нараховуються і сплачуються згідно з п. 2.3. та 2.5. які встановлені кредитним договором.

Відповідно до п.5.2 кредитного договору за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, банк нараховує позичальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

В порушення умов кредитного договору №ICKGMCU.3302.006 від 02.08.2011 року, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконує, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.13), та така заборгованість становить станом на 23.04.2015 року становить 19 403 грн.93 коп., що складається з:

поточна заборгованість по тілу кредиту - 3598 грн.55 коп. (три тисячі п'ятсот дев'яносто вісім гривень 55 коп.);

прострочена заборгованість по тілу кредиту - 4663 грн. 75 коп. (чотири тисячі шістсот шістдесят три гривні 75 коп.);

поточна заборгованість за процентами - 209 грн. 38 коп.(двісті дев'ять гривень 38 коп.);

прострочена заборгованість за процентами- 5267 грн. 76 коп.(п'ять тисяч двісті шістдесят сім гривень 76 коп.);

сума пені - 5664 грн. 49 коп. (п'ять тисяч шістсот шістдесят чотири гривні 49 коп.).

04.11.2014 року ОСОБА_2 була надіслана вимога за вих. №1173 про дострокове виконання грошових зобов'язань, якою було зобов'язано останню у 30-денний термін достроково повернути суму заборгованості, однак така вимога відповідачем залишена поза увагою(а.с.11-12).

Згідно ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (договір позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу приписів ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Оскільки відповідачка взяті на себе зобов'язання за кредитним договором своєчасно не виконувала, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість по сплаті тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором №ICKGMCU.3302.006 від 02.08.2011 року, яку вона не погасила, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позов підлягає до задоволення.

Доводи апеляційної скарги про те, що нею неодноразово заявлялись клопотання про витребування від позивача оригіналу кредитного договору від 02.08.2011 року №ІСКGMCU.3302.006 з метою призначення судової почеркознавчої експертизи на предмет встановлення обставин стосовно того, чи виконано підпис від імені позичальника на даному договорі апелянтом або іншою особою, є безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи, 12.11.2015 року ухвалою судового засідання клопотання ОСОБА_2 про витребування оригіналу кредитного договору було задоволено та розгляд справи відкладено на 03.12.2015 року.

З журналу судового засідання від 03.12.2015 року вбачається, що відповідачка в судове засідання не з'явилась та в судовому засіданні представником банку було надано оригінал кредитного договору та такий було оглянуто судом. Крім того, особи, які беруть участь у справі, не повинні зловживати своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 27 ЦПК України, зокрема, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 колегія суддів виходить з того, що кредитний договір №ІСКGMCU.3302.006, укладений 02.08.2011 року між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ОСОБА_2, нею не оспорювався, укладення зазначеного кредитного договору вона не заперечувала.

Відповідачка також не заперечувала наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором, всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України не спростувала його альтернативним розрахунком, не надала доказів повного повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, на розгляд справи у її відсутності, що позбавило його можливості надати суду пояснення, заперечення щодо позову, надати докази на підтвердження заперечень щодо задоволення позову, можливості захистити права у суді, а також заявити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Відповідно до ч.3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки зазначені апелянтом порушення норм процесуального права не призвели до неправильного вирішення справи, відповідачка не була позбавлена можливості заявити клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи за відсутності оригіналу кредитного договору, оскільки такий міг бути витребуваний судом у випадку задоволення клопотання про призначення такої експертизи, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення з підстав недотримання судом норм процесуального права.

Відтак, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції з врахуванням положень ч.1 ст. 303 в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з"ясував обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 303, п.1 ч. 1 ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 грудня 2015 року- залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.