Постанова № 56898186, 01.04.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

760/14134/15

2-а-75/16

СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2016 року Солом'янський районний суд міста Києва

у складі судді Кицюк В.С.,

за участю секретаря Піддубняк І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Солом`янському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2015 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому зу урахуванням уточнень позовних просить суд визнати неправомірним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Солом`янському районі м. Києва (далі - УПФУ) від 18 травня 2015 року №400 щодо здійснення відрахувань з пенсії позивача за період з 18 серпня 2010 року по 30 листопада 2011 року на суму 39 263,41 грн., та просить зобов`язати УПФУ повернути позивачу суму коштів утриманих з нього за цей період відповідно до вищезазначеного рішення (а.с.4-10, 71-73)

В обґрунтування своїх вимог посилається на наступне.

Так, в період з 18 серпня 2010 року по 30 листопада 2011 року позивачу нараховувалася пенсія на пільгових умовах відповідно до п.б ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.2 розділу ХV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно з якими право на пенсію за вислугою років мають працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад безпосередньо зайнятих на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодозичних, геофізичних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах, в тому числі чоловіки при досягненні 55 років та за наявності стажу не менше 25 років, із них не менше 12.6 років на зазначених роботах. Зазначені обставини не заперечуються відповідачем, відтак згідно ч.3 ст.72 КАС України є такими, що не потребують доказування (а.с.45-47)

Позивач стверджує, що з 01.11.1982 по 18.04.2008 він працював в інституті «Південдніпронафтопровід», а з 12.05.2010 - в ПАТ «Інститут транспорту та нафти» та має польовий стаж інженерно-геологічних робіт, який складає 14 років 1 місяць 8 днів, тому вважає, що призначення йому пенсії з урахуванням п.б ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.2 розділу ХV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» було цілком правомірним та відповідало положенням пенсійного законодавства.

Натомість, 18.12.2011 УПФУ було здійснено перевірку, за результатами якої позивачу було відмовлено у нарахуванні та виплаті пенсії на пільгових умовах за вислугою років.

03.07.2014 позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та випалу такої пенсії за вислугою років.

18.07.2014 позивачу в цьому відмовлено.

12.09.2014 постановою Солом`янського районного суду м. Києва частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до УПФУ, визнано вищезазначені дії УПФУ протиправними щодо відмови ОСОБА_2 у проведенні перерахунку пенсії на пільгових умовах з Списком №2 виробництв, професій, посад і показників, зобов`язано УПФУ зарахувати пільговий стаж ОСОБА_2 в ПАТ «Інститут транспорту та нафти» в період з 01.11.1982 по 18.04.2008 та провести перерахунок пенсії позивачу на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, професій, посад і показників з 12.02.2014 (а.с.29-32)

29.10.2014 постановою Київського апеляційного адміністративного суду змінено постанову суду від 12.08.2014 із викладенням останньої задоволеної вимоги наступним чином - зобов`язати УПФУ поновити ОСОБА_2виплату пенсії на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, з урахуванням пільгового стажу в ПАТ «Інституту транспорту та нафти» в період з 01.11.1982 по 18.04.2008, починаючи з 12.02.2014 (а.с.33-36)

Позивач зазначає, що незважаючи на вищезазначене, УПФУ звернулося із позовом до ОСОБА_2 про стягнення з нього надміру сплачених коштів - пенсії в сумі 39 263,41 грн. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2014 в задоволенні такого позову відмовлено та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 - залишена без змін (а.с.21-28)

Позивач обурюється тим, що незважаючи на всі рішення судів, які перелічені вище, УПФУ, на його думку, незаконно та необґрунтовано здійснює відрахування з пенсії позивача у зв`язку із її надмірною переплатою на підставі рішення від 18 травня 2015 року №400 (а.с.52)

12.06.2015 позивач звернувся до УПФУ із вимогою надати рішення, на підставі якого такі відрахування здійснюються (а.с.11)

07.07.2015 отримано відповідь, згідно якої УПФУ повідомило, що такі відрахування здійснюються у зв`язку із «переплатою» пенсії в розмірі 39 263,31 грн. за період з 18.08.2010 по 08.12.2010 на підставі вищезазначеного рішення, яким ухвалено припинити виплату позивачу пенсії у зв`язку із поданням документів, які містять недостовірні відомості, оскільки, за переконанням УПФУ, позивачем не надано документів, які б підтверджували виконання ним геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, географічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних робіт у польових умовах та одержання польового забезпечення (а.с.13)

Позивач зазначає, що саме це рішення протирічить вищенаведеним рішенням судів по аналогічним спірним правовідносинам між сторонами, зокрема, постанові Солом`янського районного суду м. Києва від 12.09.2014, яка в цій частині залишилася без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014, в яких суди прийшли до одноголосного висновку про те, що згідно довідки, виданої ПАТ «Інститут транспорту та нафти» від 11.08.2010 №9, уточнені характер роботи або умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії за вислугу років і є такими, що дозволяють позивачу претендувати на отримання пенсії на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з 12.02.2014 (а.с.29-32)

Апеляційний суд, зокрема, як викладено вище, «зобов`язав УПФУ поновити позивачу виплату пенсії на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, з урахуванням пільгового стажу в ПАТ «Інститут транспорту та нафти» в період з 01.11.1982 по 18.04.2008, починаючи з 12.02.2014» (а.с.33-36)

Також Окружний адміністративний суд м. Києва в постанові, яка також наводилася вище, від 25.04.2014, достовірно встановив, що позивач виконував польові інженерно-технічні роботи 14 років 1 місяць 8 днів, що свідчить про те, щ ОСОБА_2 за стажем, умовами та характером виконуваної роботи мА право на отримання пільгової пенсії за вислугу років як «робітник геоекспедиції», яка була йому призначена УПФУ з 18.08.2010. Дана постанова набрала законної сили після перегляду апеляційним судом і залишенням її без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 11.06.2014 (а.с.21-28)

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням, окрема, в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Презумпція, встановлена вищезазначеними рішеннями судів про те, що ОСОБА_2 дійсно виконував польові інженерно-технічні роботи 14 років 1 місяць 8 днів, що в свою чергу дає йому право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, з урахуванням стажу в ПАТ «Інститут транспорту та нафти» з 18.08.2010, відповідачем під час розгляду справи не спростована.

Таким чином, доводи позивача про те, що відповідач протиправно прийняв рішення про стягнення з позивача надмірно сплаченої пенсії за період з 18.08.2010 по 30.11.2011, знайшли своє підтвердження в матеріалах справи (а.с.52)

Позивач також звертав увагу суду на наступне.

Так, в своєму листі від 07.07.2015 УПФУ посилається на те, що вищезазначеною постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014 зобов`язано УПФУ поновити ОСОБА_2 поновити виплату такої пенсії лише з 12.02.2014, тому сума переплати до цієї дати - за період з 18.08.2010 по 30.11.2011, - підлягає поверненню з боку ОСОБА_2 УПФУ (а.с.13)

Позивач, обґрунтовуючи свою незгоду із цією позицією, наводить положення ч.2 ст.99 КАС України, згідно яким для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод чи інтересів особи встановлюється 6 місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, і саме тому адміністративні суди робили такі зауваження, а не тому, що саме право виникло у позивача з цієї дати (12.08.2014 він звернувся до суду, отже дата - 12.02.2014). Таке право існувало з 18.08.2010. Зазначена позиція у справі є такою, що ґрунтується на вимогах діючого законодавства і враховується судом під час ухвалення даного рішення.

Згідно з ч.1 ст.50 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсій, виплачених надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даний, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішення територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Таким чином, суми пенсій, які виплачені надміру, можуть бути стягнені лише у двох випадках, зокрема, за наявності зловживань з боку пенсіонера або у випадку подання страхувальником недостовірних даних.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не надав суду доказів на підтвердження того, що в матеріалах пенсійної справи позивача є документи, які свідчать про зловживання з боку останнього чи іншу недобросовісну поведінку або на підтвердження інших з його сторони порушень діючого законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 Кас України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач наведені позивачем обставини справи не спростував належними та допустимим доказами, відтак суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись ст.9, 10, 11, 159, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Солом`янському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Солом`янському районі м. Києва від 18 травня 2015 року №400 про стягнення з ОСОБА_2 переплати в розмірі 39 263,41 грн.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Солом`янському районі м. Києва повернути ОСОБА_2 суму коштів, утриманих з його пенсії відповідно до рішення управління Пенсійного фонду України в Солом`янському районі м. Києва від 18 травня 2015 року №400 станом на день набрання цим рішенням законної сили.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Солом`янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: В.С. Кицюк