Ухвала суду № 56897110, 31.03.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 320/11820/13Головуючий у 1-й інстанції Редько О.В.Пр. №22-ц/778/1131/16Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Стрелець Л.Г., Каракуші К.В.

при секретарі Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту та про визнання права власності на спадкове майно та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_4 та Мелітопольська державна нотаріальна контора про визнання права власності на частину житлового будинку у порядку спадщини та стягнення грошової компенсації

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулась до суду із вищезазначеним позовом (т.с. 1 а.с.1-4), який у подальшому уточнила (т.с. 1 а.с. 172-173) та в якому просила:

-встановити факт, що померла ОСОБА_5 на день своєї смерті 22.07.2008 року постійно проживала разом із нею, ОСОБА_2, за адресою: м. Мелітополь вул. Воровського 74;

-визнали за нею, ОСОБА_2 в порядку спадкування право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_5, яка померла 22.07.2008 року, а саме на 1/2 частину житлового будинку № 18 по вул. Менделєєва у м. Мелітополі.

В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що 03.09.2005 року ОСОБА_5, яка є її рідною бабусею по матері, склала в Мелітопольській державній нотаріальній конторі Запорізької області заповіт, р.№ 1-1879, яким все своє майно, яке буде належати їй на день її смерті де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, взагалі все те, на що вона за законом буде мати право, заповідала їй - ОСОБА_2 22.07.2008 року ОСОБА_5 померла. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме на 1/2 частину житлового будинку № 18 по вул. Менделєєва у м. Мелітополі. У встановлений законом строк та в встановленому законом порядку вона -ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті своєї бабусі ОСОБА_5, звернувшись з відповідною заявою до Мелітопольської державної нотаріальної контори. Вона отримала постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30.10.2013 року, вих. № 2816/02-31, в якій зазначено що нотаріальна дія не може бути вчинена з наступних підстав: свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно видається за наявності документів, що підтверджують право власності спадкодавця на це майно. Житловий будинок був зареєстрований за ОСОБА_6 - чоловіком померлої ОСОБА_5 і доля померлої виділена не була, тобто відсутній правовий документ, підтверджуючий право власності померлої на частину будинку. Житловий будинок № 18 по вул. Менделєєва у м. Мелітополі зареєстрований за ОСОБА_6 на підставі договору про право на забудову, посвідченого Мелітопольською державною нотаріальною конторою Запорізької області від 19.06.1958 року за р.№ 2595. ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище Повалій) зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 22.04.1956 року, актовий запис № 292, що підтверджується повідомленням відділу державної реєстрації актів цивільного стану по м. Мелітополю реєстраційної служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області № 2018/02- 04/1-108 від 05.11.2013 року. Вищезазначений житловий будинок був побудований ними у період шлюбу. Таким чином, як зазначає позивачка, житловий будинок № 18 по вул. Менделєєва у м. Мелітополі є спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_6 та ОСОБА_5, і відповідно 1/2 частина житлового будинку належить ОСОБА_5 Виділити належну ОСОБА_5 частину житлового будинку позасудовим порядком неможливо, тому що 17.05.2009 року помер ОСОБА_6 Після смерті ОСОБА_6 спадкоємцем за законом є його син ОСОБА_3 (відповідач у справі). ОСОБА_3 також у встановлений законом строк та в встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6

ОСОБА_3 подав зустрічний позов у цій справі до ОСОБА_2 (т.с. 1 а.с. 45-49), який у подальшому уточнив (т.с. 1 а.с. 92-96) та в якому просив визнати за ним в порядку спадкування право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті його батька ОСОБА_6, який помер 17.05.2009 року, а саме: на 7/12 частин житлового будинку № 18 по вул. Менделєєва у м. Мелітополі та стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію за проведення ремонтних робіт пропорційно частки ОСОБА_2 у спільному домоволодінні.

Крім того, ОСОБА_3, який являється позивачем за зустрічним позовом та відповідачем за первісним позовом, не визнає частково позовні вимоги ОСОБА_2 виходячи з наступного. 22.07.2008 року померла, ОСОБА_5, яка є його, дубова С.П., матір'ю, що підтверджується копією свідоцтва про її смерть за актовим записом № 1405 від 23.07.2003 року. 03.09.2005 року ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений нотаріусом Мелітопольської державної нотаріальної контори Запорізької області за реєстровим номером 1-1879, яким все своє майно, яке буде належати їй на день смерті заповідала ОСОБА_2 Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на 1/2 частину житлового будинку № 18 по вулиці Менделєєва у м. Мелітополь, який належав померлої та її чоловіку ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності подружжя, на підставі договору про право на забудову, посвідченого Мелітопольською державною нотаріальною конторою за №2595 від 19.06.1958р. Спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері були, чоловік померлої, тобто батько позивача - ОСОБА_6, сам позивач по справі, який являється сином померлої та його сестра, третя особа по справі, донька померлої - ОСОБА_4 Також спадкоємцем за заповітом була відповідачка за зустрічним позовом по справі ОСОБА_2 Однак, як зазначає ОСОБА_3П, незважаючи на заповіт на користь ОСОБА_2С, його батько - ОСОБА_6, у відповідності до ч. 1 ст. 1241 ЦК України, як непрацездатний вдовець, після смерті своєї дружини, незалежно від заповіту мав право на обов'язкову частку у спадщині, тобто на половину тієї частини, яка б належала йому у разі спадкування за законом. Оскільки, 22.04.2004 року ОСОБА_6 всю належну йому частину житлового будинку № 18 по вул. Менделєєва у м. Мелітополь заповідав ОСОБА_3П, позивачу за зустрічним позовом, (заповіт від 22.04.2004 року за реєстровим номером 2-1004, посвідчений державним нотаріусом Мелітопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_8,), тому ОСОБА_3 вважає, що йому повинно належати 1А частина будинку, який перебував у спільній сумісній власності подружжя та 1/12 частині цього будинку, яка являється обов'язковою часткою його батька після смерті його дружини (матері позивача), незважаючи на заповіт. Мелітопольська державна нотаріальна контора Запорізької області відмовила ОСОБА_3 у видачі свідоцтва на право власності на спадщину у зв'язку з тим, що між сторонами по справі виник спір відносно розміру спадкового майна, прийнятого ними на підставі заповітів, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.05.2014 року. Крім того, ОСОБА_3 зазначає, що рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 05.08.2011 за ним було визнано право власності на спірний будинок взагалі. Після набрання цим рішенням чинності, він, за особисті кошти, зробив у цьому будинку наступний ремонт: встановив 7 пластикових вікон, вартістю 1400,0 грн. кожне, всього 9800 грн.; зробив відкоси біля вставлених вікон, вартість робіт з урахуванням матеріалу (шпатльовка «Старт» і «Фініш», ґрунтовка) складає 3325 грн.; встановив нові вхідні двері вартістю 2500,00 грн.; замінив 2 міжкімнатні двері, вартістю 250 грн. кожна - 500 грн.; замінив 1 міжкімнатні двері, вартістю 350 грн. - 350 грн.; заміна кабелю та лічильника електроенергії, вартістю 650 грн.; встановив газовий котел, вартістю 4700 грн.; встановив трансформатор, вартістю 450 грн.; зробив опалення, вартість з урахуванням матеріалу та роботи складає 9808 грн.; зробив водопровід, вартість з урахуванням матеріалу та роботи 679 грн.; провів газ, вартістю 1831 гри.: зробив каналізацію та санвузол, вартість з урахуванням матеріалу та роботи, вартістю 2635 грн.; установка унітаза, вартістю 550 грн.; шафа-раковина, вартістю 2400 грн.; обшивка стін гіпсокартоном та шпалерами у спальні з урахуванням матеріалу та роботи, вартістю 10333 грн.; обшивка стін гіпсокартоном та шпалерами у залі з урахуванням матеріалу та роботи, вартістю 15595 грн.; обшивка стін гіпсокартоном та шпалерами у коридорі з урахуванням матеріалу та роботи, вартістю 8969 грн.; обшивка стелі гіпсокартоном, з урахуванням матеріалу та роботи, вартістю 456 грн.; пофарбування стелі, з урахуванням матеріалу та робіт - 480 грн.; установка 25 штук багетів у всіх кімнатах з урахуванням матеріалу та роботи, вартістю 1000 грн.; установка 12 секцій євро забору, вартістю 7800 грн.; установка нових металевих воріт, вартістю 4500 грн.; личкування ґанку будинку євро дошкою - 8000 грн.; електропроводка у житловому будинку, вартістю 2300 грн.; прибудова до літньої кухні, розміром 1.5м х 3 м (цоколь, фундамент, стіни, дах,електропроводка), вартістю 3600 грн.; прибудова до будинку розміром 1,5м х 4500 м з урахуванням матеріалу та робіт, вартістю 4500 грн. Однак, вищевказане рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 05.08.2011 року було за апеляційною скаргою відповідачки скасовано рішенням апеляційного суду Запорізької області від 20.02.2014 року №22ц/778/1133/14. Отже, ОСОБА_3 вважав, що позивачка за первісним позовом повинна відшкодувати вартість ремонтних робіт пропорційно її частки, а саме 5/12 частин, що дорівнює 58581,67 грн.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 грудня 2015 року (т.с. 2 а.с. 110-118) позов ОСОБА_2 задоволено частково, зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) право власності в порядку спадкування на спадкове майно, а саме: на 5/12 частин житлового будинку №18 по вул. Менделєєва у м. Мелітополі Запорізької області, яке залишилось після смерті ОСОБА_5, померлої 22.07.2008 року.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_4 та Мелітопольська державна нотаріальна контора про визнання права власності на частину житлового будинку у порядку спадщини та стягнення грошової компенсації - задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2) право власності в порядку спадкування на спадкове майно, а саме: на 7/12 частин житлового будинку № 18 по вул. Менделєєва у м. Мелітополі Запорізької області, яке залишилось після смерті ОСОБА_5, померлої 22.07.2008 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію в розмірі 35784,16 грн.

В решті позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 378,54 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 316,67 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (т.с. 2 а.с. 138-140) просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким:

- позов ОСОБА_2 задовольнити повністю, встановити факт, що померла ОСОБА_5 на день своєї смерті 22.07.2008 року постійно проживала разом із нею, ОСОБА_2, за адресою: м. Мелітополь вул. Воровського 74; визнали за нею, ОСОБА_2 в порядку спадкування право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_5, яка померла 22.07.2008 року, а саме на 1/2 частину житлового будинку № 18 по вул. Менделєєва у м. Мелітополі;

-зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити частково; визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину вищезазначеного будинку в порядку спадкування, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації відмовити повністю за безпідставністю.

У судове засідання 31 березня 2016 року належним чином повідомлені апеляційним судом про час та місце розгляду цієї справи (т.с. 2 а.с. 150-152) первісний позивач зустрічний відповідача ОСОБА_2, третя особа за зустрічним позовом ОСОБА_4 та представник третьої особи за зустрічним позовом Мелітопольської державної нотаріальної контори не зявились, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили.

Третя особа Мелітопольська державна нотаріальна контора подала апеляційному суду поштою заяву (т.с. 2 а.с. 154-155), в якій просила розглядати дану справу апеляційним судом без присутності її представника.

При вищевикладених обставинах, колегія суддів апеляційного суду визнала неповажними причини неявки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та ухвалила розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю останніх та представника нотаріальної контори за присутністю представника ОСОБА_2 за договором (т.с. 2 а.с. 156) адвоката ОСОБА_9, первісного відповідача-зустрічного позивача - ОСОБА_3 та представника останнього за договором (т.с. 2 а.с. 157-158) ОСОБА_10

Оскільки, в силу вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи частково первісний позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_3 у цій справі, керувався ст. ст. 60, 70 СК України, ст. 151 ЖК УРСР, ст. ст. 3,6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. 3, 186-187, 322, 360, 1241, 1268 ЦК України, ст. ст. 10, 58-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доказаності останніх в частині їх задоволення.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки основані на доказах, поданих сторонами, які оцінені судом у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, до встановлених правовідносин вірно застосовані норми матеріального права, відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що право власності на житловий будинок № 18 по вул. Менделєєва в м. Мелітополі Запорізької області зареєстровано за спадкодавцем ОСОБА_6 з 19.06.1958 року (довідка КП «Мелітопольське МБТІ» № 2906, витяг з реєстру прав власності т.с. 1 а.с.11,13).

Спадкодавець ОСОБА_6 перебував у шлюбі із спадкодавцем ОСОБА_5 з 22.04.1956 року (відповідь відділу РАЦС по м. Мелітополю № 2018/02-04/1-109 від 05.11.2013 року т.с. 1 а.с.18).

22.04.2004 року спадкодавець ОСОБА_6 всю належну йому частину житлового будинку №18 по вул. Менделєєва у м. Мелітополь заповів відповідачу за первісним позовом позивачу за зустрічним позовом у цій справі - ОСОБА_3 (т.с. 1 а.с.70).

03.09.2005 року спадкодавець ОСОБА_5 склала заповіт (т.с. 1 а.с.7-8), яким все своє майно, яке буде належати їй на день смерті, заповіла позивачу за первісним позовом - відповідачу за зустрічним позовом ОСОБА_2

22 липня 2008 року у м. Мелітополі померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть, актовий запис № 1405./а.с.9/

У матеріалах спадкової справи, яка відкрилась після смерті спадкодавця ОСОБА_5 (реєстровий номер 1223) та яка була досліджена судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуємого рішення у цій справі, наявна заява ОСОБА_2 (первісного позивача у цій справі), згідно якої позивачка зазначає, що 22.07.2008 року померла ОСОБА_5,що мешкала за адресою: м. Мелітополь вул. Менделєєва 18. Інший спадкоємець чоловік померлої ОСОБА_6,який мешкаєза адресою: м. Мелітополь вул. Менделєєва 18 (т.с. 2 а.с.3).

Той факт, що спадкодавець ОСОБА_5 проживала та була зареєстрована на день своєї смерті разом з чоловіком ОСОБА_6 (спадкодавцем) за адресою: м. Мелітополь вул. Менделєєва 18 також підтверджується довідкою голови квартального комітету № 38 від 07.04.2014 року (т.с. 1 а.с. 56).

В той же час відповідно до довідки голови квартального комітету від 07.05.2014 року ОСОБА_5 з 15.06.2008 року по день смерті 22.07.2008 року проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 без реєстрації (т.с. 1 а.с.86).

Проте відповідно до відповіді на адвокатський запит від 27.05.2014 року, голова квартального комітету в письмовій довідці вказала, що вищезазначена довідка від 07.05.2014 року була дана зі слів доньки померлої (третьої особи по даній справі) та сусідів (т.с. 1 а.с.179).

До показів свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 щодо місця проживання померлої ОСОБА_5 суд першої інстанції правильно поставився критично, оскільки вониє суперечливими, свідки плутали події та дати цих подій у своїх показах, показання одних свідків прямо суперечить показам інших свідків, спростовуються іншими письмовими доказами (заявою ОСОБА_2 про прийняття спадщини щодо місця мешкання померлої ОСОБА_5, довідками щодо місця проживання ОСОБА_6, ОСОБА_2, відповіддю на адвокатський запит), що викликає сумніви в достовірності їх показань як свідків по даній справі.

Крім того, згідно із ч. 5 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово

У відповідності до ч. 16 ст. 6 вищезазначеного Закону у разі зміни адреси житла в межах адміністративно-територіальної одиниці особа або її законний представник повинні письмово повідомити про це орган реєстрації протягом десяти днів.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання факту проживання ОСОБА_5 постійно та на день своєї смерті 22.07.2008 року (свідоцтво про смерть, копія т.с. 1 а.с. 9) разом з ОСОБА_2 за адресою: м. Мелітополь вул. Воровського 74, не знайшли свого підтвердження у суді першої інстанції.

ОСОБА_6 помер 17 травня 2009 року (свідоцтво про смерть, копія т.с. 2 а.с.15).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином, у відповідності до вищезазначених норм цивільного та сімейного кодексів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що після смерті своєї дружини ОСОБА_6, як спадкоємець, який на день смерті спадкодавця ОСОБА_5, постійно проживав разом із нею, незважаючи на існування заповіту від 03.09.2005 року на імя ОСОБА_2, прийняв обовязкову частку спадщини в розмірі половини від частки, яка б належала йому у разі прийняття спадщини за законом після смерті своєї дружини, враховуючи кількість спадкоємців, а саме: двох дітей померлої (ОСОБА_3 та ОСОБА_4П.), обовязкова частка становить 1/12 частину спірного домоволодіння (розрахунок:1/2 частина від 1/6 частини часини за законом на кожного із спадкоємців за законом: чоловік ОСОБА_6, син ОСОБА_3 (відповідач у цій справі), дочка ОСОБА_4 (третя особа у цій справі) від ? частини ОСОБА_5 в порядку поділу майна подружжя).

В той же час позивач ОСОБА_2 вважається такою, що прийняла спадщину в порядку спадкування за заповітом, оскільки вона своєчасно (08.08.2008 року) звернулась до Мелітопольської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_5 (т.с. 2 а.с. 3) та прийняла, враховуючи прийняття ОСОБА_6 обовязкової частки у розмірі 1/12 частини, 5/12 частин домоволодіння за адресою: м. Мелітополь вул. Менделєєва 18.

Оскільки, ОСОБА_3, як син спадкодавця, також своєчасно (20.06.2009 року) звернувся до Мелітополської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом (т.с. 1 а.с.70) після смерті 17.05.2009 року спадкодавця ОСОБА_6 (т.с. 2 а.с.14).

Постановою від 23.05.2013 року державного нотаріуса ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину житлового будинку за адресою: м. Мелітополь вул. Менделєєва 18, в звязку з відсутністю правоустановчого документа (т.с. 1 а.с. 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Отже, при вищевикладених обставинах, ОСОБА_3 вважається таким, що прийняв за заповітом після смерті свого батька ОСОБА_6 спадщину у вигляді належних останньому 7/12 частин будинку за адресою: м. Мелітополь вул. Менделєєва 18 (розрахунок: 1/2 частина в порядку поділу майна подружжя + 1/12 частина обовязкова частка після смерті дружини ОСОБА_5Є.).

Також судом першої інстанції було правильно встановлено, що за рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області № 2-2879/11 від 05.08.2011 року (т.с. 1 а.с. 55) за ОСОБА_3 раніше було визнано право власності на весь будинок за адресою: м. Мелітополь вул. Менделєєва 18 після смерті його батьків. Відповідач у тій справі ОСОБА_4 (третя особа у цій справі, спадкоємець за законом після померлих спадкодавців) не заперечувала проти задоволення позовних вимог позивача у тій справі ОСОБА_3 (зустрічного позивача у цій справі). Рішення набрало законної сили 16.08.2011 року.

Однак, у подальшому рішенням апеляційного суду Запорізької області №22ц/778/1133/14 від 20.02.2014 року вищезазначене рішення суду першої інстанції було скасовано в порядку задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 (онуки померлих спадкодавців) та ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_3 відмовлено у повному обсязі (т.с. 1 а.с.87).

Однак, у період з 16.08.2011 року по 20.02.2014 року, ОСОБА_3 за особисті кошти провів поліпшення умов проживання та зробив ремонт в отриманому у спадок будинку за адресою: м. Мелітополь вул. Менделєєва 18.

Факт проведення ОСОБА_3 ремонтних робіт та поліпшення умов проживання у цей період не заперечувався у суді першої інстанції ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню в силу вимог ст. 61 ч.1 ЦПК України.

Натомість, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у суді першої інстанції заперечували на задоволені вимог ОСОБА_3 в частині стягнення грошової компенсації цих робіт з ОСОБА_2 з тих підстав, що остання не надавала згоди ОСОБА_3 на проведення цих робіт у спадковому будинку, вартість та обсяг проведених робіт не підтверджені письмовими доказами.

Проте, як правильно було встановлено судом першої інстанції, із копії технічного паспорту житлового будинку № 18 по вул. Менделєєва в м. Мелітополь, виготовленого станом на 03.10.2009 року, тобто до проведення ремонтних робіт (т.с. 1 а.с. 122-125), вбачається, що обєкти (житловий будинок, погріб, літня кухня, баня, гараж, сарай, огорожа тощо) датовані 1960-1980 роками будівництва, зокрема огорожа деревяна, опалення від газового пальника, що розташована в кухонному вогнищі. Крім того в житловому будинку взагалі відсутня вбиральня та ванна кімната (душова кімната).

Також, встановлення газового опалювального котла потужністю 24кВт турбо передбачено додатком до проекту на газопостачання житлового будинку за адресою: вул. Менделєєва 18 в м. Мелітополь від 05.10.2011 року (т.с. 1 а.с.64-69).

Поряд із цим, як вбачається з додатків, що складаються з фотознімків та містяться у висновку експерта Регіонального судово-експертного бюро № 2056 від 30.03.2015 року, ОСОБА_3 було замінено огорожу з деревяної на бетонно-залізну (єврозабор) конструкцію, встановлені вікна (склопакети), двері, змінено опалення будинку та гаряче водопостачання на газове за допомогою встановленого двухконтурного газового котла та радіаторів опалення, проведено інший ремонт приміщень, зроблені вбиральня та ванна кімната (т.с. 1 а.с. 138-145).

Кошториси, надані суду першої інстанції у цій справі зустрічним позивачем ОСОБА_3 (т.с. 1 а.с.57-62), правильно не були прийняті судом першої інстанції до уваги, оскільки зроблені не встановленими особами, не мають реквізитів, підписів, печаток тощо.

Разом із тим, відповідно до висновку експерта Регіонального судово-експертного бюро № 2056 від 30.03.2015 року (т.с. 1 а.с. 132-136) вартість ремонтно-будівельних робіт, проведених госспособом, в житловому будинку №18 по вул. Менделєєва в м. Мелітополь складає 85882,00 грн., яку суд бере до уваги при ухвалені рішення. Окрім того, вищезазначений висновок експерта в цілому суд першої інстанції правильно прийняв як належний допустимий та достовірний доказ у цій справі (т.с. 1 а.с. 132-136).

Таким чином, та обставина, що ОСОБА_3 після смерті батька ОСОБА_6, померлого 17 травня 2009 року, госспособом за особисті кошти ОСОБА_3, проведено ремонт та поліпшення умов проживання у спірному домоволодінні, знайшла своє підтвердження під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції.

Згідно із ст. 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення.При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

З огляду на вищенаведені норми закону, проведені ремонтні роботи та поліпшення умов проживання у спірному домоволодінні, зокрема, замінена огорожа з деревяної на бетонно-залізну (єврозабор) конструкцію, встановлені вікна (склопакети), вхідні та міжкімнатні двері, змінене опалення будинку та гаряче водопостачання на газове за допомогою встановленого двухконтурного газового котла та радіаторів опалення, проведений інший ремонт приміщень, вбиральня та ванна кімната співвідносяться із домоволодінням як приналежність та складові частини цього домоволодіння (головної речі).

У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Власність зобовязує (ст. 319 ч. 4 ЦК України).

Відповідно дост. 322 ЦК Українивласник зобовязанийутримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно дост. 360 ЦК Україниспіввласник відповіднодо своєї частки у праві спільної часткової власності зобовязаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплатіподатків, зборів (обовязкових платежів), а також нести відповідальністьперед третіми особами за зобовязаннями, повязаними із спільним майном.

Відповідно до ч. 5ст. 1268 ЦК Українинезалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Ст. 151 ЖК Українитакож передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок ( квартиру), зобовязані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку при домову територію.

Суд першої інстанції правильно не погодився із запереченнями ОСОБА_2 та її представника стосовного того, що чухрай С.С. не повинна нести витрати по проведенню ремонту у місцяхспільного користування, опалення, водопостачання, заміну вікон, огорожі тощо у спільній частковій власності, так як вона не давала на це згоди, оскільки визнанням за нею права власності на вищезазначену частину вказаного відремонтованого, поліпшеного будинку, вона автоматично безпідставно отримує у власність будівельні матеріали та поліпшення умов проживання, так як відповідно до висновку експерта частки співвласників вищезазначеного будинку не можуть бути виділені в натурі.

Виходячи з вищезазначеного, з урахування часток співвласників будинку, суд першої інстанції правильно вважав можливим стягнутиз ОСОБА_2 (відповідача за зустрічним позовом) на користь ОСОБА_3 (позивача за зустрічним позовом) витрати, понесені останнім при ремонті та поліпшені умов всього житлового будинку, що підтверджено висновком експерта, з якого 5/12 частин будинку буде належати ОСОБА_2

Таким чином, на основі обставин справи, зясованих судом першої інстанції, підтверджених наданими сторонами доказами, які були досліджені в судовому засіданні, оскільки ОСОБА_2 не було надано належних та достовірних доказів її постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_5,суд першої інстанції правильно вважав, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню та за нею слід визнати право власності в порядку спадкування на спадкове майно, а саме: на 5/12 частин житлового будинку №18 по вул. Менделєєва у м. Мелітополі Запорізької області, яке залишилось після смерті ОСОБА_5, померлої 22.07.2008 року.

Поряд із цим, на основі обставин справи, зясованих судом, підтверджених наданими сторонами доказами, які були досліджені в судовому засіданні, оскільки відповідно до висновку експерта вартість проведених ремонтних робіт та поліпшення умов проживання разом із використаними матеріалами складає 85882,00 грн., а ОСОБА_3 в уточненій позовній заяві при розрахунку компенсації вартість будівельних матеріалів врахована двічі, суд першої інстанції правильно вважав можливим частково задовольнити його зустрічні позовні вимоги щодо компенсації частини вартості ремонтних робіт та поліпшення умов. Щодо визнання за ОСОБА_3 права власності в порядку спадкування на спадкове майно, а саме: на 7/12 частин житлового будинку №18 по вул. Менделєєва у м. Мелітополі Запорізької області, яке залишилось після смерті ОСОБА_5, померлої 22.07.2008 року суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в цій частині законні та обґрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію останньої, висловлену нею у цій справі та яку вона та її представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Суд першої інстанції правильно вважав постійним місцем проживання спадкодавця ОСОБА_5 на день смерті останньої 22.07.2008 року саме адресу: м. Мелітополь вул. Менделєєва, 18, оскільки саме за цією адресою ОСОБА_5 була зареєстрована на день смерті в порядку, установленому Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Належним, допустимим доказом у цій справі на підтвердження факту постійного проживання спадкодавця ОСОБА_5 на день смерті останньої є саме інформація відповідного органу реєстрації (довідка квартального комітету про зареєстроване у установленому законом порядку місце проживання спадкодавця ОСОБА_5Є.), а не покази свідків, як правильно вважав суд першої інстанції.

Оскільки, якщо постійним місцем проживання ОСОБА_5 була інша адреса, зокрема адреса місця проживання первісного позивача ОСОБА_2: м. Мелітополь вул. Воровського,74, то ОСОБА_5 на виконання вимог Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зобовязана була у встановлений цим законом строк повідомити про це відповідний орган реєстрації та перереєструвати своє місце проживання.

Епізодичне проживання (перебування), у тому числі у звязку із хворобою спадкодавця ОСОБА_5 перед смертю за місцем проживання первісного позивача ОСОБА_2, не свідчить про постійне місце проживання цього спадкодавця та не спростовує правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи .

При вищезазначених обставинах, розмір часток у будинку в порядку спадкування, визначений судом першої інстанції у цій справі за оскаржуємим рішенням, як 5/12 - для ОСОБА_2 та 7/12 - для ОСОБА_3, з урахуванням обовязкової частки спадкоємця ОСОБА_6 у спадщині за заповітом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 у вигляді ? частині вищезазначеного житлового будинку, є законним та обґрунтованим.

Зустрічний позивач ОСОБА_3, будучи одноособовим власником спадкового будинку за адресою: м. Мелітополь вул. Менделєєва, 18 на підставі чинного у період з 16.08.2011 року по 20.02.2014 року рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05.08.2011 року (т.с. 1 а.с. 55), мав право без згоди ОСОБА_2 проводити у цьому будинку у цей період вищезазначені ремонтні роботи та робити поліпшення.

Судом першої інстанції було правильно встановлено на підставі наявних у справі доказів, що вищезазначені ремонтні роботи та поліпшення були здійснені саме зустрічним позивачем ОСОБА_3 власними силами за власні кошти після смерті спадкодавців ОСОБА_21 та ОСОБА_5

В силу вимог ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Звідси, ОСОБА_2 не може успадкувати за заповітом те, що не належало на час смерті спадкодавцеві ОСОБА_5, а належить ОСОБА_3

Однак, використані будівельні матеріали ОСОБА_3 при проведенні вищезазначених поліпшень та ремонтних робіт на вищезазначений спадковий будинок сторін, не можна відокремити та повернути ОСОБА_3 для використання їх у подальшому за цільовим призначенням без втрати їх вартості, цінності чи знищення, а також без втрати вартості у звязку із цим самого спадкового будинку в цілому.

Тому, у даному випадку ОСОБА_2, як спадкоємець 5/12 часток вказаного поліпшеного будинку, має відшкодувати ОСОБА_3 їх вартість (висновок судової експертизи а.с. 136) пропорційно до її частки у цьому будинку у розмірі 35784,16 грн.

Оскільки, ОСОБА_2 відмовляється робити це у добровільному порядку на користь ОСОБА_3, то суд першої інстанції мав право вирішити це питання у цій справі за оскаржуємим рішенням суду в межах заявлених у цій справі зустрічних позовних вимог ОСОБА_3

Апеляційний суд має перевіряти законність та обґрунтованість оскаржуємого рішення у цій справі в межах доказів, наявних у матеріалах цієї справи та досліджених судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуємого рішення у цій справі.

В силу вимог ст. 303 ч. 2 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Докази, передбачені ст. 303 ч. 2 ЦПК України, у цій справі відсутні.

В силу вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ст. 58 ч.1 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 59 ч.2 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 60 ч.4 ЦПК України).

Суд першої інстанції розглянув дану справу повно, всебічно та з додержанням вимог ст. ст. 10-11, 57-61, 212 ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 10 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення ОСОБА_2 від доказування, передбачені ст. 61 ЦПК України, у цій справі відсутні.

ОСОБА_2 не надала суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування свого позову у цій справі в частині відмови в його задоволенні та в обґрунтування своїх заперечень проти позову ОСОБА_3 в частині, в якій останній був задоволений судом першої інстанції у цій справі.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань (ст. 308 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 309 ч. 3 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, лише якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення, передбачені ст. 309 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні.

В силу вимог ст. 303 ч. 1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді в першій інстанції.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 В.О. не ґрунтуються на законі та доказах, які наявні у матеріалах цієї справи та були досліджені судом першої інстанції під час ухвалення судом першої інстанції оскаржуємого у цій справі рішення, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням вимог ст. ст. 213-214 ЦПК України.

Суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами по справі, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права та не допустив порушень процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи. Суд першої інстанції прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.

Також суд першої інстанції з додержанням вимог ст. 88 ЦПК України вирішив питання про розподіл понесених судових витрат між сторонами у цій справі, повязаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.

За таких обставин, судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції або ж його зміни.

Крім того, у разі відмови ОСОБА_2 у задоволенні його апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок ОСОБА_3 судових витрат у вигляді судового збору 1617,94 грн. (оригінал квитанції т.с. 2 а.с. 137), понесених нею при подачі цієї скарги до апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 грудня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_1 ОСОБА_22ОСОБА_23