Рішення № 56896593, 28.03.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/5862/16-ц

Категорія 56

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

28 березня 2016 року Печерський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді - Вовк С.В ,

при секретарі - Заремба Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАШ АВТО» про визнання договору фінансового лізингу недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2016 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «ВАШ АВТО» про визнання договору фінансового лізингу від 18.01.2016 № 002103 недійсним, стягнення з відповідача на її користь авансового платежу в розмірі 45000 грн. та збитків в сумі 1015,06 грн., посилаючись на недотримання при укладенні спірного договору вимог ст. 203 ЦК України та наявність обставин встановлених ст. 230 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 заявлені своїм довірителем позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача ТОВ «ВАШ АВТО» у судове засідання не з'явився, про час, місце судового засідання був належним чином повідомлений, незалежно від причин, суд розглядає справу за наявністю у справі доказів у відсутність відповідача. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Оголосивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 18.01.2016 між сторонами було укладено договір фінансового лізингу № 002103, предметом якого є транспортний засіб Renault Duster New вартістю 14536,12 доларів США, що станом на дату укладення даного договору у гривневому еквіваленті становило 382300 грн.

Відповідно до п.1.3. договору лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність (отримати право власності на предмет лізингу) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим договором. Лізингоодержувач користується предметом лізингу на умовах даного договору фінансового лізингу та згідно з положеннями чинного законодавства.

Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

За приписами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 № 6-2766цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Так, несправедливими умовами Договору фінансового лізингу №002103 від 18 січня 2016 року є умови договору, визначені в п. 1.4, згідно яких Лізингодавець не відповідає перед Лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмету лізингу, його заміни, введення в експлуатації, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищевказаними зобов'язаннями відповідає Продавець. Такі норми прямо суперечать положенням ст. 808 ЦК України, оскільки в Договорі фінансового лізингу відсутні будь-які відомості про Продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару.

Несправедливими умовами також є ті, що визначені в п. 3.2.6 та п. 3.2.7 Договору фінансового лізингу, якими визначено право лізингодавця розірвати даний договір в односторонньому порядку за умови невиконання лізингоодержувачем умов даного договору. При цьому, лізингодавець не зобов'язаний завчасно повідомляти лізингоодержувача про розірвання даного договору та яка встановлює право лізингодавця в односторонньому порядку розірвати договір у випадку неможливості придбання предмету лізингу або відмови продавця здійснити продаж/або поставку предмету лізингу та у разі не обрання предмету лізингу лізингоодержувачем протягом одного року. У такому випадку лізингодавець повертає лізингоодержувачу всі сплачені ним кошти за мінусом адміністративного платежу.

Положеннями п. 12.1 договору фінансового лізингу встановлено, що наслідком розірвання договору з ініціативи лізингоодержувача, який не отримав транспортний засіб, є утримання з нього штрафу в розмірі 40% від сплаченого авансового платежу та неповернення йому усієї суми адміністративного платежу. Тому, з огляду на встановлення односторонньої відповідальності у випадку розірвання договору, така умова договору є несправедливою.

Відповідно до п. 10.1 договору: лізинговим платежем є платіж, що сплачується кожного місяця лізингоодержувачем на користь лізингодавця відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Додаток №3 до договору). Кожен лізинговий платіж включає: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування в розмірі 21% річних на залишок частини від обсягу фінансування; частину вартості предмета лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі 7% відсотків. Однак, графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (додаток №3) та сам обсяг таких платежів сторони не погодили та не підписали в момент укладення договору, що вказує на невизначеність загального обсягу фінансування. Згідно п. 10.3 договору: розмір щомісячного лізингового платежу є лише попереднім, тобто таким, що може змінюватися відповідно до вартості предмету лізингу на час його придбання.

Таким чином, з аналізу змісту договору фінансового лізингу № 002103 від 18 січня 2016 року укладеного між сторонами вбачається виключення та обмеження прав лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання останнім своїх обов'язків, звужені обов'язки лізингодавця, встановлені в Законі України «Про фінансовий лізинг», ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання та неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмету лізингу, одночасно значно розширені права лізингодавця, що суперечить вимогам цивільного законодавства.

Крім того, в договорі відсутні відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов, що суперечить положенням ст. 808 ЦК України. В договорі фінансового лізингу № 002103 від 18 січня 2016 року встановлена жорстка одностороння відповідальність лізингоодержувача не лише за будь-яке порушення зобов'язання, а також за розірвання договору з його ініціативи, що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності. Тому, вищезазначені умови договору фінансового лізингу № 002103 від 18 січня 2016 року згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливими умовами.

Враховуючи те, що при укладені сторонами спірного договору не були дотримані вимоги закону про нотаріальне посвідчення та в ньому містяться несправедливі умови суд приходить до висновку про визнання його недійсним.

Як вбачається з квитанції від 18.01.2016 № 0.0.491520484.1 на виконання договору позивач сплатила відповідачу авансовий платіж в розмірі 45000 грн., при цьому в ході судового розгляду встановлено, що предмет лізингу позивачу передано не було.

Згідно з ч. 2 ст. 216 ЦК України якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Позивачу також були спричинені збитки в сумі 1015,06 грн., які включають в себе комісію банку в розмірі 450 грн. та 565,06 грн. на проїзд з м. Києва до Дніпродзержинська, де підписувався спірний договір, та з Дніпродзержинська до Києва.

З огляду на те, що спірний договір підлягає визнанню недійсним суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений нею авансовий платіж в розмірі 45 000 грн. та понесені збитки в сумі 1 015,06 грн.

На підставі ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАШ АВТО» (код ЄДРПОУ 39733392) про визнання договору фінансового лізингу недійсним - задовольнити.

Визнати договір фінансового лізингу № 002103 від 18 січня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_1 сплачений авансовий платіж в розмірі 45 000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_1 збитки в розмірі 1 015,06 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протя гом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя С.В. Вовк