Ухвала суду № 56895129, 29.03.2016, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/18714/15-ц

Провадження по справі № 2-п/752/63/16

У Х В А Л А

29.03.2016 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді Антонової Н.В., при секретарі Марченко А.В.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в:

Заочним рішенням від 25.01.2016 року позов Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 24.02.2016 року звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва із заявою про перегляд заочного рішення суду.

В обгрунтування поданої заяви зазначила, що ОСОБА_2 не було відомо про наявність в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва позову Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, жодних судових повісток заявник не отримувала, що підтверджуються зворотніми повідомленнями, що містяться в матеріалах справи. Також просила врахувати, що на дату проведення одного з судових засідань по справі, а саме 25.01.2016 року, заявник перебувала поза межами території України, що підтверджується відміткою у закордонному паспорті.

Додатково зазначила, що судом при винесенні рішення у справі не було надано оцінку ступеню вини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зокрема не враховано, що згідно постанови Печерського районного суду м. Києва від 06.03.2015 року, водій ОСОБА_2 порушила виключно вимоги п. 12.3. Правил дорожнього руху України, а саме не дотрималася безпечної швидкості руху та не врахувала стан проїзної частини, в той час як згідно постанови Печерського районного суду м. Києва від 06.03.2015 року водієм ОСОБА_3 було порушено п. 2.3 (б), п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

Представник заявника в судовому засіданні заяву про перегляд заочного рішення у справі підтримала та просила задовольнити, з викладених у ній підстав.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення заяви про перегляд заочного рішення у справі заперечувала. Зазначила, що вважає заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25.01.2016 року законним і обгрунтованим, а доводи відповідача викладені в заяві про перегляд заочного рішення - надуманими та такими, що не могли мати суттєвого значення при розгляді справи по суті. Також зазначила, що посилання заявника на різний ступінь вини водіїв у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди не грунтуються на чинному законодавстві, оскільки обидва водії допустили порушення правил дорожнього руху та були притягнуті до однакового виду адміністративного стягнення - штрафу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про перегляд заочного рішення не підлягає задоволенню на підставі наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто заочне рішення підлягає скасуванню за наявності двох умов разом:

1) якщо судом буде встановлено, що відповідач, тобто заявник, не з'явився у судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин;

2) докази, на які посилається відповідач (заявник у цьому провадженні) мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи першу умову для скасування заочного рішення судом встановлено, що суд належним чином повідомляв відповідача про час та місце розгляду справи 21.12.2015 р., та 25.01.2016 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України, сторони, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Підтвердженням належного виклику в судове засідання відповідача на 21.12.2015 року та 25.01.2016 року є зворотні повідомлення, які повернулися на адресу суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання" та містяться в справі на а.с. 100 та а.с. 112, відповідно.

Судом приймаються до уваги посилання заявника на перебування поза межами України на час проведення судового засідання 25.01.2016 року. Разом з тим, зважаючи, що відповідачем не було повідомлено суд про вказані обставини, на час розгляду справи, у суду наявні були підстави вважати, що відповідач ОСОБА_2 не з'явилася в судове засідання без поважних причин.

Крім того, заявником не надано доказів поважності неприбуття в судове засідання призначене на 21.12.2015 року.

Умови проведення заочного розгляду справи передбачено ст. 224 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, стаття 224 ЦПК України не містить імперативної норми щодо повторної неявки відповідача, як обов'язкової умови для проведення заочного розгляду справи.

Розглядаючи другу умову для скасування заочного рішення суд виходив з того, що відповідно до ст. 232 ЦПК України відповідач у своїй заяві про перегляд заочного судового рішення повинен зазначити такі обставини та такі докази на їх підтвердження, що якби вони були відомі суду при ухваленні заочного рішення, суд прийшов би до іншого висновку ухвалив би принципово інше рішення.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що відповідач не надав конкретних доказів, які б могли слугувати для суду підставою для винесення принципово іншого рішення.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не повідомив суд про поважність причин неявки в судове засідання та не долучив до заяви доказів, які мають вирішальне значення перегляду заочного рішення, суд дійшов висновку, що заява про перегляд заочного рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 224, 228, 231, 232 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди- залишити без задоволення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановляння ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня її отримання.

Суддя Антонова Н.В.