Вирок № 56894294, 21.03.2016, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Єдиний унікальний номер 725/4072/15-к

Номер провадження 1-кп/725/174/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2016 року м. Чернівці

Першотравневий районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді Галичанського О.І.,

при секретарі Симик І.М.,

за участю прокурора Дудка Я.І.,

адвоката Марковського І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за кримінальним провадженням № 12015260020000337 за обвинувальним актом стосовно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Луганськ, мешканця АДРЕСА_1, перебуває у цивільному шлюбі, дітей не має, не працює, раніше неодноразово судимий-останній раз 25 листопада 2010 року засуджений Першотравневим районним судом м. Чернівці за ст. 186 ч. 2 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі постанови Долинського районного суду Івано-Франківської області умовно-достроково звільнений. Невідбутий строк 1 рік 8 місяців, 28 днів.

Обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Стороною обвинувачення ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що в невстановленому органом досудових розслідувань місці та у невстановлений час, умисно, протиправно придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежено-субітекс, який з метою подальшого незаконного збуту зберігав безпосередньо при собі до 04.06.2015 року

04 червня 2015 року о 19 годині 35 хвилин ОСОБА_2, в ході проведення оперативної закупки, переслідуючи мету особистого збагачення за рахунок дій, пов»язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, перебуваючи біля будинку № 63 по вул. Героїв Майдану в м. Чернівці за 550 гривень незаконно збув «покупцю» ОСОБА_3 уламок таблетки білого кольору, що містив в собі наркотичний засіб-бупренорфін масою 0,0047 грама.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України не визнав. Просив виправдати. Пояснив, що 04.06.2015 року не реалізовував наркотичного засобу, а зустрівся на прохання із своїм знайомим на прізвище ОСОБА_4, для того, щоб випити пива. «Покупця» ОСОБА_3 знає як ОСОБА_4. ОСОБА_4 був йому винен 2000 гривень і 04.06.2015 року в обідній час мав повернути йому 400 гривень. ОСОБА_4 просив його 04.06.2015 року дістати наркотичний засіб і він, бажаючи йому допомогти зателефонував своєму знайомому і як було чути з аудіо запису, наркотичного засобу не було. Якби у знайомого був наркотичний засіб-він би просто відвіз ОСОБА_4 до тієї людини, яка його має і ОСОБА_4 купував би його безпосередньо у продавця.

Після того, як вони в районі Проспекту Незалежності в м. Чернівці біля магазину «Колос» 04.06.2015 року біля 19 години вечора зустрілись із ОСОБА_3, а після попрощались та розійшлись, його затримали працівники міліції. Приблизно через дві години після затримання працівники міліції привезли його до місця проживання в АДРЕСА_1, де провели обшук житла. Шукали наркотичні засоби. Нічого не знайшли. Також пояснив, що ті 20 гривень, які вилучили у нього під час обшуку помешкання йому було підкинуто у задню кишеню штанів, коли йому перестьобували кайданки на руках з положення «з переду» у положення «руки за спину». Звернув увагу, що матеріали справи не містять даних про його затримання 04 червня 2015 року за магазином «Колос» біля 19 години 30 хвилин, хоча таке затримання відбувалось і його возили по місту протягом майже 2-х годин у кайданках.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що в літку-точної дати він пригадати не може, його було запрошено в якості понятого. Це сталося в районі перехрестя вулиці Червоноармійської і Проспекту Незалежності в м. Чернівці. Він погодившись бути понятим підійшов до автомобіля, який стояв на вулиці Червоноармійська біля будівлі з написом «Київстар». В машині світлого кольору марки «Фольксваген Кадді», або щось подібне, сидів обвинувачений, якого він упізнав в судовій залі. Обвинувачений при ньому визнав факт оплатної передачі наркотичної речовини-таблетки. Цю таблетку йому пред»явили в той же момент.

Суд критично відноситься до таких показань свідка ОСОБА_5 Вони протирічать об»єктивним обставинам справи. У ОСОБА_2 04.06.2015 року не вилучалось нарковмісної таблетки. Таблетку із вмістом наркотичного засобу добровільно видав «покупець» після того, як відбулась його зустріч з ОСОБА_2 В момент оформлення протоколу добровільної видачі «покупцем» наркотичного засобу ОСОБА_2 знаходився в іншому місці і з ним процесуальні дії не виконувались.

Свідок ОСОБА_3 допитаний за клопотанням сторони обвинувачення в режимі відео конференції відповідно до ч. 9 ст. 352 КПК України пояснив суду, що він проводив оперативну закупку наркотичного засобу. Він придбав у ОСОБА_2 наркотичний засіб - «субітекс». Боргових відносин із ОСОБА_2 не мав. Для купівлі наркотичного засобу дав ОСОБА_2 550 гривень, хоча мав для цих цілей 600 гривень. 50 гривень решти він видав працівникам міліції. Таке мало місце в м. Чернівці біля магазину «Колос» на перехресті вулиці Червоноармійської і Проспекту Незалежності.

Кошти передав ОСОБА_2 о 15-16 годині дня в квартирі по вул. Руській в м. Чернівці по місцю проживання тещі обвинуваченого. Через декілька годин після зустрічі з ОСОБА_2 по вулиці Руській, він отримав від нього наркотичний засіб у вигляді таблетки «Субітекс» біля магазину «Колос» позаду зупинки.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що як оперативний працівник органів внутрішніх справ викривав протиправні дії ОСОБА_2, пов»язані із збутом наркотичних засобів. Покупець під вигаданим ім»ям телефонував ОСОБА_2 і домовлявся про покупку у нього наркотичного засобу.

Під час проведення обшуку в помешканні, де проживав ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 наркотичних засобів у нього виявлено не було. Проте, в кишені брюк було виявлено та вилучено купюру номіналом 20 гривень. Ці кошти задіювались для оперативної закупки наркотичного засобу і по номеру купюри співпали із коштами, які були зазначені у протоколі огляду грошей перед врученням «покупцю».

Він бачив момент передачі ОСОБА_2 покупцю наркотичного засобу. ОСОБА_2 було затримано через 5 хвилин після того, як він попрощався із «покупцем». Після затримання ОСОБА_2 пояснили причини такого затримання. ОСОБА_2 опору не чинив.

Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_6 в частині того, що він бачив момент передачі ОСОБА_2 «покупцю» наркотичного засобу, оскільки такий момент не зафіксовано і не відображено у відеоматеріалі, що доданий до кримінального провадження і фіксував спілкування покупця з ОСОБА_2 протягом 04.06.2015 року і зокрема біля 19 години 30 хвилин того ж дня.

Аналогічні по змісту в частині проведення обшуку в помешканні ОСОБА_2 дав пояснення суду свідок ОСОБА_7 Уточнив, що оперативна закупка проводилась на початку червня 2015 року і моменту передачі наркотичного засобу він не бачив. Обшук у помешканні ОСОБА_2 проводився через 2-3 години після збуту наркотичного засобу.

Допитаний судом свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що був запрошений в якості понятого при вилученні таблетки. Йому роз»яснили, що була проведена оперативна закупка, показали здачу в 50 гривень і хлопця, який здійснив цю закупку. Також показали і таблетку. Не пам»ятає обличчя особи, яка здійснила закупку наркотичного засобу. Після пред»явлення адвокатом в судовому засіданні ксерокопії фотографії ОСОБА_4 не зміг стверджувати, що саме ця особа видавала при ньому куплений у ОСОБА_2 наркотичний засіб.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_3 - це легендована особа, стосовно якої діють заходи забезпечення його безпеки. ОСОБА_4 йому не відомий. На початку червня 2015 року ОСОБА_3 за попередньою домовленістю передав ОСОБА_2 550 гривень для придбання наркотичного засобу «Субітекс». Гроші передав в районі вулиці Руської в м. Чернівці. Після передачі грошей він повернувся від ОСОБА_2 і наркотичного засобу при ньому не було. Наркотичний засіб ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 біля магазину «Колос» біля 17-18 години вечора. Добровільна видача «покупцем» уламку таблетки відбувалась в присутності понятих. Пізніше, через годину в помешканні ОСОБА_2 було проведено обшук і виявлено частину коштів, які вручались «покупцю» для здійснення оперативної закупки наркотичного засобу. На ксерокопії фотографії, яку пред»явив для огляду захисник ОСОБА_2 зображений не ОСОБА_3, а інша особа, яку він не знає.

Такі показання свідка ОСОБА_9 суд відкидає як докази вини, оскільки ОСОБА_9 не бачив факту передачі ОСОБА_2 наркотичного засобу, а інша частина показів дублює факти розгортання подій у хронологічному порядку.

Судом досліджено матеріали справи, на які, як на докази вини ОСОБА_2 посилалась сторона обвинувачення :

- протокол обшуку від 04 червня 2015 року (т. 1 а.с.111-114), відповідно до якого 04 червня 2015 року з 21 години 20 хвилин до 21 години 50 хвилин по місцю проживання ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 було проведено обшук. В ході проведення обшуку виявлено: (т. 1 а.с.113) у кімнаті в шафі 2 сім-карки МТС, половину сім-картки МТС та сім-картку «Київстар», мобільний телефон «Нокіа».

На цьому ж аркуші міститься запис про те, що у ОСОБА_2 виявлено купюру номіналом 20 гривень серії ММ 0289738.

При цьому місце, де виявили цю купюру у протоколі не зазначено. З»ясувати обставини виявлення цієї купюри шляхом допиту в судовому засіданні понятих ОСОБА_10 і ОСОБА_11, які залучались і були присутніми при проведенні обшуку в помешканні ОСОБА_2 і його особистому обшуці не представилось можливим. Стороною обвинувачення суду були надані довідки про те, що ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_6 і ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_7, відповідно до витягу з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» знаходяться за межами України (т. 2 а.с.242-245)

Також, як на доказ вини ОСОБА_2 сторона обвинувачення послалась на:

-протокол огляду грошей від 27 травня 2015 року, яким зафіксовано огляд 600 гривень купюрами різного номіналу. Серед вказаних купюр є оглянутою купюра номіналом 20 гривень серії ММ 0289738 (т. 1 а.с. 121-122);

-протокол огляду покупця від 04.06.2015 року, складений біля 14 години 00 хвилин, відповідно до якого громадянину «К» під вигаданим прізвищем і ім»ям по батькові ОСОБА_3 видано для оперативної закупівлі гроші в сумі 600 гривень купюрами, які збігаються із оглянутими раніше і серед яких знаходиться купюра номіналом 20 гривень серії ММ 0289738 (т. 1 а.с.123);

-протокол добровільної видачі від 04 червня 2015 року, складений о 19 годині 55 хвилин в м. Чернівці по вулиці Героїв Майдану, 68, відповідно до якого ОСОБА_3 добровільно видав паперовий згорток з уламком таблетки білого кольору і повернув 50 гривень , які залишились незадіяними для проведення оперативної закупки (т.1 а.с.124).

-стенограма і диск із записом телефонних розмов ОСОБА_2 з «покупцем» та іншими невстановленими особами. Судом встановлено, що перемовини ОСОБА_2 проводив з метою дістати «еску». Проте, річ яку він намагався знайти протягом дня 04 червня 2015 року, у відповідності до аудіоматеріалу він не знайшов. При цьому достовірно не можливо стверджувати, що ОСОБА_2 відшукував саме «Субітекс» (т. 1 а.с. 142 DVD+R інв. № 122т, т.1 а.с 136-141 стенограма);

-відеодиск із відеозаписом зустрічей «покупця» і ОСОБА_2 04 червня 2015 року. Суд звертає увагу, що вказані відеозаписи також не зафіксували моменту передачі «покупцем» ОСОБА_2 грошей і моменту збуту ОСОБА_2 наркотичного засобу (т.1 а.с. 134 DVD+R інв. № 121 т).Стенограма ( т.1 а.с. 132-133);

-висновок експерта, відповідно до якого виданий 04.06.2015 року ОСОБА_3 уламок таблетки містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено-бупренорфін. Маса бупренорфіну становить 0,0047 г. Бупренорфін не відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів. (т. 1 а.с. 160-163)

Заслухавши пояснення свідків, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд прийшов до наступного.

Так, суд критично розцінює показання свідка ОСОБА_3 і відкидає їх як доказ вини обвинуваченого, оскільки вказаний свідок був допитаний судом в порядку ст. 352 ч. 9 КПК України. В силу особливого порядку його допиту в судовому засіданні не представилось можливим з»ясувати питання де саме «покупець» передав ОСОБА_2 кошти для покупки наркотичного засобу, в якій кількості. Сторона обвинувачення в судовому засіданні заперечила можливість допитати «покупця» в іншому, ніж передбаченому ч. 9 ст. 352 КПК України порядку, що викликає сумнів у достовірності показань цього свідка, оскільки вони складаються із загальних фраз, не конкретизують а ні дій самого свідка, а ні дій ОСОБА_2 і взагалі не відображають очевидних і зафіксованих аудіо і відеозаписами подій, зокрема факт неодноразового телефонування ОСОБА_2, обставини зустрічі о 19 годині 30 хвилин, зміст розмови, який відбувався між «покупцем» і ОСОБА_2 під час цієї зустрічі.

Суд констатує, що не дивлячись на технічний супровід дій «покупця» (аудіо і відео спостереження і фіксація), факт передачі ним коштів ОСОБА_2 не зафіксовано і факт отримання «покупцем» від ОСОБА_2 наркотичного засобу також зафіксованим не був.

В разі передачі «покупцем» ОСОБА_2 коштів для «закупки» наркотичного засобу-залишається незафіксованим місце витрачання ОСОБА_2 цих коштів.

Технічно зафіксовано спілкування телефоном ОСОБА_2 з третьою особою в пошуках «ески». Проте, зустрічі з такою особою 04.06.2015 року не відбулось.

Як видно з матеріалів справи обшук житла ОСОБА_2, який проводився з метою відшукання та вилучення наркотичних засобів і прекурсорів, відповідно до ухвали суду (т. 1 а.с. 110) позитивних результатів не дав, що дає підстави вважати, що ОСОБА_2 не мав наркотичних засобів, які би зберігались ним з метою подальшого збуту.

Факт вилучення купюри номіналом в 20 гривень з невідображеного у протоколі місця суд оцінює критично і відкидає як доказ з причин, вказаних вище і додатково виходячи з наступного.

З моменту затримання працівниками міліції ОСОБА_2-приблизний час 19 годин 40 хвилин 04 червня 2015 року і до моменту початку обшуку в його помешканні минуло майже дві години. Де весь цей час знаходився ОСОБА_2 матеріалами кримінального провадження не зафіксовано. Обшук помешкання ОСОБА_2 розпочався о 21 годині 20 хвилин. Процесуальних дій з ОСОБА_2 у цей проміжок часу не зафіксовано, хоча встановлено, що весь цей період ОСОБА_2 знаходився в контакті з працівниками правоохоронних органів.

Відповідно до ст. 208 ч. 1 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:

1)якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;

2)якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

ОСОБА_2 було затримано, проте, відповідно до матеріалів кримінального провадження процесуальні документи з цього приводу не складалися, хоча відповідно до матеріалів справи і свідчень допитаних в судовому засіданні оперативних працівників міліції, дії ОСОБА_2 фіксувалися, тобто його фактично застали під час вчинення злочину, а «покупець» ОСОБА_3 при складанні о 19 годині 55 хвилин 04.06.2015 року протоколу добровільної видачі прямо вказав, що придбав у ОСОБА_2 наркотичний засіб у вигляді половини нарковмісної таблетки.

Частина 5 ст. 208 КПК України передбачає складання протоколу про затримання, в який, окрім іншого вносяться дані про результати особистого обшуку.

Такого протоколу уповноваженою службовою особою складено не було. Особистого обшуку ОСОБА_2 безпосередньо після того, як працівники міліції зафіксували факт збуту ним наркотичного засобу, проведено не було, хоча з слів ОСОБА_2 його було обшукано та надягнуто на його руки кайданки.

Від часу, коли складався протокол добровільної видачі уламку таблетки і до часу початку проведення обшуку помешкання ОСОБА_2 минули 1 година 35 хвилин.

При прослуховуванні аудіо запису телефонних перемовин ОСОБА_2 04.06.2015 року, які тривали протягом усього дня, починаючи з 14 години 21 хвилини і останній зафіксований дзвінок відбувся о 19 годині 28 хвилин, ОСОБА_2 шукав предмет, який він назвав «Еска». Навіть якщо «Еска»-це наркотичний засіб «Субітекс», то телефонні перемовини підтверджують той факт, що ОСОБА_2 не знайшов його і на зустріч з «покупцем» їхав без наркотичного засобу. Під час зустрічі з «покупцем» ОСОБА_2 пив з ним пиво, що і було зафіксовано відеозаписом з камери, яка була розміщена на «покупцеві». При цьому жодної інформації про наявність «Субітексу» не зафіксовано. Не зафіксовано факту передачі ОСОБА_2 «Субітексу» «покупцю» ОСОБА_3

Під час перегляду відеозапису за 04.06.2015 року, який фіксував дії і перемовини «покупця» з ОСОБА_2 зафіксовано, що будь-яких розмов між ними, які прямо чи опосередковано би вказували про купівлю наркотичного засобу не відбувалось. При цьому, дитина, яка була присутня при спілкуванні ОСОБА_2 і «покупця» називає останнього ім»ям ОСОБА_4. «Покупець» говорить про те, що він залишає ОСОБА_2 400 гривень, але для яких цілей не повідомляє і залишається незафіксованим чи передав він йому ці кошти, чи просто сказав, що він їх залишає ( т.1 а.с. 134 DVD+R інв. № 121 т (кліп № 151416 000253) .

Слід зазначити, що сума в 400 гривень збігається із показаннями ОСОБА_2 щодо часткового повернення йому боргу ОСОБА_4 .

Всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки вони як самі по собі, так і в сукупності не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті.

Доводячи перед судом ту обставину, що ОСОБА_2 знаходився на місці скоєння злочину та скоїв його сторона обвинувачення посилається на вилучену під час проведення обшуку в квартирі ОСОБА_2 купюру номіналом в 20 гривень, проте ніяким чином не пояснює куди поділися решта коштів, виділених «покупцю» для придбання наркотичного засобу. Також стороною обвинувачення не надано жодного доказу, що ОСОБА_2 04 червня 2015 року мав при собі і оплатно передав «покупцю» наркотичний засіб. Тому протокол добровільної видачі суд не вважає допустимим для підтвердження винуватості ОСОБА_12

Висновок експерта про те, що вилучений уламок таблетки містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено-бупренорфін. Маса бупренорфіну становить 0,0047 г. суд відкидає як доказ вини ОСОБА_2, оскільки матеріали кримінального провадження не містять доказів і в судовому засіданні не знайшло підтвердження те, що цей уламок таблетки збув саме ОСОБА_2

За таких обставин, суд не може прийняти вказані вище висновки експерта як достовірний та беззаперечний доказ вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 ч. 1 КК України.

Відповідно до ст.94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Таким чином, судом встановлено, що кримінальне правопорушення щодо збуту ОСОБА_2 наркотичного засобу не мало місця і з урахуванням доказів, які були досліджені в судовому засіданні, з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом те, що ОСОБА_2 вчинив незаконний збут наркотичних засобів.

У відповідності до вимог ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року із змінами «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду справ і постановлення вироку» всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Як вказує п.2 ст. 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» від 04 листопада 1950 року, ратифікованою Україною 17 липня 1997 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У п. 36 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» зазначено, що використання негласних агентів має бути обмеженим і забезпеченим гарантіями навіть у справах, пов'язаних із боротьбою з торгівлею наркотиками. Хоча зростання організованої злочинності, безсумнівно, зумовлює застосування відповідних заходів, право на справедливий розгляд залишається на першому місці і не може бути принесене в жертву доцільності. Загальні вимоги справедливості, що містяться у ст. 6 Конвенції, застосовуються у провадженнях щодо всіх кримінальних справ: від найпростіших до найбільш заплутаних. Суспільним інтересом не можна виправдати використання доказів, здобутих шляхом підбурювання з боку поліції.

У п.25 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Капо проти Бельгії» (Capeau v Belgium), 42914/98, 13 січня 2005 року значиться, що в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом в світлі пункту 2 статті 6, і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.

Зазначене свідчить, що в даному випадку має невиконання стороною обвинувачення свого обов'язку по доказуванню винності особи, передбаченого не тільки Конституцією та Законами України, але й Міжнародною Конвенцією «Про захист прав людини і основоположних свобод», згода на обов'язковість виконання якої дана Україною.

Наведені положення Конвенції та практики Європейського Суду з прав людини, відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" застосовуються при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

За таких обставин ОСОБА_2 необхідно виправдати у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 307 ч. 1 КК України. Суд не виявив жодних доказів на підтримку аргументів сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_2 мав намір вчинити і вчинив кримінальне правопорушення.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_2 під час судового слідства у виді тримання під вартою, суд вважає за доцільне скасувати та відповідно до ст.377 КПК України звільнити його з-під варти з залу суду.

Процесуальні витрати за проведення експертизи прийняти на рахунок держави.

Речовими доказами суд розпоряджається у відповідності із ст.100 КПК України

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 377 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 307 КК України та виправдати.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою по даному кримінальному провадженню, обраний відносно ОСОБА_2 скасувати та звільнити його з-під варти в залі судового засідання негайно.

Речові докази по справі: уламок таблетки білого кольору, яка в своєму складі містить наркотичний засіб бупренорфін масою 0,0047 грама і яка знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів при УМВСУ в Чернівецькій області - знищити після набрання вироком законної сили;

Купюру номіналом 20 гривень серії ММ 0289738, яку було вилучено під час обшуку помешкання ОСОБА_2, передану в камеру зберігання , що озміщена у філії Чернівецького обласного управління АТ «Ощадбанк» звернути на користь держави після набарання вироком законної сили.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Чернівецької області протягом 30-ти діб з дня його проголошення.

Копію вироку вручити прокурору та ОСОБА_2 негайно.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці О. І. Галичанський