Ухвала суду № 56894111, 30.03.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/261/16 Справа № 712/348/16-к Категорія: ч.3 ст.212, ч.1 ст.366, ч.4 ст.358 КК УкраїниГоловуючий по 1 інстанції Рябуха Ю. В. Доповідач в апеляційній інстанції Ятченко М. О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

Головуючого-судді суддів секретаря Ятченка М. О. Демиденка А. І., Дмитренка М. І. Чуйко А. В.прокурораПалій Т.Л.

адвокатів Нестеренка О.Ф., Шевченка А.Г.

обвинуваченого ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції на ухвалу Соснівського районного суду м.Черкаси від 10 лютого 2016 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_9 за підозрою у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.1 ст.366, ч.4 ст.358 КК України повернуто прокурору та зобов'язано прокурора усунути виявлені недоліки протягом 20 днів з дня отримання даної ухвали

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 10 лютого 2016 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_9 за підозрою у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.1 ст.366, ч.4 ст.358 КК України повернуто прокурору та зобов'язано прокурора усунути виявлені недоліки протягом 20 днів з дня отримання даної ухвали.

Не погодившись з ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 10 лютого 2016 року прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції подав апеляцію в якій просить ухвалу від 10 лютого 2016 року про повернення прокурору обвинувального акта стосовно ОСОБА_9 скасувати внаслідок невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а обвинувальний акт стосовно ОСОБА_9 направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

В обґрунтування своєї апеляції апелянт звертає увагу на те, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_9 відповідно до вимог ст.291 КПК України містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення (арк.. 3-4 обвинувального акта) та правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, а саме: за ч.3 ст.212 (арк.41), ч.1 ст.366 (арк.54-55), ч.4 ст.358 (арк.68-69) КК України. В резолютивній частині обвинувального акта сформульовано обвинувачення за вказаними статтями, зазначено час, місце, спосіб вчинення кримінальних правопорушень, їх наслідки (арк. 26-69 обвинувального акта). В зв'язку з цим місцевим судом безпідставно вказано на порушення щодо викладення фактичних обставин та формулювання обвинувачення. Також, судом в ухвалі безпідставно зазначено як недолік обвинувального акта те, що він не прошитий, не пронумерований та не зроблений опис, оскільки обвинувальний акт стосовно ОСОБА_9 містить нумерацію сторінок, яка розташована в правому нижньому куті сторінки.

Разом з тим, незаконним та безпідставним є висновок про те, що суду та стороні захисту надано обвинувальні акти, які не відповідають один одному, оскільки всі примірники обвинувального акта, який складений слідчим та затверджений прокурором 05.01.2016 (і примірник, який направлено в суд, і примірники, які вручені стороні захисту) є ідентичними.

Крім того незрозуміло, яким чином прокурором під час затвердження обвинувального акта та направлення його до суду порушено вимоги ч.1 ст.317 КПК України, яка визначає, що документи, інші матеріали, надані суду під час судового провадження його учасниками, судові рішення та інші документи і матеріали, що мають значення для цього кримінального провадження, долучаються до обвинувального акта і є матеріалами кримінального провадження (кримінальною справою).

Вимоги КПК України, передбачені ст.293 КПК України, прокурором дотримано, про що свідчать розписки підозрюваного ОСОБА_9 та його захисників Нестеренка О.Ф. та Шевченка А.Г. від 12.01.2016 про отримання копій обвинувального акта на 70 арк., цивільного на позову на 15 арк., реєстру матеріалів досудового розслідування на 86 арк. Вказані розписки долучено до обвинувального акта та направлено до Соснівського районного суду м. Черкаси, що зазначено в супровідному листі прокуратури області від 12.01.2016 №04/5-27 вих 16.

Тому, не зрозуміло з яких підстав суд прийшов до висновку про те, що ні обвинувальний акт, ні реєстр матеріалів досудового розслідування не вручено підозрюваному та його захисникам.

Крім того доданий до обвинувального акта реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №32014250000000056 складений відповідно до вимог ч.2 ст.109 КПК України, зокрема, містить розділ І. «Проведені в ході досудового розслідування процесуальні дії», в якому зазначено назву кожної процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, час її проведення; розділ II. «Прийняті в ході досудового розслідування процесуальні рішення», в якому зазначено реквізити всіх процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; та розділ III. «Заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані в ході досудового розслідування».

При прийнятті рішення про невідповідність обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам Кримінального процесуального кодексу України також безпідставним є посилання суду на ст. 331 КПК України, оскільки вказана стаття регламентує порядок обрання, скасування або зміну запобіжного заходу в суді, проте, зазначене питання у підготовчому засіданні 10.02.2016 не розглядалось.

Судом першої інстанції в ухвалі про повернення обвинувального акта прокурору вказано, що відповідно до підпункту «а» п.3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Однак, суд першої інстанції не зазначає, яким саме чином прокурор порушив вказану вимогу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже на стадії підготовчого судового засідання питання про те, чи зрозуміле особі висунуте проти неї обвинувачення не з'ясовується.

Так, відповідно до вимог ст. 348 КПК України після оголошення обвинувачення головуючий встановлює особу обвинуваченого та роз'яснює йому суть обвинувачення.

Проте, вказана дія має проводитись під час судового розгляду кримінального провадження, а не на стадії підготовчого судового засідання.

На стадії досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_9 вручалась пам'ятка про процесуальні права підозрюваного, також він був допитаний в присутності захисників як підозрюваний, та перед початком допиту йому також було роз'яснено суть підозри та права підозрюваного.

Проте, оскільки вказане питання не є предметом розгляду на підготовчому засіданні, суд неправомірно вдався в оцінку доказів, зібраних у кримінальному провадженні у ході досудового розслідування, їх належності та достатності для встановлення обставин кримінального правопорушення, що на даній стадії розгляду кримінального провадження є неприпустимим.

Також, незрозумілим є посилання суду на підпункт «о» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки пункт 3 статті 6 Конвенції не містить підпункту «о».

Крім того, на думку прокурора, суд першої інстанції в ухвалі про повернення обвинувального акта прокурору безпідставно послався на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 та «Даллос проти Угорщини» від 01.03.2001, оскільки вказані рішення ЄСПЛ стосуються питання зміни кваліфікації злочину судом, а не питання складання та направлення до суду обвинувального акта.

Враховуючи вищевикладене, прокурор вважає, що висновок суду ґрунтується на обставинах, які не є підставами для повернення обвинувального акта і можуть бути з'ясовані під час судового провадження.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який підтримав подану апеляцію з вказаних у ній мотивів, обвинуваченого ОСОБА_9 та його адвокатів Нестеренка О.Ф., Шевченка А.Г. про необхідність залишення ухвали суду першої інстанції без зміни, а апеляції прокурора без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно п.3 ч.3 ст.314 КПК України суд вправі повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам ст.291 КПК України.

Згідно ст.370 КПК України судове рішення у тому числі і з цього питання повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Проте, колегія суддів вважає, що районний суд помилково дійшов висновку про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК.

Тобто, суд може повернути обвинувальний акт лише, якщо у обвинувальному акті та в додатках до нього, документи містять положення, що суперечать одне одному; у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; вони не підписані слідчим чи не затверджені прокурором; до них не долучено передбачені законом додатки. Крім того, якщо під час підготовчого судового засідання буде з'ясовано, що обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування не були вручені обвинуваченим, суд повертає їх прокурору.

Отже, відповідно до вимог норм чинного КПК України, тільки не долучення додатків до обвинувального акту та не вручення їх обвинуваченим, є підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

Крім цього, колегія суддів вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на той факт, що в обвинувальному акті не викладено фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, що позбавило суд вважати правильною правову кваліфікацію кримінального правопорушення є безпідставними та необґрунтованими, оскільки в обвинувальному акті повністю викладені фактичні обставини кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, їх правова кваліфікація, а обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_9 конкретизоване та викладене в розрізі кожного епізоду окремо.

Також необґрунтованим є висновок суду першої інстанції, щодо порушення органами досудового розслідування вимог ст.109 КПК України, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що реєстр матеріалів досудового розслідування містить всі процесуальні дії, проведені в ході досудового розслідування, також в реєстрі наявні відомості про кримінальне правопорушення.

Висновок місцевого суду про те, що ні обвинувальний акт, ні реєстр матеріалів досудового розслідування не вручено підозрюваному та його захисникам, на думку колегії суддів є безпідставним та необґрунтованим, оскільки у матеріалах кримінального провадження /а.м.к.п 172-174/ є розписки підозрюваного ОСОБА_9 та його захисників Нестеренка О.Ф. та Шевченка А.Г. від 12.01.2016 про отримання копій обвинувального акта на 70 арк., цивільного на позову на 15 арк., копію реєстру матеріалів досудового розслідування на 86 арк.. Вказані розписки долучено до обвинувального акта.

Посилання місцевого суду на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 та «Даллос проти Угорщини» від 01.03.2001, на думку колегії суддів є також необґрунтованим та безпідставним, оскільки вказані рішення ЄСПЛ стосуються питання зміни кваліфікації злочину судом, а не питання складання та направлення до суду обвинувального акта.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційного суду, судом першої інстанції не наведено жодної об'єктивної та обґрунтованої підстави щодо невідповідності обвинувального акту та додатків до нього вимогам ст. ст. 109, 291, 293 КПК України.

Відповідно до п.п.2, 3 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з положеннями п.1 ч.1 ст.411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Тобто, колегія суддів вважає, що дані зазначені в ухвалі, на підставі яких суд постановив своє рішення, не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

За таких обставин, ухвала суду є незаконною і підлягає скасуванню з направленням обвинувального акту до суду для здійснення судового провадження зі стадії підготовчого судового засідання.

Керуючись ст.ст. 291, 314, 404, 405, 407, 409, 411, 412 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції - задовольнити.

Ухвалу Соснівського районного суду м.Черкаси від 10 лютого 2016 року про повернення обвинувального акта прокурору відносно ОСОБА_9 - скасувати.

Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_9 за ч.3 ст.212, ч.1 ст.366, ч.4 ст.358 КК України призначити на новий судовий розгляд в той же суд зі стадії підготовчого судового засідання (ст. 314 КПК України).

Ухвала суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :