Рішення № 56891648, 29.03.2016, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний номер 243/11824/15-ц

Провадження номер 2/243/217/2016

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

«29» березня 2016 року м. Слов'янськ

Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Чемодурової Н.О.,

при секретарях Жмарьові П.Б., Лінник О.Д.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» про стягнення заборгованості із заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

11 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з неодноразово уточненим в ході судового розгляду позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» (далі - ТОВ «ВО СЗВІ») про стягнення заборгованості по заробітній платі. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що в травні 2013 року він був прийнятий на роботу охоронцем до ТОВ «ВО СЗВІ», де працював до грудня 2015 року, але він був змушений звільнитися з підприємства через постійні незаконні недоплати та погрози звільнення з боку керівництва підприємства. Позивач звертався до керівництва щодо надання пояснень з питань невиплати йому преміальних, індексації інфляційних витрат, компенсації за придбання форменого одягу, покіс трави, але відповідь так і не отримав. У звязку з цим, позивач був змушений звернутися з позовом до суду. Просить суд стягнути на свою корить з ТОВ «ВО СЗВІ» заборгованість по заробітній платі за невиплату в повному обємі щомісячних премій за лютий 2014р., червень 2014р., липень 2014р., лютий 2015р., квітень 2015р., жовтень 2015р., грудень 2015р; невиплату винагороди за покіс трави (2013, 2014, 2015 по 200 грн. за рік); невиплату компенсацій за придбання форменого одягу (2013, 2014, 2015 по 250 грн. за рік); невиплату індексації у звязку з інфляційними витратами за жовтень 2014 року 150 грн., вересень-грудень 2015 року по 912, 28 грн. щомісяця; невиплату компенсацій за роботу старшим зміни в липні 2014 року в сумі 300 грн., невиплату заробітної плати та нічних за 4 липня 2014 року у сумі 120грн.(а.с. 73-74).

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав, пояснення надав аналогічні викладеним у позовній заяві. Додатково зазначив, що розподіл коштів з фонду виплати премії на ТОВ «ВО СЗВІ» керівництвом підприємства здійснюється на власний розсуд, без будь-яких обґрунтувань та підстав. Дійсно щоразу при видачі наказів про деприміювання його ознайомлювали з розпорядженням начальника охорони, які передували цьому наказу, щодо виявлених порушень. Він не завжди підписував розпорядження, оскільки, відмовляючись від підпису, таким чином демонстрував свою незгоду. Всі підстави для деприміювання були надуманими, він ніколи не допускав порушень трудової дисципліни та вимог інструкції охоронця. На підприємстві є усталеною практика, коли керівництво позбавляє премій робітників, а потім отримує ці гроші особисто. Крім того, підприємство повинно було забезпечити його форменим одягом, однак, він завжди працював в своєму повсякденному одязі, спецодягу йому ніколи не видавали. У звязку з цим вважає, що підприємство зобовязано також компенсувати йому грошами відсутність форми. Також, працюючи охоронцем, він здійснював покіс трави на своїх ділянках, що не передбачено його інструкцією, а тому за це підприємство також зобовязано здійснити йому доплату у розмірі, в якому вона виплачувалась іншим працівникам підприємства 200 грн. на рік. Крім того, 04 липня 2014 року він один, зі всієї служби охорони підприємства, вийшов на роботу, а тому потрібно вважати, що в цей день він був начальником служби охорони. Але ніяких доплат йому за цей день не здійснили, взагалі не врахувавши його вихід на роботу в цей день.

У ході судового засідання представник відповідача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності №10/1-01 від 19.02.2016 року (а.с. 76) в судовому засіданні в задоволенні позову просив відмовити, мотивуючи свої заперечення наступним. В своїй діяльності підприємство керується положеннями колективного договору товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів», який розроблений, зокрема, на підставі КЗпП України. Договір діє в незмінній редакції з 2011 року. Одним з додатків до договору є Положення про матеріальне стимулювання працівників сторожової охорони ТОВ «ВО СЗВІ», пунктом 4.3. якого врегульований порядок визначення розміру премій працівникам у випадку неякісного виконання ними своїх обовязків. При нарахуванні премій ОСОБА_1 порушень його прав ніколи не допускалось. При визначенні розміру заробітної плати охоронця враховується ряд її складових, при цьому такий вид доплат, як за покіс трави та формений одяг відсутній. Вимоги позивача, щодо невиплат індексації вважає такими, що не ґрунтуються на законі. В липні 2014 р ОСОБА_1 відпрацював 154 години (14 змін по 11 годин). 04 липня 2014 року працівники сторожової охорони, в тому числі ОСОБА_1, не працювали, так як в місті Слов'янську, в зв'язку з проведенням АТО, велися активні бойові дії.

Вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши надані докази і вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до наказу №52 від 26 вересня 2013 року (а.с.97) ОСОБА_1 був прийнятий до ТОВ «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» на посаду сторожа у відділ сторожової охорони заводу. Наказом від 24 грудня 2015 року №292 позивача було звільнено на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 31).

Складовими, які враховуються при формуванні заробітної плати сторожа сторожової охорони є: посадовий оклад; підвищуючи регульований коефіцієнт, який застосовується до основної тарифної заробітної плати сторожа і розмір якого визначається щомісяця залежно від економічного становища підприємства (пункт 5.9. колективного договору ТОВ «ВО СЗВІ»); індекс інфляції (якщо є підстави для індексування заробітної плати); нічні (якщо сторож працював в ночую зміну); преміальні, якщо є підстави для преміювання сторожа (Положення про матеріальне стимулювання працівників сторожової охорони ТОВ «ВО СЗВІ»); поєднання (якщо таке мало місце відповідно до Наказу по підприємству) (а.с.92).

Розвязуючи вимоги позивача про стягнення на його користь сум не виплачених щомісячних премій за лютий 2014р., червень 2014р., липень 2014р., лютий 2015р., квітень 2015р., жовтень 2015р., грудень 2015р. суд виходить з наступного.

Як було встановлено в ході судового розгляду, з 2011 року в незмінній редакції у ТОВ «ВО СЗВІ» діє Колективний договір товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» (далі - Договір). Розділом 1 Договору передбачено, що він укладений з метою регулювання виробничих, трудових та соціально-економічних відносин, узгодження інтересів найманих робітників та власника з питань, які є предметом Договору. Положення договору розповсюджують свою дію на всіх найманих працівників не залежно від того, чи є вони членами профсоюзу.

Відповідно до пункту 5.1. Договору підприємство самостійно розробляє форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки і схеми посадових окладів, умови встановлення і розміри надбавок, доплат, премій, винагород і інших заохочувальних і компенсаційних виплат і встановлює їх через положення Договору з дотриманням норм і гарантій, передбачених діючим законодавством України і Галузевою угодою.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що групи і системи оплат праці за професіями, посадами і видами виробництва встановлюються штатним розкладом і заводськими положеннями.

В сфері доплат та надбавок до тарифних ставок і посадових окладів, відповідно до пункту 5.13 Договору сторона власника взяла на себе обовязок здійснювати матеріальне заохочення (преміювання) робітників підприємства при наявності фінансової можливості, в порядку і на умовах Положення про преміювання (Додатки 9-13). Не застосовувати методи заохочення до робітників, які мають випадки порушення трудової, виробничої дисципліни і протягом строку дії дисциплінарного стягнення (догани).

Додатком №10 до договору є Положення про матеріальне стимулювання робітників сторожової охорони ТОВ «ВО СЗВІ» (далі - Положення). Пунктом 1 Положення передбачено, що воно вводиться з метою посилення матеріальної зацікавленості робітників Сторожової охорони у підвищенні ефективності роботи підрозділу, спрямованої на забезпечення збереження всіх товарно-матеріальних цінностей підприємства і цілісності охоронюваних обєктів.

Пунктами 4.2.-4.4. Положення передбачено, що преміювання здійснюється згідно з відомістю, затвердженої відповідним наказом по підприємству, з коштів на оплату праці на підставі звіту начальника охорони за місяць, затвердженого директором ТОВ «ВО СЗВІ» (пункт 4.2.). Розмір преміювання за конкретним виконавцям може бути знижений за поданням начальника охорони за невиконання (неякісне виконання) працівником функціональних обов'язків, наказів і розпоряджень по підприємству, а також інструкцій, що стосуються сторожової охорони (пункт 4.3.). Працівникам, які вчинили прогул, що з'явилися на роботі в нетверезому стані, допустили інші порушення виробничої або трудової дисципліни і / або мають діючі стягнення премія не нараховується (пункт 4.4.).

Частиною 3 ст. 94 КЗпП України визначено, що питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 2 Закону України "Про оплату праці" визначено, що до інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Премія відноситься до змінних виплат, здійснюється понад встановлені норми оплати праці та включається до структури заробітної плати.

Проте премія відноситься до категорії заохочувальних та компенсаційних виплат, які прямо не передбачені актами чинного законодавства про оплату праці і провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

У статті 9-1 КЗпП України визначено, що підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Премія носить не обов'язковий, а факультативний характер. Отже, нарахування і виплата премії не є обов'язком роботодавця, а є його правом, яке відповідно до ст. 97 КЗпП України встановлюється підприємством самостійно, на підставі локальних нормативних актів підприємства.

Відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" № 13 від 24 грудня 1999 року, при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо оплати праці працівників малих підприємств, схвалених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13 серпня 2004 року № 186, премія - основний, найбільш ефективний стимулюючий виробничу, підприємницьку, торговельну або комерційну діяльність вид додаткової, понад основну, заробітної плати, яка виплачується за поліпшення основних показників колективної та індивідуальної праці працівників, а також кінцевих загальних результатів виробничої, підприємницької, торговельної або комерційної діяльності.

У своєму позові ОСОБА_1 зазначив, що йому була не виплачена щомісячна премія у розмірі 20% за лютий 2014 року. Так, з матеріалів справи вбачається, що Наказом директора ТОВ «ВО СЗВІ» №80-р від 28 лютого 2014 року «Про преміювання», згідно умов преміювання п.4.3. «Положення про матеріальне стимулювання працівників сторожової охорони ТОВ «ВО СЗВІ»» сторожу ОСОБА_1 було знижено розмір премії на 20%. Відповідно до службової записки начальника сторожової охорони ОСОБА_3 від 25 лютого 2014 року, на підставі Розпорядження №39 від 25 лютого 2014 року розмір премії був знижений за неякісне виконання функціональних обовязків, порядку несення охорони підприємства. Премія була виплачена в сумі 327 грн. 40 коп. (а.с. 48-50).

Розвязуючи вимоги позивача щодо невиплати йому премії за червень 2014 року суд приймає до уваги наступне. Зі змісту Наказу директора ТОВ «ВО СЗВІ» №204-р від 06.06.2014 р. вбачається, що 14 квітня 2014 року вступив в силу Указ Президента України №405/2014 «Про невідкладні заходи про подолання терористичної загрози і збереженню територіальної цілісності України», у відповідності з яким на території Донецької, Луганської областей, і зокрема у м. Словянськ проводиться антитерористична операція. В результаті проведення АТО проводяться обстріли міста Словянськ і територія підприємства з різного виду вогнестрільної зброї, що загрожує життю, здоровю робітників підприємства і перешкоджає їх прибуттю на роботу. Подача електричної енергії, природного газу і води на територію підприємства призупинені з 06 червня 2014 року. Викладені обставини позбавили підприємство можливості проводити свою діяльність, і його діяльність була призупинена, всім робітникам була надана додаткова відпустка без збереження заробітної плати (а.с. 88). Наказом директора ТОВ «ВО СЗВІ» №205-р від 21.07.06.2014 р. діяльність підприємства була відновлена (а.с. 89). З пояснень представника відповідача, наданих в судовому засіданні вбачається, що не зважаючи на призупинення діяльності підприємства, служба охорони подовжувала свою роботу. Однак, наказ про преміювання за червень 2014 року, як і будь-які інші накази, не видавався, преміювання за цей місяць не здійснювалось.

Наказом директором ТОВ «ВО СЗВІ» №212-р від 30 липня 2014 року «Про преміювання» на преміювання робітників сторожової охорони було виділено 4943 грн. 30 коп. Всі шістнадцять робітників служби охорони, без виключень, отримали премію у 30% розмірі. Розмір премії, отриманої ОСОБА_1 склав 381 грн. 96 коп. (а.с. 51-52).

26 лютого 2015 року був виданий наказ №62-р «Про преміювання» ТОВ «ВО СЗВІ» (а.с. 53) у якому було зазначено, що позивачу знижено розмір премії за лютий 2015 року на 20% відповідно до п.4.3. Положення. Згідно розпорядження начальника сторожової охорони №69, зниження премії ОСОБА_1 відбулось за неякісне виконання своїх функціональних обовязків, а також порядок несення охорони на підприємстві. Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні показав, що він дійсно був ознайомлений з даним наказом та розпорядженням, але поставити свій підпис відмовився, оскільки не згодний з їх змістом (а.с. 54-57).

Наказом директора ТОВ «ВО СЗВІ» №135-р від 30 квітня 2014 року «Про преміювання» за неякісне виконання функціональних обовязків, відповідно до пункту 4.3. Положення розмір премії був знижений всім робітникам сторожової охорони. З огляду на викладене на 50% розмір премії був знижений і ОСОБА_1 (а.с. 58-61)

Відповідно до наказу директора ТОВ «ВО СЗВІ» №190 від 30 жовтня 2015 року сторожу ОСОБА_1 було знижено розмір премії на 100% за неякісне виконання своїх функціональних обовязків відповідно до п.4.3. Положення про матеріальне стимулювання працівників сторожової охорони. Підставою для винесення наказу стало розпорядження начальника сто рожевої охорони №100 від 29 жовтня 2015 року. Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечував, що зі змістом цього розпорядження він був ознайомлений в день його винесення, але від підпису відмовився, оскільки був не згодний з його змістом (а.с.62-65).

Аналізуючи зміст Договору, Положення ТОВ «ВО СЗВІ» та наведених Наказів «Про преміювання» суд дійшов наступного висновку. Як передбачає Положення, преміювання працівників здійснюється згідно з відомістю, затвердженою відповідним наказом по підприємству, з коштів на оплату праці на підставі звіту начальника охорони за місяць, затвердженого директором ТОВ «ПО СЗВІ». З огляду на викладене, особисте деприміювання ОСОБА_1 у лютому 2014 року, лютому 2015 року, жовтні 2015 року відбувалось у спосіб, та відповідно до процедури, передбачених Договором, за невиконання (неякісне виконання) функціональних обов'язків, наказів і розпоряджень по підприємству, а також інструкцій, що стосуються сторожової охорони, що передбачено пунктом 4.3. Положення. До цього часу накази «Про преміювання» позивачем не оскаржувались, є чинними, не змінені та не скасовані. А оскільки нарахування і виплата премії не є обов'язком роботодавця, а є його правом, то невиплата в повному обємі премії у червені 2014 року, липні 2014 року та квітні 2014 року всім робітникам сторожової охорони узгоджується з положеннями діючого законодавства, які наведені судом вище.

21 грудня 2015 року був виданий наказ №235 ТОВ «ВО СЗВІ»(а.с. 69) згідно з яким за порушення трудової дисципліни, яке виразилось в неналежному виконанні своїх службових обовязків, сторожу ОСОБА_1 була оголошена догана. Відповідно до службової записки начальника сторожової охорони ОСОБА_4, ОСОБА_1 ніс чергування на посту №3 та №5. Ввечері, коли настала перезміна позивач повинен був особисто здати вищезазначені пости та передати сторожу ОСОБА_5 майно, яке знаходиться на посту №3 та №5. Але, позивач здав сторожу ОСОБА_6 лише пост №3. На територію поста №5 відмовився йти заявивши, що там все гаразд. Своєю відмовою позивач не в повному обсязі виконав п.2.17 Інструкції. Однак, Наказом від 24 грудня 2015 року №292 позивача було звільнено на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України, а тому підстави для його преміювання, після звільнення, в роботодавця взагалі були відсутні.

Розвязуючи вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення на його користь винагороди за покіс трави у 2013, 2014, 2015 роках суд виходив з наступного. Відповідно до Положення про сторожову охорону заводу ТОВ «ВО СЗВІ» до її функцій належать (а.с. 95):

- п.4.1. розробка та впровадження провадження в практику діяльності підприємства відповідних режимів охорони його обєктів та приміщень;

- п.4.2. забезпечення взаємозвязку з підрозділами органів внутрішніх справ з питань захисту обєктів та матеріальних цінностей підприємства, попередження протиправних посягань на них;

- п.4.3. розробка планів удосконалення технічної закріпленості обєктів підприємства та режиму його охорони.

Таким чином, прибирання території, покіс трави на ній не належить до функціональних обовязків працівників сторожової охорони заводу ТОВ «ВО СЗВІ». Крім того, така надбавка, як за покіс трави взагалі не є складовою, які враховуються при формуванні заробітної плати сторожам сторожової охорони (а.с.92).

Також безпідставною є вимога позивача про невиплату компенсації по придбанню форменого одягу за 2013, 2014, 2015 роки.

Статтею 153 КЗпП Українипередбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу забезпечувати безпечні і нешкідливі умови праці. Виконання цього обов'язку, відповідно дост. 163 КЗпП України, здійснюється зокрема шляхом видачі працівникам безоплатно за встановленими нормами спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобівіндивідуального захисту відповідно до нормативних актів про охорону праці(ч.2). Згідност. 164 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган повинен компенсувати працівникові витрати на придбання спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, якщо встановлений нормами строк видачі цих засобів порушено і працівник був змушений придбати їх за власні кошти. У разі дострокового зносу цих засобів не з вини працівника власник або уповноважений ним орган зобов'язаний замінити їх за власний рахунок.

Пунктом 7.5.1. Договору передбачено, що сторона власника зобовязується безкоштовно забезпечувати робітників підприємства, які працюють на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також на роботах, повязаних з забружденням чи здійсненням у несприятливих температурних умовах: спеціальним одягом та взуттям згідно Типовим номерам, а також проводити їх заміну після спливу строку носки чи у звязку з непридатністю не з вини працівника (Додаток 19). Розділом Додатку 19 «Охорона» передбачено, що сторож зовнішній має бути забезпечений спецодягом: костюм, плащ, куртка бавовняна.

В ході судового розгляду було встановлено, що в період роботи ОСОБА_1 не звертався до роботодавця з вимогою про надання йому форменого одягу та не подавав скарг про достроковий знос або відсутність цього одягу. Крім того, позивач не надав до суду жодних підтверджень того, що він купував формений одяг за власні кошти.

Також у своєму позові позивач ОСОБА_1 просив стягнути на свою користь не виплачену індексацію у звязку з інфляційними витратами за жовтень 2014 року 150 грн., вересень-грудень 2015 року по 912, 28 грн. щомісяця.

Згідно з положеннями частини 6статті 95 Кодексу законів про працю України, статей33, 34 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 рокузаходами державного регулювання оплати праці є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2012 р. № 1078 (із змінами) (далі Порядок №1078), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці та грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Заробітна плата (грошове забезпечення) (далі - грошовий дохід) індексується в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум» визначається у розрахунку на місяць.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що місяць, в якому відбулося підвищення грошових доходів населення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянином за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

У разі коли грошовий дохід з урахуванням суми підвищення менше суми грошового доходу з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення. Якщо сума підвищення грошового доходу менше ніж сума індексації, то здійснюється підвищення грошового доходу та додається сума індексації, визначена з урахуванням суми підвищення доходу. Визначена сума індексації фіксується і виплачується у такому розмірі до наступного збільшення грошового доходу, при якому таке збільшення перевищить зазначену фіксовану величину. Якщо наступне підвищення грошового доходу не перевищує фіксовану величину, то здійснюється підвищення грошового доходу та додається раніше зафіксована величина індексації. У разі коли на момент чергового підвищення грошового доходу настає право на проведення індексації і сума індексації буде більшою, ніж сума підвищення грошового доходу, необхідно здійснити підвищення грошового доходу, зберегти раніше зафіксовану суму індексації та додати суму індексації, визначену з урахуванням чергового підвищення грошового доходу.

Як зазначило в своєму листі Мінсоцполітики від 12.10.2012 р. N 385/10/136-12, якщо працівник працював неповний робочий час, наприклад знаходився на лікарняному або у відпустці, Порядком №1078 не передбачено механізм визначення суми індексації та фіксованої її величини. Оскільки сума індексації і фіксована її величина враховуються при розрахунку середньої заробітної плати, яка обчислюється для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати за час відпустки, то у разі відпрацювання працівником неповного робочого часу, сума індексації та фіксована її величина мають виплачуватись пропорційно відпрацьованому робочому часу.

У своїй діяльності по індексації заробітної плати ТОВ «ПО СЗВІ» керується Законом України від 3 липня 1991 року № 1282-ХП «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 р № 1078 (Порядок №1078).

В ході судового розгляду встановлено, що останній раз заробітна плата на підприємстві підвищувалася у вересні 2015 року. Саме цей місяць для працівників підприємства, в тому числі і для ОСОБА_1, є базовим при розрахунку індексації. (Наказ по підприємству № 138 від 21.09.2015 року (а.с.30)). Відповідно до Порядку № 1078 в базовому місяці, в даному випадку в вересні 2015 року, зарплата співробітників підприємства, в тому числі ОСОБА_1, не індексувалась. Індекс інфляції у базовому місяці становить 1.

Далі, у жовтні 2015 року індекс інфляції (індекс споживчих цін) склав 98,7%. Поріг індексації величина індексу споживчих цін, перевищення якої надає підстави для індексації грошових доходів населення і в першу чергу заробітної плати працівників, був встановлений на той період в розмірі 101 відсотка. З 01 січня 2016 року - 103%. Таким чином, зарплата ОСОБА_1 за жовтень 2015 роки не підлягала індексації.

У листопаді 2015 року індекс інфляції склав 100%. Зарплата ОСОБА_1 за листопад 2015 року також ще не підлягала індексації. Індекс споживчих цін за грудень 2015 року склав 100,7%. ОСОБА_1 з 1-го по 15-те грудня 2015 року перебував у відпустці, а 24 грудня 2015 року ОСОБА_1 звільнений за власним бажанням. На час перебування у відпустці індексація визначається з розрахунку повного робочого часу, а нараховується пропорційно відпрацьованому часу. Індекс приросту споживчих цін в грудні 2015 року склав 100,7% та не перевищив 101%, а тому відсутні підстави виплатити ОСОБА_1 індексацію за фактично відпрацьований ним час.

З огляду на викладене вимоги позивача щодо невиплати індексації у звязку з інфляційними втратами за жовтень 2014 року 150 грн., вересень грудень 2015 року також не підлягають задоволенню.

Також в своєму позові ОСОБА_1 просив стягнути на свою користь нічні за 4 липня 2014 року та компенсацію за роботу старшим зміни в липні 2014 року.

Відповідно до довідки розрахунку оплати робіт за липень 2014 року, яка видана ТОВ «ВО СЗВІ» Оклад ОСОБА_1 станом на липень 2014 року становив 1218, 00 грн. У липні 2014 року до окладу застосовувався коефіцієнт 1,12 (Наказ № 209-р від 21.07.2014 р(а.с.85)). Оклад ОСОБА_1 в липні 2014 по графіку 165 годин. (15 змін по 11 год.) склав: 1218,00 х 1,12 - 1364,16 грн. Однак, ОСОБА_1 в липні 2014 р відпрацював 154 години. (14 змін по 11 годин) тобто 04 липня 2014 року працівники сторожової охорони, в тому числі ОСОБА_1, не працювали, так як в місті Слов'янці в зв'язку з проведенням АТО велися активні бойові дії. Таким чином, оклад ОСОБА_1 за липень 2014 року склав: 1 364, 16 грн. : 165 годину. х 154 годину. = 1273, 22 грн. Преміальні за липень 2014 року в розмірі 30% складають: 1273,22: 100% х 30% = 381 грн. 96 коп. (а.с. 82).

Щодо вимоги позивача про невиплату компенсації за роботу старшим зміни в липні 2014 року, то згідно з вищевказаною довідкою позивач не працював у цей день, наказу на підприємстві не було. Як зазначено у наказі від 6 червня 2014 року №204-р який виданий ТОВ «ВО СЗВІ»(а.с. 88) була призупинена цілодобова виробнича діяльність підприємства з 6 червня 2014 року до закінчення проведення на території м. Словянськ, Донецької області терористичної операції відповідно до Указу Президента України №405/2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України". Згідно з наказом №205-р від 21 липня 2014 року (а.с. 89) цілодобова виробнича діяльність підприємства відновилася. Наведене свідчить про те, що з 6 червня 2014 року по 21 липня 2014 року підприємство ТОВ «ВО СЗВІ » тимчасово зупинило свою діяльність у звязку з проведенням АТО на території м. Словянськ, Донецька область, тому вимога позивача щодо невиплати заробітної плати за 4 липня 2014 року не підлягає задоволенню, так як станом на 4 липня 2014 року підприємство не працювало. Відповідно до довідки розрахунку оплати робіт за липень 2014 року, старшим зміни в липні 2014 року ОСОБА_1 не працював, наказу по підприємству немає (а.с.82).

Згідно зі ст.ст.10, 60 ЦПК України закріплено принцип змагальності сторін і гарантується сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні процесуальні можливості з метою захисту їхніх порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів, зокрема й щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до цієї норми кожна сторона та інша особа, яка бере участь у справі, повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а у випадку неможливості стороною подати докази з поважних причин суд має сприяти особі в їх витребуванні, тим самим суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Згідно ч.1 та ч.4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки нарахування премії працівникові є правом роботодавця, а не його обов'язком, преміювання працівників віднесено законодавством до сфери локального правового регулювання, а можливість позбавлення працівника премії за упущення та недоліки у роботі передбачено таким локальним правовим актом як Положенням про матеріальне стимулювання працівників сторожової охорони, позбавлення ОСОБА_1 премії у 2014-2015 роках, у зв'язку з неналежним виконанням ним своїх трудових обов'язків є таким, що здійснено відповідачем з дотриманням положень трудового законодавства. Також позивачем в судовому засіданні не доведено, що він мав право на отримання компенсацій за покіс трави та придбання форменого одягу. Не ґрунтуються на законі вимоги позивача щодо не вірного індексування його заробітної плати. Доказів виконання обовязків старшим зміни в липні 2014 року позивачем суду не надано. Не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду і доводи позивача з приводу того, що 04 липня 2014 року був в нього робочим днем. З огляду на викладене, підстави для задоволення позову відсутні.

Згідно п. 1 ч. 1ст.5 ЗУ "Про судовий збір"від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин, а тому їх слід віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,10,11,27,59,60,61,88,192,209,212-215,218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче обєднання Словянський завод високовольтних ізоляторів» про стягнення заборгованості по заробітній платі - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 01 квітня 2016 року.

Суддя Н.О. Чемодурова