Рішення № 56891036, 31.03.2016, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/2553/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2016 м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в особі судді Куцоконя Ю.П.,

з участю: секретаря судового засідання Ющук О.С.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача адвоката ОСОБА_2,

представників Рівненського обласного управління водних ресурсів

ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвному

справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненського обласного управління водних ресурсів про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала і просить суд визнати її звільнення незаконним та поновити її на роботі у Рівненському обласному управлінні водних ресурсів на посаді провідного інженера з експлуатації меліоративних систем відділу експлуатації водогосподарських систем; стягнути з Рівненського обласного управління водних ресурсів на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 23844 грн 83 коп; стягнути з Рівненського обласного управління водних ресурсів на її користь компенсацію за заподіяну їй моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

Представники Рівненського обласного управління водних ресурсів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнали, підтримали подані суду письмові заперечення на позовну заяву щодо застосування строків позовної давності та просять суд відмовити у задоволенні позову за спливом позовної давності. Крім того посилаються на безпідставність та недоведеність позовних вимог у частині відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що є похідними від вимог про поновлення на роботі, є доведеними та обґрунтованими, однак у позові слід відмовити за спливом позовної давності. Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, які також є похідними від вимог про поновлення на роботі, суд, крім того, визнає недоведеними та безпідставними.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 26 листопада 2009 року працювала у Рівненському обласному управлінні водних ресурсів і 09 листопада 2015 року була звільнена з роботи з посади провідного інженера з експлуатації меліоративних систем відділу експлуатації водогосподарських систем за систематичне невиконання без поважних причин обовязків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку за пунктом 3 статті 40 КЗпП України згідно наказу № 126-Ос від 09 листопада 2015 року.

Як слідує з наказу начальника Рівненського обласного управління водних ресурсів від 09 листопада 2015 року № 126-Ос «Про звільнення ОСОБА_1В.», підставою для звільнення позивача з роботи був проступок на роботі, вчинений після застосування до неї дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обовязків, покладених на неї трудовим договором (наказ від 27 липня 2015 року № 85-Ос «Про оголошення догани ОСОБА_1В.»).

Рішенням Рівненського міського суду від 04 грудня 2015 року у справі № 569/15462/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Рівненського обласного управління водних ресурсів про скасування дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди, яке набрало чинності 04 лютого 2016 року, наказ начальника Рівненського обласного управління водних ресурсів від 27 липня 2015 року № 85-Ос «Про оголошення догани ОСОБА_1В.» визнано незаконним та скасовано.

За таких обставин звільнення позивача з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обовязків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку за пунктом 3 статті 40 КЗпП України є незаконним.

За передбаченими пунктом 3 сттатті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (статті 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Оскільки наказ від 27 липня 2015 року № 85-Ос «Про оголошення догани ОСОБА_1В.» судом визнано незаконним та скасовано, він не може враховуватися при звільненні позивача за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

Разом з тим, суд прийшов до висновку про пропуск позивачем строку позовної давності.

Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Разом з тим, як передбачено частиною першою статті 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Трудовим законодавством України визначені строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, тобто встановлена спеціальна позовна давність.

Так, частиною першою статті 233 КЗпП України встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судом встановлено, що при звільненні з роботи 09 листопада 2015 року позивач в той же день ознайомилася з наказом про звільнення, про що свідчить її підпис на наказі, і в той же день отримала трудову книжку, що підтверджується записами в книзі обліку руху трудових книжок працівників Рівненського обласного управління водних ресурсів.

Вказані обставини сторонами визнаються.

Однак, з позовом про поновлення на роботі ОСОБА_1 звернулася до суду лише 02 березня 2016 року, тобто більше ніж через три місяці після звільнення та отримання трудової книжки, що свідчить про пропуск нею встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України строку спеціальної позовної давності.

В судовому засіданні позивач не навела суду жодних обставин, які могли б свідчити про поважність причин пропущення нею строку позовної давності.

Згідно вимог частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки відповідачем подано заяву про застосування позовної давності, а судом встановлено, що строки позовної давності позивачем пропущені, наявні підстави для відмови у позові за спливом позовної давності.

При ухваленні рішення суд також враховує, що позивач належними та достатніми доказами не довела ні самого факту заподіяння їй моральної шкоди, ні обставин, які визначають її характер та обсяг. Не зазначила позивач і того, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Керуючись ст.ст.10,11,60,61,209,212,214,215,218,223,292,294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до Рівненського обласного управління водних ресурсів про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити за спливом позовної давності.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляцiйного суду Рівненської області через Рiвненський мiський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне рішення складено 04 квітня 2016 року.

Суддя: Ю.П.Куцоконь