Постанова № 56890396, 04.04.2016, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/1198/16-а

Провадження № 2-а/263/43/2016

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2016 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області в складі судді Хараджі Н.В., при секретарі Петровському Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з даним позовом, вказуючи, що перебуває на обліку в Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя та отримує пенсію за віком. З 01.03.1994 року по 03.08.2015 року вона працювала на посаді судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя та з 2005 року отримувала пенсію за віком як державний службовець, проте з 01.04.2015 року по 03.08.2015 року пенсію вона не отримувала. На її звернення листом УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя від 14.01.2016 року позивачці повідомлено, що пенсія у вказаний період їй не виплачується на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». Вважає, що вказані дії відповідача є протиправними, та такими, що не відповідають положенням діючого законодавства, у зв'язку з чим просить суд визнати дії УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя щодо невиплати їй пенсії державного службовця за віком з 01.04.2015 року по 03.08.2015 року противоправними, зобов'язати останнього виплати їй пенсію державного службовця за віком з 01.04.2015 року по 03.08.2015 року та стягнути з відповідача на її користь судові витрати по справі в сумі 551,20 грн. Також суду надано заяву з проханням про поновлення строку для звернення до суду з даним позовом та визнання причин його пропуску поважними, оскільки у квітні 2015 року вона переїхала на інше постійне місце мешкання та для облаштування на ньому їй був потрібний певний час, має стару матір, яка хворіє та прикута до ліжка, банківський рахунок, на який надходить пенсія, вона перевила з м. Маріуполя до м. Києва наприкінці листопада та отримавши банківську картку, перевіривши рахунок, їй стало відомо, що пенсія їй не нараховується, та про причини не нарахування пенсії вона дізналась з листа УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя 18.01.2016 року.

Позивачка в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву з проханням про розгляд справи за її відсутності та задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнала в повному обсязі, надавши суду письмові заперечення на позов, з яких вбачається, що позивачка є одержувачем пенсії за віком, призначеної у відповідності до Закону України «Про державну службу». У 2011 році позивачка звернулась до суду про призначення та виплату пенсії за віком державного службовця згідно зі ст.37 Закону України «Про державну службу». На підставі постанови Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 26.08.2011р. та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.09.2011р. з 03.11.2010р. загальний процент розрахунку пенсії позивачки від заробітку склав 90%, сума доплати за період з 03.11.2010р. по 31.01.2012р. в розмірі 35519 гри. 23 коп. була нарахована на виплату у лютому 2012 р. В подальшому виплата пенсії здійснювалась в плановий період в повному обсязі. У період з 01.04.2015р. по 03.08.2015 р. позивачці у відповідності до Закону України від 02.03.2015 року №213-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» пенсія тимчасово не виплачується як пенсіонеру, що працює на посаді судді, ця посада дає право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів». Зауважено, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки позивачка до 03.08.2015 року, займаючи посаду судді Жовтневого районного суду Донецької області в м. Маріуполі, працювала на державній службі, а отже мала право на призначення пенсії відповідно до спеціального закону - Закону України «Про державну службу», а тому в даній ситуації на неї розповсюджується дія статті ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в чинній редакції. З 04.08.2015 року після звільнення з роботи виплата пенсії ОСОБА_1 відповідно до цього Закону поновлено.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши докази по справі, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя, та з 2005 року отримувала пенсію за віком як державний службовець.

На підставі постанови Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 26.08.2011р. та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.09.2011р. загальний процент розрахунку пенсії ОСОБА_1 від заробітку з 03.11.2010р. склав 90%, сума доплати за період з 03.11.2010р. по 31.01.2012р. в розмірі 35519 гри. 23 коп. у лютому 2012 року була нарахована на виплату та в подальшому виплата пенсії здійснювалась в плановий період в повному обсязі.

З 01.04.2015 року ОСОБА_1 у відповідності до Закону України від 02.03.2015 року №213-УІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» тимчасово не виплачується пенсія у період з 01.04.2015 року по 03.08.2015 року як пенсіонеру, що працює на посаді судді. З 04.08.2015 року після звільнення з роботи виплата пенсії ОСОБА_1 була поновлена.

03.08.2015 року на підставі постанови ВРУ №636-VIII від 16.07.2015 року наказу №40-к/12.24 від 03.08.2015 року ОСОБА_1 звільнена з посади судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

14.12.2015 року ОСОБА_1 звернулась до УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя із заявою про нарахування та виплату невиплаченої пенсії за період з 01.04.2015 року по 03.08.2015 року.

Листом від 04.01.2016 року за №138/03 УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя ОСОБА_1 роз'яснено, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набув чинності 01.04.2015 року, з вказаного періоду виплата пенсії останній як працюючому пенсіонеру не здійснювалась, та була поновлена з 04.08.2015 року - з моменту звільнення.

Відповідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч.1 ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений.

Враховуючи викладені позивачкою обставини на підтвердження поважності пропуску строку для звернення до суду з даним позовом щодо переїзду на інше постійне місце мешкання та для облаштування на ньому, наявності старої матері, яка хворіє та прикута до ліжка, переведення банківського рахунку, на який надходить пенсія, з м. Маріуполя до м. Києва, та отримання банківської картки після цього, суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з даним пропуском.

Згідно з ч. 1ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та іншими нормативно-правовим актами.

Відповідно до ст.85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (в останній редакції, зміни внесені 24 грудня 2015 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911) тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Тобто, відповідач, посилаючись на норми вказаного закону, як на підставу відмови у задоволенні даного позову, яку суд вважає незаконною, оскільки відповідно до ст. ст.1 та 3 Конституції, Україна є соціальною, правовою державою, в якій людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Утвердження і забезпечення прав та свобод людини є головним обов'язком держави. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх старості.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею, є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Суд вважає, що позбавлення позивачки з 01.04.2015 року по 04.08.2015 року права на отримання раніше призначеної пенсії за віком є звуженням її конституційного права на соціальний захист.

Окрім того, статті 58 та 64 Конституції України передбачають, що Закони не мають зворотної дії в часі. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод, а конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Також, суд вважає, що вищевказані закони, котрі скасовують норми щодо пенсійного забезпечення судді, котрі прийняті пізніше після призначення позивачці вказаної пенсії, не можуть бути підставою для невиплати пенсії, оскільки обмежують права на соціальне забезпечення, передбачені Конституцією України.

При цьому суд враховує, що законодавцем не виконано вимогу Закону №213-VIII від 02.03.2015 року про прийняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, до 01.06.2015 року.

З 01.06.2015 року особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», призначаються пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення». Але враховуючи, що позивачці призначена та виплачувалася з 2012 року та зважаючи на те, що відповідно до Конституції України Закони не мають зворотної дії в часі, суд вважає дії відповідача по невиплаті позивачці раніше призначеної пенсії за віком незаконними. При цьому поновити права позивачки іншим шляхом ніж відновлення виплати цієї пенсії неможливо.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо виплати позивачці пенсію за віком державного службовця з 01 квітня 2015 року по 03 серпня 2015 року підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі ст.ст. 1, 3, 8, 58, 64 Конституції України, керуючись статтями ст.ст. 2, 6-15, 17-18, 69-71, 79, 86, 94, 122, 128, 143, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з даним позовом.

Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за віком державного службовця з 01 квітня 2015 року по 03 серпня 2015 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області виплати ОСОБА_1 пенсію за віком державного службовця з 01 квітня 2015 року по 03 серпня 2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається через Жовтневий районний суд міста Маріуполя до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.В. Хараджа