Рішення № 56889765, 30.03.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/5214/15-ц Провадження № 22-ц/772/23/2016Головуючий в суді першої інстанції Іщук Т. П.Категорія 46 Доповідач Кучевський П. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Кучевського П.В.

Суддів: Іванюка М.В., Рибчинського В.П.

При секретарі: Топольській В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, у якому просив усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні власністю шляхом визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_2

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3 є власником вищевказаної квартири згідно із Свідоцтвом про право власності, виданим приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О.М. 19.04.2013 року на підставі Акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, та зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 246, однак, у спірній квартирі зареєстрована ОСОБА_2, що створює позивачу перешкоди у користуванні та володінні власністю.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 серпня 2015 року позов задоволено, усунуто ОСОБА_3, перешкоди в користуванні та розпорядженні належною йому на праві приватної власності квартирою АДРЕСА_2, визнавши ОСОБА_2 такою, що втратила право користування цією квартирою. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернулася до Апеляційного суду Вінницької області із апеляційною скаргою, у якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись при цьому на неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, на недотримання норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом від 19.04.2013 року, виданим приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О.М. на підставі акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, зареєстрованим в реєстрі за №246 та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.04.2013 року, номер запису про право власності 730722 (а.с. 8,9).

За вказаною адресою зареєстрована відповідач по справі ОСОБА_2.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 набув право власності на спірну квартиру шляхом придбання з прилюдних торгів оформлених протоколом №0213026-1 від 12 квітня 2013р..

Прилюдні торги за своєю юридичною природою є правочином - продаж майна, на яке звернено стягнення і яке підлягає реалізації.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 25.02.2014 року у справі №902/671/13 визнано недійсними результати прилюдних торгів від 12 квітня 2013 року проведені торгівельною організацією ПП «Нива - В.Ш.», з реалізації нерухомого майна, а саме: АДРЕСА_2, оформлених протоколом про проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна.

В подальшому справа неодноразово переглядалася господарськими судами усіх інстанцій.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 17 грудня 2015 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15 березня 2016 року, визнано недійсними результати прилюдних торгів від 12.04.2013 р., проведені торгівельною організацією приватним підприємством "Нива-В.Ш." в особі філії приватного підприємства "Нива-В.Ш." з реалізації нерухомого майна, а саме: квартири №145, загальною площею 82,2 м2, АДРЕСА_2, оформлені протоколом про проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна за № 0213026-1 від 12.04.2013 р.

Під час розгляду справи господарським судом встановлено, що прилюдні торги проведенні з порушенням вимог встановлених Законом. Зокрема, ОСОБА_5 на час проведення торгів не виконав вимоги Закону щодо оплати гарантійного внеску, а відтак він не міг на правових підставах брати участь в прилюдних торгах. Також судами встановлено, що до початку проведення прилюдних торгів ПАТ «Укрсоцбанк» подало заяву про повернення виконавчого листа стягувачу без виконання, однак ця заява залишилася поза увагою державного виконавця. Вказані порушення, суттєво вплинули на права відповідача ОСОБА_2

Відповідно до ч. 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.

У відповідності до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. У разі порушення своїх прав власник згідно зі статтею 391 ЦК України має право, зокрема, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З наведеної норми права вбачається, що власник (титульний володілець) може вимагати усунення порушень його права. Таке право забезпечується йому за допомогою негаторного позову.

Як слідує із позовної заяви ОСОБА_3, вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю заявлені на підставі ст.ст. 319, 391 ЦК України (негаторний позов).

Негаторний позов - це позадоговірна вимога власника, що володіє річчю, до третьої особи про усунення перешкод у здійсненні правомочностей користування та (або) розпорядження майном.

Підставою негаторного позову є обставини, що обґрунтовують право позивача на користування і розпорядження майном, а також підтверджують, що поведінка третьої особи створює перешкоди у здійсненні цих правомочностей. Правом на негаторний позов наділений в тому числі власник, що володіє річчю, але позбавлений можливості користуватися чи розпоряджатися нею. Як відповідач у такому спорі виступає особа/особи, що своїм протиправним поводженням створює перешкоди, що заважають нормальному здійсненню права власності (права титульного володіння).

У п. 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 07 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Позивач доводив заявлені позовні вимоги тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 втратила право власності на квартиру в результаті проведення прилюдних торгів, однак залишилася зареєстрована у спірній квартирі. При цьому, у позовній заяві ОСОБА_3 не конкретизував, якими діями відповідача порушується його право.

ОСОБА_2 у заперечені на позов та у заяві про перегляд заочного рішення вказувала про факти незаконності набуття права власності на спірну квартиру ОСОБА_3 та зазначала про те, що між сторонами не завершено спір у господарському судочинстві, та вона оскаржує рішення господарських судів у касаційному порядку.

На день перегляду судом першої інстанції заочного рішення від 13 серпня 2015 року Вищий господарський суд України відкрив провадження у та призначив справу до розгляду на 15 жовтня 2015 року.

Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 07 жовтня 2015 року відмовив ОСОБА_2 у перегляді заочного рішення.

Відповідно до ч. 1. ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_2 посилалася на незаконність підстав набуття права власності на квартиру, та перегляд господарської справи Вищим господарським судом України.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду справи керувався принципом формальної законності та не врахував, принцип верховенства права, що набагато ширший і глибший за принцип законності (ст. 8 Конституції України). Верховенство права при розгляді спору судом досягається, якщо суд ухвалив справедливе по суті рішення, яке ґрунтується на законі.

Відповідно до ч. 4 статті 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції вимоги ч. 4 ст. 10 ЦПК України ст. 8 Конституції України не виконав.

Як роз'яснено Верховним Судом України у п. 14 постанови Пленуму від 24 жовтня 2008 р. №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» апеляційний суд, відповідно до статті 303 ЦПК України, при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції не має права виходити як за межі доводів апеляційної скарги, так і за межі вимог, заявлених у суді першої інстанції, крім випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

За змістом пункту 6 частини третьої статті 295, частини другої статті 303 та пункту 1 частини першої статті 309 ЦПК апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини третьої статті 27 ЦПК щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Колегія суддів, в порядку ст. 303 ЦПК України, враховує рішення Господарського суду Вінницької області від 17 грудня 2015 року, яке безпосередньо впливає на законність набуття права власності позивачем та відповідно позбавлення права власності відповідача на спірну квартиру.

Зокрема, вказане судове рішення змінює обставини справи та спростовує підстави заявленого позову.

За умов, коли існує спір з приводу правомірності набуття позивачем та відповідно позбавлення відповідача права власності на квартиру, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням є передчасним і таким, що порушує права останньої.

Доводи представника позивача про те, що суд першої інстанції під час розгляду справи не порушив норм матеріального та процесуального права, а рішення Господарського суду Вінницької області від 17 грудня 2015 року було постановлене після заочного розгляду справи, та є нововиявленою обставиною у справі і не дає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення в порядку апеляційного оскарження, не заслуговують на увагу.

Так, положення п. 3 ч. 2 ст. 361 ЦПК України, визначає, що підставою для перегляду за нововиявленими обставинами рішення суду є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення. При цьому законодавець не ставить за основу для цього підстави скасування преюдиційного судового рішення.

У даному випадку заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 серпня 2015 року ухвалене з метою захисту права власності набутого на підставі правочину (прилюдних торгів), який визнаний рішенням Господарського суду Вінницької області недійсним.

Позовні вимоги ОСОБА_3 про усунення перешкод у користування житлом мають багаторазовий характер. Задоволення позовних вимог до остаточного розгляду справи про визнання недійсними прилюдних торгів, порушує право відповідача на судовий захист і не відповідає принципу змагальності сторін, передбаченому нормами ст.10 ЦПК України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні даної справи було неправильно застосовано норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 серпня 2015 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ П.В. Кучевський

Судді: /підпис/ М.В. Іванюк

/підпис/ В.П. Рибчинський

Згідно із оригіналом

Головуючий: П.В. Кучевський