Ухвала суду № 56889483, 24.03.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/1333/14-ц

Провадження № 4-с/127/46/16

У Х В А Л А

24 березня 2016 р.Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Венгрин О.О.,

за участі секретаря Чорної Т.П.,

державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_2, заінтересована особа ПАТ КБ «Надра», про визнання незаконними дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою про визнання незаконними дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1, мотивуючи її тим, що в провадженні держвиконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 перебуває виконавче провадження №46292141 з виконання виконавчого листа №127/1333/14-ц, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 05.11.2014 р., про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ Надра заборгованості за кредитним договором. 02.02.2015 р. постановою держвиконаця ОСОБА_1 було накладено арешт на все майно, належне боржнику ОСОБА_2, на підставі цієї постанови арешт було накладено і на квартиру по вул. Гоголя, 15/19 м. Вінниці. Квартира перебуває в іпотеці ПАТ КБ Надра відповідно договору іпотеки від 19.12.2007 р., укладеного в забезпечення виконання кредитного договору №19/12/2007/840-ЖК/31 від 19.12.2007 р., укладеного між ПАТ КБ Надра та ОСОБА_2 Реалізація об'єкту нерухомості потребує особливої процедури, зокрема, має бути наявне судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Такого рішення суду немає. Крім того, звіт про оцінку майна від 03.07.2015 р. втратив свою чинність 03.01.2016 р., тому подальші дії щодо реалізації майна є незаконними. Просить визнати дії держвиконавця щодо проведення стягнення квартири незаконними.

В судове засідання заявник (боржник) ОСОБА_2 не з'явився, надав заяву про розгляд скарги у його відсутність.

Держвиконавець Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 заперечує щодо задоволення скарги, надала письмові заперечення. Додатково суду пояснила, що арештована квартира боржника ОСОБА_2 по вул. Гоголя, 15/19 м. Вінниці перебуває під іпотекою саме у стягувача ПАТ КБ Надра в забезпечення кредитного договору, за яким стягується заборгованість.Боржник надав заяву про те, що не заперечує щодо реалізації квартири. Щодо звіту про оцінку майна, то згідно розділу ІІ ч. 1 Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки). Якщо строк чинності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться. Вартість майна, визначена у звіті про оцінку майна, є дійсною на період реалізації арештованого майна. Датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги, тому Звіт №96/15 від 03.07.2015 р. про оцінку квартири АДРЕСА_1, власником якої є боржник ОСОБА_2, є чинним, оскільки квартиру передано на реалізацію в серпні 2015 р. Просить в задоволенні скарги відмовити.

Представник стягувача ПАТ КБ Надра в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду скарги повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення держвиконавця, дослідивши та оцінивши матеріали справи, оглянувши виконавче провадження №46292141, суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 19.12.2007 р. між ВАТ КБ Надра (тепер ПАТ КБ Надра) та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_2, в забезпечення виконання кредитного договору №19/12/2007/840-ЖК/31 від 19.12.2007 р., укладеного між ПАТ КБ Надра та ОСОБА_2 (а.с. 3-4)

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17.07.2014 р. стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "Надра": заборгованість за кредитним договором №19/12/2007/840-ЖК/31 від 19.12.2007 р. станом на 10.06.2014 р. в розмірі 274266,70 дол. США, що еквівалентно 3243431,09 грн., в тому числі: 179544,21 дол. США - заборгованість по кредиту, 76434,49 дол. США - заборгованість по процентах, 18288,00 дол. США штраф; 123588.66 грн. - пені, 3654,00 грн. судового збору. (а.с. 6)

Постановою держвиконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 від 02.02.2015 р. при примусовому виконанні виконавчого листа №127/1333/14-ц від 05.11.2014 р., виданого Вінницьким міським судом Вінницької області, про солідарне стягнення з ОСОБА_2 ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ Надра заборгованості за кредитним договором №19/12/2007/840-ЖК/31 від 19.12.2007 р. станом на 10.06.2014 р. в розмірі 274266,70 дол. США, що еквівалентно 3243431,09 грн. та 3654,00 грн. судового збору, накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_2, в межах суми звернення стягнення 3370673,75 грн.

Згідно акту опису і арешту майна від 25.03.2015 р. майно боржника - квартира по вул. Гоголя, 15/19 м. Вінниці описана держвиконавцем.

Питання звернення стягнення на майно боржника регулюються Законом України "Про виконавче провадження", Інструкцією з організації примусового виконання рішень (надалі Інструкція), Порядком реалізації арештованого майна (затверджено наказом Міністерства юстиції України від 15.07.1999 р. за №42/5 зі змінами та доповненнями), Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 № 68/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 745/4038, Законом України «Про іпотеку», Інструкцією про проведення виконавчих дій, Постановою Кабінету Міністрів України «Про заставлене майно» та іншими нормативно - правовими актами.

Відповідно до змісту ст. 11 ч. 2 Закону України «Про виконавче провадження» держвиконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ст. 6 ч. 1 Закону України «Про виконавче провадження» держвиконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Згідно ст. 52 ч. 1 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Арешт на майно боржника може накладатись державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» (ч. 8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження»).

При реалізації цієї норми слід мати на увазі, що за положеннями ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, та відповідно частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку», за якою у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору-іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна, за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ч. 7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-іпотекодержателя, який має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 09.04.2014 р. у справі № 6 - 13цс 14.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. При цьому за приписами ч.1 ст. 60 цього Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення цього майна з під арешту.

Згідно з ч.1, п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Частинами 1 та 2 ст. 57 вищезазначеного Закону визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно розділу ІІ ч. 1 Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 58 Закону України «Про виконавче провадження». Якщо строк чинності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться. Вартість майна, визначена у звіті про оцінку майна, є дійсною на період реалізації арештованого майна. Датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги.

Звіт №96/15 від 03.07.2015 р. про незалежну оцінку імовірної ринкової вартості (початкову ціну при примусовій реалізації трикімнатної квартири АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_2, є чинним, оскільки квартиру передано на реалізацію в серпіні 2015 р.

На підставі викладеного суд не вбачає неправомірності в діях держвиконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №46292141, тому в задоволенні скарги слід відмовити, а зупинення стягнення за виконавчим листом №127/1333/14-ц у виконавчому провадженні №46292141 за ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.01.2016 р. припинити.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», Законом України "Про іпотеку",

ст.ст. 383-387 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_2, заінтересована особа ПАТ КБ «Надра», про визнання незаконними дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1

Зупинення стягнення за виконавчим листом №127/1333/14-ц у виконавчому провадженні №46292141 за ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.01.2016 р. припинити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 05 днів з дня її проголошення через Вінницький міський суд Вінницької області до апеляційного суду Вінницької області.

Суддя О.О.Венгрин