Вирок № 56886974, 04.04.2016, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/6088/15-к

1-кп/405/259/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2016 року Ленінський районний суд міста Кіровограда Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Лук'янової О.В.

при секретарі - Балакан А.С.

за участю прокурорів - Габрієляна Р.Р., Давидова Є.О., Гриника А.О.

захисників обвинуваченого - адвокатів Мазуренка О.С., Москаленка В.Г.

обвинуваченого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кіровограді кримінальне провадження № 42015120050000066 у відношенні:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Нова Каховка Херсонської області, українця, громадянина України, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, з повною загальною середньою освітою, солдата, водія 3 відділення 2 автомобільного взводу підвозу військово-технічного майна роти забезпечення військової частини - польова пошта В2336, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 407, ч. 3 ст.408 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. ст. 4, 10, 11, 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 21 липня 2014 року № 607/2014, затвердженого постановою Верховної Ради України № 1595-VII від 22.07.2014 року, солдата запасу ОСОБА_3 призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період 04 вересня 2014 року Новокаховським МВК Херсонської області.

Відповідно до наказу командира військової частини - польова пошта В2336 (по стройовій частині) від 05.09.2014 року № 211 з того ж дня солдата ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу зазначеної військової частини, на всі види забезпечення та призначено на посаду водія 3 відділення 2 автомобільного взводу підвозу військово-технічного майна роти забезпечення військової частини польова пошта В 2336, що дислокується за адресою: м. Кіровоград, Ленінський район, вул. Кавалерійська, 3.

Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, солдат ОСОБА_3 відповідно до ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 №551-XIV (далі Статутів), ст.ст. 1, ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; додержуватись правил військової поведінки; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки; завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили в цілому; не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.

Разом з тим, солдат ОСОБА_3, діючи всупереч інтересам служби та наведеним вище вимогам Статутів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання у вигляді самовільного залишення військової частини в умовах особливого періоду, будучи придатним для проходження військової служби, 17.04.2015 року вирішив самовільно залишити військову частину польова пошта В2336 в умовах особливого періоду.

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на самовільне залишення військової частини в умовах особливого періоду, солдат ОСОБА_3 близько 11-00 години 17.04.2015 року самовільно залишив військову частину - польова пошта В2336, що дислокується за адресою: м. Кіровоград, Ленінський район, вул. Кавалерійська, 3, в умовах особливого періоду та продовжував ухилятись від проходження військової служби до 18.05.2015 року, проводячи службовий час на власний розсуд за адресою місця свого проживання: АДРЕСА_1, а також в інших різних місцях Херсонської та Миколаївської областей.

18.05.2015 року, усвідомивши протиправність своїх дій та передбачену відповідальність, солдат ОСОБА_3 добровільно повернувся до військової частини польова пошта В2336, припинивши вчиняти зазначене кримінальне правопорушення.

Крім того, 01.07.2015 року ОСОБА_3 надано відпустку строком 20 діб, з якої він був зобов'язаний повернутись у військову частину польова пошта В2336 21.07.2015 року. Однак, солдат ОСОБА_3 у встановлений строк - 21.07.2015 року з відпустки до військової частини не прибув, продовжуючи перебувати поза межами військової частини до 29.07.2015 року.

29.07.2015 року, прибувши до військової частини польова пошта В2336, солдат ОСОБА_3 до виконання службових обов'язків не приступав, а діючи всупереч інтересам служби та наведеним вище вимогам Статутів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання у вигляді самовільного залишення військової частини в умовах особливого періоду, будучи придатним для проходження військової служби, 29.07.2015 року самовільно залишив військову частину - польова пошта В2336, що дислокується за адресою: м. Кіровоград, Ленінський район, вул. Кавалерійська, 3, в умовах особливого періоду та продовжував ухилятись від проходження військової служби до моменту його затримання службовими особами Новокаховського МВ УМВС України в Херсонській області 20.08.2015 року, проводячи службовий час на власний розсуд за адресою місця свого проживання: АДРЕСА_1.

Протягом зазначених періодів самовільного залишення військової частини солдат ОСОБА_3 з приводу будь-яких тяжких захворювань до медичних закладів не звертався, командування військової частини чи органи військового управління про своє місцезнаходження не повідомляв, органами влади не затримувався, жодних перешкод для прибуття до військової частини не мав, проводячи службовий час на власний розсуд.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою провину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення визнав частково та пояснив, що він визнає повністю свою вину за ч. 4 ст. 407 КК України, а за ч. 3 ст. 408 КК України вину не визнає, оскільки він не мав наміру ухилятися від подальшого проходження військової служби, а лише хотів допомогти матеріально своїй родині, яка на той час потребувала такої допомоги, а залишаючись у військовій частині він не мав змоги надати таку допомогу. Він не відмовляється нести військову службу і готовий захищати свою країну в разі виникнення такої потреби. Вважає, що в нього була поважна причина відсутності на службі. Щодо обставин справи обвинувачений пояснив, що 02.09.2014 року він потрапив до військової частини В2336 в м. Кіровограді, через три дні поїхав до зони АТО. По поверненні до військової частини в кінці березня 2015 року перебував в частині. Зателефонувала дружина та повідомила, що дитина захворіла та потрібні гроші. Оскільки з командиром був конфлікт, то він (ОСОБА_3) 17.04.2015 року поїхав без відповідного письмового дозволу. Коли дитина видужала, він повернувся до частини 18.05.2015 року, доповів та написав рапорт про прибуття та перебував у військовій частині. З цього числа йому не нараховували заробітну плату. Пояснили, що це таке в нього покарання. За весь час його перебування у військовій частині грошового забезпечення він не отримував, тоді як за час перебування в зоні АТО (а це півроку) заробітну плату сплачували, та її розмір в середньому складав приблизно 5500 гривень на місяць. В кінці липня 2015 року йому також зателефонувала дружина і повідомила, що дитина хворіє та потрібні гроші. Про необхідність залишення військової частини він (ОСОБА_3) по телефону довів до відома в.о. командира роти ОСОБА_5, який сказав: «Добре.» та поклав слухавку. Він поїхав. Письмово до командира військової частини з проханням залишити службу не звертався. 15.08.2015 року йому зателефонували з міліції та сказали прийти. В міліції йому повідомили, що він у розшуку. Після цього його повезли до Кіровограда. У період з 17.04.2015 року по 18.05.2015 року та з 29.07.2015 року по 20.08.2015 року він (ОСОБА_3) знаходився вдома в м. Нова Каховка, працював, де була робота, заробив приблизно 5000 гривень. На виклики до військової прокуратури він не з'являвся, оскільки не було грошей на дорогу, про що в телефонному режимі кожного разу завчасно повідомляв слідчого. Наміру ухилятися від подальшої військової служби він не мав. У скоєному щиро розкаявся та просив не позбавляти його свободи.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він з обвинуваченим перебуває в службових стосунках, ОСОБА_3 є його підлеглим. Військову службу він (ОСОБА_6) проходить з грудня 2010 року, працює на посаді командира роти забезпечення військової частини В2336. До військової частини ОСОБА_3 прибув по мобілізації у вересні 2014 року та проходив службу на посаді водія автотранспортного взводу роти. Охарактеризував ОСОБА_3 негативно. Останній мав свою думку щодо відносин між підлеглими та командиром. ОСОБА_3, на його думку, є дволиким, авторитет мав невеликий, друзів у нього не бачив. Коли він (ОСОБА_6) приїхав в зону АТО в кінці 2014 року, ОСОБА_3 вже там перебував, він був прикомандирований до 1-го загону спеціального призначення та проходив службу відповідно до цього підрозділу. По службі в АТО спілкувався з ОСОБА_3 приблизно 14 днів, останній недбало ставився до військової техніки. Це основне питання, з якого він спілкувався з обвинуваченим, завдання він виконував не на базі його (ОСОБА_6) підрозділу. З питання відрядження в зону АТО військовослужбовців роти, підлеглих йому (ОСОБА_6), останній подає рапорт на ім'я командира частини відповідно до особистих характеристик та фахових вмінь військовослужбовців на базі його підрозділу. Повторно ОСОБА_3 не був відряджений в зону АТО, оскільки характеризувався негативно та не виконував належним чином ті завдання, які покладені на військовослужбовців в зоні АТО. Основними обов'язками, що були покладені на ОСОБА_3 під час проходження служби у 2015 року, це підтримання військової техніки у бойовій готовності, підпорядковуватися своїм командирам, виконувати їх накази та нести службу в добових нарядах внутрішньої та гарнізонної служби. У 2015 році ОСОБА_3 жодного разу не заступав у добовий наряд. Місцем проходження служби військовослужбовця ОСОБА_3 є військова частина по вул. Леніна, 2 в м. Кіровограді, строк проходження - 1 рік (з моменту призиву з вересня 2014 року по вересень 2015 року, тобто до ротації). 17.04.2015 року ОСОБА_3 повинен був заступити в наряд як добовий по роті, однак не пішов ані на развод, ані на інструктаж, і в подальші дні він (ОСОБА_6) його не бачив. Він (ОСОБА_6) написав рапорт в перший день відсутності і після 10 днів його відсутності про те, що військовослужбовець відсутній на службі. З даного приводу проводилось службове розслідування. 17.04.2015 року жодних поважних причин неприбуття на службу ОСОБА_3 не надавав, з питання необхідності відбуття з частини останній до нього (ОСОБА_6) не звертався. Він (ОСОБА_6) вправі надати вихідний лише на 1 день, на більш тривалий час (відпустка) - тільки за рішенням командира частини. За час відсутності на службі він (ОСОБА_6) неодноразово телефонував ОСОБА_3 та пояснював, що необхідно прибути на службу, що він незаконно покинув військову частину і це матиме серйозні наслідки, на що останній відповідав, що приїде. По телефону ОСОБА_3 пояснював свою відсутність сімейними проблемами. Зі слів військовослужбовців, які спілкувалися з обвинуваченим, останній перебував вдома в м. Нова Каховка. В період з 17.04.2015 року по 18.05.2015 року військовослужбовець ОСОБА_3 був незаконно відсутній на військовій службі. Після прибуття до військової частини ОСОБА_3 не надав жодних документів, пояснюючих чи підтверджуючих поважність своєї відсутності на службі. Після прибуття до військової частини ОСОБА_3 пробув декілька днів на службі, а потім знову зник, про що він (ОСОБА_6) написав рапорт.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що в даній військовій частині він проходить службу з 02.06.2015 року на посаді заступника командира роти охорони по роботі з особовим складом. ОСОБА_3 був переведений до нього з роти забезпечення 20.06.2015 року. Він (ОСОБА_3) побув 2-3 дні та поїхав у відпустку на 20 діб. Вчасно він з відпустки не повернувся, прибув 29.07.2015 року. Приблизно 18-19 липня 2015 року, напередодні свого повернення з відпустки, ОСОБА_3 телефонував йому (ОСОБА_5) та повідомляв, що з'явитися на службу не може, оскільки в нього відсутні на це кошти, оскільки грошей йому не платять. З 29 липня 2015 року по 20 серпня 2015 року ОСОБА_3 у військовій частині не було. Дозволу на залишення військової частини він (ОСОБА_5) йому не надавав. Він (ОСОБА_5) спочатку написав рапорт керівництву про те, що ОСОБА_3 прибув до військової частини, а потім рапорт про те, що він самовільно залишив військову частину.

Допитана в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що в липні місяці 2015 року вона запропонувала ОСОБА_3 працювати в неї на будівництві різноробочим (підсобником), на що останній погодився. Протягом липня місяця ОСОБА_3 пропрацював різноробочим по виконанню внутрішніх ремонтних робіт. Робочий графік не встановлювався, працював із самого ранку до вечора. Офіційно працевлаштованим він не був, тому табель робочого часу не вівся. ОСОБА_3 розповідав, що являється військовослужбовцем та знаходився в зоні АТО, збирався повертатись до військової служби. Заробітна плата здійснювалась кожного дня, згодом домовились про розрахунок після виконання повністю ремонтних робіт. Охарактеризувати ОСОБА_3 може лише з позитивного боку, а саме: ввічливий, доброзичливий, ставився до роботи відповідально. ОСОБА_3 розповідав, що потрібні грошові кошти на прожиття та на лікування сина, оскільки син останнім часом дуже хворіє.

Допитаний в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що з вересня 2013 року він знайомий із ОСОБА_3, оскільки останній приїхав до Краматорську, де вони разом перебували в зоні АТО. В Краматорську перебували протягом 1,5-2 місяців. Під час несення служби ОСОБА_3 зарекомендував себе з позитивного боку, постійно проявляв ініціативу, рвався до бою. Із ОСОБА_3 ніколи не перебував у підлеглих відносинах, оскільки проходили службу в одній роті але в різних складах. Під час спілкування йому (ОСОБА_8) стало відомо, що у ОСОБА_3 часто хворіє син. Зі слів ОСОБА_3 йому (ОСОБА_8) було відомо, що останній неодноразово просився додому та просився, щоб його перевели до Каховки для подальшого несення військової служби. Після закінчення терміну перебування в зоні АТО, ОСОБА_3 поїхав на ротацію. Вони підтримували спілкування в телефонному режимі, інколи могли бачитись. Згодом йому (ОСОБА_8) стало відомо, що останній перебуває вдома. В квітні - травні 2015 року декілька разів бачив ОСОБА_3 на території парку та в столовій. Коли саме це було точно сказати не може. Про події, які відбувались у серпні 2015 року йому (ОСОБА_8) нічого не відомо, оскільки з липня по серпень 2015 року він перебував в зоні АТО.

Допитаний в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що 04 вересня 2014 року він познайомився з ОСОБА_3 05 вересня 2014 року він разом із ОСОБА_3 та іншими призовниками прибули в місто Кіровоград у третій окремий полк спеціального призначення. Він (ОСОБА_9) був зарахований до батальйону спеціального зв'язку на посаду старшого оператору. Характеризує ОСОБА_3 як чесну, добропорядну та відповідальну особу. З кінця січня по 25 лютого 2015 року він (ОСОБА_9) був на полігоні, а з 26 лютого 2015 року повернувся в Кіровоград. Продовжував спілкуватися з ОСОБА_3 та в квітні 2015 року помітив, що емоційна поведінка останнього змінилася. ОСОБА_3 казав, що у нього новонароджена дитина, в якої проблеми зі здоров'ям. Зі слів ОСОБА_3 йому відомо, що він звертався до командування, щоб йому надали короткострокову відпустку, але йому відмовили. Від інших йому (ОСОБА_9) відомо, що у ОСОБА_3 з командуванням був конфлікт. ОСОБА_3 був в зоні проведення АТО та хлопці, які із ним там проходили службу характеризували його тільки з позитивного боку. ОСОБА_3 проходив службу в роті матеріального забезпечення. Командування в них було різне, але він (ОСОБА_9) часто зустрічався з ОСОБА_3 на території військової частини, в курілці, в їдальні. Стверджує, що в період квітень-травень 2015 року бачив ОСОБА_3 на території військової частини, а в липні 2015 року вони разом їхали додому у відпустку. В першій половині серпня 2015 року він також бачив ОСОБА_3 на території військової частини.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407КК України при встановлених судом обставинах, крім отриманих в судовому засіданні показань обвинуваченого, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 підтверджується також іншими дослідженими судом доказами, які є належними та допустимими, оскільки отримані органом досудового розслідування згідно з вимогами Кримінального процесуального законодавства України та містять в собі фактичні дані, які вказують на місце, час, спосіб вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, а саме:

Зареєстрованим у Військовій прокуратурі Кіровоградського гарнізону південного регіону України 18.05.2015 року за № 930вх.15/ЗП повідомленням ТВО командира військової частини - польова пошта В 2336 підполковника ОСОБА_11 про вчинення кримінального правопорушення № 716 від 28.04.2015 року, згідно якого 17 квітня 2015 року в другій половині дня залишив місце служби та станом на 27.04.2015 року не прибув на службу ОСОБА_3 - солдат роти забезпечення військової частини - польова пошта В2336. Солдат ОСОБА_3 у військову частину не з'явився, про причини відсутності не повідомляв. Пошуки зазначеного військовослужбовця в місті результатів не дали, на телефонні дзвінки військовослужбовець не відповідає.

/т. 2 а.к.п. 2/

Копією обліково-послужної картки до військового білету серії СО № 513924 на ім'я ОСОБА_3, відповідно до записів якій останній 04.09.2014 року призваний у Збройні Сили України згідно Указу Президента України № 607 від 21.07.2014 року «Про часткову мобілізацію» та проходив службу у військовій частині В2336 на посаді водія з 05.09.2014 року.

/т. 2 а.к.п. 8/

Копією рапорту командира РЗ к-н ОСОБА_6 від 18.04.2015 року, згідно якого останній доповідає командиру частини про те, що 18.04.2015 року солдат ОСОБА_3 не прибув на службу без поважних причин та не заступив у добовий наряд. На телефонні дзвінки не відповідає.

/т. 2 а.к.п. 15/

Копіями рапортів командира РЗ к-н ОСОБА_6 від 20.04.2015 року, 22.04.2015 року, 23.04.2015 року, 24.04.2015 року, 27.04.2015 року, згідно яких останній доповідає командиру частини про те, що солдат ОСОБА_3 не з'явився на службу без поважних причин, відповідно 20.04.2015 року, 22.04.2015 року, 23.04.2015 року, 24.04.2015 року та 27.04.2015 року.

/т. 2 а.к.п. 16-20/

Копією акта проведення службового розслідування по факту відсутності на службі від 28.04.2015 року, згідно якого на підставі наказу командира військової частини від 21.04.2015 року № 631, № 639 та 27.04.2015 року № 657 було проведено службове розслідування по факту відсутності на службі солдата ОСОБА_3. Під час проведення службового розслідування було встановлено, що 18.04.2015 року під час ранкової перевірки солдат ОСОБА_3 - водій роти забезпечення не з'явився на ранкове шикування. Протягом дня солдат ОСОБА_3 був відсутній в частині та на телефонні виклики не відповідав. До даного часу з 18.04 по 28.04.2015 року ОСОБА_3 на службу не повернувся, його місце знаходження невідоме. Пошуки військовослужбовця на території частини та міста результатів не дали.

/т. 2 а.к.п. 24-25/

Витягом з наказу командира військової частини - польова пошта В2336 (по стройовій частині) № 211 від 05.09.2015 року, згідно якого відповідно до мобілізаційного плану слід вважати призначеним на посаду та зарахувати до списків особового складу частини та на всі види забезпечення з 05 вересня 2014 року солдата ОСОБА_3, призваного Новокаховським МВК Херсонської області 04 вересня 2014 року - водієм з відділення 2 автомобільного взводу підвозу військово-технічного майна роти забезпечення військової частини - польова пошта В2336 з окладом 530 гривень на місяць. шпк «солдат» з виплатою щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 125% посадового окладу, надбавки за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

/т. 2 а.к.п. 34/

Зареєстрованим 22.05.2015 року за № 974вх15 у Військовій прокуратурі Кіровоградського гарнізону південного регіону України повідомленням про кримінальне правопорушення № 1631 від 30.04.2015 року, згідно якого 17.04.2015 року о 15-00 годині під час шикування особового складу командиром роти матеріального забезпечення військової частини майором ОСОБА_6 було виявлено відсутність солдата ОСОБА_3 організовані командуванням військової частини розшукові заходи позитивних результатів не дали. На даний час до місця дислокації солдат ОСОБА_3 не повернувся та ухиляється від служби.

/т. 2 а.к.п. 48/

Зареєстрованим у Військовій прокуратурі Кіровоградського гарнізону південного регіону України 07.07.2015 року за № 1267вх15 рапортом старшого прокурора військової прокуратури Кіровоградського гарнізону Галісевича О.О. про те, що під час телефонної розмови з солдатом ОСОБА_3 щодо кримінального провадження № 42015120050000066 від 18 травня 2015 року за фактом самовільного залишення військової частини - польова пошта В2336 без поважних причин в умовах особливого періоду, останній добровільно повідомив IMEI свого мобільного телефону, яким він - ОСОБА_3 користувався в період з 17.04.2015 року по теперішній час.

/т. 2 а.к.п. 145/

Протоколом огляду документів від 31.07.2015 року, проведеного слідчим військової прокуратури Кіровоградського гарнізону Південного регіону України Бескровним В.П. в присутності двох понятих,згідно якого предметом огляду є інформація з каналів зв'язку мобільного оператора «МТС Україна» НОМЕР_1 в період з 17 квітня 2015 року по 18 травня 2015 року, що міститься на компакт-диску CD-R «VIDEX» ЄД/КІ-П/15/10555 24.07.2015, який містить інформацію з каналів зв'язку мобільного оператору «МТС Україна» про усі вхідні та вихідні дзвінки із зазначенням IMEI мобільного телефону, з прив'язкою до місця здійснення дзвінка SIM-картки за номером: НОМЕР_1 в період з 17 квітня 2015 року по 18 травня 2015 року.

/т. 2 а.к.п. 158-200/

Що підтверджує факт знаходження ОСОБА_3 з 17.04.2015 року по 18.04.2015 року за різними адресами в місті Кіровограді, але поза територією військової частини В2336, та з 18.04.2015 по 17.05.2015 року в різних містах Херсонської та Миколаївської областей, тобто також за межами території військової частини В2336.

Довідкою про доходи ОСОБА_3, який займаючи посаду солдата за період лютий 2015 року - липень 2015 року за вирахуванням ПДФО отримав загальну суму доходу в розмірі 12688,20 гривень.

/т. 3 а.к.п. 19/

Випискою з історії хвороби № 982/104 щодо лікування ОСОБА_14 (сина ОСОБА_3), ІНФОРМАЦІЯ_6 в дитячому інфекційному відділенні з 28.02.2015 року по 07.03.2015 року.

/т. 3 а.к.п. 32-34/

Рапортом командира роти охорони капітана ОСОБА_15 від 20.07.2015 року, згідно якого останній доповідає командиру в/ч п/п В2336 про те, що 20.07.2015 року солдат ОСОБА_3 не прибув у розташування роти з відпустки, а 19.07.2015 року він повідомив, що в нього не має коштів на проїзд.

/т. 3 а.к.п. 68/

Копією акта проведення службового розслідування по факту не прибуття з відпустки солдата ОСОБА_3, відповідно до якого під час проведення службового розслідування на підставі наказу командира військової частини від 21.07.2015 року № 1163 було встановлено, що з 01.07.2015 року по 20.07.2015 року солдат ОСОБА_3 знаходився в плановій відпустці за 2015 рік за постійним місцем проживання: АДРЕСА_1 та повинен був з'явится на службу 21.07.2015 року. В день коли солдат ОСОБА_3 мав повернутись з відпустки він зателефонував заступнику командира роти по роботі з особовим складом лейтенанту ОСОБА_5 і повідомив, що не зможе приїхати вчасно з відпустки, так як в нього не має коштів. 29.07.2015 року солдат ОСОБА_3 прибув у розташування роти з відпустки. Тобто, ОСОБА_3 був відсутній на службі без поважних причин з 21.07.2015 року по 29.07.2015 року - 8 діб.

/т. 3 а.к.п. 70-71/

Листками нарядів 2-го автомобільного взводу підвозу ВТМ роти забезпечення на травень 2015 року та на червень 2015 року, згідно яких солдат ОСОБА_3 в травні-червні 2015 року в нарядах не був.

/т. 3 а.к.п. 81-84/

Довідкою УПСЗН Новокаховської міської ради Херсонської області про те, що ОСОБА_16 (дружина ОСОБА_3) отримувала: допомогу на одну дитину як одинока мати з квітня 2014 року по вересень 2014 року - в розмірі 433,32 гривень на місяць, з жовтня 2014 року по липень 2015 року - в розмірі 309,60 гривень на місяць; щомісячну одноразову допомогу при народженні першої дитини - з липня 2014 року по липень 2015 року - в розмірі 860,00 гривень на місяць.

/т. 3 а.к.п. 137/

Що, з урахуванням отримуваної дружиною обвинуваченого загальної грошової допомоги в розмірі 1169,60 гривень на місяць - на двох осіб, одна з яких є малолітньою дитиною та з урахуванням своїх вікових потреб потребує додаткових витрат на своє утримання, доводить мету, на яку у своїх показах посилається обвинувачений ОСОБА_3 щодо підстави самовільного залишення військової частини з мотивів бажання надання додаткової матеріальної допомоги своїй родині, яка такої допомоги потребувала через часті захворювання дитини.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до вище приведеної довідки про доходи за період лютий 2015 року - липень 2015 року солдату ОСОБА_3 в травні-червні 2015року заробітна плата не нараховувалась та не виплачувалась, що в свою чергу, також доводить доводи обвинуваченого ОСОБА_3 щодо мотивів самовільного залишення ним військової частини 29 липня 2015 року з метою надання матеріальної допомоги своїй родині шляхом отримання будь-якого іншого доходу поза межами військової частини, влаштувавшись на періодичні підсобні роботи, оскільки у військовій частині заробітну плату в цей період він не отримував.

Доводи сторони обвинувачення про те, що дії ОСОБА_3, який влаштувався на роботу за місцем свого проживання, доводять його намір не повертатись до військової частини для подальшого проходження військової служби, суд не бере до уваги, оскільки постійного місця роботи останній не мав, а періодичні заробітки не свідчать про наявність в обвинуваченого умислу на подальше неповернення до військової частини з метою ухилення від проходження військової служби.

Також, суд вважає безпідставним посилання сторони обвинувачення як на докази наявності в діях обвинуваченого ОСОБА_3 умислу на ухилення від подальшого проходження військової служби, на наявні в матеріалах провадження корінець про отримання ОСОБА_3 повістки про виклик до військової прокуратури /т. 3 а.к.п. 143/, рапорти про неприбуття на виклик до військової прокуратури від 07.08.2015 року, від 12.08.2015 року, 13.08.2015 року /т. 3 а.к.п. 144, 151, 152/ та на постанову про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_3 від 13.08.2015 року /т. 3 а.к.п. 153-154/, оскільки останні вказують на те, що в інкримінований період з 29.07.2015 року по 20.08.2015 року обвинувачений ОСОБА_3 дійсно перебував за межами місця військової служби, але повістка про виклик була вручена слідчим військової прокуратури ОСОБА_3 06 серпня 2015 року за місцем проживання останнього та згідно рапорту про затримання особи від 20.08.2015 року /т. 3 а.к.п. 192/ ОСОБА_3 був затриманий 20 серпня 2015 року в АДРЕСА_1, тобто за місцем свого проживання, яке він не від кого не приховував, а отже, не мав наміру переховуватись, оскільки постійно та відкрито по відношенню до інших осіб знаходився за місцем свого проживання на легальному становищі.

Будь-яких інших неспростовних та беззаперечних доказів, які б підтверджували наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_3 мети на ухилення від подальшої військової служби (придбання фіктивних документів для себе, проживання під чужим іменем і приховування своєї належності до військових формувань, знаходження на нелегальному становищі тощо) суду не надані. Жоден із допитаних свідків не вказує на те, що ОСОБА_3 висловлював намір ухилитися від проходження військової служби. Крім того, є незрозумілим (сумнівним) навіщо ж ОСОБА_3 взагалі повертався 29.07.2015 року з відпустки, якщо в нього був намір ухилитися від подальшого проходження військової служби.

При цьому, суб'єктивна сторона дезертирства характеризується виною у формі прямого умислу та метою - ухилитися від подальшої військової служби. За цією ознакою дезертирство слід відмежовувати від самовільного залишення частини або нез'явлення на службу, за якого особа має намір через певний час повернутися до виконання обов'язків з військової служби.

Таким чином, оцінюючи докази по даній справі, які були досліджені та перевірені в судовому засіданні, в їх сукупності, суд констатує, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не доведено умислу обвинуваченого ОСОБА_3 на скоєння дезертирства, тобто в самовільному залишенні військової служби та військової частини з метою ухилитися від військової служби. Натомість в діях обвинуваченого, вчинених ним у період з 29.07.2015 року по 20.08.2015 року, суд вбачає ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.

З урахуванням наведеного і з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд дійшов висновку про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3, вчинених ним в інкримінований йому період з 29.07.2015 року по 20.08.2015 року з ч. 3 ст. 408 на ч. 4 ст. 407 КК України, як скоєння самовільного залишення військової частини, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації.

При цьому, суд не бере до уваги покази свідка ОСОБА_8 в частині того, що квітні-травні 2015 року він декілька разів бачив ОСОБА_3 на території парку та в столовій, та свідка ОСОБА_9 в частині того, що в період квітень-травень 2015 року та на початку серпня 2015 року він бачив ОСОБА_3 на території військової частини, оскільки дані покази повністю спростовуються як показами самого обвинуваченого ОСОБА_3, який не заперечує факту самовільного залишення військової частини та факту його відсутності у військовій частині в період з 17.04.2015 року по 18.05.2015 року та в період з 29.07.2015 року по 20.08.2015 року, так і вище приведеними та дослідженими в ході судового розгляду письмовими доказами та показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні умисних дій, що виразилися в самовільному залишенні військової частини, вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, доведена.

Дії обвинуваченого за інкримінованими йому періодами з 17.04.2015 року по 18.05.2015 року та з 29.07.2015 року по 20.08.2015 року слід вірно кваліфікувати за ч. 4 ст. 407 КК України, як умисні дії, що виразилися в самовільному залишенні військової частини, вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ч. 4 ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, а також обставини, які пом'якшують та обставини, які обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 раніше не засуджений; на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не значиться; за місцем військової служби характеризується посередньо; за місцем проживання характеризується виключно позитивно; має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_8; перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_16; згідно наданої суду довідки Міністерства оборони України № 2550 від 08.12.2014 року в період з 11.09.2014 року по 22.09.2014 року та з 11.10.2014 року по день видачі довідки брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей; займається волонтерською діяльністю з надання благодійної допомоги малозабезпеченим та багатодітним родинам, дітям-інвалідам, особам з обмеженими можливостями.

Обставинами, які пом'якшують покарання суд визнає щире каяття обвинуваченого ОСОБА_3, наявність на його утриманні малолітнього сина, участь у проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, а також зайняття волонтерською діяльністю.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3, судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, даних про особу обвинуваченого, який злочин вчинив вперше, а також встановлених судом обставин, які пом'якшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме: щире каяття обвинуваченого ОСОБА_3, наявність на його утриманні малолітнього сина, який в силу своєї статі та віку потребує піклування та виховання саме з боку батька, участь у проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, а також зайняття волонтерською, тобто суспільно-корисною діяльністю, суд вважає можливим перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 4 ст. 407 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_3, який на момент ухвалення вироку не є військовослужбовцем, покарання у виді арешту строком на шість місяців.

При цьому, з урахуванням положень ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбування покарання ОСОБА_3 слід зарахувати час його попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження з 20 серпня 2015 року по 09 грудня 2015 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні арешту (п.п. «а» п.1 ч. 1 ст. 72 КК України).

З урахуванням того, що відбутий ОСОБА_3 у межах даного кримінального провадження строк попереднього ув'язнення перевищує строк фактично призначеного йому основного покарання, то останнього слід звільнити від відбування покарання.

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 до набрання вироком суду законної сили слід залишити без зміни - заставу.

При цьому, згідно абз. 3 п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.03.1999 року № 6 «Про практику застосування судами застави як запобіжного заходу» суд вправі зазначити у вироку, що запобіжний захід у вигляді застави зберігає свою дію до набрання вироком законної сили і що після цього застава повертається заставодавцю.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні відсутній.

Витрати на проведення експертизи в даному кримінальному провадженні відсутні.

Речових доказів в кримінальному провадженні не має.

Керуючись ст.ст. 369-376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді арешту строком на 6 (шість) місяців.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбування покарання ОСОБА_3 зарахувати час його попереднього ув'язнення з 20 серпня 2015 року по 09 грудня 2015 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні арешту (п.п. «а» п.1 ч. 1 ст. 72 КК України).

ОСОБА_3 від відбування покарання - звільнити, як такого, що з урахуванням відбутого ним у межах даного кримінального провадження строку попереднього ув'язнення, відбув призначене йому основне покарання повністю.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити без зміни - заставу.

Після набрання вироком законної сили - заставу в розмірі 34450 (тридцять чотири тисячі чотирста п'ятдесят) гривень, сплачену ОСОБА_18 за квитанцією № ПН 4676 від 08.12.2015 року повернути заставодавцю ОСОБА_18.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд міста Кіровограда Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ленінського районного

суду м. Кіровограда О.В. Лук'янова