Рішення № 56886954, 30.03.2016, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/7618/13-ц

2/405/1511/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі :

головуючого: Циганаш І.А.

при секретарі: Лисоконь А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, вказуючи, що 31 cерпня 1983 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем, від шлюбу мають двох повнолітніх дітей, які проживають окремо. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 лютого 2011 року шлюб розірвано, з цього часу вони проживають окремо.

Маючи намір на створення спільної сумісної власності подружжя, перебуваючи у шлюбі вони придбали спільне житло - 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, 12 серпня 1988 року отримано свідоцтво про право власності на житло на відповідача ОСОБА_2 Вказане житло було облаштоване, зроблено капітальний ремонт, проведено комунікації, весь час вони проживали з дітьми у вказаному будинку та вели спільне господарство з відповідачем. Ринкова вартість зазначеного домоволодіння на даний час приблизно складає 400 000 грн.

Згідно договору купівлі-продажу № 1413 від 23.07.2003 року ними також був придбаний житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_2, що є спільною сумісною власністю подружжя. Ринкова вартість зазначеного домоволодіння на даний час приблизно складає 250 000 грн.

Після розлучення відповідач фактично виселив її з будинків та обіцяв, що добровільно поділять усе спільне майно. Вона по договору найму зняла квартиру та проживає там з сином.

Крім того, в шлюбі придбані транспортні засоби: автомобіль ВАЗ 2104, 1989 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5, вартістю на час поділу 18 000 грн.; автомобіль Пежо 309, 1988 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 20 000 грн.; мопед марки М Кануні, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6, вартістю 2000 грн.

Також ними придбано майно: - пральну машину імпортну випуску 2004 року вартістю 2000 грн., морозильну камеру імпортну 2004 року випуску вартістю 2000 грн., телевізор плазмовий імпортний, придбаний в 2011 році вартістю 10 000 грн., телевізор плазмовий імпортний, придбаний в 2011 році вартістю 3 000 грн., холодильник придбаний в 2010 році вартістю 6000 грн., ноутбук імпортний, придбаний в 2011 році вартістю 7000 грн., комп'ютер вартістю 500 грн., принтер, вартістю 300 грн., сканер вартістю 300 грн., стіл під комп'ютер вартістю 400 грн., крісло шкіряне вартістю 1800 грн., павільйон бджоляра колісний, вартістю 8000 грн., бджолярна будка, вартістю 3000 грн., пасіка вартістю 9000 грн.

Просить поділити спільне нажите майно наступним чином: - визнати за нею право власності на 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та відповідну частку земельної ділянки, відведеної для будівництва та обслуговування житлового будинку за вказаною адресою, виділивши в натурі відповідно до висновків судово-будівельної експертизи; визнати за нею право власності на 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_2 і відповідну частку земельної ділянки, відведеної для будівництва та обслуговування житлового будинку за вказаною адресою, виділивши в натурі відповідно до висновків судово - будівельної експертизи; визнати право власності за відповідачем на 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та відповідну частку земельної ділянки, відведеної для будівництва та обслуговування житлового будинку за вказаною адресою, виділивши в натурі відповідно до висновків судово - будівельної експертизи; визнати право власності за відповідачем ОСОБА_2 на 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_2 і відповідну частку земельної ділянки, відведеної для будівництва та обслуговування житлового будинку за вказаною адресою, виділивши в натурі відповідно до висновків судово - будівельної експертизи; визнати спільним майном подружжя слідуюче майно: машину пральну, 2004 року, вартістю 2000 грн.; морозильну камеру, 2004 року, вартістю 2000 грн.; телевізор плазмовий вартістю 10000 грн.; телевізор плазмовий вартістю 3000 грн.; мікрохвильову піч, холодильник вартістю 6000 грн.; ноутбук вартістю 7000 грн.; комп'ютер вартістю 500 грн.; принтер вартістю 300 грн., сканер вартістю 300 грн.; стіл під комп'ютер вартістю 400 грн.; крісло кожане вартістю 1800 грн.; павільйон бджоляра вартістю 8000 грн.; бджолярну будку вартістю 3000 грн.; пасіку вартістю 9000 грн., автомобіль марки Пежо 309, 1988 року випуску, державний номер НОМЕР_1 вартістю 20000 грн., мопед марки М Кануні, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_6 вартістю 2000 грн.

Спільне майно подружжя поділити наступним чином: передати у власність відповідача ОСОБА_2: автомобіль марки Пежо 309, 1988 року випуску, державний номер НОМЕР_1 вартістю 20000 грн., мопед марки М Кануні, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_6 вартістю 2000 грн., машину пральну, 2004 року, вартістю 2000 грн.; морозильну камеру, 2004 року, вартістю 2000 грн.; телевізор плазмовий вартістю 10000 грн.; телевізор плазмовий вартістю 3000 грн.; мікрохвильову піч, холодильник вартістю 6000 грн.; ноутбук вартістю 7000 грн.; комп'ютер вартістю 500 грн.; принтер вартістю 300 грн., сканер вартістю 300 грн.; стіл під комп'ютер вартістю 400 грн.; крісло шкіряне вартістю 1800 грн.; павільйон бджоляра вартістю 8000 грн.; бджолярну будку вартістю 3000 грн.; пасіку вартістю 9000 грн., стягнувши з відповідача на її користь компенсацію в розмірі вартості зазначеного майна, яка буде визначена судово-товарознавчою експертизою.

ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою, зазначив, що дійсно, 31 серпня 1983 року між ним та відповідачем був укладений шлюб, який був зареєстрований Первомайським міським відділом запису актів цивільного стану Миколаївської області, актовий запис № 422. Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 28 лютого 2011року шлюб розірвано, з 2010 р. вони проживають окремо, не ведуть сумісне господарство.

За цей час кожен із них набув майно, у тому числі проведено добудову в режимі особистої власності окремого подружжя: в АДРЕСА_2 до придбаного 23.07.2003 року будинку вартістю 9407 грн. проведена добудова допоміжних приміщень, які відображені у технічному паспорті індивідуальної житлової забудови. Так ним вбудовано і зареєстровано у 2012 році наступні надвірні споруди: гараж, оглядова яма, сарай, навіс, літній душ, ганок, огорожа, ворота, хвіртка, вимощення. Ці об'єкти відображені у технічному паспорті інвентаризаційної справи № 106 і не були предметом набуття спільної сумісної власності подружжя під час шлюбу, оскільки його розірвано рішенням суду 28.02.2011 року. Тому на сьогоднішній день дійсна ринкова вартість відрізняється від вартості будинку під час шлюбу, а право відповідача на новостворене майно взагалі не існує. Тому, за таких обставин, не може визнаватися по первинному позову її право власності на 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_2 з надвірними спорудами, до яких позивач не має жодного відношення.

Що стосується іншого питання розподілу 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1, то в цій нерухомості також ним за власні кошти в період окремого проживання проведені зміни, поліпшення майна. Проведено заміну унітазу і крана-змішувача, вартість цих витрат складає 1908,28 грн., що повинно бути враховано при розподілі майна в рівних частках.

Таким чином, і в цієї нерухомості змінена вартість, яка не еквівалентна вартості набутої під час шлюбу.

По цьому питанню для нього є зрозумілим і справедливим розділ спільної сумісної власності, яка складає собою 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними спорудами шляхом виділу рівних часток подружжя в натурі визначенням 1/4 частини будинку за кожним із власників спільної сумісної власності колишнього подружжя, та віднесенням вартості проведеного поліпшення майна на суму 1908,28 грн. в рахунок розподілу іншого рухомого майна.

Щодо визнання спільним майном подружжя, то слід навести наступне: перелічене майно може підлягати поділу лише у наступному переліку: машина пральна існує, 1986 року, вартістю 200 грн., а не 2000 грн., морозильна камера - відсутня, телевізори, холодильник, ноутбук придбані ним після розлучення і не підлягають поділу, як набуте спільно майно подружжя, перелік наведеного позивачем майна не підтверджується доказами, як набуття спільної і сумісної власності подружжя, а його вартість є вигаданою, такою, що не відповідає дійсності.

Обставини набуття цього майна треба довести відповідачці з визначенням конкретної марки і вартості придбання, дійсної вартості з амортизацією.

Дійсно ним придбано телевізор Самсунг 0550 вартістю 6400 грн., але це придбання відбулося після розірвання шлюбу, а саме 01.08.2011 року.

Також ним 21.08.2011 року придбано холодильник Самсунг И8 RЕСТS вартістю 6 300 грн, а ноутбук придбано 01.08.2011 року (тобто після розірвання шлюбу) вартістю 5764,50, а не за 7000 грн., як вказує позивачка.

Що стосується пасіки, та необхідних для неї приладів, то це майно отримано у спадок від його померлого 07.03.2007 року батька і на це майно розповсюджується режим визначений ч. 1 п. 2 ст. 57 СК України, як на майно особистої приватної власності чоловіка, що підтверджується довідкою Єрмолінської сільської ради від 12.11.2013 року, документами, що підтверджують його родинні відносини, а також свідоцтво, видане батьку 15.06.1965 року, посвідчення від 12.02.1971 р., копію трудової книжки колгоспника, про те що він був професійним бджолярем, і це було його індивідуальною трудовою діяльністю, на час реєстрації його смерті він мав 30 зареєстрованих бджолосімей.

Таким чином, за п. 3 заявлених позовних вимог первинного позову може бути розподілено лише: автомобіль Пежо 309, 1988 року випуску, державний номер НОМЕР_1, мопед марки М Кануні, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_6, що збігається з даними державної реєстрації, комп'ютер вартістю 500 грн., прінтер вартістю 300 грн., сканер вартістю 300 грн., комп'ютерний стіл вартістю 400 грн., крісло шкіряне, але вартістю 200 грн, а не 1800 грн., як зазначила відповідач, оскільки це майно було придбано при спільному проживанні за 100 $ і повинно коштувати з урахуванням амортизації - 200 грн.

Просить поділити спільне майно подружжя: залишити за ним домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 з новозбудованими допоміжними господарськими будівлями, оскільки це майно не може бути поділено в рівних частках, в зв'язку з добудовою новоствореного після розірвання шлюбу і припинення сімейних відносин. Поділити в рівних частках 1/2 ч. будинку по АДРЕСА_1, визначивши по 1/4 долі кожного з подружжя на цей будинок з надвірними будівлями. Стягнути з відповідача вартість поліпшення цього майна у сумі 1900 грн. Розділити в натурі наступне майно, а у випадку неможливості залишити окремі його види за сторонами з визначенням грошової компенсації частки, яка підлягає сплаті іншому подружжю: автомобіль марки Пежо 309, 1988 року випуску сірого кольору, державний номер НОМЕР_1, мопед марки М Кануні, 2008 року випуску чорного кольору, державний номер НОМЕР_6, комп'ютер вартістю 500 грн.; принтер вартістю 300 грн., сканер вартістю 300 грн., комп'ютерний стіл вартістю 400 грн., крісло шкіряне вартістю 200 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_1 неодноразово змінювала позовні вимоги, 10.07.2015 року надала уточнення до позовних вимог, просить залишити у володінні ОСОБА_2 1/2 частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, вартістю 615025 грн., враховуючи стан його здоров'я, автомобіль марки PEUGEOT 309, 1988 року випуску, державний номер НОМЕР_1 вартістю 15551,44 грн., мопед марки М КANUNI, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_6 в сумі 3420 грн., трактор Т-16, виготовлення 1991 року в сумі 31151,26 грн., комп'ютер вартістю 500 грн., принтер вартістю 300 грн., сканер вартістю 300 грн., комп'ютерний стіл вартістю 400 грн., крісло шкіряне вартістю 200 грн. Визнати за нею право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 з надвірними спорудами вартістю 203434 грн. Так як поділ у грошовому виразі не рівний, стягнути з ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 198 287,85 грн. у разі його згоди внесення зазначеної суми на депозитний рахунок суду, у разі відмови визнати за нею право власності на 1/2 частку житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 та виділити в натурі жилу кімнату 2-3 , площею 8,3 кв. м., кухню, коридор, ванну залишити у спільному сумісному користуванні, судові витрати стягнути з відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник зустрічні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, а позовні вимоги ОСОБА_1 просили задовольнити в тій частині, в якій згоден відповідач, 13 листопада 2015 року ОСОБА_2 уточнив свої зустрічні позовні вимоги, зазначив, що в судовому засіданні 22.10.2015 року були допитані позивачка ОСОБА_1 та син ОСОБА_3, які визнали факт того, що будинок по АДРЕСА_1 придбано у 1985 році та зареєстровано на його ім'я його батьком за його особисті кошти, як окреме майно, а не спільна сумісна власність подружжя, набута у період шлюбу, тому це окреме майно одного із подружжя відповідача ОСОБА_2

Вважає, що у майнову масу, яка потребує поділу як суспільна власність подружжя набутого у період шлюбу не може бути включено будинок по АДРЕСА_1, придбаний як окреме майно одного з подружжя, а предметом поділу нерухомого майна може бути будинок АДРЕСА_2 станом на час розлучення 28.02.2011 року, виходячи з вартості експертного дослідження у звіті № 352/02-15 від 02.02.2015 року, без наявності проведених ОСОБА_2 добудов за технічним паспортом 2013 року. Земля теж не може бути об'єктом поділу. Оскільки на час шлюбу вона не була об'єктом права приватної власності подружжя, приватизація ним проведена вже після розлучення у 2015 році. Поділу підлягає автомобіль Пежо 309, 1988 року випуску, державний № НОМЕР_1, мопед марки М Кануні, 2008 року випуску, державний № НОМЕР_6, комп'ютер вартістю 500 грн., принтер вартістю 300 грн., сканер вартістю 300 грн., комп'ютерний стіл вартістю 400 грн.. крісло шкіряне вартістю 200 грн.

Просить врахувати ст.61-63 ЦПК України, ст. ст. 57,60,71 Сімейного кодексу України факт того, що будинок по АДРЕСА_1 набуто як окреме майно подружжя, за відсутності режиму спільного придбання за спільні кошти подружжя. Поділити дійсно спільно набуте майно подружжя за приписами ст.71 Сімейного кодексу України у наступному варіанті, шляхом: залишити за ним домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 з новозбудованими допоміжними господарськими будівлями, оскільки це майно не може бути поділено в рівних частках, в зв'язку з добудовою новоствореного нерухомого майна після розірвання шлюбу і припинення сімейних відносин. Оскільки поділити в рівних часках 1/2 будинку АДРЕСА_2 неможливо, визначити 1/2 вартості долі кожного з подружжя на цей будинок станом на час розлучення 28 лютого 2011 року. Покласти на нього обов'язок сплатити ОСОБА_1 1/2 вартості долі будинку за адресою АДРЕСА_2 виходячи з вартості експертного дослідження у звіті № 352/02-15 від 02.02.2015 року. Розділити в натурі наступне майно, а у випадку неможливості залишити окремі його види з визначенням грошової компенсації частки, яка підлягає сплаті іншому подружжю: автомобіль Пежо 309, 1988 року випуску, державний № НОМЕР_1, мопед марки М Кануні, 2008 року випуску, державний № НОМЕР_6, комп'ютер вартістю 500 грн., принтер вартістю 300 грн., сканер вартістю 300 грн., комп'ютерний стіл вартістю 400 грн., крісло шкіряне вартістю 200 грн.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають також частковому задоволенню за наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 10, ч. 1, ч. 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно до ч.1, 2 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю, майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

У відповідності до ч.1, 6, 7 ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, яке було придбано подружжям в період шлюбу, належить чоловікові та дружині на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку (доходу).

Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини, чоловіка є рівними, якщо інше не передбачене домовленістю між ними, або шлюбним договором.

У відповідності до ч. 1, 2, 4, 5 ст. 71 Сімейного Кодексу України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до пунктів 22, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Судом встановлено, що 31 cерпня 1983 року сторони зареєстрували шлюб.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 лютого 2011 року шлюб розірвано. Зі змісту рішення від 28 лютого 2011 року ОСОБА_2 при зверненні до суду як позивач зазначив, що приблизно з листопада 2010 року подружжя спільного господарства не веде, проживають окремо, хоча і в одній квартирі, відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнала, проти розірвання шлюбу не заперечувала (т.1, а.с.7).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що після розірвання шлюбу вони ще проживали разом до 24 лютого 2012 року, вели спільне господарство, хоча в позовній заяві зазначила, що після розірвання шлюбу 28 лютого 2011 року проживають окремо, а відповідач ОСОБА_2 наполягав на тому, що з листопада 2010 року вони проживають окремо, не ведуть спільне господарство, а згідно рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 28 лютого 2011 року шлюб розірвано, але ОСОБА_1 приїздила до нього кілька разів в будинок за адресою АДРЕСА_2, оскільки у них були нормальні відносини.

Судом встановлено, що в період шлюбу сторони придбали 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, яке на підставі свідоцтва про право власності на житло від 12.02.1988 року зареєстровано на ОСОБА_2.

Відповідно до ч.1 ст.22, ч.1 ст.24, ст.25, ч.1 ст.28 Кодексу про шлюб та сім'ю України, чинний на час придбання 1/2 частини житлового будинку, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Суд критично відноситься до вимог відповідача, що будинок по АДРЕСА_1 набуто як окреме майно подружжя, за відсутності режиму спільного придбання за спільні кошти подружжя, посилаючись на пояснення позивача та сина ОСОБА_3, які визнали факт того, що будинок по АДРЕСА_1 придбано у 1985 році та зареєстровано на його ім'я його батьком за його особисті кошти, як окреме майно, а не спільна сумісна власність подружжя, набута у період шлюбу, тому це окреме майно одного із подружжя - відповідача ОСОБА_2

У відповідності до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Враховуючи вищевикладене та те, що відсутній договір дарування та відповідач не надав докази, що будинок по АДРЕСА_1, придбаний за час шлюбу, але на кошти, які належали йому особисто, суд приходить до висновку, що вищезазначений будинок повинен бути врахований при розподілі майна як спільно нажите майно подружжя.

З висновку експерта № 316-318 судової будівельно - технічної експертизи Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз судової будівельно - технічної експертизи від 31.10.2014 року, вбачається, що 07.10.2014 року сторони письмово листом були попереджені про надання експерту 13.10.2014 року домоволодіння для дослідження, однак по прибутті експерта, доступу додано не було, 20.10.2014 року суд надав дозвіл на виконання будівельно-технічної експертизи по наданим матеріалам цивільної справи, згідно п.3.5. «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз…» зі змінами, власниками домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 являються: 1/2 частини - ОСОБА_2 ( приватна спільна власність, свідоцтво про право власності на житло від 12.02.1988 року); 1/2 частини - ОСОБА_4 (приватна спільна власність, договір купівлі продажу від 27.08.2008 року № 2812).

Житловий будинок літ « А,а» з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 є неподільною річчю, з цієї причини та за архітектурно планувальним вирішенням неможливо визначити порядок користування житловим будинком між двома співвласниками через недостатню площу. Вірогідна (дійсна) ринкова вартість досліджуваного домоволодіння по АДРЕСА_1 складає 615 025 грн., тобто кожному з подружжя належить по 307 512,50 грн.

Судом встановлено, що житловий будинок житловий будинок АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу № 1413 від 23.07.2003 року, житловий будинок придбаний в період шлюбу.

З висновку експерта № 316-318 судової будівельно-технічної експертизи Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз судової будівельно - технічної експертизи від 31.10.2014 року, вбачається, що 07.10.2014 року сторони письмово листом були попереджені про надання експерту 13.10.2014 року домоволодіння для дослідження, однак по прибутті експерта, доступу додано не було, 20.10.2014 року суд надав дозвіл на виконання будівельно-технічної експертизи по наданим матеріалам цивільної справи, згідно п.3.5. «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз…» зі змінами, власником житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_2 являється ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу № 1413 від 23.07.2003 року, будинок побудований в 1979 році, є неподільною річчю, з цієї причини та за архітектурно планувальним вирішенням неможливо визначити порядок користування житловим будинком між двома співвласниками через те, що житлові кімнати є прохідними. Вірогідна (дійсна) ринкова вартість досліджуваного домоволодіння складає 203 434 грн.

По питанням 3, 5, 7, що визначені ухвалою суду, дослідження не проводилось, через не оплату відповідачем рахунку за виконання будівельно-технічної експертизи. (т.2, а. с. 53-61).

Згідно звіту № 352/02-15 від 02.02.2015 року ТОВ «Бюро «Ваш експерт» про оцінку майна житлового будинку загальною площею 38 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, вбачається, що будинок знаходиться в незадовільному стані та потребує проведення капітальних ремонтних робіт та оновлення оздоблення. На стінах ззовні присутні тріщини. У кімнаті на стіні тріщина та цвіль, підлога частково провалена (присутні дірки). На стелі наявне місце протікання даху. У кухні бетонна підлога, яка також частково зруйнована, бетон розкришується. Житлові кімнати: стіни побілка. Стеля - побілка, підлога - дощата (масляне пофарбування), мазана, ринкова вартість об'єкта оцінка складає 79600 грн. (т.3, а.с.44-87).

У відповідності до висновку експертного дослідження № 7 від 09.02.2016 року судового експерта ОСОБА_5. видно, що найбільш імовірна ринкова вартість домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, станом на 28.02.2011 року могла становити 81039 грн. без урахування ПДВ., поділ приміщень житлового будинку за літ. «Ааа1» на дві окремі ізольовані квартири з окремими виходами в частках по 1/2 не вбачається можливим.

Допитаний в судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_5 підтвердив вищезазначений висновок.

З копії технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_2, виданого Кіровоградським ООБТІ 27.06.2003 року, вбачається, що житловий будинок літ. Ааа1, погріб літ Бб, сарай літ В, вбиральня літ. Г, криниця літ. К, огорожа-ворота NN4 побудовані в 1979 році.

Згідно копії технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_2, виданого КП «Кіровоградський земельно-кадастровий центр» 12.11.2013 року, вбачається, що житловий будинок літ. Ааа1, погріб літ Бб, сарай літ В, вбиральня літ. Г, криниця літ. К побудовані в 1979 році, а гараж літ. Д, оглядова яма літ д, літній душ літ. Е, сарай літ. Ж, навіс літ. З, ганок літ Кр, огорожа N, ворота літ. N1, хвіртка літ. N2, ворота літ. N3, огорожа літ. N4, вимощення літ. I побудовані в 2012 році.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що дійсно у сторін є будинок в с. Бережинка, її чоловік ОСОБА_7 працював там, гроші за роботу отримував від відповідача, особисто вона була в будинку 24.06.2010 року перший раз, стояв гараж з красної цегли, кухня, кладовка, сарай, плитка в дворі викладена була, фонтан, в гаражі стояв трактор, наступного разу була в будинку весною 2011 року, потім дізналися, що вони розлучилися, сторони поводили себе нормально, спілкувалися, одягнені були по-домашньому, підтверджує той факт, що гараж, сарай, ворота, огорожа були вже в 2010 році.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що 30.03.2011 року відповідач відзначав день народження по АДРЕСА_1, влітку 2011 року сторони проживали разом. Взимку 2010 року вона була в гостях в с. Бережинка, відповідач показував гараж, забори, фонтани, сараї, бачила трактор.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_9 пояснив, що в травні 2011 року він був у дворі відповідача на Бережинці, гаража не було, відбувалося будівництво, був фундамент під гараж та паркан, гараж бачив в 2013 році. В 2010 році восені у відповідача в дворі лежали будматеріали. Огорожу він побачив в 2013 році, а в 2011 році її не було.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що позивача вона не знає, в квітні 2011 році приїзджала в гості до ОСОБА_11 та познайомилася з відповідачем, вони жили разом, будувалися, бачила будматеріали, на той час гаража та огорожі не було, побудованого нічого не було, гараж, сарай побудовано до кінця 2012 року, два телевизора та холодильник належать ОСОБА_11, вона продавала корів та купила.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що відповідача знає з 2003 року, разом почали проживати з квітня 2011 року. В цей час вже завезені були будівельні матеріали і вони разом вели господарство, заливався фундамент під гараж та огорожу, на кінець 2011 року вже були огорожа, гараж, вимощений бруком двір, з весни 2012 року добудували сарай та душ. В липні-серпні 2011 року вона купувала 2 телевизори, мікрохвильову піч, холодильник, ноутбук з тих грошей, що виручила від продажу своїх корів. На АДРЕСА_1 з 2011 року ніхто не проживає. Зі слів відповідача знає, що позивач приходила до будинків по АДРЕСА_1 та в с.Бережинка забирати речі, з 2003 року трактора вона не бачила у відповідача.

Допитана в якості свідка ОСОБА_12 пояснила, що в 2008 році проживала в с. Бережинка на квартирі у сторін по справі у флігелі, на той час було огороджено земельну ділянку шифером з трьох сторін, були центральні ворота залізні, стіни гаража були зроблені, фундамент під сарай, двір засипано щебнем, в 2011 році сторони ще проживали разом.

Допитана в якості свідка ОСОБА_13 пояснила, що проживає в с. Бережинка, в 2010 році вона по проханню ОСОБА_2 саджала у них картоплю, а в 2011 році викопувала картоплю. На той момент стояла кам'яна огорожа, ворота залізні крашені, гараж стояв з кришою, літня кухня, двір був обкладений плиткою,бачила стояв трактор.

Свідок ОСОБА_3, син сторін, пояснив, що в липні 2011 року він пішов на квартиру з АДРЕСА_1, через півроку пішла мати на квартиру, до 2011 року він часто був в с. Бережинка, допомогав батькам, батьки розійшлися в лютому 2011 року, але ще рік проживали разом, коли він пішов з дому, то були побудовані гараж, тротуарна плитка, сарай, останнім був побудований душ, згідно фотографій через інтернет видно, що всі добудови вже присутні були до 2011 року.

Свідок ОСОБА_14 пояснив, що проживає в с. Бережинка, з відповідачем познайомився в березні 2011 року, позивача не знає, бачив, що стояла маленька хатинка, веранда, сарай, туалет, огорожа ломалася, відповідач навчав його по бджілярству. Зустрічались два-три рази в неділю. В 2011 році почалось будівництво, було багато будівельних матеріалів, камінь, пісок, щебінь. З весни було завезено будматеріали. Спочатку ОСОБА_2 побудував кам'яну огорожу, фундамент під гараж до зими накритий був дахом. В 2012 році ще будівництво йшло, трактор він не бачив, був душ за новим гаражем, за весь час, що він спілкується з відповідачем він не бачив, щоб хтось з наймачів там проживав.

Свідок ОСОБА_15, дочка сторін, пояснила, що батьки розійшлися 28.02.2011 року і підтримували дружні стосунки. В квітні 2011 року батько перейшов жити в будинок в с. Бережинка, вона їздила до батька і запрошувала маму, коли батько переїхав в село він почав купувати будівельні матеріали, огорожу поставив, гараж, сарай, душ побудував, фундамент під хату, в червні 2012 році вона була у батька, зателефонувала матері, вона приїхала, тоді були зроблені фото, де вони разом, на той час батько проживав з ОСОБА_11, але її тоді не було.

Свідок ОСОБА_16 пояснила, що в 2011 році почалося будівництво, ОСОБА_2 сам будував, з ОСОБА_11 на городі працював, ОСОБА_1 вона не бачила.

Враховуючи пояснення сторін, пояснення свідків, інші докази по справі, суд приходить до висновку, що сторони після винесення рішення Ленінським районним судом м. Кіровограда 28 лютого 2011 року про розірвання шлюбу припинили подружжі стосунки, не проживають разом, спільне господарство не ведуть, ОСОБА_1 в позовній заяві при зверненні до суду зазначала, що після розірвання шлюбу 28 лютого 2011 року проживають окремо.

Для вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.

Крім цього, сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-66цс13 від 18.09.2013 року, яка згідно зі ст. 3607 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Разом з тим, позивачем ОСОБА_1 не надано жодних документів, доказів, які б підтверджували те, що позивачем були понесені відповідні грошові витрати у створенні надвірних споруд: гаражу, оглядової ями, сараю, навісу, літнього душу, ганку, огорожі, воріт, хвіртки, вимощення, що споруди набуті в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти її та відповідача.

Тоді як згідно накладних, квитанцій, товарних чеків видно, що ОСОБА_2 з березня 2011 року купував будівельні матеріали: шифер, камінь, відсів, щебінь гранітний, доску обрізну, бруси, цемент, руберойд та інші будівельні матеріали ( т.1 а.с. 69-102).

Приймаючи до уваги покази вищезазначених свідків, те що сторони розірвали шлюб 28.02.2011 року, ОСОБА_1 в позові зазначала, що з цього часу вони проживають окремо, а відповідач наполягав, що вони не ведуть спільне господарство з 2010 року, будівельні матеріали придбані відповідачем ОСОБА_2 в період з березня 2011 року, а позивач ніяких письмових доказів не надала, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не надано достатніх доказів того, що після розірвання шлюбу вона з відповідачем вела спільне господарство та за рахунок спільних сумісних коштів вони побудували гараж літ. Д, оглядову яма літ д, літній душ літ. Е, сарай літ. Ж, навіс літ. З, ганок літ Кр, огорожу N, ворота літ. N1, хвіртку літ. N2, ворота літ. N3, огорожу літ. N4, вимощення літ. I в житловому будинку за адресою АДРЕСА_2, тому позовні вимоги позивача про поділ та визнання за нею право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 з надвірними спорудами підлягають частковому задоволенню, з врахуванням висновку експертного дослідження № 7 від 09.02.2016 року судового експерта ОСОБА_5, що ринкова вартість домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, станом на 28.02.2011 року становить 81039 грн. без урахування ПДВ, оскільки за період після розірвання шлюбу відповідач ОСОБА_2 побудував за свої кошти вищевказані допоміжні споруди.

Статтею 40 ЗК України визначено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 Земельного Кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі: б) безоплатної передачі із земель державної або комунальної власності.

У відповідності до ч. 1, ч.2, 3 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється, зокрема, шляхом передачі земельних ділянок у власність. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться також у разі: в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Згідно ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У відповідності до ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до рішення Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області № 1185 від 15 квітня 2014 року надано ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_2, загальною площею 0,0823 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) (т.2 а.с.238).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.05.2015 року, індексний номер 37186016 вбачається, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд (присадибна ділянка) належить ОСОБА_2 на праві приватної власності (т. 2. а.с.239).

У відповідності до розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 66838 грн. (т.3, а.с.10).

Приймаючи до уваги вищевикладене, те, що ОСОБА_2 став власником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.05.2015 року після розірвання шлюбу, суд вважає, що немає підстав для поділу земельної ділянки між колишнім подружжям.

Як вбачається з листа Держсільгоспінспекції в Кіровоградській області № 15-374/1 від 12.06.2015 року самохідне шасі марки т-16, заводський номер НОМЕР_9, № двигуна НОМЕР_7, номерний знак НОМЕР_8, 1990 року випуску, зареєстровано за ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 30.11.1992 року, знято з обліку 27.01.2014 року (т.2, а.с.231).

Згідно висновку експерта № 308 судової автотоварознавчої експертизи Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 16.05.2014 року вбачається, що середня ринкова ціна сільськогосподарської техніки трактора Т 16, виготовлення 1991 року, станом на 16.05.2014 року складає 31151,26 грн. (т.2, а. с. 9-11).

З висновку експерта №307 судової автотоварознавчої експертизи Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 15.05.2014 року вбачається, що середня ринкова вартість колісного транспортного засобу мопеда М КANUNI, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_6 станом на 16.05.2014 року складає 3420 грн. (т.2, а. с. 14-19).

Відповідно до висновку експерта №306 судової автотоварознавчої експертизи Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 14.05.2014 року вбачається, що ринкова вартість колісного транспортного засобу автомобіля марки PEUGEOT 309, 1988 року випуску, державний номер НОМЕР_1 станом на 25.03.2014 року складає 15551,44 грн. (т.2, а. с. 21-32).

Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_2 знято з обліку 27.01.2014 року трактор Т-16, виготовлення 1991 року, суд вважає, що дане майно належить до спільної власності подружжя.

Крім 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 вартістю 615025 грн. та житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_2, вартістю 81039 грн., враховуючи, що сторони були згодні з оцінкою вартості іншого набутого майна, суд приходить до висновку, що необхідно визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1, набуте в шлюбі слідуюче майно: автомобіль марки PEUGEOT 309, 1988 року випуску, державний номер НОМЕР_1 вартістю 15551,44 грн., мопед марки М КANUNI, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_6 в сумі 3420 грн., трактор Т-16, виготовлення 1991 року в сумі 31151,26 грн., комп'ютер вартістю 500 грн., принтер вартістю 300 грн., сканер вартістю 300 грн., комп'ютерний стіл вартістю 400 грн., крісло шкіряне вартістю 200 грн , а всього на загальну суму 51822,70 грн., а всього майна на суму 747 886,70 грн.( 615025 грн. + 81039 грн.+51822,70 грн.), тобто кожному із подружжя повинно належати майна на 1/2 частину - 373 943,35 грн.

Виходячи з викладеного, положення ст. 71 Сімейного Кодексу України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ділиться між ними в натурі, якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом, при цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Суд приходить до висновку про можливість провести розподіл спільного сумісного майна подружжя, залишивши на праві власності ОСОБА_1 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 вартістю 615025 грн., а ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_2, вартістю 81039 грн., автомобіль марки PEUGEOT 309, 1988 року випуску, державний номер НОМЕР_1 вартістю 15551,44 грн., мопед марки М КANUNI, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_6 в сумі 3420 грн., трактор Т-16, виготовлення 1991 року в сумі 31151,26 грн., комп'ютер вартістю 500 грн., принтер вартістю 300 грн., сканер вартістю 300 грн., комп'ютерний стіл вартістю 400 грн., крісло шкіряне вартістю 200 грн., а всього на 132 861,70 грн.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 майна залишається на 241 081,65 грн. більше, то ОСОБА_1 повинна сплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію в сумі 241081,65 грн., тому суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - 241 081,65 грн. (373943,35 грн.- 132861,70 грн.).

Відповідно до ст. ст.79, 88 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 3510,03 грн. (3739,43 грн. - 229,40 грн.). ОСОБА_2 являється інвалідом 1 групи, у зв'язку з чим від сплати судового збору звільнений. Витрати, пов'язані з проведенням сторонами судових експертиз вважати фактично понесеними.

У відповідності до ст. 154 ЦПК України якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 79, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Розділити спільне сумісне майно подружжя - житловий будинок АДРЕСА_2, 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, автомобіль марки PEUGEOT 309, 1988 року випуску, державний номер НОМЕР_1 вартістю 15551,44 грн., мопед марки М КANUNI, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_6 в сумі 3420 грн., трактор Т-16, виготовлення 1991 року в сумі 31151,26 грн., комп'ютер вартістю 500 грн., принтер вартістю 300 грн., сканер вартістю 300 грн., комп'ютерний стіл вартістю 400 грн., крісло шкіряне вартістю 200 грн.

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на 1/2 частину житлового будинку з господарсько -побутовими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 та житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарсько -побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2.

В порядку розподілу майна подружжя залишити на праві власності за ОСОБА_2 автомобіль марки PEUGEOT 309, 1988 року випуску, державний номер НОМЕР_1, вартістю 15551,44 грн., мопед марки М КANUNI, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_6 в сумі 3420 грн., трактор Т-16, виготовлення 1991 року в сумі 31151,26 грн., комп'ютер вартістю 500 грн., принтер вартістю 300 грн., сканер вартістю 300 грн., комп'ютерний стіл вартістю 400 грн., крісло шкіряне вартістю 200 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію різниці вартості майна в сумі 241 081,65 грн.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

В решті зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 3510 грн. 03 коп.

Витрати, пов'язані з проведенням сторонами судових експертиз вважати фактично понесеними.

Заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Ленінського райсуду м. Кіровограда від 04 жовтня 2013 року - скасувати.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після проголошення рішення через Ленінський районний суд м. Кіровограда до Апеляційного суду Кіровоградської області. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Ленінського районного

суду м. Кіровограда Циганаш І.А.