Ухвала суду № 56886149, 31.03.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/8698/15-ц Головуючий у І інстанції Пінкевич Н. С.Провадження № 22-ц/780/403/16 Доповідач у 2 інстанції Савченко С. І.Категорія 26 31.03.2016

У Х В А Л А

іменем України

31 березня 2016 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Білоконь О.В., Даценко Л.М.,

при секретарі Семиволос І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «БГ Банк», ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Публічне акціонерне товариство «БГ Банк», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права власності, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним вище позовом, який мотивував тим, що 15 серпня 2014 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір відступлення права вимоги (цесії) №15/0816, згідно якого цедент відступає в певній частині цесіонарієві, а цесіонарій набуває в певній частині право вимоги грошових коштів, належне цедентові, у зв'язку з чим цесіонарій стає кредитором в певній частині, яка далі зазначена в договорі, за договорами банківського вкладу та банківського рахунку від 22 травня 2014 року, укладеним між ОСОБА_3 і ПАТ «Банк Перший». Вказував, що за договором про відступлення права вимоги він набув право вимагати від банку сплатити суму боргу у розмірі 195000 грн., який виник у зв'язку з наданням відповідачем ОСОБА_3 банку у тимчасове строкове користування грошових коштів за депозитним договором. Відповідно до договору він набув статус вкладника стосовно вказаних грошових коштів у значенні цього терміна, що визначений у п.4 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме: «вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката». При цьому право власності на грошові кошти в розмірі 195000 перейшло від ОСОБА_3 до нього з моменту підписання договору цесії, тобто з 15 серпня 2014 року.

Однак, 30 серпня 2014 року на його адресу ОСОБА_3 надіслав лист, в якому повідомив про відмову від договору, як помилкового, а також про його розірвання в односторонньому порядку та припинення із 30 серпня 2014 року. В листі ОСОБА_3 також повідомив, що він вважає своєю власністю вищевказані грошові кошти і не визнає його право власності на них у зв'язку з розірванням Договору. Він намагався вирішити питання в добровільному порядку, але результатів це не мало. У подальшому 10 січня 2015 року він отримав лист про те, що ОСОБА_3 подарував ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 2757449,78 грн., а тому він не має права претендувати на вищевказані грошові кошти в сумі 195000 грн. В даний час ПАТ «Банк Перший» проходить процедуру ліквідації і в банку запроваджено тимчасову адміністрацію, тому він не має можливості звернутись за видачою даних коштів. Вважає таку поведінку відповідачів незаконною і такою, що суперечить нормам чинного законодавства України та порушує його право власності.

У зв'язку з наведеним просив визнати за ним право власності на грошові кошти в розмірі 195000 грн., які він набув відповідно до Договору відступлення права вимоги (цесії) №№15/0816 від 15 серпня 2014 року за договорами банківського вкладу та банківського рахунку, укладеним між ОСОБА_5 та ПАТ «Банк Перший» на підставі договору №ДФ-061460 банківського вкладу (депозит) від 22 травня 2014 року, з набуттям ним, ОСОБА_2 за вказаним договором на суму в розмірі 195000 грн. статусу вкладника у значенні п.4 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», судові витрати покласти на відповідачів.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду третя особа ПАТ «БГ Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції, виключивши із мотивувальної частини абзац про те, що позивач ОСОБА_2 отримав право вимоги до банку в результаті укладення договору про відступлення права вимоги за договором банківського вкладу, укладеним 22 травня 2014 року між ПАТ «Банк Перший» і ОСОБА_3 Зазначає, що банк виконав умови депозитного договору і після закінчення його строку 23 червня 2014 року перерахував вклад на поточний рахунок ОСОБА_3, а договір про відступлення права вимоги був укладений через два місяці після виконання банком зобов'язань.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким його вимоги задоволити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Скаргу мотивує тим, що в результаті укладення договору про відступлення права вимоги за договором банківського вкладу він відповідно до діючого законодавства набув права власності на грошові кошти в розмірі 195000 грн., що судом не враховано не було.

В суді апеляційної інстанції представник ПАТ «БГ Банк» апеляційну скаргу банку підтримав, просив змінити рішення суду першої інстанції з наведених у скарзі підстав, виключивши відповідний абзац. Проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 заперечував, посилаючись на законність і обгрунтованість судового рішення та відсутність підстав для його скасування.

Позивач ОСОБА_2 і відповідач ОСОБА_3 належно повідомлені про час розгляду справи, що стверджується підписами їх представників ОСОБА_6 і ОСОБА_7, відповідач ОСОБА_4 належно повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки, до суду не з'явилися, їх неявка відповідно до ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що обидві апеляційні скарги не підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2, уклавши із ОСОБА_3 договір про відступлення права вимоги, отримав право грошової вимоги до банку за договором банківського вкладу № ДФ-061460 від 22 травня 2014 року, укладеним між ПАТ «Банк Перший» та ОСОБА_3, щодо повернення грошових коштів, а не визнання права власності на грошові кошти, що у свою чергу свідчить про обрання позивачем невірного способу захисту свого порушеного права, передбаченого ст.16 ЦК України.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) однасторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад), зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. Якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.

Згідно із п.3.3 глави 3 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою правління НБУ № 516 від 3 грудня 2003 року, банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком. За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами.

Відповідно до змісту статей 526 та 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому самому банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки за допомогою платіжної банківської картки).

Судом першої інстанції встановлено, що 22 травня 2014 року між ПАТ «Банк Перший», правонаступником якого є ПАТ «БГ Банк», та ОСОБА_8 був укладений договір банківського вкладу (депозиту) фізичною особою № ДФ-061460 (вклад «Класичний» без права поповнення зі сплатою процентів в кінці строку) на суму 2683217,83 грн. Строк дії даного договору становить 32 дні, а саме із 22 травня 2014 року по 23 червня 2014 року.

Відповідно до п.1.4 договору по закінченню строку вкладу банк повертає вклад та нараховані проценти вкладникові у безготівковій формі на рахунок № НОМЕР_1, відкритий в ПАТ «Банк Перший».

ПАТ «Банк Перший» виконав умови вказаного договору банківського вкладу і по закінченню його строку 23 червня 2014 року повернув вклад і нараховані проценти у безготівковій формі на рахунок № НОМЕР_1, відкритий в ПАТ «Банк Перший» на ім'я ОСОБА_8

Крім того, встановлено, що 15 серпня 2014 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 був укладений договір відступлення прав вимоги (цесії) №15/0816, за яким ОСОБА_8 відступив в певній частині ОСОБА_2, а останній набув в певній частині право вимоги грошових коштів в розімрі 195000 грн., належне ОСОБА_8 за договором банківського вкладу від 22 травня 2014 року, укладеним між цедентом та ПАТ «Банк Перший».

Також встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 26 лютого 2015 року № 134 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «БГ Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27 лютого 2015 року № 43, згідно якого розпочата процедура ліквідації ПАТ «БГ Банк» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку.

Вказані обстаивни підтверджуються наявними у справі доказами.

Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Таким чином, відступлення права вимоги є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові у випадках, встановлених законом.

Зміст правовідносин, які складаються за договором відступлення права вимоги, полягає у тому, що новий кредитор набуває права вимоги від боржника у зобов'язанні, а не права власності на майно, як помилково вважає позивач.

За таких обставин, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги третьої особи ПАТ «БГ Банк» про необхідність виключення із мотивувальної частини рішення абзацу про те, що позивач ОСОБА_2 отримав право вимоги до банку щодо повернення коштів, поскільки банк виконав умови депозитного договору і після закінчення його строку 23 червня 2014 року перерахував вклад на поточний рахунок ОСОБА_3, безпідставні. З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення права вимоги як за договором банківського вкладу (депозиту), так і за договором банківського рахунку (а.с.8). Правомірність укладення такого договору можливо вирішити при заявленні відповідних вимог, поскільки відповідно приписів ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що в результаті укладення договору про відступлення права вимоги за договором банківського вкладу він відповідно до діючого законодавства набув права власності на грошові кошти в розмірі 195000 грн. безпідставні та суперечать ст.512 ЦК України, згідно яких новий кредитор набуває права вимоги, а не право власності на кошти.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «БГ Банк», ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: