Вирок № 56885656, 04.04.2016, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

дата документу :

Справа № 359/4518/13-к

1-КП/359/2/2016

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2016 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Саган В.М.

за участю секретаря - Степаненко А.О.

прокурора - Маркицького А.М.

представника потерпілого - адвоката Стрепетова П.А.

потерпілого - ОСОБА_2

захисника - адвоката Жменяка Ю.Ю.

обвинуваченого - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120121000100000090 від 18.12.2013 року, за обвинуваченням ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Прибуток, Житомирської області, Радомишльського району, громадянина України, освіта середня, одруженого, працюючого водієм в ПП «ОСОБА_5», раніше не судимий, проживаючого АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України

В С Т А Н О В И В:

17 грудня 2012 року у темну пору доби, близько 17 години ЗО хвилин, на неосвітленій сухій і частково вкритій ожеледицею проїзній частині 2км.+100м авто дороги «м. Київ - с. Гора - с. Проців» поблизу с. Гора Бориспільського району Київської області, в напрямку м. Київ, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю водія вантажного сідлового тягача марки «IVECO EUROTECH MPL », реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричепом бортовим марки «NОVАТRАІL НТР 31», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4, водія вантажного сідлового тягача марки «МАЗ 544008», реєстраційний номер НОМЕР_3, з напівпричепом фургоном марки «МТМ 9330», реєстраційний номер НОМЕР_4, ОСОБА_6 та водія автомобіля марки «МІТSUBISHI ОUTLANDER», реєстраційний номер НОМЕР_5, ОСОБА_7, який внаслідок отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.

ДТП сталася при наступних обставинах, ОСОБА_4., керуючи вантажним сідловим тягачем марки «IVECO EUROTECH MPL », реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричепом бортовим марки «NОVАТRАІL НТР 31», реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_5, рухався в напрямку м. Київ. У зв'язку із зупинкою робочого двигуна транспортного засобу, внаслідок несправностей в паливній системі, через відсутність подачі палива непрацюючим паливним насосом, яку з технічної точки зору не можливо виявити перед випуском на маршрут вантажного сідлового тягача марки «IVECO EUROTECH MPL », відбулася вимушена зупинка вказаного транспортного засобу так, що останній розташувався частково на узбіччі та проїзній частині смуги руху в бік м. Київ, при цьому ліві бокові колеса розташовувалися на відстані 1,7 м. від передньої частини до 1,3 м. від задньої частини відносно суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1 Правил дорожнього руху України, що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків.

Внаслідок вказаної дорожньої обстановки, яка виникла, водій ОСОБА_6, керуючи технічно справним вантажним сідловим тягачем марки «МАЗ 544008», реєстраційний номер НОМЕР_3, з напівпричепом фургоном марки «МТМ 9330», реєстраційний номер НОМЕР_4, який належить ТОВ «Нова експедиція», рухаючись в напрямку м. Київ зі швидкістю 61,12 км/год., згідно встановлених даних «GРS- контролю», на підставі подорожнього листа № 890626 виданого 17.12.2012, виявив перешкоду для руху, а саме задню частину стоячого напівпричепа бортового марки «NОVАТRАІL НТР 31» вантажного сідлового тягача марки «IVECO EUROTECH MPL » без установленого знака аварійної зупинки або миготливого червоного ліхтаря та увімкненої аварійної світлової сигналізації, виїхав передньою лівою частиною вантажного сідлового тягача марки «МАЗ 544008», на смугу зустрічного руху в бік с. Ревне, де ближче до осьової лінії дорожньої розмітки, що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків та допустив зіткнення з передньою лівою частиною автомобіля марки «MITSUBISHI OUTLANDER», реєстраційний номер НОМЕР_5, під керуванням водія ОСОБА_7.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля марки «MITSUBISHI OUTLANDER», реєстраційний номер НОМЕР_5, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5 згідно висновку судово-медичної експертизи № 44/346 від 13.01.2012 отримав ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма, забійні рани обличчя та голови, множинні багато уламкові переломи кісток лицевого черепа, склепіння та основи черепа, поширені крововиливи під м'якою мозковою оболонкою, набряк набухання головного мозку, закрита травма грудної клітки та черевної порожнини: двобічні переломи ребер, крововиливи в прикореневих та міждолевих відділах легень з розривами плеври, крововиливи у зв'язках печінки, закритий перелом обох кісток лівої гомілки, садна, синці обличчя та нижніх кінцівок, які відносяться до тяжких тілесних пошкоджень по критерію небезпеки для життя і від яких останній загинув на місці пригоди.

На підставі вищевикладеного, дії водія вантажного сідлового тягача марки «IVECO EUROTECH MPL »? реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричепом бортовим марки «NОVАТRАІL НТР 31», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4, не відповідали вимогам п. 9.9 а), п. 9.10 б) Правил дорожнього руху України, відповідно до яких: п. 9.9. аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена:

а) у разі вимушеної зупинки на дорозі; п. 9.10. разом з увімкненням аварійної світлової сигналізації слід установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, але не ближче 20м. до транспортного засобу в населених пунктах і 40м. поза ними, у разі: б) вимушеної зупинки в місцях з обмеженою оглядовістю дороги хоча б в одному напрямку менше 100 м; та знаходяться у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо - транспортної пригоди, так, як він являючись учасником дорожнього руху, не відповідними, своїми, вимогам Правил дорожнього руху України, діями позбавив водія іншого транспортного засобу технічної можливості запобігти дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, порушення водієм ОСОБА_4 вимог п. 9.9 а), п. 9.10 б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.01 та введених в дію з 01.01.2002, перебувають в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків - смерті ОСОБА_7

У порушивши правила безпеки дорожнього руху, а саме п.п. 1.10, 9.9, 9.10, де ОСОБА_4 невірно оцінив дорожню обстановку, проявив недбалість, чим поставив під загрозу життя та здоров'я громадян, інших учасників дорожнього руху, знаходяться у причинному зв'язку з подією та наслідками, так як аварійна обстановка створюється тим учасником руху, який своїми, не відповідними вимогами Правил дорожнього руху України, діями, позбавляє себе, або водія іншого транспортного засобу, технічної можливості запобігти дорожньо-транспортній пригоді.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винуватим себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та цивільні позови потерпілих не визнав та пояснив, що в дорожньо-транспортній пригоді винен водій сідлового тягача марки «МАЗ 544008» ОСОБА_6.

Не дивлячись на те, що обвинувачений ОСОБА_8 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, вина обвинуваченого доведена зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме:

- показаннями свідка ОСОБА_6, який повідомив, що 17.12.2012 близько 17 годин на автомобілі «МАЗ 544008», реєстраційний номер НОМЕР_3, з напівпричепом фургоном марки «МТМ 9330», реєстраційний номер НОМЕР_4, виїхав з с. Мартусівки на автодорогу «Київ-Ревне-Рогозів» Бориспільського р-н., рухаючись зі швидкістю близько 60км/год. з увімкненим ближнім світлом фар в напрямку м. Київ. Автомобіль був завантажений масою 20 тон. По напрямку руху попереду транспортні засоби не рухалися, по заду на достатній відстані рухалися транспортні засоби. Керуючи автопоїздом у світлі фар тягача виявив попереду об'єкт, який перегородив смугу руху. Відразу застосував екстрене гальмування та автомобіль почав гальмуватися. Коли наближався до виявленого раніше об'єкту то помітив, що це розташовується задня частина автопоїзда, з якою має відбутися зіткнення. Однак, в даний момент відбулося раптово зіткнення з якимось об'єктом, як довідався в подальшому, із зустрічним автомобілем. З якою швидкістю та де перебував даний автомобіль перед зіткненням вказати не може так, як його не бачив. Зіткнення відбулося в той момент коли тягач виносило на зустрічну смугу руху із-за задньої частини стоячого автопоїзда. У автомобіля «ІVЕСО» не було світла фар, у тому числі, аварійної світлової сигналізації. Також, по напрямку руху не було дорожнього аварійного знаку;

- показаннями свідка ОСОБА_9, який повідомив, що 17.12.2012, керуючи автомобілем «МАN» рухався по автодорозі «Київ-Ревне-Рогозів» Бориспільського р-н., зі швидкістю близько 40км/год. Попереду нього рухався автомобіль «МАЗ 544008» з напівпричепом фургоном марки «МТМ 9330». Помітив, як у вказаного автопоїзда загорілись стоп-сигнали та він гальмував, після чого ОСОБА_9 почув сильний удар та помітив, як автомобіль «МАЗ 544008» викинуло на зустрічну смугу руху. Зрозумівши, що не зможе об'їхати «МАЗ 544008», ОСОБА_9 узяв правіше, побачив автомобіль «ІVЕСО» та з'їхав у кювет. У автомобіля «ІVЕСО» не було увімкнено будь-якого світла фар, у тому числі, аварійної світлової сигналізації. Також, у напрямку руху, не було дорожнього аварійного знаку.

Крім того, вина ОСОБА_4 доводиться документами:

- протоколом огляду місця події від 17.12.2012, у ході якого встановлено місце дорожньо-транспортної пригоди та сліди гальмування автомобіля «МАЗ 544008»( а.с. 192-195 т.1);

- висновком експерта № 1184 А від 15.01.2013, відповідно до якого на момент дорожньо-транспортної пригодити автомобіль «МАЗ 544008» був у технічно-справному стані(а.с. 234-239 т.1);

- висновком експерта № 1185 А від 15.01.2013, відповідно до якого на момент дорожньо-транспортної пригоди «МТМ 9330» був у технічно-справному стані(а.с.244-246 т.1);

- висновком експерта № 1183 А від 18.01.2013, відповідно до якого; автомобілі «МАЗ 544008» та «MITSUBISHI OUTLANDER» контактували лівими передніми частинами; у момент первинного контакту направляючі їх повздовжніх вісей були розташовані під кутом 140…160 градусів при зустрічних напрямках; зіткнення вказаних автомобілів відбулось на смузі руху в бік с. Проців, ближче до осевої лінії, що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків(а.с.222-229 т.1);

- протоколом слідчого експерименту, проведеного на підставі ухвали Бориспільського міськрайонного суду від 11.11.2014 з участю ОСОБА_6 та ОСОБА_4, у присутності понятих. Учасники слідчого експерименту зауважень та клопотань не мали і яким було встановлено видимість перешкоди у виді автомобіля марки «ІVЕСО» з робочого місця водія автопоїзда «МАЗ» без увімкнених освітлювальних приладів та аварійної світлової сигналізації складає 61, 8 м (а.с. 250-254 т.2).

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 44/346 від 13.01.2012(а.с.51-53 т.2), при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_7 виявлені наступні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма, забійні рани обличчя та голови, множинні багато уламкові переломи кісток лицевого черепа, склепіння та основи черепа, поширені крововиливи під м'якою мозковою оболонкою, набряк набухання головного мозку, закрита травма грудної клітки та черевної порожнини: двобічні переломи ребер, крововиливи в прикореневих та між долевих відділах легень з розривами плеври, крововиливи у зв'язках печінки, закритий перелом обох кісток лівої гомілки, садна, синці обличчя та нижніх кінцівок.

Всі виявлені тілесні ушкодження на трупі ОСОБА_7 виникли від дії тупих предметів та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя в момент спричинення. Характер та розташування тілесних ушкоджень вказують на те, що тілесні ушкодження виникли в результаті дорожньо-транспортної пригоди (травма в салоні автомобіля в момент його зіткнення з перешкодою).

Смерть ОСОБА_7 настала від відкритої черепно-мозкової травми з множинними багато уламковими переломами кісток лицевого черепа, склепіння та основи черепа, крововиливами під оболонками головного мозку, що супроводжувалась набряком головного мозку.

Між виявленими на трупі ОСОБА_7 тілесними ушкодженнями та настанням його смерті вбачається прямий причинний зв'язок

При судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі трупа ОСОБА_7 спирти не виявленні.

Висновком судової автотехнічної експертизи № 51А від 28.01.2013(а.с.8-13 т.2), згідно з висновками якої в даній дорожній обстановці водій автомобіля «IVECO EUROTECH MPL » , реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричепом бортовим марки «NОVАТRАІL НТР 31», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 9.9, 9,10 Правил дорожнього руху України.

Допитані в судовому засіданні експерти ОСОБА_10 та ОСОБА_11 повідомили, що проводили вказану експертизу на підставі усіх матеріалів кримінального провадження, що були надані слідчим. Висновки, викладені у вказаній експертизі, вони підтверджують.

В ході судового розгляду досліджено висновок експерта № 1-20/10 від 20.10.2013, долучений до матеріалів провадження за клопотанням представника потерпілого, та допитано експерта ОСОБА_12, який його складав. Однак суд не бере до уваги вказаний висновок у якості доказу, оскільки в ньому відсутнє посилання на те, що ОСОБА_12 попереджував ся про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта, що підтверджено, також, при допиті ОСОБА_12 в судовому засіданні.

Судом досліджено, також, висновок експерта № 1-01/14 від 10.01.2014, долучений до матеріалів провадження стороною захисту. Однак, суду не бере до уваги вказаний висновок у якості доказу, оскільки вказану експертизу проведено на підставі копій документів, що суперечить 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, який дозволяє проводити експертизу на підставі копій документів лише у випадку неможливості надати експерту оригінали, про що повинен попереджатись експерт.

Винність ОСОБА_4 також підтверджується і іншими дослідженими судом доказами.

За правилами статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Докази повинні бути належними та допустимими в розумінні ст.ст. 85-86 КПК України.

Посилання захисту на очевидну недопустимість доказів, а саме - відомостей, які викладені в протоколі слідчого експерименту від 14.10.2013 року та судових авто технічних експертизах від 26.03.2013 року та від 28.01.2013 року № 51А за участю водіїв ОСОБА_4 і ОСОБА_6, зроблених на підставі їх показань, які на той час перебували у статусі учасників, суд вважає необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та не спростовує можливість дослідження таких доказів в судовому засіданні.

Відповідно доч.1 ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

До посилань захисника як на порушення права ОСОБА_4 віднесено, що ухвалою суду від 11.11.2014 року було доручено СВР ДТП СУ ГУ МВС України в Київській області провести слідчий експеримент за участю ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_9 в строк до 21.11.2014 року. На виконання вказаної ухвали суду було проведено три слідчих експериментів: 02.12.2014 року, 21.01.2015 року та 05.02.2015 року. Останні два слідчих експериментів від 21.01.2015 року та 05.02.2015 року проводилися за участю лише свідка ОСОБА_13, інших учасників не було повідомлено про проведення слідчого експерименту, чим порушені права обвинуваченого визначені ст. 42 п.9,10 КПК України.

Відповідно до ч.8 ст. 223 КПК України слідчі(розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених ч.3 ст.333 цього Кодексу. Будь які слідчі(розшукові) або негласні слідчі(розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими.

Встановлено, що слідчі експерименти 02.12.2014 року, 21.01.2015 року та 05.02.2015 року проведено на підставі доручення, наданого судом в порядку ст. 333 КПК України. Неможливість надання матеріалів виконання вказаного доручення у строк, визначений ухвалою суду, обумовлена об'єктивною причиною - відсутністю необхідних погодних умов, про що було повідомлено суд. Враховуючи, що неможливість проведення слідчих дій за межами строків досудового розслідування стосується лише випадків їх проведення без доручення суду, вимоги ч.8 ст. 223 КПК України при проведенні слідчих експериментів від 02.12.2014 року, 21.01.2015 року та 05.02.2015 року не порушено.

Окрім того, не є обґрунтованими посилання сторони захисту на порушення прав обвинуваченого на тій підставі, що вказані слідчі експерименти проводились у відсутність обвинуваченого та без його повідомлення, оскільки ч. 6 ст. 223 КПК України передбачає обов'язковість участі сторони захисту у вказаній слідчій дії у випадку, якщо вона ініційована стороною захисту. Зазначені слідчі експерименти проводились за ухвалою суду за клопотанням прокурора, тому вимоги ч. 6 ст. 223 КПК України при їх проведенні не порушено.

Посилання на те, що висновок №1724/1725 від 03.07.2015 року( а.с. 67-78 т.3) комісійної авто-технічної експертизи( а саме відповіді на запитання 4,7,8,9,16,18 ґрунтується на недопустимому доказі, а саме на протоколі проведення слідчого експерименту від 05.02.2015 року висновок в цій частині є недопустимим спростовується показами експерта ОСОБА_14, який повідомив, що проводив експертизу на підставі даних, зазначених судом в ухвалі про призначення експертизи, та матеріалі провадження. Висновки, викладені у вказаній експертизі, він підтверджує.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Під час розгляду справи у суді сторона захисту не була позбавлена можливості подавати докази на захист обвинуваченого, проте не скористалась своїм правом клопотати перед судом про призначення у справі, зокрема, повторного слідчого експерименту, судової автотехнічної експертизи.

При цьому суд вказує, що винність ОСОБА_4, яка кваліфікована за ч. 2 ст. 286 КК України підтверджується обсягом інших досліджених в судовому засіданні доказів, які підтверджують винність обвинуваченого у скоєному та не викликають у суду сумнівів. Будь-яких належних та допустимих доказів захисту на спростування доказів обвинувачення під час судового розгляду суду не надано.

Суд, аналізуючи досліджені по кримінальному провадженню докази з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, вважає вину обвинуваченого ОСОБА_4 доведеною повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфікуються як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення водієм ОСОБА_4 вимог п. 9.9 а), п. 9.10 б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.01 та введених в дію з 01.01.2002, які перебувають в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків - смерті ОСОБА_7

Обираючи міру покарання ОСОБА_4 суд враховує наступні обставини справи: - ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення: кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, віднесене кримінальним законом до категорії тяжких злочинів;

- особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.

Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, у відповідності зі ст. 66 КК України судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.

Враховуючи вказане, на думку суду, виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, а тому суд вважає за необхідне призначити йому основне покарання в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Суд також вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Запобіжний захід ОСОБА_4 суд не обирає, оскільки останній не був обраний під час досудового розслідування та розгляду справи в суді.

ОСОБА_15 та ОСОБА_16 від імені якого діє представник Стрепетов П.А. на підставі договору№1802/2013 про надання правової допомоги від 18.02.2013 р., подав до Бориспільського міськрайонного суду Київської області позовну заяву до ОСОБА_4, та ФОП ОСОБА_5, 3-я особа: ТДВ «Гарантія» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо - транспортною пригодою., в якому просить стягнути солідарно з відповідачів 431192,91 грн. матеріальної шкоди та 4464720 грн. моральної шкоди, а всього 4895912,91 грн.

В обґрунтування заявленого позову зазначає, що 17.12.2012 р. сталася ДТП з вини водія ОСОБА_4 в результаті чого син позивачів ОСОБА_7, загинув. В результаті ДТП був пошкоджений його автомобіль, матеріальні збитки складають 188963,50 грн. та витрати понесені на лікування в розмірі 1071,47 грн., які він просить стягнути з відповідачів. Також вказує, що позивачам була спричинена моральна шкода в розмірі 412920 грн., яка полягає у фізичних та душевних стражданнях, так як вони змушені були звертатися за медичною допомогою в лікарняний заклад та перебували в нервовій напрузі.

За ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

За ч. 4 ст. 128 КПК України форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства.

За ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

За ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У відповідності до ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Суд, дослідивши наявні докази у матеріалах справи, дійшов висновку про таке.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

До матеріалів справи долучено Постанову від 18.12.2012 року (а.с.209) із якої вбачається, що вилучені у автомобілі марки «MITSUBISHI OUTLANDER» реєстраційний номер НОМЕР_5, які належали водію ОСОБА_7: посвідчення водія серії НОМЕР_9; талон до посвідчення водія серія НОМЕР_10; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_11; поліс обов»язкового страхування АВ №8248400, які визнані речовими доказами. Подорожній лист вантажного сідлового тягача марки «IVECO EUROTECH MPL », реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричепом бортовим марки «NОVАТRАІL НТР 31», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4 свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу та поліс обов»язкового страхування суду не надано.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961 - IV, який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961 - IV страховим випадком є дорожньо - транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно - правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961 - IV страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого (п. 9.2. ст. 9 Закону)., а в разі заподіяння шкоди життю та здоров»ю потерпілих, становить 100000 грн. на одного потерпілого(п.9.3 ст.9 Закону).

Згідно з положеннями п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961 - IV при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності встановлюється розмір франшизи. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи., а при шкоді заподіяній життю та здоров»ю франшиза не застосовується(п.12.2 ст.12 Закону).

Відповідно до абзаців 3, 4 п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно - правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК. На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).

За ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

ОСОБА_4 керував вантажним сідловим тягачем марки «IVECO EUROTECH MPL », реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричепом бортовим, марки «NОVАТRАІL НТР 31», реєстраційний номер НОМЕР_2, тобто автомобіль йому був переданий правомірно, у зв'язку з виконанням трудових обов'язків перед ТДВ «Гарантія», тому саме страхова компанія, в якій був застрахований вантажний сідловий тягач марки «IVECO EUROTECH MPL » , реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричепом бортовим, марки «NОVАТRАІL НТР 31» , реєстраційний номер НОМЕР_2 та ТДВ «Гарантія»мають відшкодовувати нанесену шкоду.

Сума матеріально шкоди, яка заявлена потерпілими ОСОБА_15 та ОСОБА_16 складає 431192,91 грн..

Відповідно до положень ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно з вимогами ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до положень ст.23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.

Однак потерпілі ОСОБА_15 та ОСОБА_16 та їх представник Стрепетов П.А. не скористались своїм правом та вимоги до страхової компанії не пред'явили, а наполягали на стягненні матеріальної та моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_4

З викладеного слідує, що непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача матеріальної шкоди, оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 у період, коли сталась дорожньо-транспортна пригода була застрахована.

Крім того, витрати понесені на лікування, на юридичну допомогу, транспорт, поштові послуги, встановлення пам»ячнику, що підтверджені чеками аптек та копіями витратних документів(а.с.135-137 т.1, а.с.140-152 т.3) в сумі 52947 грн. 79 коп. підлягають стягненню.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України, а також з врахуванням положень Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 р. при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають такі питання: наявність такої шкоди; протиправність дій особи, яка його завдала; наявність причинного зв'язку між завданою шкодою та протиправними діями; наявність вини особи, яка завдала шкоду.

Підставою для відшкодування моральної шкоди захисник цивільного позивача вказує, що ОСОБА_4 була спричинена моральна шкода ОСОБА_15 та ОСОБА_16 в розмірі 4464720 грн., оскільки вони отримали неймовірні моральні та фізичні страждання від втрати рідного сина ОСОБА_7.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Тому, при визначені розміру суми на відшкодування моральної шкоди, з урахуванням душевних страждань, пережитих потерпілими у зв'язку з трагічною загибеллю близької людини - сина, погіршенням внаслідок цього її стану здоров'я, порушення налагодженого ритму життя, суд, виходячи з принципів моральності, логічності та справедливості, суд вважає, що цивільний позов потерпілих в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню в розмірі по 500 000 грн. кожному.

Долю речових доказів та процесуальних витрат слід вирішити у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 та ч. 2 ст. 124 КПК України.

Враховуючи викладене, на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961 - IV, Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ст. ст. 23, 1167, 1187 ЦК України, керуючись 370, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 4(чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2(два) роки.

Згідно ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 обов'язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтись до них для реєстрації.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили засудженому - не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_15 іпн НОМЕР_7 та ОСОБА_16 іпн НОМЕР_8 додаткові витрати в сумі 52947,79 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_15 іпн НОМЕР_7 та ОСОБА_16 іпн НОМЕР_8 моральну шкоду в розмірі по 500 000 грн. кожному.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_15 та ОСОБА_16 про стягнення матеріальної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 судові витрати, пов»язані з проведенням: судової автотехнічної експертизи № 1186А від 15.01.2013 року - 980,80 грн.; судової автотехнічної експертизи № 1184А від 15.01.2013 року; судової автотехнічної експертизи № 1186А від 15.01.2013 року - 490 грн.; судової транспортно - трасологічної експертизи № 1183А від 18.01.2013 року - 980,80 грн.; судової автотехнічної експертизи № 51А від 28.01.2013 року - 980,80 грн.; судової автотехнічної експертизи № 9-9 від 26.03.2013 року - 1173,60 грн. в доход держави.

Речові докази: посвідчення водія серії НОМЕР_9; талон до посвідчення водія серія НОМЕР_10; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_11; поліс обов»язкового страхування АВ №8248400, автомобіль «MITSUBISHI OUTLANDER» - повернути рідним загиблого ОСОБА_7; вантажний сідловий тягач «МАЗ-544008» залишити по належності.

Вирок може бути оскаржений через Бориспільський міськрайонний суд Київської області до Апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Прокурору та засудженому копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя