Рішення № 56883950, 25.03.2016, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 185/745/16-ц

Провадження № 2/185/1045/16

25 березня 2016 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючий суддя Бабій С.О., за участю секретаря судового засідання Шмик К.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини,

В С Т А Н О В И В:

28.01.2016 р. позивач ОСОБА_1 звернулася до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, яким просила стягнути із відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову посилалась на те, що відповідач записаний батьком ОСОБА_3, але від виконання батьківських обов'язків ухиляється, матеріальну допомогу на утримання дитини не надає. Інших дітей, непрацездатних утриманців відповідач не має.

29.02.2015 р. відповідачем ОСОБА_2 було подано до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про виключення відомостей про ОСОБА_2 як батька з актового запису про народження дитини ОСОБА_4, посилаючись на те, що він записаний батьком ОСОБА_4, проте має сумніви про те,що є її біологічним батьком.

У судовому засіданні позивач за первісним позовом, їх представник ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити, надали суду пояснення аналогічні викладеним у позові. Пояснили, що позивач ніколи не стверджувала, що відповідач ОСОБА_2 є біологічним батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким є інша особа, що ОСОБА_1 усвідомлює та визнає. Вона познайомилась із ОСОБА_2 літом 2013 р., коли вже була вагітною. Стверджує, що ОСОБА_2 із того часу знав про вказану обставину, як само знав про це в момент реєстрації себе батьком дитини, на що добровільно погодився. Із вказаних підстав зустрічний позов не визнали повністю.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав повністю, зустрічний позов підтримав. Вказував, що ОСОБА_2 не знав, що не є біологічним батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та вважав себе її батьком. Із огляду на визнання ОСОБА_1 того факту, що ОСОБА_2 дійсно не є біологічним батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, просив задовольнити зустрічний позов.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити за наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, її батьком записаний ОСОБА_2, а матір'ю ОСОБА_1.

Як стверджував ОСОБА_2 та визнала ОСОБА_1, ОСОБА_2 не є біологічним батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст.51 Конституції України, ст.5 СК України держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Відповідно до ч.1-3, 5 ст.136 Сімейного кодексу України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз'яснено, що відповідно до ст.136 СК України оспорювання батьківства можливе тільки після реєстрації народження дитини і до досягнення нею повноліття, а в разі її смерті не допускається. Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст.136 СК) - шляхом пред'явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини.

В судовому засіданні встановлено та показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтведжено, що знайомство ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відбулося у літку 2013 р. року, при цьому вказані свідки знали про вагідність ОСОБА_1 на той час, прямо повідомляли про неї ОСОБА_2, цікавилися його мотивами щодо відносин із ОСОБА_1, а останній розумів наявність стану вагідності у позивача, а також те, що він не може бути батьком цієї дитини. При цьому покази свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 не спростовують вказані обставини, а також сприймаються судом критично у частині часу, коли ОСОБА_2 дійсно познайомились, у зв'язку із непослідовністю та суперечливістю. Так само, із вказаних показів не випливає, що особою, із якою ОСОБА_2 познайомився у квітні 2013 р., було саме позивач.

З урахуванням викладених обставин та змісту позовної заяви, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 на момент реєстрації його батьком дитини знав, що не є її біологічним батьком, а тому не має право оспорювати батьківство.

З огляду на вищенаведене вимоги позивача за первісним позовом про стягнення із відповідача аліментів на користь дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи із дня пред'явлення цього позову і до досягнення дитиною повноліття, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України ), батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Таким чином, зазначеною нормою встановлено обов'язок батьків утримувати дитину, а ст. 181 СК України встановлено способи реалізації даного обов'язку, зокрема: визначаються за домовленістю між батьками; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Отже, при невиконанні обов'язку по утриманню дитини добровільно, суд може за заявою одного з батьків своїм рішенням зобов'язати примусово стягнути аліменти на утримання дитини з одного батьків.

Згідно із ст. 182 СК України, суд при визначенні розміру аліментів повинен врахувати: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Позовна заява надійшла до суду 28.01.2016 р., тому присуджувати аліменти необхідно саме з цієї дати.

Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.121, 122, 136, 180-184, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст.79,88,208, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.01.2016 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави (рахунок: 31215206700032, ЄДРПОУ суду: 26509623, отримувач: УДКСУ у м. Павлограді 22030001, код отримувача: 37936856, Банк: ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО: 805012) судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С. О. Бабій