Ухвала суду № 56882750, 28.03.2016, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

28 березня 2016 року

Справа № 203/1205/16-ц

2-з/0203/31/2016

УХВАЛА

28 березня 2016 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Маймур Ф.Ф., ознайомившись із матеріалами заяви представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Пята дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання недійсними довіреностей та договору дарування, витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2016 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач через свого представника із вищезазначеним позовом, за яким ухвалою судді від 23 березня 2016 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

25 березня 2016 року представником позивача подано до суду заяву про забезпечення вказаного вище позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру АДРЕСА_1 (раніше пр. ОСОБА_6) в м. Дніпропетровську, право власності на яку оспорюється позивачем за її позовом. В обґрунтування своєї заяви про забезпечення позову сторона позивача послалась на те, що спірна квартира наразі виставлена на продаж, здійснення якого утруднить або зробить неможливим виконання можливого рішення суду, ухваленого на користь позивача за позовом, який позивач просить забезпечити.

Ознайомившись із заявою про забезпечення позову та матеріалами позовної заяви, приходжу до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Так, відповідно до ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, при цьому в заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Та ж норма цивільно-процесуального законодавства встановлює, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а отже встановлює обовязок для особи, яка звертається до суду із заявою про забезпечення позову, довести необхідність вчинення судом таких процесуальних дій.

Однак, зазначені вимоги процесуального закону не були виконані належним чином представником позивача при поданні відповідної заяви, а викладені в цій заяві підстави для забезпечення позову є неналежно обґрунтованими, оскільки не підтверджені жодними доказами, відтак носять лише характер припущень, які не можуть бути підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Згідно ст.152 ЦПК України позов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Разом з тим, відповідно до наявної в матеріалах цивільної справи інформаційної довідки спірна квартира АДРЕСА_1 (раніше пр. ОСОБА_6) в м.Дніпропетровську належить ОСОБА_7, який не є відповідачем по справі. Крім того, згідно тієї ж довідки 23 березня 2016 року на спірну квартиру вже накладено арешт ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2016 року, винесеною в межах справи №200/4723/16-к (провадження №1-кс/200/2866/16).

Таким чином, враховуючи, що представником позивача не обґрунтовано належним чином необхідність та вид забезпечення позову, не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку винесення його на користь поз ивача, а також враховуючи, що спірна квартира не належить жодному із відповідачів по справі, та наразі на квартиру вже накладено арешт ухвалою іншого суду, приходжу до висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову є необґрунтованою, накладення арешту за встановлених обставин може порушити права третіх осіб, які не є стороною спору, до того ж потреби у негайному вжитті заходів забезпечення позову наразі немає через перебування спірного майна під арештом. Відтак, викладене зумовлює необхідність відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.151-153, 208, 210 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Представнику позивача у задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Пята дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання недійсними довіреностей та договору дарування, витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання права власності відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська до Апеляційного суду Дніпропетровської області апеляційної скарги протягом 5 днів з дня отримання копії оскаржуваної ухвали.

Суддя Ф.Ф. Маймур