Ухвала суду № 56881709, 04.04.2016, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/18816/14-к

Провадження № 1-кп/161/42/16

У Х В А Л А

про відмову у клопотанні про зміну запобіжного заходу

м. Луцьк 04 квітня 2016 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області у колегіальному складі:

головуючого судді - Борнос А.В.,

суддів - Артиша Я.Д., Ющука О.С.,

за участю секретаря - Новаковської В.В.,

прокурора - Ковальчука О.В.,

захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2, Рудика В.Ф., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника - адвоката Рудика Володимира Федоровича та обвинуваченого ОСОБА_13 про зміну запобіжного заходу,

В С Т А Н О В И В :

В Луцькому міськрайонному суді Волинської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12013020020000372, який надійшов до суду з прокуратури Волинської області 19.11.2014 року.

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.06.2014 року відносно ОСОБА_13, ОСОБА_14, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого продовжувався на підставі відповідних судових рішень.

Згідно ст.331 ч.1 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

До суду надійшло клопотання захисника Рудика В.Ф. та обвинуваченого ОСОБА_13 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м»який - цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю. Клопотання мотивують тим, що обвинувачений знаходиться під вартою протягом тривалого часу - 22 місяці, що суперечить позиції Європейського суду з прав людини, досудове розслідування у кримінальному провадженні завершене, як і збір та фіксація доказів, з моменту затримання і до даного часу жодного правопорушення він не вчинив, а тому відсутні об»єктивні дані щодо продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Заслухавши клопотання обвинуваченого ОСОБА_13 та його захисника, думку інших учасників судового провадження - захисників та обвинувачених, кожного зокрема, які підтримали заявлене клопотання, прокурора, який вважав клопотання безпідставним, суд вважає, що клопотання про зміну запобіжного заходу до задоволення не підлягає.

Так, ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.3 ст.28 ч.2 ст.317, ч.3 ст.311, ч.3 ст.313, ч.2 ст.28 ч.2 ст.306 КК України (про що його повідомлено у встановленому законом порядку та скеровано обвинувальний акт до суду), санкція найтяжчої із статей передбачає покарання у виді позбавлення волі до 15 років, при цьому, обвинувачується у вчиненні їх у складі організованої групи, що істотно підвищує його суспільну небезпечність. Злочини, у яких він обвинувачується, вчинені у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, що є особливо небезпечним на даний час. А тому, на думку суду, тримання його під вартою та продовження такого запобіжного заходу, виправдано не лише серйозністю висунутих проти нього обвинувачень, а й наявністю конкретного суспільного інтересу - оскільки поширення наркоманії та зростання злочинності у цій сфері, стають серйозним соціальним чинником, який негативно впливає на життя, здоров"я та благополуччя людей і становить реальну загрозу здоров"ю населення та генофонду нації.

Окрім того, зважаючи на особу обвинуваченого ОСОБА_13, який, згідно вимоги ДІАЗ МВС України у Волинській області неодноразово судимий, зокрема, 15.03.2006 року за ст.186 ч.2, 190 ч.2, 70 КК України, 03.08.2010 року за ст.ст.190 ч.2, 358 ч.1, 358 ч.3, 70 КК України, відбував реальні міри покарання, звідки був звільнений 01.07.2011 року, після чого, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого та тяжких злочинів, вчинених починаючи з початку січня 2014 р., тобто маючи не зняту та непогашену судимість, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, а також те, що він, перебуваючи на волі, в тому числі і під домашнім арештом (зважаючи на конкретні обставини вчинення злочинів у яких він обвинувачується), може вчиняти і інші кримінальні правопорушення, що є обґрунтованим ризиком, визначеним ст.177 КПК України та дає достатні підстави вважати, що відносно обвинуваченого доцільно залишити раніше обраний запобіжний захід.

Звільнення особи з-під варти має бути обумовлене гарантіями явки до суду, натомість, встановлено, що ОСОБА_13 раніше тривалий час перебував у розшуку за вчинення іншого злочину (стверджується вимогою про судимість). Тому, наявний і інший ризик, передбачений ст.177 КПК України - реальна можливість перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, а саме - високою ймовірністю його втечі, оскільки, як вбачається із реалій сьогодення, навіть наявність електронного засобу контролю не може гарантувати перебування особи під постійним контролем.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, а також, що кримінальне провадження по-суті не розглянуто, за наполяганням самих обвинувачених, зокрема і ОСОБА_13 (не зважаючи на те, що головуючий у справі, в переважній більшості був присутнім у судових засідання, за виключенням кількох засідань, де він був замінений) прийнято рішення про необхідність розпочинати судовий розгляд з початку, вони усілякими методами намагаються умисно затягнути розгляд даної справи у якому вони, з огляду на прийняття змін до ст.72 ч.5 КК України (ЗУ «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання»), є, безумовно, зацікавлені, тому їх право на судовий розгляд упродовж розумного строку судом не порушується, в даний час обвинувачений показань не дає, натомість у справі ще не допитані усі свідки (в тому числі і за клопотанням сторони захисту, що заявлені лише в судовому засіданні 23.03.2016 року), на показання яких зможе впливати (шляхом залякування та чинення тиску щодо необхідності зміни показань, або ж дачі вигідних для нього показань) обвинувачений ОСОБА_13, тобто, ризики, визначені ст.177 КПК України (що вказані вище), продовжують існувати, в зв»язку з чим суд вважає виправданим подальше його тримання під вартою, а тому у клопотанні захисника про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_13 слід відмовити.

Керуючись ст.177, 183, 331 КПК України,

У Х В А Л И В :

У клопотанні обвинуваченого ОСОБА_13 та адвоката Рудика Володимира Федоровича про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: