Вирок № 56881695, 04.04.2016, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/2787/16-к

Провадження № 1-кп/161/231/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 04 квітня 2016 року Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:

судді - Борнос А.В.,

за участю секретаря - Новаковської В.В.,

прокурора - Марчук Н.В.,

потерпілої - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12016030010000068, що надійшов з Луцької місцевої прокуратури 03.03.2016 року відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Луцька Волинської області, українця, гр.України, з середньою-спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою - АДРЕСА_1, раніше судимого - 22.10.2015 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.ст.185 ч.1, 185 ч.2 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі, на підставі ст.75 КК України надано іспитовий строк - 1 рік.

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_3, повторно, 04.01.2016 року близько 12.30 год. перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в приміщенні "Національна лотерея", що по пр.Соборності, 32а м.Луцька, умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, з прилавку таємно викрав мобільний телефон марки "Samsung GALAXY" GT-S7262ZWASEK ІМЕІ: НОМЕР_1, НОМЕР_2, вартістю 1133,15 грн. з двома сім-картами мобільних операторів, які матеріальної цінності для потерпілої не становлять, спричинивши потерпілій ОСОБА_1 матеріальної шкоди на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, тобто таємно викрав чуже майно, вчинене повторно.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, не визнав. Цивільний позов потерпілої про відшкодування матеріальної та моральної шкоди визнав. Суду дав показання, що 04.01.2016 року в передобідню пору, перебував в приміщенні "Національної лотереї", що по пр.Соборності, 32а м.Луцька, познайомився з потерпілою та її знайомим ОСОБА_4, з якими спільно вживали спиртні напої. Він бачив, як потерпіла ОСОБА_1 дала свій мобільний телефон касиру, з метою поставити на підзарядку. В подальшому вона (ОСОБА_1.) сказала забрати телефон, що він і зробив, попросивши його у касира, однак чому не віддав телефон потерпілій, а поклав у свою кишеню - пояснити не може. В подальшому телефон згубив. Оскільки з його вини потерпіла залишилась без телефону, тому має намір їй відшкодувати збитки. Вважає, що у його діях відсутній склад кримінального правопорушення, а тому просив його виправдати.

Не зважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_3, його винність у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, підтверджується зібраними під час досудового провадження та дослідженими за клопотанням учасників судового провадження доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні ствердила показання обвинуваченого ОСОБА_3 щодо перебування 04.01.2016 року в передобідню пору її, ОСОБА_4 та обвинуваченого в приміщенні "Національної лотереї", що по пр.Соборності, 32а м.Луцька, а також розпивання спиртних напоїв. При цьому, вказала, що вона перебувала у нормальному (адекватному) стані та добре пам»ятає усі події. Категорично заперечила, що просила в обвинуваченого забрати її телефон у касира, виявила його зникнення тоді, коли підійшла за телефоном. При цьому, обвинувачений пішов раніше за неї, а тому вона, коли касир повідомив, що телефон забрав чоловік, який був із нею, відразу ж передивилась відеозапис із залу та побачила, як обвинувачений забирав телефон. Вона телефонувала обвинуваченому та просила його повернути, однак той спочатку заперечував свою причетність до його зникнення, потім обіцяв повернути, однак цього не зробив, а згодом - почав їй погрожувати. Збитки не відшкодовані, в зв'язку з чим просила задовольнити цивільний позов та стягнути з обвинуваченого завдану їй матеріальну та моральну шкоду, щодо покарання - покладається на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні дав показання, що 04.01.2016 року він з ОСОБА_1 перебував в приміщенні "Національної лотереї", що по пр.Соборності, 32а м.Луцька, де познайомилися з ОСОБА_3 Оскільки у вказаному закладі відбувалась здача зміни, вони виходили разом в кафе, де вживали спиртні напої. Повернувшись в приміщення "Національної лотереї" потерпіла продовжила грати у автомати, а її мобільний телефон перебував на підзарядці у касира. Ствердив, що потерпіла перебувала у адекватному стані, ніхто з них не був у стані сильного алкогольного сп»яніння, а тому категорично вказав, що потерпіла нікому (тобто ні йому, ні обвинуваченому ОСОБА_3.) не казала забирати телефон. Він пішов із приміщення трохи раніше від потерпілої, однак коли та виявила зникнення телефону, то відразу йому зателефонувала, вони разом дивились відео, де побачили, як обвинувачений його забрав. Йому відомо, що потерпіла телефонувала обвинуваченому, однак той спочатку казав, що не брав телефон, а потім обіцяв його повернути, однак не зробив цього.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні дала показання, що вона працює касиром "Національної лотереї", що по пр.Соборності, 32а м.Луцька. 04.01.2016 року, після 09.00 год. вона прийняла зміну та приступила до роботи. При цьому, касир їй повідомила та показала, що поблизу її робочого місця заряджається мобільний телефон, який залишила потерпіла. Після цього остання разом з двома чоловіками повернулись до приміщення лотереї та продовжили грати. Згодом до неї підійшов ОСОБА_3, який постійно сидів біля потерпілої, і повідомив, що забирає телефон, самостійно забравши його з зарядки. Оскільки вона подумала, що про це його попросила ОСОБА_1, з якою він попередньо сидів разом, тому вона не заперечувала проти цього. Чи віддав телефон ОСОБА_3 потерпілій - не бачила. В подальшому з»ясувалось, що потерпіла не давала дозволу забирати належний їй телефон.

Квитанцією №11712 від 07.09.2014 року стверджується вартість телефону "Samsung GALAXY" GT-S7262ZWASEK, що становить - 1133, 15 грн.

Вказані докази, суд, на підставі ст.ст.85, 86 КПК України, вважає належними, допустимими та достовірними, оскільки вони прямо та опосередковано підтверджують пред»явлене ОСОБА_3 обвинувачення, а також були отримані у порядку, встановленому чинним Кримінальним процесуальним кодексом України.

З протоколу огляду предмету від 07.01.2016 року та дослідженого безпосередньо в судовому засіданні диску для лазерних систем зчитування вбачається, що 04.01.2016 року о 12:32 год. перебуваючи в приміщенні "Національної лотереї", по пр.Соборності, 32а м.Луцька, ОСОБА_3 підходив до касира, взяв мобільний телефон "Samsung GALAXY", подивився та направився в сторону потерпілої. Підходячи ближче до останньої, поклав мобільний телефон в праву кишеню свого одягу, після чого попрощався та направився на вихід. Вказаний диск визнано та приєднано до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу.

Вказаний доказ - протокол огляду предмету, хоча і датований 07.01.2016 року, тобто після встановлення наявності підстав для обов»язкового призначення захисника (акт наркологічної експертизи №99 від 22.02.2016 року), однак диск був наданий потерпілою 26.01.2016 року (під час її допиту), фактично у обвинуваченого він не вилучався, в зв»язку з цим останнього додатково не допитували, чим могли б порушити його право на захист, натомість судом (в присутності захисника) даний диск досліджувався безпосередньо в судовому засіданні, тому суд вважає його належним та допустимим, а вказівку захисника на порушення права на захист, в зв»язку з чим слід закрити провадження у справі такою, що не заслуговує на увагу.

Судом критично оцінюються показання обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що він не вчиняв злочину відносно потерпілої, оскільки вони є суперечливими та не відповідають обставинам справи, визнаним судом доведеними. З досліджених безпосередньо в судовому засіданні показань потерпілої та свідків, які вказали на обвинуваченого, як на особу, яка викрала належний потерпілій телефон, а також відеозапису, вбачається, що саме ОСОБА_3, скориставшись неуважністю та легковажністю потерпілої, самостійно забравши з місця касира, якому не було відомо про його дійсні наміри, телефон, таємно його викрав (поклавши його у кишеню) та розпорядився ним на власний розсуд (зі слів - загубив). А тому такі показання обвинуваченого суд до уваги не приймає та розцінює їх як намагання уникнути відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

Враховуючи, що показання потерпілої ОСОБА_1, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 є послідовними, не містять суперечностей, не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки підстав ставити їх під сумнів у суду немає, узгоджуються із дослідженими доказами у їх сукупності, тому суд бере їх за основу при постановленні даного вироку та приходить до висновку про їх достатність для прийняття відповідного процесуального рішення щодо ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, зокрема у таємному викраденні мобільного телефону потерпілої, вчиненого повторно. З врахуванням наявності судимості за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.185 ч.1, 185 ч.2 КК України, яка не знята та не погашена у встановленому законом порядку, окрім того, кримінальне правопорушення вчинене під час іспитового строку, його дії слід кваліфікувати за кваліфікуючою ознакою - крадіжка, вчинена повторно.

При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і дані про особу винного.

Обставин, що пом»якшують покарання, суд не вбачає.

До обставин, що обтяжують покарання, суд відносить вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Обвинувачений ОСОБА_3 має постійне місце реєстрації, де скарг на його поведінку не поступало, що стверджується характеристикою дільничого інспектора, одружений, на його утриманні та вихованні знаходиться малолітня дитина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, однак вину не визнав, а тому - не розкаявся у вчиненому, збитки потерпілій не відшкодував, потерпіла щодо покарання - покладається на розсуд суду, зважаючи на особу обвинуваченого, який раніше судимий за аналогічні злочини, судимість не знята та не погашена в установленому законом порядку, під час іспитового строку повторно вчинив умисний корисливий злочин, що згідно ст.12 КК України відноситься до категорії середньої тяжкості, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення та схильність до вчинення кримінальних правопорушень, окрім того, раніше також неодноразово засуджувався за вчинення умисних корисливих злочинів, відбував реальні міри покарання (маючи інше прізвище), тому суд, призначає покарання в межах санкції ст. 185 ч.2 КК України, у виді позбавлення волі на певний строк.

На думку суду, обрана міра покарання, є необхідною та достатньою для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.

В силу ст.72 ч.5 КК України, зарахування судом строку попереднього ув»язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув»язнення проводиться з розрахунку - один день попереднього ув»язнення за два дні позбавлення волі. Тому суд здійснює відповідне зарахування.

Згідно ст. 374 ч.4, 183 КПК України, відносно обвинуваченого ОСОБА_3. слід залишити, до вступу вироку в законну силу, запобіжний захід, з врахуванням його особи, міцності соціальних зв»язків, того, що він вчинив дане кримінальне правопорушення під час іспитового строку, що, безумовно, свідчить про те, що він може вчиняти і інші кримінальні правопорушення, інших ризиків, визначених ст.177 КПК України, зокрема реальної можливості уникати суду та подальшого виконання судового рішення, оскільки він уникав явки до суду, в зв»язку з чим оголошувався у розшук (як по даному провадженню, так і по попередньому, що стверджується вимогою УІАЗ УМВС України у Волинській області), у виді тримання під вартою.

На підставі ст.128, 129 КПК України, ст.ст. 1166, 1167 ЦК України цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди задовольнити, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 в користь потерпілої ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду в сумі 1133 (одну тисячу сто тридцять три) грн. 15 (п'ятнадцять) коп. та 1 000 (одну тисячу) грн. спричиненої моральної шкоди.

Матеріальна шкода судом стягується відповідно до розміру пред»явленого ОСОБА_3 обвинувачення, та згідно вимог ППВСУ «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином».

Визначаючи розмір моральної шкоди суд виходив з засад розумності, виваженості, справедливості та вважає, що визначена сума моральної шкоди відповідає обсягу та характеру спричинених страждань потерпілої та характеру вимушених змін у її життєвих стосунках.

Речові докази, згідно ст.100 КПК України, залишити у матеріалах кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, призначивши покарання - 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ст.71, 72 КК України за сукупністю вироків шляхом приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, частково невідбутого покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 22.10.2015 року - 1 (один) рік обмеження волі, з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, остаточно визначити до відбуття ОСОБА_3 - 2 (два) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання рахувати з 29.03.2016 року, тобто з моменту його затримання.

Зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання строк попереднього ув»язнення з 29.03.2016 року по день набрання вказаним судовим рішенням законної сили, з розрахунку один день попереднього ув»язнення за два дні позбавлення волі.

Речові докази - паперовий конверт в якому знаходиться оптичний диск для лазерних систем зчитування інформації "Verbatim DVD+R DL, 4,7GB" - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 в користь потерпілої ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду в сумі 1133 (одну тисячу сто тридцять три) грн. 15 (п'ятнадцять) коп. та 1 000 (одну тисячу) грн. спричиненої моральної шкоди.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - тримання під вартою.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_3 в той же строк з моменту вручення копії даного вироку.

ГОЛОВУЮЧИЙ: