Вирок № 56881559, 18.03.2016, Калинопільський районний суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Катеринопільський районний суд Черкаської області)

Справа № 698/268/15-к

Провадження № 1-кп/698/32/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2016 р.смт. Катеринопіль

Катеринопільський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді: - Кухаренка О.В.,

секретарі - Гончар Т.О.,

за участю сторін кримінального провадження:

за участю прокурорів: - ОСОБА_2, Лісового В,О.,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

захисників: - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Катеринопільського районного суду Черкаської області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015250180000027 від 19.01.2015 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Лази, Тячівського району Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого АДРЕСА_2, українця, громадянина України, непрацюючого, невійськовозобов'язаного, неодруженого, раніше судимого:

18.03.2013 року Макарівським районним судом Київської області по ч.3 ст. 187 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 3 роки,

- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України;

В С ТА Н О В И В:

ОСОБА_3 22.12.2014 року, у період часу між 08 годиною 00 хвилин та 10 годиною 00 хвилин, в смт. Єрки Катеринопільського району Черкаської області знаходячись біля приміщення продуктового магазину, який розташований по вулиці Жовтнева, виявивши на землі мобільний телефон марки «LG-E435» чорного кольору та зрозумівши, що останній належить ОСОБА_6 та те, що вищевказаний телефон вибув із володіння ОСОБА_6, біля цього ж магазину близько 20 години 00 хвилин 21.12.2014 в ході сутички між вказаною особою, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, в той час коли ОСОБА_6 випустив його з рук. Реалізуючи свій раптово виниклий умисел на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3, не повідомивши нікому про виявлений ним мобільний телефон, переконалася, що за його діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом та особистою зацікавленістю, шляхом вільного доступу, таємно викрав вказаний мобільний телефон, поклавши його до своєї кишені, після чого, усвідомлюючи, що власнику мобільного телефону потерпілому ОСОБА_6 відоме місцезнаходження його телефону і що він може за ним повернутися, обвинувачений одразу покинув місце біля магазину з викраденим чужим майном, після чого вимкнув вищевказаний мобільний телефон та вийняв з викраденого телефону дві сім карти, чим фактично позбавивши власника ОСОБА_9 можливості поновити володіння належним йому майном, таким чином таємно, умисно, з корисливою метою, шляхом вільного, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ч.3 ст.187 КК України викрав:

-мобільний телефон марки «LG-E435» - 1 шт., вартістю 1145 гривень 00 копійок;

- сім-карту мобільного оператора «Київстар» - 1 шт., вартістю 15 гривень 00 копійок;

- сім-карту мобільного оператора «МТС» - 1 шт., вартістю 15 гривень 00 копійок, які на праві особистої власності належать ОСОБА_6, а всього викрав індивідуального майна на загальну суму 1173 гривень 00 копійок, після чого вищезазначені дві сім-карти, залишив собі, а мобільний телефон через декілька днів продав ОСОБА_10 за ціною - 300 гривень 00 копійок, завдавши потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на вищевказану суму.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3, свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, за вказаних у обвинуваченні обставинах, визнав повністю, щиро розкаявся та готовий понести за його вчинення кримінальну відповідальність та просить суворо не карати та врахувати, що за час перебування його в слідчому ізоляторі він змінив своє ставлення до життя, не допустив будь-яких порушень розпорядку, а навпаки позитивно характеризується керівництвом ізолятора, на даний час залучений до робіт в умовах слідчого ізолятора, в межах території установи, пов'язаних із створенням належних санітарно-побутових умов і впорядкування території. На даний час він обдумав та проаналізував своє життя та свої вчинки і зробив для себе відповідні висновки критично оцінивши свою злочинну поведінку, яка була в минулому та в даному обвинуваченні. Враховуючи наявні труднощі з офіційним працевлаштуванням за його місцем проживання, він працює неофіційно та має на утриманні непрацездатну співмешканку. Також просив врахувати, що на даний час потерпілий будь-яких претензій до нього не має.

Щодо обставин скоєння ним злочину пояснив, що він 21.12.2014 року разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_8 перебували в смт. Єрки біля магазину «Редька», де пили пиво. Через деякий час до них підійшов якийсь чоловік і через агресивну поведінку останнього між ним та ОСОБА_11, ОСОБА_8 виник конфлікт. В ході даного конфлікту цей чоловік почав погрожувати їм пістолетом, який ОСОБА_8 вибив у того, а також в ході цього конфлікту цей чоловік загубив свій мобільний телефон. Після чого прибули працівники міліції, які їх всіх забрали до райвідділу та возили до Катеринопільської лікарні де він і дізнався, що тим чоловіком, що до них прийшов і конфліктував є ОСОБА_6, який в лікарні говорив, що в нього там біля магазину пропав телефон. Так як в той день він, у вищезазначеному магазині, залишив свій велосипед, тому на другий день в період часу з 08-10 год. ранку він прибув до магазину маючи на меті забрати велосипед. І перебуваючи біля магазину він виявив на землі мобільний телефон марки «LG - Е 435» чорного кольору, який взяв у руки і зрозумів, що даний телефон належить ОСОБА_6, оскільки в телефоні була його фотографія. Разом з тим він вирішив не повертати телефон власнику, так як вважав, що саме із за цього чоловіка, який і був ініціатором конфлікту з ОСОБА_11, ОСОБА_8 21.12.2014 року в смт. Єрки біля магазину «Редька», працівники міліції притягли їх усіх до адміністративної відповідальності та наклали на всіх грошове стягнення хоча він ніякої участі у вищезазначеному конфлікті не приймав , тому вважає, що саме із за дій потерпілого на нього безпідставно було накладено грошове стягнення і він поніс витрати, а відтак вирішив не повертати телефон ОСОБА_6 Після чого телефон вирішив залишити собі. Після чого прибув до домоволодіння ОСОБА_12, у будинку якого в той час проживав його батько ОСОБА_3, де повідомив останньому про таку знахідку та залишив у цьому будинку сім карту, яку вийняв з цього телефону.

Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_3, своєї вини, із його захисною версією, щодо причин вчинення злочину, його вина у вчиненому за викладених вище обставин у таємному викраденні чужого майна, вчиненого повторно, підтверджується крім власне його показань, в яких він не заперечує обставин вчинення, усією сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй достовірності та допустимості.

Так, у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6, суду показав, що він 21.12.2014 року прибув до магазину «Редька», в смт. Єрки перебували де перебували якісь хлопці після чого у нього з одним із них на ім'я ОСОБА_7, яким потім виявився ОСОБА_7 виник конфлікт, який переріс у обоюдну бійку. Під час бійки він намагався зателефонувати до міліції і з цією метою дістав з кишені свій мобільний телефон «LG - Е 435» чорного кольору, який під час штовханини випав у нього із рук. Після чого він разом з цими хлопцями, прізвища яких йому стали відомі згодом, ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 почали шукати телефон, але його не знайшли хоча при пошуку світили ліхтариком. Хлопці категорично заперечували, що брали телефон, а потім їх усіх працівники міліції доставили до райвідділу та возили до лікарні, де він також наполягав на зникненні у нього мобільного телефону. Так як телефон йому повернуто не було він написав відповідну заяву до міліції після чого десь через дві неділі до нього зателефонував ОСОБА_3, і повідомив, що це він необдумано взяв його телефон та запропонував віддати гроші за телефон частинами та просив уладнати справи з міліцією, щодо поданої заяви. На таку пропозицію він не погодився. Телефон йому в подальшому було повернуто слідчим.

Вищевказані показання потерпілого повністю підтверджуються протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 19 січня 2015 року ( а.с. 167), у якому останній повідомив, що 21 грудня 2014 року близько 20.00 години в по вул. Жовтневій в смт. Єрки, він виявив відсутність належного йому мобільного телефону ««LG - Е 435» чорного кольору з двома сім картами операторів «Київстар» і «МТС» і він підозрює, що цей телефон у нього викрали невідомі.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показав, що він 21.12.2014 року разом із своїм знайомими ОСОБА_3, та ОСОБА_8 перебували біля магазину «Редька», в смт. Єрки де пили пиво. Через якийсь час до них підійшов чоловік, який повів себе агресивно, при цьому демонструючи пістолет, в зв'язку з чим між ним та цим чоловіком виникла бійка. В ході якої до ОСОБА_8 вибив у цього чоловіка пістолет, а потім той заявив, що у нього ще зник і мобільний телефон. Даний телефон шукали всі присутні, а також і прибулі працівники міліції, але телефон не знайшли. Після чого їх доставили до райвідділу міліції де він дізнався, що цей невідомий чоловік є ОСОБА_6, а також йому повідомив ОСОБА_8, що в ході бійки він бачив, що саме він ОСОБА_7. вибив телефон з рук цього хлопця. Через декілька днів він побачив, що у ОСОБА_3, з'явився новий мобільний телефон і коли він запитав у нього чи це не той телефон, що загубив ОСОБА_6, то ОСОБА_3, категорично відповів, що це не той телефон та повідомив, що це його телефон, що в нього викликало сумнів, оскільки він достовірно знав, що у того раніше був телефон «Самсунг», а продемонстрований ним був «LG».

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 дав аналогічні показання, що і свідок ОСОБА_7. щодо обставин виникнення конфлікту між ними та ОСОБА_13, та показав, що до приїзду працівників міліції ОСОБА_8 ОСОБА_7 утримували ОСОБА_6, а він забрав у останнього пістолет. Після прибуття працівників міліції ОСОБА_6, заявив про те, що він під час бійки втратив телефон, але його не знайшли, а потім коли їх доставили до лікарні він почав вимагати від нього та ОСОБА_3, щоб вони повернули йому телефон на що вони відповіли,про відсутність у них його телефону. В подальшому перебуваючи в гостинах у ОСОБА_14 він запитав у ОСОБА_7 чи бачив він телефон у ОСОБА_3, на що той повідомив, що дійсно бачив у того телефон «LG» про походження якого ОСОБА_3, повідомив, що купив той телефон.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду показала, що вона після 21.12.2014 року побачила у ОСОБА_3, сенсорний мобільний телефон «LG» хоча до цього часу у нього був інший телефон. ОСОБА_3, повідомив їй, що даний телефон він купив. Цим телефоном в її присутності він користувався здійснюючи дзвінки. А також давав їй і вона грала у ігри які були в телефоні.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду показав, що в кінці 2014 року до нього на вулиці підійшов ОСОБА_3, за запропонував придбати у нього сенсорний мобільний телефон «LG» чорного кольору при цьому запевнив, що жодних проблем з ним не буде так як телефон належить особисто йому, після таких запевнень він придбав у ОСОБА_3, даний телефон та зарядний пристрій. А через дві неділі він прийшов до нього разом з працівником міліції, який повідомив, що вищезазначений телефон крадений при цьому ОСОБА_3, не заперечував даного факту, а стояв і мовчав. Після чого він добровільно видав працівникам міліції придбаний у ОСОБА_3, мобільний телефон «LG» чорного кольору.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_3, який є батьком обвинуваченого ОСОБА_3, та свідок ОСОБА_15, суду показали, що 22 чи 23 грудня 2014 року вони перебували за місцем проживання і того дня вранці обвинувачений ОСОБА_3, пішов до магазину в смт. Єрки щоб забрати свій велосипед, який днем раніше там залишив. А коли повернувся то продемонстрував їм мобільний телефон, який був чорного кольору та повідомив, що знайшов даний телефон біля магазину.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_16, суду показала, що вона на момент вказаних подій працювала в Катеринопільському РВ УМВС України в Черкаській області на посаді слідчого і в її провадженні перебувало дане кримінальне провадження. В ході слідства під час допиту нею ОСОБА_3, останній повідомив їй що дійсно бачив, як у потерпілого ОСОБА_6, під час бійки, випав мобільний телефон і який він в подальшому взяв собі. Свідок категорично заперечила про вчинення нею будь-якого тиску на ОСОБА_3 та переконання його про можливість закриття справи за примиренням із потерпілим.

Фактичними даними, які містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 20.01.2015 року та фото таблиці до нього з яких вбачається, що 20.01.2015 року свідок ОСОБА_7, в присутності слідчого та понятих розказав та показав, де саме і яким чином він наніс удар ногою по лівій руці ОСОБА_6, в якій той тримав мобільний телефон і який випав після отриманого удару та показав місце куди саме впав телефон. Та розказав що після того як телефон випав з руки ОСОБА_6, між ними продовжилась бійка. (а.с. 169-174)

Фактичними даними, які містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 21.02.2015 року та фото таблиці до нього з яких вбачається, що 21.02.2015 року ОСОБА_3, в присутності слідчого та понятих ОСОБА_17, і ОСОБА_18 добровільно розказав та показав, де саме і яким чином ОСОБА_7, наніс удар ногою по лівій руці ОСОБА_6, в якій той тримав мобільний телефон і який випав після отриманого удару та показав місце куди саме впав телефон. Та розказав та показав місце де в подальшому ним було виячвлено цей телефон та поміщено до своєї кишені. (а.с.93-98)

Фактичними даними, які містяться у висновку судово-товарознавчої експертизи від № 6/23 від 26.01.2015 року ( а.с. 175-180), з яких вбачається, що вартість зазначеного мобільного телефону ««LG - Е 435», станом на 21.12.2014 року становить 1145,48 грн. А також відповідно до даних довідок, щодо вартості сім карт мобільних операторів «Київстар» і «МТС», вбачається їх вартість станом на 21.12.2014 року. яка складає по 15 грн. 00 коп.. кожен. (а.с182, 183)

Оцінюючи вищенаведені показання свідків ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_16, ОСОБА_10 ОСОБА_14 ОСОБА_15, суд приходить до висновку, що дані показання є достовірними, оскільки вони послідовні, докладні, не містять протиріч по суті події злочину та узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами.

Суд відкидає як неогрунтовані твердження свідка ОСОБА_3, який є батьком обвинуваченого ОСОБА_3, що після того як його син знайшов телефон, то мав намір повернути його власнику і не зміг цього зробити так як телефон не працював, оскільки такі його показання спростовуються як самого обвинуваченим, який в судовому засідання показав, що телефон був у справному стані і по фото, яке було в ньому він впізнав власника телефону ОСОБА_6, а також свідок ОСОБА_14 підтвердила правдивість таких тверджень обвинуваченого так як показала, що він користувався цим телефоном здійснюючи з нього дзвінки, а вона грала у ігри, які були в телефоні та показаннями свідків: ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які показали, що ОСОБА_3, був на місці де потерпілий втратив телефон і знав про це, а коли в нього помітили мобільний телефон ««LG - Е 435», повідомляв про те що цей телефон він купив, та показаннями свідка ОСОБА_10, якому через нетривалий час і був проданий телефон.

Суд відкидає як необґрунтовані твердження обвинуваченого ОСОБА_3, про те що виявивши телефон біля магазину він не мав умислу на крадіжку телефону, а лише знайшовши його не повернув його власнику ОСОБА_6, маючи уявне право на цей знайдений ним телефон, так як вважав, що цей громадянин був винен в тому, що його ОСОБА_3, працівники міліції безпідставно притягли до адміністративної відповідальності та наклали стягнення у виді штрафу за бійку, яка відбулася за участі потерпілого з його знайомими в якій він сам особисто участі не приймав, оскільки зазначені ним доводи не давали йому права на це майно.

Тобто фактично визнаючи вину обвинувачений разом з тим стверджує те, що в його діях мала місце знахідка, після якої він лише не повернув телефон з вищезазначених міркувань. Суд не може погодитися з такими доводами обвинуваченого і оцінює вказані вище твердження як такі, що пов'язані з обраним ним способом захисту і намаганням обвинуваченого уникнути відповідальності за вчинений злочин, оскільки враховує правові висновки Верховного суду України, викладені в його ухвалах № 5-2 кс14 від 06 березня 2014 року та 5-23 кс14 від 11 грудня 2014 року, які відповідно до вимог ч. 1 ст. 458 КПК України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідну норму закону, та для всіх судів України.

За результатами неоднакового застосування судами норми закону про кримінальну відповідальність за таємне викрадення чужого майна та відмежування цієї норми від привласнення майна, на яке поширюються правовий режим знахідки, визначений статтею 337 Цивільного кодексу України, Верховний суд України зазначив, що за нормативним визначенням крадіжка - це таємне викрадення майна, яке завідомо є чужим для винного, тобто воно перебуває у власності іншої особи, і винний не має на це майно ні дійсного, ні гаданого права. При цьому, заволодіння майном, яке фактично не вийшло з володіння власника, а опинилося з будь-яких причин у неналежному, але відомому йому місці (залишене чи забуте), особа, яка знала, кому належить це майно, мала підстави вважати, де знаходиться власник речі, у усвідомлювала, що він може за нею повернутися, або ж, у разі появи власника з метою поновлення свого права володіння майном, умисно перешкоджала йому в цьому, слід розцінювати не як привласнення знахідки, а як крадіжку чужого майна.

Також, як вбачається з висновків Верховного суду України, якщо привласнення майна відбувається в адміністративних приміщеннях, пунктах здійснення розрахунково-касових операцій та інших громадських місцях з обмеженим простором, в таких випадках слід констатувати презумпцію "забутості" речі її власником: у подібних випадках особа, яка привласнює річ, має розуміти, що зовнішні умови, обстановка, розташування речі свідчать про те, що вона фактично не вийшла з володіння власника, а лише залишена чи забута ним.

Крім цього, про ознаки таємного викрадення чужого майна, можуть свідчити: індивідуальні відмінні ознаки предмета майна (тип, вид, найменування, особливості тощо), з вигляду яких винна особа в змозі визначити власника майна; конкретна характеристика місця перебування майна на момент його виявлення, яка дає можливість визначити (побачити, виявити) межі приватності місця знаходження майна; зазвичай нетривалий час, упродовж якого у винної особи визріває і реалізується намір заволодіти майном; причини появи майна на місці виявлення, умови та обставини його перебування там, з яких можна визначити ознаки належності майна конкретній особі та простежити її зв'язок з ним.

В той же час, на відміну від крадіжки, привласнене майно може вважатися знахідкою лише за умов, що: а) воно вибуло з володіння власника; б) місцезнаходження цього майна власнику не відомо; в) між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим; г) особа, яка знайшла майно, не була очевидцем події втрати і сама не чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника; д) відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна.

Аналізуючи вищенаведені висновки у порівнянні з конкретними фактичними обставинами, встановленими за результатом розгляду даного кримінального провадження, суд приходить до висновку про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_3, саме ознак таємного викрадення чужого майна, оскільки мобільний телефон після втрати його потерпілим в присутності обвинуваченого перебував у відомому останньому місці, обізнаність обвинуваченого, який перебував поруч із потерпілим в ході бійки біля магазину, після якої той повідомив про пропажу у нього телефону, про те, хто є власником майна, а отже міг ідентифікувати особу, який на тому місці де він в подальшому знайшов телефон міг його загубити, що і зробив в подальшому коли побачив у телефону фото потерпілого ОСОБА_6, та дізнавшись хто є власником та розуміючи, що власник майна може повернутися за ним, щоб поновити контроль за телефоном, проте реалізувати це своє право останній не мав можливості через протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_3, який забрав телефон та одразу залишив місце крадіжки, не повідомивши при цьому, жодній особі про виявлене майно, в тому числі будь-якій посадовій особі магазину біля якого лежав телефон, маючи при цьому на це реальну можливість, що підтвердив він сам даючи показання про те, що саме туди він прибув та забрав свій велосипед, який був ним залишений попередньо, у магазині. Також як вбачається із показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_15, то їм обвинувачений повідомляв, що телефон ним було куплено.

Крім цього, суд також враховує, що з мобільному телефоні були знято сім-карти, а отже дані обставини підтверджують висновки суду про наявність у обвинуваченого саме умислу на таємне викрадення чужого майна, у зв'язку із чим, враховуючи сукупність досліджених доказів та обов'язкові для застосування наведені вище правові висновки Верховного суду України, суд вважає правильною кваліфікацією органом досудового розслідування дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 185 КК України.

Оцінивши, за своїм внутрішнім переконанням, досліджені у судовому засіданні докази, врахувавши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок досліджених доказів у їх сукупності, суд визнає, що вина ОСОБА_3, у вчиненні інкримінованого йому діяння, яке виразилось у таємному викраденні ним мобільного телефону ««LG - Е 435»,який належить потерпілому ОСОБА_6, доведена повністю, дане діяння є злочином і містить склад за який передбачена відповідальність ч. 1 ст. 185 КК України.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3, за ч.2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Призначаючи міру покарання ОСОБА_3, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочинами середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого який будучи раніше судимим за злочини проти власності в період іспитового строку знову вчинив новий умисний злочин проти власності, за місцем проживання характеризується посередньо, згідно з даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, будучи працездатною особою офіційно не працює, а також враховує обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

Враховуючи зазначені обставини та особу обвинуваченого, який був засуджений за вчинення умисного злочину проти власності і знову в період іспитового строку вчинив умисний злочини проти власності, тому за таких даних суд визнає справедливим, необхідним, відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з метою перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч.2 ст. 185 КК України. При цьому суд не вбачає підстав для призначення мінімального покарання передбаченого санкцією даної статті, а також відсутні підстави для застосування ст. 69 КК України.

Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_3, вчинив злочин в період відбуття покарання за вироком Макарівського районного суду Київської області від 18.03.2013 року, яким його визнано винним за ч.3 ст. 187 КК України і засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та звільнено від його відбування на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 3 роки, остаточне покарання ОСОБА_3, керуючись вимогами ст. 71 КК України, призначити за сукупністю вироків.

Враховуючи, що слідчим суддею Катеринопільського районного суду 23 лютого 2015 року ОСОБА_3, було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на підставі ч.5 ст. 72 КК України, у строк покарання зараховується попереднє ув'язнення з 23 лютого 2015 року по 18 березня 2016 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Також враховуючи, що вироком Макарівського районного суду Київської області від 18.03.2013 року (а.с. 158-164) до строку покарання ОСОБА_3, було зараховано строк попереднього ув'язнення з 03.03.2011 року по 30.09.2011 року, тому у строк покарання також зараховується і дане попереднє ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі на підставі ч.5 ст. 72 КК України.

Долю речових доказів суд визначає відповідно до вимог ст. 100 КПК України. Речові докази - мобільний телефон ««LG - Е 435», який передано на зберіганні його власнику потерпілому ОСОБА_6, належить залишити останньому за належністю, звільнивши його від зобов'язань за зберігальною розпискою від 28.01.2015 року (а.с.186).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_3, на користь держави до Державного бюджету України - 245 грн. 70 коп., (двісті сорок п'ять гривень) 70 коп., процесуальних витрат, за проведення судово-товарознавчої експертизи.

Враховуючи обґрунтованість висунутого обвинувачення, обраний судом вид остаточного покарання, суд, вважає за необхідне в порядку ст. 377 КПК України раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без зміни до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три ) роки 3 місяці.

На підставі ст.ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків до призначеного ОСОБА_3 покарання частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Макарівського районного суду Київської області від 18.03.2013 року, яким його було визнано винним за ч.3 ст. 187 КК України та засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та звільнено від його відбування на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 3 роки й остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять ) років і 1 (один) місяць.

Строк відбування покарання ОСОБА_3, рахувати з 23 лютого 2015 року, зарахувавши, відповідно до вимог ст. 72 КК України, у строк покарання попереднє ув'язнення з 23 лютого 2015 року по 18 березня 2016 року включно та з 03.03.2011 року по 30.09.2011 року, який зарахованого до покарання за вироком Макарівського районного суду Київської області від 18.03.2013 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3, у виді тримання під вартою, до вступу вироку в законну силу, залишити без змін.

Речовий доказ: мобільний телефон ««LG - Е 435», що на зберіганні потерпілому ОСОБА_6,- залишити йому за належністю звільнивши його від зобов'язань за зберігальною розпискою.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави до Державного бюджету України 245 грн. 70 коп., (двісті сорок п'ять гривень) 70 коп., процесуальних витрат, за проведення судово-товарознавчої експертизи.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Черкаської області через Катеринопільський районний суд Черкаської області протягом 30 діб з дня проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий суддя О.В.Кухаренко