Ухвала суду № 56881082, 30.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" березня 2016 р. м. Київ К/800/7739/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

за участю представників сторін: від позивача - Красюк Н.І.,

від відповідача - Круц О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2013 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 р.

у справі № 826/16900/13-а

за позовом публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (далі - позивач, ПАТ «Укрнафта») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач, Бердянська ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.06.2013 р. № 0003121520.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 р., позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бердянської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 26.06.2013 р. № 0003121520.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні підтримав клопотання про заміну відповідача, Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на належного відповідача, Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Клопотання задоволене в порядку визначеному статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач у письмових запереченнях та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акта від 06.06.2013 р. № 000290/0152/00135390 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 26.06.2013 р. № 0003121520, яким позивачу, за порушення статті 2, статті 13 Закону України «Про плату за землю» та статті 271, статті 286, статті 288 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати у загальному розмірі 191 286,91 грн., з яких 158 757,97 грн. - за основним платежем та 32 528,94 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Згідно пункту 3 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із пунктами 2, 3 частини першої статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Аналогічні вимоги встановлено статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України до ухвали суду апеляційної інстанції.

Оскаржені судові рішення не відповідають вказаним вимогам.

Як слідує з матеріалів справи, підставою для визначення позивачу спірної суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість став акт перевірки від 06.06.2013 р. № 000290/0152/00135390.

Проте, в матеріалах справи копія вказаного акту, який би надав змогу встановити зміст порушення з посиланням на обставини, встановлені під час проведення перевірки, відсутня.

Отже, в даному випадку висновок про протиправність визначення позивачу податкових зобов'язань у спірних сумах, судами попередніх інстанцій було зроблено без належного дослідження доводів відповідача та без встановлення обставин які передували визначенню позивачу таких податкових зобов'язань.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що судам слід перевірити обґрунтованість їх висновків в частині визнання наявності факту вчинення позивачем порушення, що слугувало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення у контексті викладеного застосування норм чинного законодавства.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи неповноту дослідження судами обставин справи, що виключає можливість перевірки правильності ухвалених у справі рішень, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Здійснити процесуальне правонаступництво відповідача, Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на належного відповідача, Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 р. у справі № 826/16900/13-а - скасувати.

Справу № 826/16900/13-а направити на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя підпис І.В. Приходько Судді підпис І.О. Бухтіярова підпис М.І. Костенко