Ухвала суду № 56881080, 30.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" березня 2016 р. м. Київ К/800/24723/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.01.2014 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 р.

у справі № 811/3786/13-а

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач, Долинська ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області), в якому просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.07.2013 р. № 0000412200, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 16 571,8 грн., в частині 15 891,8 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.01.2014 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 р., у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.01.2014 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у письмових запереченнях та проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи належним чином повідомлялись, справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.06.2013 р. посадовими особами ГУ Міндоходів у Кіровоградській області на підставі направлення № 70 від 12.06.2013 р., наказу № 52 від 10.06.2013 р. проведено фактичну перевірку дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку проведення розрахункових операцій, ведення касових операцій, обігу підакцизних товарів, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташований за адресою АДРЕСА_1, суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_5. За результатами перевірки складено акт від 18.06.2013 р. № 13/11/28/22/НОМЕР_2, за висновками якого встановлено порушення позивачем, зокрема, пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. №265/95-ВР, а саме - реалізація товарних запасів які не обліковані та не оприбутковані за місцем їх реалізації, відповідно до видаткових накладних, на суму 7 945,90 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 04.07.2013 р. було прийнято оскаржуване повідомлення-рішення № 0000412200 р., яким на підставі статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон № 265/95-ВР) до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 16 571,8 грн. Спірне податкове повідомлення-рішення оскаржується позивачем в частині 15 891,8 грн.

Судами попередніх інстанцій було відмовлено у задоволенні позову з тих мотивів, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства під час здійснення підприємницької діяльності в ході судового розгляду були підтверджені, позивачем було порушено порядок заповнення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а отже прийняте податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій та відображення в акті перевірки зазначеного порушення є правомірним, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пункту 12 частини 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону облік товарних запасів фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Фізичні особи-підприємці, які перебували на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог пункту 12 частини 1 статті 3 та статті 6 Закону № 265/95-ВР були зобов'язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством.

Разом з тим положення Закону № 265/95-ВР не визначають самого порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, лише вказують на обов'язок суб'єктів господарювання на ведення такого обліку.

Порядок обліку товарних запасів на законодавчому рівні встановлено виключно для юридичних осіб, оскільки відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Отже, на фізичну особу, зареєстровану у встановленому законом порядку фізичною особою-підприємцем, поширюються правила ведення бухгалтерського обліку і подання фінансової звітності у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які перебувають на загальній системі оподаткування, ведуть Книгу обліку доходів і витрат, форма якої (на момент виникнення спірних правовідносин) була визначена Формою Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядком її ведення, затвердженим Наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1025, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за N 1425/18720.

Форма Книги обліку доходів і витрат, затверджена вищевказаним наказом, не передбачає ведення обліку товарних запасів.

До документів, що є підставою для оприбуткування (обліку) товару, належать документи щодо походження (руху) товару, наприклад: накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні тощо.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій щодо недоведеності факту вчинення позивачем порушення пункту 12 частини 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, які ґрунтуються на тому, що ФОП ОСОБА_4 було порушено порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, є безпідставними.

При цьому, штрафні (фінансові) санкції за порушення пункту 12 частини 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР щодо неведення обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання за спірним податковим повідомлення-рішенням застосовані до позивачки на підставі статті 20 Закону № 265/95 ВР.

Відповідно до статті 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, дотримання порядку ведення позивачкою такої книги не має значення для правильності вирішення справи.

При вирішенні справи суди повинні були дослідити обставини щодо наявності/відсутності у позивачки первинних документів на товар, який, на думку відповідача, необлікований у встановленому порядку.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі статті 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.01.2014 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 р. у справі № 811/3786/13-а- скасувати.

Справу № 811/3786/13-а направити на новий судовий розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко