Ухвала суду № 56881008, 31.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2016 року м. Київ К/9991/69124/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Антипенку В.В.,

за участю представника позивача Рудь Олександра Георгійовича, представника відповідача Шипілової Софії-Христини Ігорівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 по справі № 2а-17678/11/2070

за позовом Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю «ПФК «Кубера-Трейд»

про скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2011 року Підприємством до суду заявлений позов про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.07.2011 № 0000880840, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 4 974 711,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1 243 677,75 грн., від 29.09.2011 № 0001380840, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 1 763 112,00 грн. та від 29.09.2011 № 0001390840, яким зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ на суму 1 201 286,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012, позов задоволено.

Судові рішення обґрунтовані тим, що позивачем цілком правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит з огляду на наявність у платника податку (позивача у справі) належним чином оформлених первинних документів та реальність здійснення господарських операцій.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена позапланова виїзна перевірка Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по правовим відносинам з ТОВ «ПФК «Кубера-Трейд» та ТОВ «ПФК Укрспецсталь» за період жовтень-грудень 2010 року, за результатами якої складено акт від 23.06.2011 №1737/40-028/01056362.

Відповідно до висновків викладених в акті перевірки позивачем порушено вимоги ч. 5 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216 та ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів з ДП «Укрспецвагон» із ТОВ «ПФК "Укрспецсталь», ТОВ «ПФК «Кубера-Трейд», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що ними обумовлені, п.3.1 ст.3, п.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп.7.7.1, абз. «б» пп.7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено валові витрати на загальну суму 19 898 842,80 грн., занижено нараховану суму податку на прибуток на загальну 4 974 711,00 грн., завищено податковий кредит на загальну суму 2 583 933,00 грн., занижено суму позитивного значення ПДВ за жовтень 2010 на суму 850 763,00 грн., завищено суму від'ємного значення ПДВ за листопад 2010 на суму 1 201 286,00 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 1 763 112,00 грн.

На підставі акту перевірки, вказаних висновків та результатів адміністративного оскарження контролюючим органом прийнято оскаржувані Підприємством податкові повідомлення - рішення.

Так, предметом доказування у даному випадку становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення валових витрат та податкового кредиту, оскільки податковий орган, приймаючи спірні повідомлення - рішення, про скасування яких заявлено позов, виходив із того, що господарські операції з контрагентами ТОВ «ПФК «Кубера-Трейд» та ТОВ «ПФК Укрспецсталь» є нікчемними та фактично не спричинили реального настання правових наслідків, оскільки у вказаних контрагентів відсутні необхідні трудові та матеріальні ресурси (основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби) для здійснення господарської діяльності.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

А відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» покупець має право відобразити сплачені суми податку у податковому кредиті за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

За змістом положень пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями, та підтверджені відповідними належно оформленими первинними документами. Це однаковою мірою стосується як витрат, пов'язаних із одержанням доходу, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинами, що спростовують позицію державного податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, встановлено реальне виконання операцій по придбанню товарів за договорами, укладеного з контрагентами, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями належно оформлених первинних документів (договори, специфікації до договорів, податкові та видаткові накладні, прибуткові ордери, товарно-транспортні накладні, подорожні листи вантажного автомобіля, залізничні накладні, рахунки - фактури, платіжні документи), враховано також і правосуб'єктність сторін на час укладення спірних правочинів, зокрема, контрагенти позивача на момент укладення договорів та їх виконання були належним учасником цивільних та господарських правовідносин.

Доводи відповідача про нікчемність укладених договорів між позивачем та його контрагентами, судами першої та апеляційної інстанцій правомірно не прийнято до уваги, оскільки відсутність у суб'єктів господарювання (контрагентів ТОВ «ПФК «Кубера-Трейд» та ТОВ «ПФК Укрспецсталь») достатніх матеріальних, трудових чи будь - яких інших ресурсів для здійснення господарської діяльності не має своїм наслідком недійсність укладених ними правочинів чи слугувати доказом наявності у вказаних суб'єктів господарювання такої мети як порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Наявність чи відсутність певних обставин встановлюється на підставі будь-яких фактичних даних, що мають значення для справи, та які є доказами у розумінні ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідають висунутим процесуальним законом критеріям належності, допустимості та достовірності таких доказів, а тому, за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочинів як таких, що є нікчемними, повинен передувати або вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Проте, всупереч вимогам ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем належних та допустимих доказів суду надано не було.

Також, колегія суддів зазначає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Отже, платник податків належними та допустимими доказами, оцінка яких зроблена судами з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, спростував доводи податкового органу щодо вчинення ним податкових правопорушень.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 по справі № 2а-17678/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко