Ухвала суду № 56880928, 22.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2016 року м. Київ К/800/6746/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю „Фаворіт-Корм" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015 у справі № 804/6955/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фаворіт-Корм" до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області,

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фаворіт-Корм" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій відповідача з коригування задекларованих ТОВ „Фаворит-Корм" податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.07.2013 по 31.07.2013; зобов'язання відповідача відновити в "Системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на центральному рівні" інших підсистемах автоматизованої системи "Податковий блок" та інформаційних системах, базах, задекларовані позивачем податкові зобов'язання з податкового кредиту та податку на додану вартість.

На обґрунтування позову зазначило, що коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість здійснюється із відображенням в електронній базі даних ДПІ з наступним контролем податкових деклараціях Товариства, чим порушуються права товариства на визначення об'єкту оподаткування.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2014 позовні вимоги задоволено, визнано протиправними дії відповідача з коригування задекларованих позивачем сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.07.2013 по 31.07.2013 та зобов'язано відповідача відновити в "Системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на центральному рівні" інших підсистемах автоматизованої системи "Податковий блок", інформаційних системах та базах задекларовані ТОВ „Фаворит-Корм" суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2014 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2015 скасовано, прийнято нове рішення, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд зазначив, що акт перевірки лише фіксує порушення, виявлені ДПІ при здійсненні перевірки та не призводить до виникнення обов'язків у платника податків.

Позивач звернувся із касаційною скаргою про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

В скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції залишивши в силі постанову суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у листопаді 2013 року відповідачем здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з ТОВ „Керуюча Компанія „Гранд Дистриб'юшн" за період з 01.07.2013 до 31.07.2013 та складено акт № 913/22-01/37214613 від 18.11.2013.

Проведеною перевіркою встановлено завищення податкових зобов'язань з контрагентами позивача на суму 355749, 90 грн. та податкового кредиту на суму 264734, 46 грн., не встановлено реальності здійснення господарських відносин між ТОВ „Керуюча компанія „Гранд Дистриб'юшн" та ТОВ „Фаворит -корм" і його контрагентами - покупцями за липень 2013 року,

На підставі вище зазначеного акту перевірки відповідачем проведено коригування в АІС "Податковий блок", інформаційній базі "Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів на рівні ДПС України": податкові зобов'язання за липень 2013 року з контрагентами покупцями на суму 355749, 90 грн.; податковий кредит за липень 2013 року з ТОВ „Керуюча компанія „Гранд Дистриб'юшн" на суму 264734, 46 грн.

Згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Відповідно до пункту 3 оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно абзацу четвертого пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

З наведеного вбачається, що акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань. При цьому, акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів.

Висновки акту перевірки не є остаточними, оскільки платник податків вправі надати свої заперечення до відповідного акту, які можуть бути в подальшому враховані контролюючим органом під час вирішення питання про здійснення нарахування грошових зобов'язань за результатами перевірки.

Такі висновки посадових осіб, є лише думкою цих осіб щодо поведінки платника податків.

Питання щодо визначення грошового зобов'язання платників податків за результатами перевірок, відповідно до статті 58 Податкового кодексу України, вирішує контролюючий орган, а не посадові особи, що здійснювали перевірку.

Згідно з пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником).

Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.

В свою чергу висновки, викладені в акті податкової перевірки, не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу.

Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків.

Викладені в акті перевірки висновки є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, а тому не створюють жодних правових наслідків.

Відповідно, акти перевірки не порушують права платників податків безвідносно до змісту таких актів, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовів щодо протиправності актів перевірки, а так само дій щодо включення до актів перевірки будь-яких даних (незалежно від того, яким чином сформульовані відповідні позовні вимоги).

Щодо позовних вимог про визнання дій ДПІ із відображення в електронній базі даних зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток неправомірними та заборони ДПІ враховувати результати проведених перевірок для подальшого контролю Товариства в частині правомірності визначення об'єкту оподаткування, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погоджується суд касаційної інстанції, виходив з наступного.

Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 266 від 18.04.2008.

Згідно пункту 1.3 розділу 1 зазначеного Порядку для його реалізації створені відповідні програмні продукти, зокрема і "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", яка формується на підставі подання платниками податку на додану вартість розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, а в пункті 2.8 встановлено, що працівники органу ДПС несуть відповідальність за відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податку на додану вартість. Відповідно пункту 2.21 Порядку підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит".

По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з податку на додану вартість за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України, що у свою чергу виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Виходячи з наведеного, будь-які зміни до інформаційних баз мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають з узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку.

Згідно статті 54 Податкового кодексу України підставою для винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення є факт як заниження, так і завищення платником податків грошових зобов'язань з податку (збору).

Будь-яких інших документальних підстав для виникнення чи зміни податкового обов'язку, в тому числі і у спосіб зменшення числового значення грошового зобов'язання з податку і збору, закон не містить.

Отже, складений податковим органом згідно положень Податкового кодексу України акт документальної перевірки не віднесений законодавством до кола обставин, котрі зумовлюють зміну розміру грошових зобов'язань з податку і збору.

Таким чином, у будь-яких інформаційних базах контролюючих органів підлягають відображенню, насамперед, числові показники розміру грошових зобов'язань з податку (збору), що містяться у складених платниками податків документах обов'язкової податкової звітності, поданих платниками податків до територіальних органів доходів і зборів та прийнятих останніми. Згадані показники підлягають незмінному збереженню до моменту набрання за правилами статті 56 Податкового кодексу України юридичної дії податковими повідомленнями-рішеннями, котрі прийняті контролюючими органами відповідно до статей 54 і 58 Податкового кодексу України.

У спірних правовідносинах відповідач податкових повідомлень-рішень не приймав і жодних донарахувань позивачу податкових зобов'язань (та, відповідно, їх узгодження) за наслідками проведення спірної перевірки здійснено не було.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Таких обставин у цій справі не встановлено і в судових рішеннях не наведено.

В правовому регулюванні приймає участь саме рішення суб'єкта владних повноважень, а не окремі дії, вчинені у процесі здійснення владних повноважень, які не можуть бути предметом оскарження до адміністративного суду окремо від оскарження рішення.

Обставини щодо вчинення цих дій входять до предмету доведення у справі за позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, а їх правова оцінка судом на відповідність встановлених законом компетенції суб'єкта владних повноважень та порядку їх вчинення може бути підставою для скасування рішення як протиправного внаслідок вчинення посадовими особами суб'єкта владних повноважень дій не у спосіб та не у порядку, встановлених законом.

Оскільки за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення не приймалось, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій ДПІ щодо відображення в електронній базі даних інформації відносно податкових зобов'язань платника податків та заборони вчинити дії щодо цих даних є необґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань, відповідно викладення ДПІ суб'єктивного оціночного судження щодо наявності з боку позивача порушень податкового законодавства є правом податкового органу, внаслідок чого відсутні порушені права позивача, які підлягають захисту.

Підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що самостійне коригування податкової звітності шляхом подання уточненої податкової декларації не є підставою для скасування податкової вимоги, з огляду на те, що податковою вимогою визначена узгоджена сума податкового зобов'язання платника податку.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для її скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст., ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фаворіт-Корм" відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.