Ухвала суду № 56880905, 30.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2016 року м. Київ К/800/27569/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.

за участю представників сторін: від позивача - Заїка А.М.,

від відповідача - Житкевич С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.03.2014 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2014 р.

у справі № 806/735/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інко-Фуд Україна»

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Інко-Фуд Україна» (далі - позивач, ТОВ «Інко-Фуд Україна») звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - відповідач, Бердичівська ОДПІ), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.02.2014 р. № 0000011501 та № 0000021501.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.03.2014 р., яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2014 р., позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ від 04.02.2014 р. № 0000011501 та № 0000021501; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.03.2014 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2014 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 09.01.2014 р. по 15.01.2014 р., на підставі направлень від 09.01.2014 р. № 1, № 2, № 3, підпункту 191.1.1 пункту 191.1 статті 191, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, пунктів 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1238, та відповідно до пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, посадовими особами Бердичівської ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Інко-Фуд Україна» з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2013 року, та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень, листопад 2013 року, за результатами якої складено акт від 22.01.2014 р. № 95/153/35976986 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог: - пункту 200.4(а) статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2013 року на 8312 грн.; - пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2013 року на суму 1 291 688 грн., за листопад 2013 року на суму 1 782 846 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем 04.02.2014 р. були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000011501, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 291 688 грн.; № 0000021501, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 782 846 грн.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів.

Як слідує з акту податкової перевірки, підставою виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень, листопад 2013 року і бюджетного відшкодування за вказаний період слугувало виконання будівельно-монтажних робіт, придбання будівельних матеріалів та необоротних активів, здійснення попередніх оплат постачальникам товарів, робіт, послуг по будівництву об'єкта - м'ясопереробного цеху за адресою: вул. Білопільська, 131, м. Бердичів. За висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки від 22.01.2014 р. на підставі яких були винесені спірні податкові повідомлення-рішення, до моменту введення в експлуатацію вказаних основних засобів, позивач не має права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, сплаченого контрагентам при будівництві таких основних засобів.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: - придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; - придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); - отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; - ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що витрати, які понесені позивачем при будівництві м'ясопереробного цеху, були пов'язані з його господарською діяльністю, що свідчить про наявність підставах для віднесення сплачених контрагентам за такою операцією в складі вартості товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Згідно підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду задекларованого в деклараціях з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2013 року.

Як слідує з положень пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, якщо є право на податковий кредит, то й право на бюджетне відшкодування є незмінним.

Згідно з абзацом «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Під час проведення податкової перевірки, оформленої актом від 22.01.2014 р. № 95/153/35976986, підтверджено факт здійснення позивачем оплати контрагентам у попередніх та звітному податкових періодах в сумі податку на додану вартість 1 291 688 грн. (із заявлених 1 300 000 грн.) для отримання бюджетного відшкодування за жовтень 2013 року та 1 782 846 грн. для отримання бюджетного відшкодування за листопад 2013 року.

Відповідно до пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України, на порушення якої посилається відповідач, визначає, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: - були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); - мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є платником податку на додану вартість з 2008 року, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100268045 від 12.02.2010 р.

При цьому, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, пункт 200.5 статті 200 Податкового кодексу України не встановлює обмеження на бюджетне відшкодування податкового кредиту з податку на додану вартість, сформованого по операціям з придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, постанова окружного суду та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.03.2014 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2014 р. у справі № 806/735/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко