Ухвала суду № 56880890, 30.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2016 року К/800/2262/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.

Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Каховського міськрайонного центру зайнятості на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року по справі № 821/1885/13-а

за позовом Каховського міськрайонного центру зайнятості

до ОСОБА_4

про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2013 року Каховський міськрайонний центр зайнятості звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4 безпідставно отриманих коштів у сумі 7964,61 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17 липня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Каховського міськрайонного центру зайнятості суму незаконно виплаченого забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю у розмірі 4741,10 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Каховський міськрайонний центр зайнятості подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 26 квітня 2012 року звернувся до Каховського міськрайонного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Відповідач у заяві зазначив, що станом на 26 квітня 2012 року він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, не є членом особистого селянського господарства, не є найманим працівником, не уклав договір цивільно-правового характеру, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та на пенсію за вислугу років (а.с.13).

Наказом Каховського міськрайонного центру зайнятості від 26 квітня 2012 року № НТ120426 відповідачу з 26 квітня 2012 року надано статус безробітного, призначено виплату допомоги по безробіттю.

Згідно наказу Каховського міськрайонного центру зайнятості від 25 липня 2012 року № НТ1200725 ОСОБА_4 з 25 липня 2012 року розпочато виплату допомоги по безробіттю.

10 січня 2013 року позивачем проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, за результатами якого складено акт №271. В акті зазначено, що ОСОБА_4 у період з 22 березня 2011 року по 11 травня 2012 року працював за сумісництвом на посаді електрика в ОСББ «Контакт», у зв'язку з чим кошти, отримані відповідачем, як допомога по безробіттю за період з 25 липня 2012 року по 14 грудня 2012 року у сумі 7964,61 грн. підлягають поверненню як такі, що отримані на підставі неправдивих відомостей (а.с.7).

Наказом Каховського міськрайонного центру зайнятості від 10 січня 2013 року №НТ130110 ОСОБА_4 припинено виплату допомоги по безробіттю, знято з обліку в центрі зайнятості та визначено суму боргу 7964,61 грн., яка підлягає поверненню відповідачем.

Оскільки у добровільному порядку відповідачем кошти не були повернуті, то Каховський міськрайонний центр зайнятості звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4 коштів у розмірі 7964,61 грн.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи даний позов, помилково виходили з того, що дана справа підлягає судовому розгляду в порядку адміністративного судочинства з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Правовий аналіз пунктів 1-4 частини четвертої статті 50 КАС України свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

За пунктом 4 частини четвертої статті 50 КАС України суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

Даний позов заявлений про стягнення грошових коштів, що стали власністю громадянина ОСОБА_4 не підпадає під дію пункту 4 частини четвертої статті 50 КАС України.

За змістом статті 177 Цивільного кодексу України гроші є об'єктами цивільних прав.

Враховуючи викладене, заявлені позовні вимоги мають розглядатися місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року №21-2209а15 та від 22 вересня 2015 року у справі №П/811/3781/14.

Відповідно до частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 17 липня 2015 року та постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року підлягають скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 220, 222, п. 7 ч. 1 ст. 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Каховського міськрайонного центру зайнятості задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 липня 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Каховського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення коштів закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Амєлін С.Є.

Кобилянський М.Г.