Ухвала суду № 56880829, 17.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2016 року м. Київ К/800/42024/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року

у справі № 2а-9718/11/1370

за позовом Українсько-Великобританського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «НОТ»

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року, адміністративний позов Українсько-Великобританського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «НОТ» (далі - УВСП у формі ТОВ «НОТ»; позивач) до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001242320/8155/10/23-2 від 07 квітня 2011 року та № 0001252320/8159/10/23-2 від 07 квітня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь УВСП у формі ТОВ «НОТ» 3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку УВСП у формі ТОВ «НОТ» з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю «Втордеревпром» за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2010 року, Приватним підприємством «Версант» за період з 01 листопада 2009 року по 31 липня 2010 року, за результатами якої складено акт № 192/23-2/13799855 від 23 березня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001242320/8155/10/23-2 від 07 квітня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 412 686,25 грн. (330 149,00 грн. - основний платіж, 82 537,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0001252320/8159/10/23-2 від 07 квітня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 365 698,75 грн. (292 559,00 грн. - основний платіж, 73 139,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення підприємством пунктів 1.23, 1.31 статті 1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.9 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) з огляду на неправомірне відображення в податковому обліку господарських операцій з реалізації ТОВ «Втордеревпром» та ПП «Версант» продукції мобільного оператора (Закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем»), які фактично не відбулись.

Такий висновок податковим органом зроблено з огляду на акти перевірок контрагентів позивача, в яких зазначено про відсутність у них необхідних умов для ведення господарської діяльності, неперебування названих осіб за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також викладено думки про те, що укладені ТОВ «Втордеревпром» та ПП «Версант» в зв'язку з цим з постачальниками та покупцями правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

А відтак, за доводами ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, враховуючи те, що розглядувану продукцію не реалізовано позивачем ТОВ «Втордеревпром» та ПП «Версант», її фактично не використано УВСП у формі ТОВ «НОТ» у власній господарській діяльності, в зв'язку з чим вартість цієї продукції підлягає відображенню в розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів у графі «запаси, використані не в господарській діяльності», а платник при цьому позбавляється і права на відображення витрат на сплату податку на додану вартість, понесених при придбанні продукції, у складі податкового кредиту.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Закону № 334/94-ВР та Закону № 168/97-ВР.

Тобто, правоутворюючим фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника права на формування даних податкового обліку, є фактичне здійснення операцій з реалізації товарів (робіт, послуг).

В даній ситуації судами з'ясовано, що реальний характер господарських операцій з реалізації позивачем продукції мобільного оператора покупцям - ТОВ «Втордеревпром» та ПП «Версант» підтверджується належним чином оформленими видатковими та податковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, банківськими виписками.

При цьому посилання податкового органу в розглядуваній ситуації на відсутність у покупців УВСП у формі ТОВ «НОТ» матеріально-технічної бази та трудових ресурсів, неперебування ТОВ «Втордеревпром» та ПП «Версант» за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням як на підставу для висновку про обґрунтованість оспорюваних донарахувань цілком об'єктивно відхилено попередніми судовими інстанціями, позаяк ці обставини не можуть впливати на податковий облік постачальника (позивача у справі). Вказані факти не обов'язково мають перевірятись постачальником, який здійснює відвантаження товару.

Враховуючи викладене, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податків, слід визнати правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у відповідача в даному випадку правових підстав для прийняття оскаржуваних актів індивідуальної дії.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Шипуліна Т.М.