Ухвала суду № 56880778, 23.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2016 року м. Київ К/800/21505/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року у справі №804/10494/13-а за позовом Приватного підприємства "Агро-ФТ" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство "Агро-ФТ" (далі - ПП "Агро-ФТ" ) звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ) в якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача при винесенні рішення № 042-151 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування ПП "Агро-ФТ" від 24 липня 2013 року щодо анулювання Спеціального свідоцтва та реєстрації сільськогосподарського підприємства ПП "Агро-ФТ" як платника податку на додану вартість на загальних умовах із формуванням нового свідоцтва за процедурами перереєстрації;

- скасувати рішення відповідача №042-151 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування ПП "Агро-ФТ" від 24 липня 2013 року щодо анулювання Спеціального свідоцтва та реєстрації сільськогосподарського підприємства ПП "Агро-ФТ" як платника податку на додану вартість на загальних умовах із формуванням нового Свідоцтва за процедурами перереєстрації;

- визнати неправомірними дії відповідача щодо анулювання спеціального свідоцтва та реєстрації сільськогосподарського підприємства ПП "Агро-ФТ" як платника податку на додану вартість на загальних умовах із формуванням нового свідоцтва за процедурами перереєстрації;

- зобов'язати відповідача поновити з дати виключення ПП "Агро-ФТ" в реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та видати ПП "Агро-ФТ" свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

В касаційній скарзі ДПІ посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 22 квітня 2004 року ПП "Агро-ФТ" зареєстровано платником податку на додану вартість, а з 01 квітня 2009 року це сільськогосподарське підприємство було зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача є вирощування зернових та технічних культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, розведення великої рогатої худоби молочних порід, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, неспеціалізована оптова торгівля, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

24 липня 2013 року ПП "Агро-ФТ" виключено з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування на підставі рішення про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування №042-151, проведено анулювання спеціального свідоцтва позивача від 01 квітня 2009 року №100215792 НБ №039968 та здійснено реєстрацію останнього як платника податку на додану вартість на загальних умовах.

Вищенаведене рішення обґрунтовано тим, що позивач протягом періоду травень 2012 року - квітень 2013 року (тобто 12 послідовних звітних податкових періодів) мав сукупну вартість поставок всіх товарів (послуг) 46 661 700,00 грн., у тому числі несільськогосподарських товарів (послуг) - 15 090 906,32грн., що становить 32,3% та перевищує 25% вартості всіх поставлених товарів (послуг), а відтак згідно пункту 209.11 статті 209 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) підприємство виключається з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та вважається платником податку на додану вартість на загальних підставах з 01 квітня 2013 року.

На підтвердження наведеного висновку ДПІ надано суду розрахунок вказаних в оскаржуваному рішенні сум, згідно якого сукупна вартість поставок всіх (сільськогосподарських та несільськогосподарських) товарів (послуг) позивача у розмірі 46 661 700,00грн. за період травень 2012 року-квітень 2013 року співпадає з задекларованими ПП "Агро-ФТ" показниками в загальній та скороченій деклараціях з податку на додану вартість за вказаний період.

За розрахунком відповідача, сукупна сума поставок несільськогосподарських товарів позивача у розмірі 15 090 906,32 грн. за період травень 2012 року-квітень 2013 року, складається з обсягу постачання товарів, що не належать до сільськогосподарських, згідно показників загальних декларацій ПП "Агро-ФТ" за цей період у розмірі 725 003,00грн., а також з суми обсягу постачання товарів без податку на додану вартість за угодами з ТОВ "БІОФОРСЕ" та ТОВ "АРТ ФЕНІКС" відповідно до виписаних цими контрагентами податкових накладних у розмірі 14 365 903,00грн., оскільки, враховуючи висновок акту перевірки ПП "Агро-ФТ" №2983/226/32887857 від 07 червеня 2013 року та матеріалів розпочатої 22 липня 2013 року документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року, з 01 січня 2013 року по 31 січня 2013 року, з 01 березня 2013 року по 30 квітня 2013 року, результати якої оформлені актом від 01 серпня 2013 року №422/22-2/32887857, угоди позивача з вказаними контрагентами не є діяльністю у сфері сільського господарства, тому що кукурудза, яка мала бути поставлена позивачем ТОВ "БІОФОРСЕ" та ТОВ "АРТ ФЕНІКС" за укладеними з ними угодами з передоплатою, була засіяна позивачем на земельних ділянках, які не зареєстровані, а сільськогосподарська продукція, яка вироблена (вирощена) на земельних ділянках, у відношенні яких договори оренди не укладені, або укладені та не зареєстровані у встановленому порядку, не можуть вважатися власно вирощеними з метою застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

За змістом пункту 209.1 статті 209 ПК України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до підпункту 209.15.2 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України під терміном "діяльність у сфері сільського господарства" для цілей цієї статті розуміється: а)виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощування фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація; б)виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах, а також їх обробка, переробка та/або консервація; в)надання послуг іншим сільгосптоваровиробникам (юридичним особам) та/або фізичним особам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).

Згідно з пунктом 209.6 статті 209 ПК України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно. Ця норма діє з урахуванням того, що: а) для новоутвореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб'єкт господарювання, який провадить господарську діяльність менше ніж 12 календарних місяців, така питома вага сільськогосподарських товарів/послуг розраховується за наслідками кожного окремого звітного податкового періоду; б) з метою розрахунку такої питомої ваги до складу основної діяльності сільськогосподарського підприємства не включаються оподатковувані операції з постачання основних фондів, що перебували у складі його основних фондів не менше ніж 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, якщо такі операції не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності.

Пунктом 209.2 статті 209 ПК України визначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

За приписами пункту 209.10 статті 209 ПК України для отримання свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування сільськогосподарське підприємство реєструється у відповідному органі державної податкової служби з дотриманням правил та у строки, що визначені статтею 183 цього Кодексу для реєстрації платників податку на додану вартість. У свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства.

У відповідності до пункту 209.11 статті 209 ПК України якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то: а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку; б) орган державної податкової служби виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею; в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Разом з тим, пунктом 209.12 статті 209 ПК України встановлено, що свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування підлягає анулюванню в разі, якщо: а)сільськогосподарське підприємство подає заяву про зняття його з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування та/або заяву про його реєстрацію як платника зазначеного податку на загальних підставах; б)сільськогосподарське підприємство підлягає реєстрації платником податку на загальних підставах; в)сільськогосподарське підприємство припиняється шляхом ліквідації або реорганізації; г)сільськогосподарське підприємство не подає податкової звітності з податку протягом останніх 12 послідовних звітних податкових періодів. У таких випадках сільськогосподарське підприємство зобов'язане повернути органу державної податкової служби свідоцтво про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що визначальним для встановлення права особи застосовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість є дотримання сільськогосподарським товаровиробником критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів, яка має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту перевірки ПП "Агро-ФТ" від 07 червня 2013 року №2983/226/32887857 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2013 року №0002982206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 105 539,00грн. за основним платежем та донараховано штрафні санкції у розмірі 552 769,50грн. за порушення приписів пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, підпункту 209.15.2 пункту 209.15 статті 209 ПК України.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року у справі №804/9914/13-а, яка набрала законної сили з моменту проголошення, судове рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги ПП "Агро-ФТ" задоволено у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2013 року №0002982206.

Згідно частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини

Так, вищенаведеним рішенням суду апеляційної інстанції встановлено, що ПП "Агро-ФТ" орендує у Вишевицькій сільській раді земельні ділянки у власників паїв загальною площею 940,0322га., у тому числі зареєстрованих - 460,0322 га та 480 га знаходяться на реєстрації. У Хотинівській сільській раді Коростенського району Житомирської області - 2136 га, договори знаходяться на реєстрації в Державному комітеті України із земельних ресурсів головного управління Держкомзему. У Сингаінівській сільській раді Коростенського району Житомирської області 250 га, які знаходяться на реєстрації в Державному комітеті України із земельних ресурсів головного управління Держкомзему. Також підприємство орендує земельні ділянки у Мірчанській сільській раді Радомишльського району Житомирської області та у Вишевицькій сільській раді Радомишльського району Житомирської області загальною площею 571,2894 га.

Разом з тим, не знайшли свого обґрунтування і посилання податкового органу на те, що позивачем використовуються не зареєстровані у встановленому порядку земельні ділянки, тому вирощені на них культури не є сільськогосподарськими, з огляду на таке.

Згідно статті 126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до Закону.

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За приписами статтей 13, 14 вищенаведеного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про оренду землі" такий договір набирає чинності після його державної реєстрації.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що усі договори оренди земельних ділянок, які використовуються позивачем при здійсненні ним підприємницької діяльності, повинні пройти державну реєстрацію, проте їх використання без державної реєстрації правоустановчих документів або з недотриманням встановленого порядку є порушенням вимог саме земельного, а не податкового законодавства, які тягнуть за собою передбачену відповідальність.

Водночас, допущені порушення в галузі земельного законодавства не можуть створювати для суб'єкта господарювання додаткову, прямо не передбачену законодавством відповідальність в сфері оподаткування.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, погоджується з обґрунтованим висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що у ДПІ відсутні підстави для застосування будь-яких негативних наслідків до платників фіксованого сільгоспподатку та осіб, що застосовують спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарської діяльності, у разі недотримання останнім норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимог законодавства податкового законодавства.

Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року у справі №804/10494/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

А.Ф. Загородній