Ухвала суду № 56880719, 30.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2016 року м. Київ К/800/33617/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (доповідача),

Ємельянової В.І.,

Стародуба О.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до Комісії Київської облдержадміністрації по вирішенню спірних питань щодо призначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження в 1986 році (далі - Комісія) про визнання протиправним та скасування рішення,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом, про визнання протиправним та скасування рішення Комісії, оформлене витягом з протоколу №175 від 30 вересня 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Згідно з пунктом 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 (далі - Порядок) посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Відповідно до пункту 12 Про затвердження Порядку встановлено, що спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються комісією при Мінпраці, до складу якої, крім спеціалістів зазначеного Міністерства включаються спеціалісти МОЗ, МНС, Мінюсту, Міноборони, Держкомгідромету та Київської облдержадміністрації за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

На виконання вказаного пункту утворено Комісію Київської облдержадміністрації по вирішенню спірних питань щодо призначення статусу осіб, які брали участь у проведені робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження в 1986 році, та затверджено відповідне положення.

В положенні про Комісію Київської облдержадміністрації по вирішенню спірних питань щодо призначення статусу осіб, які брали участь у проведені робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження в 1986 році від 5 листопада 1998 року №594 (п. 4) зазначено, що Комісія в межах свої повноважень приймає рішення, зокрема про визнання факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії.

Судами встановлено, що Комісією розглянуто матеріали особової справи ОСОБА_3 щодо підтвердження статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за результатами розгляду яких відповідно до витягу з протоколу №75 від 30 вересня 2014 року відповідачем прийнято рішення про не підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зв'язку з тим, що документально не підтверджено виконання робіт пов'язаних з евакуацією людей і майна із зони відчуження та підвищену оплату праці за роботу у зоні відчуження.

Підставою для первинного надання позивачу статусу учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС була відповідна заява про надання статусу та довідка №160 від 15 лютого 1993 року про підвищену оплату праці за роботу в зоні відчуження, виданої Управлінням освіти Київської обласної державної адміністрації за період з 5 по 9 серпня 1986 року.

З метою підтвердження факту участі ОСОБА_3 у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та достовірності довідки про підвищену оплату праці за роботу в зоні відчуження, Управлінням праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації було направлено відповідний запит до Головного управління освіти і науки Київської обласної державної адміністрації.

Листом від 22 березня 2013 року Департаменту освіти, науки та молоді Київської обласної державної адміністрації щодо підтвердження довідки №160 від 15 лютого 1993 року ОСОБА_3 повідомлено, що документи Київського обласного відділу народної освіти на 1986 рік в архіві департаменту відсутні. Підтвердити факт видачі позивачу довідки про підвищену заробітну плату немає можливості.

Як вбачається із записів трудової книжки позивача з 19 жовтня 1982 року по 22 вересня 1986 року ОСОБА_3 працювала на посаді секретаря в канцелярії Прип'ятського заводу «Юпітер», а з 24 серпня 1987 року прийнята на посаду керівника канцелярії Київського обласного відділу народної освіти.

Отже, Департаментом освіти, науки та молоді Київської обласної державної адміністрації (правонаступник Київського обласного відділу народної освіти) не підтверджено факту видачі позивачу Київським обласним відділом народної освіти довідки №160 від 15 лютого 1993 року.

Крім того, позивачем на розгляд відповідачу були подані додаткові документи, зокрема: довідку №926/42 від 27 листопада 1994 року, видану Київським заводом «Маяк», про підвищену оплату праці за роботу в зоні відчуження за 26 червня 1986 року по місцю робити заводу «Юпітер» (філія Київського заводу «Маяк»), довідку від 2 листопада 1994 року №170 та пояснювальну записку ОСОБА_3 про характер виконуваних нею робіт в зоні відчуження.

Згідно з наданими листами установ щодо підтвердження надання останніми вказаних довідок зазначено, що підтверджуючі документи на право видачі таких довідок не знайдено, а також, що позивач в списках ліквідаторів наслідків аварії не значиться.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки довідки, які надавалися ОСОБА_3, а також відомості про підвищену оплату праці за роботу у зоні відчуження не знайшли свого документального підтвердження.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Ю.Й. Рецебуринський

В.І. Ємельянова

О.П. Стародуб